Elaboration of the model of ideal lecturer of institution of higher education

Thе article deals with the problem of lecturer's role in the education system, his professionalism, pedagogical skills, culture of education, attitude to students and quality of teaching in general.The sociological poll of students of chemical faculty is conducted and on the basis of the results of investigation and own observation the model of ideal lecturer of institution of higher education are proposed. The ways of modernization of teaching and increasing efficiency of studying process are revealed.

Key words: chemical faculty; ideal lecturer,, institution of higher education; students; ways of optimization.

Метою статті є визначення проблем якості викладання на хімічному факультеті, створення моделі ідеального викладача та пошук шляхів модернізації викладання та підвищення ефективності процесу навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській освітянській літературі останніх років до проблеми формування особистості сучасного вчителя зверталися такі вчені, як Л.Губерський, М.Євтух, В.Кремень, В.Кушерець, О.Сердюк, І.Надольний, В.Огнев’юк та ін. Серед сучасних дослідників ідеалу вчителя можна назвати В.Андрущенка, В.Беха, І.Беха, С.Гончаренка, В.Журавського, І.Зязюна, В.Мадзигона, С.Максименка, М.Михальченка, І.Надольного, В.Огнев’юка, О.Савченко, С.Сисоєва. В їх працях ця проблема розглядається у загальному філософському розрізі. Однак, незважаючи на публікації цих та багатьох інших вчених, проблема залишається актуальною.

Постановка завдання. Проаналізувати основні характеристики особистості сучасного вчителя; побудувати модель ідеального викладача на основі соцопитування студентів хімічного факультету та власних досліджень; виходячи з результатів дослідження запропонувати шляхи модернізації викладання та підвищення ефективності навчального процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема викладача, його професіоналізму, педагогічної майстерності, культури виховання та відношення до студентів – одна з найактуальніших не тільки у педагогіці, а для всієї долі народної культури. Адже саме від викладача, його особистісних якостей та відношення до роботи залежить реалізація навчального процесу, якість освітніх послуг, виховання студентів та впливу на формування у них життєвої позиції та сприйняття соціуму. Тому дослідження проблеми впливу особистих якостей викладача та його відношення до студентів є актуальним і невідкладним завданням.

Актуальність дослідження зумовлюється також необхідністю осмислення місця і ролі викладача в системі освіти, його особистісних характеристик та якостей в контексті утвердження постіндустріального вектора суспільного поступу, глобалізації та розгортання інформаційної революції [5].

Педагогічна практика свідчить про те, що студент сприймає педагога не просто як носія конкретної інформації, а як особистість. Студент дуже чутливий до настрою викладача, до специфіки викладу матеріалу, до ставлення викладача до студентів, а особливо до ставлення педагога до предмету, який він викладає. Якщо сам викладач не зацікавлений предметом, який він викладає, навряд чи він зможе зацікавити студентів даною дисципліною. Ця проблема вимагає детального її розгляду. Талановитий викладач, який любить свій предмет, немов переносить студентів з сірого повсякденного світу до світу нового, невідомого та цікавого. Особливо яскраво це видно на прикладі нашого хімічного факультету. Викладач немов переносить тебе у мікровсесвіт молекул та атомів та після такого його представлення ти вже по іншому сприймаєш навколишній світ. Тепер ти уже юний дослідник, який хоче вивчати закономірності хімічних процесів.

Не кожен викладач є наставником, проте кожен педагог несе промінь знання, який торкається серця студента, формує його світогляд. Кожний вчинок, кожна дія, кожне слово, жест, погляд, вираз обличчя педагога має бути осмисленим, бо все це впливає на сприйняття та осмислення студентом інформації. Викладач - авторитет для студента, іноді навіть ідеал. Так само, як мати віддає найкраще й найдорожче дітям, так і викладач вкладає свою душу в студентів. У цьому я бачу суть педагогічної професії, у повній відданості свої справі, тобто високий рівень професіональної підготовки та максимальна самовіддача улюбленій справі. Згадаймо слова Дейла Карнегі: «Велич людини великої розкривається в тім, як вона поводиться з тими, хто ще тільки росте, розвивається.» Викладач повинен прийти до дітей не лише із знаннями, а й з тим добром, тим променем світла, який є в його серці. «Благодійна душа буде насичена, і хто напоїть інших, той сам напоєний буде» - сказано у Біблії [2].

