Виклад основного матеріалу дослідження. Рівень сучасної науки досяг неймовірних висот

Рівень сучасної науки досяг неймовірних висот. Від рівня технологічного та наукового розвитку країни залежать рівень життя, медицини та працевлаштування. Все це напряму залежить від рівня та ефективності освіти. Тому для розвитку та нормального функціонування держави необхідно навчати висококваліфікованих та професійних кадрів, які будуть конкурентоздатними не тільки в межах своєї держави, а і за її межами. Практика збагачення досвіду та знань шляхом навчання у вищих навчальних закладах інших держав існує з давніх-давен, оскільки кожна нація сильна в різних сферах життєдіяльності, тому підвищення рівня знань, навчаючись у професіоналів, які знають специфіку своєї роботи є ефективним і завжди цікавим. Для науковців це є особливо важливим, тим більше, в наш час, коли кількість інформації росте в геометричній прогресії і знати новинки розробок та методів є надзвичайно важливо. Наразі, для України є надзвичайно важливо намагатись не відставати, а навіть, прискорювати і нарощувати свій науковий потенціал. Це можливо тільки з удосконаленням освітньої системи, тобто необхідно розвивати нові методики навчання, викладання матеріалу та донесення його до студентів. В даній статті я порівняю процес організації навчання та, зокрема, науково-дослідної роботи студентів нашого Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Університету Анже, що знаходиться в місті Анже, Франція. Спочатку варто описати принцип навчання загалом.

Французька система навчання суттєво відрізняється по-перше тривалістю навчання, по-друге структурою. Те, що ми називаємо ступінь бакалавра тут зветься ліцензія (Licence) і триває три роки на відміну від 4 у нас. При виборі спеціальності студенти мають декілька варіантів, але вступ відбувається не конкретно на певний факультет, а на їх сукупність, блок. Наприклад, студент хоче вивчати хімію. Він має вступити на природничій факультет, це 2 варіанти: блок БГХ (Біологія, географія, хімія) та блок МФХ (математика, фізика, хімія). Перший рік навчання відбувається без поділу на спеціалізації, але в межах свого блоку. Тобто, студент вивчає всі три предмети і тільки потім, в наступні роки навчання має право обирати – або вивчати всі три і далі, або відкинути, наприклад, фізику і продовжувати вчити лише математику та хімію. Звісно, кількість годин є стабільною і вибір здійснюється так, щоб кількість отриманих кредитів не був меншим, ніж це необхідно. Навчання на магістратурі теж може бути одночасно за декількома спеціалізаціями, наприклад і далі математика та хімія. Перевагами такої структури навчання є те, що в процесі навчання студент може відкрити для себе нові перспективи та горизонти, наприклад, якщо йому стала цікава математика він продовжує вивчати її далі, змінивши думку щодо першого обраного ним предмету, або просто одночасно вивчати 2 цікавих йому спеціалізації. Це дає змогу отримувати студентів, яким цікаво навчатись впродовж всього процесу отримання диплому, бо людина може коректувати і змінювати напрям сфери свого інтересу. Отже, як наслідок держава має висококваліфікованого спеціаліста зацікавленого в сфері своїх досліджень і не розчарованого вибором предмету навчання. На мою думку такий метод є досить ефективним, оскільки Франція є відомою рівнем своїх спеціалістів та робітників, що є хорошим показником ефективності навчального процесу.

Щодо рівня української освіти, то хотілося б зазначити, що вітчизняна освіта є досить високої якості і це помічають і зазначають європейські викладачі, але проблема, з якою стикаються наші студенти при навчанні за кордоном це недостатній рівень практичних навичок. На відміну від України, у Франції велику увагу приділяють практичним роботам. Інформація, яку студенти отримують на лекціях невідривно пов’язана з роботою на практичних заняттях. Тобто все те, що було почуто пізніше підтверджується на практиці. В нашому університеті така практика є теж поширеною, але, інколи, нажаль, за відсутності матеріальної бази не є можливою. Це, звісно, є проблемою, але викладачі повсякчас намагаються придумати завдання, які ми все ще можемо провести. Проте сама побудова занять як практичних, так і лекційних суттєво відрізняється. Тут, в університеті Анже інформацію викладають люди, які безпосередньо є спеціалістами в цій сфері. Наприклад, про ОСЕД – органічні світло-емітуючі діоди розказує людина, яка безпосередньо цим займається в ході своїх наукових досліджень, яка знає про що розповідає і яка робить це з задоволенням, бо кожному науковцю приємно розповідати про досягнення свої або своєї наукової групи. Таким чином, студенти отримують інформацію від так би мовити першоджерела і одночасно не тільки здобувають знання, а і мають уявлення про необхідність та актуальність дослідження, можливості використання розробок на практиці, бо кожен науковий співробітник та викладач знають перспективи у застосуванні їх розробок.