На сьогодні в багатьох вищих навчальних закладах України постає питання про недостатню якість освіти та професіональної підготовки викладачів. Адже в багатьох випадках саме від викладачів залежить рівень зацікавленості студентів дисципліною. Мотивацію до отримання знань та умінь може стимулювати тільки шановний і «улюблений» викладач, гіпотетично близький до ідеалу в очах студента. Ось і постає питання про створення моделі ідеального викладача і його ролі у системі освіти. Тому вивчення даної проблематики дає підстави припускати, що отриманий матеріал теоретичного та експериментального дослідження може бути корисний, з метою оптимізації навчального процесу у вищій школі, як для студентів, так і для викладачів ВНЗів.

Вищий навчальний заклад відрізняється від школи змістом навчання і виховання, зміною їх форм. Основна функція ВНЗ - формування особистості фахівця. І цій меті має бути підпорядковане спілкування викладачів і студентів. Система педагогічного спілкування у ВНЗ в ланці " викладач-студент" якісно відрізняється від шкільного самим фактом їх приєднання до загальної професії, а це значною мірою сприяє зняттю вікового бар'єру, що заважає плідній спільній діяльності. Вища школа висуває високі вимоги до психологічного клімату кафедри, факультету, ВНЗ в цілому, що реалізується в повсякденному педагогічному спілкуванні. Т.А. Казанцева вважає, що в ході етапу первинного «освоєння» професії, який припадає на час навчання у вузі, здійснюється процес самовизначення молодої людини в житті, формуються її життєва позиція, освоюються індивідуалізовані способи і прийоми діяльності, поведінки та спілкування. При цьому однією з провідних проблем є побудова такої системи навчально-освітнього процесу, яка оптимальним чином враховувала б особливості та закономірності не тільки особистісного розвитку студента, але і його професійного становлення як фахівця[3]. Мотивація успішності навчання студентів хімічного факультету залежить від внутрішнього психічного стану студента. А це, у свою чергу, пов'язано з системою навчальної мотивації і впливом з боку викладача. Тому до викладача висувається велика кількість різноманітних вимог, щодо психологічного стану та якості подачі матеріалу. Сама по собі професія викладача доволі нелегка. Вона вимагає не тільки бездоганного знання матеріалу, що викладається, але й знання психології, комунікабельності, володіння ораторськими здібностями, людяності, здатності тримати аудиторію та звичайно захоплюватись та любити свою справу. Тому уявлення про викладача ВНЗ, яке складається у студентів, особливо хімічного факультету, є основою для їх подальшого особистісного зростання і професійного становлення.

Існують різні думки психологів щодо того які якості притаманні ідеальному викладачу сьогодення. Тобто, «ідеальний образ» викладача в епоху масової вищої освіти, на думку Н.В. Парнюка, такий: він повинен мати повноцінну педагогічну освіту, володіти методикою викладання у вузі і навичками ефективної комунікації. Важливість методико-комунікативного аспекту особливо зростає в силу неоднорідності студентської аудиторії, що переважає в українських ВНЗ. Цікаві спостереження в дослідженнях В.В. Ковальової - вона відзначає кілька факторів у сприйнятті студентами образу викладача вищої школи. Провідними якостями названі (у порядку спадання) - тактовність, доступність викладу матеріалу, і вимогливість. Щодо Яна Амоса Коменського, то у нього до викладача були свої вимоги. Ніхто до Коменського не підносив так високо професії вчителя. Цю професію він називає «найпочеснішою під сонцем». Населення, на його думку, повинно з повагою ставитись до педагогів. Але з другого боку, самі викладачі повинні сприяти цьому, і ставить до них надзвичайно високі вимоги. Коменський сформулював новий погляд на педагога: «А найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями...» - казав він. Отже вимоги Коменського до викладачів: викладач повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота педагога - захоплювати дітей своїм прикладом. Він повинен любити студентів і ставитись до них по-батьківськи. Бути для них не тільки керівником, але й другом і охоронцем у всьому доброму[2].

Думка студентів, як сукупність соціальних уявлень, має велике значення при оцінці якості викладання, так як саме студенти відчувають на собі його вплив і є партнерами викладача в освітньому процесі. Знаючи думку студентів, викладач може поліпшити свою роботу. Було проведено соціальне опитування студентів хімічного факультету щодо їхнього образу ідеального викладача та проаналізовані результати дослідження. Також була створена моя особиста модель ідеального викладача на хімічному факультеті та запропоновані шляхи покращення якості викладання та взаємодії зі студентами. Результати опитування студентів на хімічному факультеті наведені на відповідній діаграмі, рис 1.

Рис.1.Оцінка студентами якості викладання

1.знання предмету; 2.вміння зацікавлювати; 3.доступно пояснює матеріал; 4.проведення нестандартних занять; 5.ставлення до студентів як до товаришів; 6.прислуховується до думки студентів; 7.постійно самовдосконалюється; 8.вимогливий; 9.справедливий;