Саме цього компоненту навчального процесу і не вистачає українським студентам. Дуже часто ми стикаємось з проблемою, коли викладач знає предмет своєї лекції тільки з книжок та статтей, отже не має уявлення про практичні аспекти та нюанси теми, яку він висвітлює. Слухачі завжди відчувають це, бо той, хто є спеціалістом в певній сфері завжди є більш натхненним оповідачем і лектором.

Наступним пунктом серед проблем побудови та ефективності науково-дослідної роботи є відсутність творчого процесу на практичних заняттях. Для нас звиклою формою роботи є щось зразку: прочитав методичку, в якій написано що робити з точністю до мілілітрів, зробив все точно як сказано, отримав результат, записав його і оформив роботу так, як написано у вимогах щодо представлення роботи. Тобто маємо механічно, інколи бездумно виконану роботу, яка не дає можливості проявити ні свій креатив, ні втілити цікаві ідеї, бо необхідно слідкувати за методикою, яка розроблена і написана ще в радянські часи. Таким чином, зникає зацікавленість, ентузіазм. Тут, у Франції дещо інший підхід до побудови науково-дослідної роботи, до постановки задачі. Перш за все викладач ставить завдання, наприклад, придумати методи синтезу молекули, яка б мала певні фрагменти. Студенти можуть використовувати будь-які методи пошуку та будь-які джерела, головне обґрунтувати свою думку. Це вже створює цікавинку, якусь інтригу до роботи, яку ти маєш виконати. При цьому, це може бути абсолютно нова ідея, не описана раніше жодною методикою. Після цього студенти та викладачі збираються разом та обговорюють доцільність того чи іншого методу чи ідеї, тобто знову ж кожен приймає участь, пропонує свої аргументи та думки. В ході обговорень, деякі варіанти відсіюються і починається практична робота над завданням. При оформленні протоколів також немає жодних правил. Як хоче студент, так і оформляє – хоч кольорово, хоч чорно-біло, хоч з малюнками, хоч без. Головне – щоб людині подобалось те, над чим вона працює, щоб було цікаво і розвиваюче.

Отже, до основних проблем підвищення ефективності організації науково-дослідної роботи належить відсутність зацікавленості та мотивації студентів, відсутність правильної побудови структури проведення таких досліджень. Серед методів щодо підвищення та вдосконалення якості занять наведемо приклади, які є успішними в європейському університеті, а саме, демонстрація необхідності в практичному застосуванні проведених досліджень, привнесення творчої роботи в навчальний процес, робота в групах, що дає можливість подискутувати в процесі виконання, зацікавлення студентів.

Висновки дослідження та перспективи подальших розробок. В сучасному освітньому процесі підвищення ефективності організації науково-дослідної роботи є досить вагомою проблемою Ми бачимо, щоєвропейська система освіти робить ставку на прояв креативності серед студентів, що є дуже важливим не тільки для науковців, але і для студентів будь-якої спеціальності. В статті порівняно методи організації науково-дослідної роботи студентів у Франції та в Україні, тобто описано методи, які дійсно працюють на теренах іноземної держави. Запропоновані методи є актуальними на сьогодні, оскільки дозволяють підвищити кваліфікацію випущених спеціалістів, зокрема, науковців. Тема є перспективною для подальших досліджень, бо завжди буде представляти цікаве поле для створення нових методів роботи зі студентами, не обмежених лише лекціями, а і роботою творчою і науковою. Маємо надію, що і українські студенти скоро стануть більш вмотивованими та зацікавленими завдяки новим методам навчання, які будуть застосовані в майбутньому.