Стан, основні проблеми проведення семінарських занять у вищій школі . Шляхи підвищення ефективності їх організації

Стаття присвячена аналізу та характеристиці стану, визначення проблем, шляхів їх вирішень, організації та підвищення ефективності проведення семінарських занять, а також критерії їх оцінювання. Методичні рекомендації, щодо розробки та організації проведення семінарських занять у вищій школі.

Ключові слова: семінарське заняття, науково-педагогічний працівник, наукова дискусія, методичні вказівки.

Статья посвящена анализу и характеристике состояния, определение проблем, путей их решений, организации и повышения эффективности проведения семинарских занятий, а также критерии их оценивания. Методические рекомендации по разработке и организации проведения семинарских занятий в высшей школе.

Ключевые слова: семинарское занятие, научно-педагогический работник, научная дискуссия, методические указания.

This article analyzes the characteristics and status, identify problems, ways of their solutions, organization and increase the efficiency of the seminars and the criteria for their evaluation. Methodical recommendations on the development and organization of seminars in high school.

Keywords: seminars, scientific staff member, scientific discussion, guidelines.

Cлово «семінар» походить від латинського «seminarium» - розсадник і пов'язано з функціями «посіву» знань, що передаються від вчителя до учнів і «проростають» у свідомості учнів, здатних до самостійних суджень, до відтворення і поглибленню отриманих знань. У сучасній вищій школі семінар є одним з основних видів практичних занять з різних наук, так як представляє собою засіб розвитку у студентів культури наукового мислення і спілкування.

Семінар - це така форма організації навчання, при якій на етапі підготовки домінує самостійна робота учнів з навчальною літературою та іншими дидактичними засобами над серією питань, проблем і завдань, а в процесі семінару ведуть активне обговорення, дискусії та виступи учнів, де вони під керівництвом вчителя роблять узагальнюючі висновки і висновки.
Успіх усього семінару і особливо на етапі його підготовки багато в чому залежить від ефективності самостійної роботи учнів. Іншими словами, семінар вбирає в себе та інтегрує частину самостійної роботи учнів.
Семінар у порівнянні з іншими формами навчання вимагає від учнів досить високого рівня самостійності в роботі з літературою - вміння працювати з декількома джерелами, здійснити порівняння того, як одне і теж саме питання викладається різними авторами, робити власні узагальнення і висновки. Як вже зазначалося, при підготовці до семінару і в процесі його проведення до учнів пред'являють більш високі вимоги в плані їх самостійності, ініціативи, рівня розвитку їхнього вміння працювати з навчальною літературою, що і створює більш сприятливі умови, ніж на звичайному уроці, для організації дискусій, створення індивідуальної та колективної роботи учнів, підвищує рівень їх осмислення та узагальнення вивченого матеріалу. Комплексність даної форми занять визначається тим, що в ході його проведення поєднуються виступи учнів і викладача; позитивне тлумачення (розгляд) обговорюваної проблеми та аналіз різних, часто дискусійних позицій; обговорення думок учнів і роз'яснення (консультація) викладача; поглиблене вивчення теорії та придбання навиків уміння її використовувати в практичній роботі. Оскільки семінар призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методологією науковогопізнання, то головна мета семінарських занять – забезпечи-ти студентам можливість оволодіти навичками і вміннями використання теоретичного знання стосовно особливостей досліджуваної галузі [1].

На семінарах вирішуються такі педагогічні завдання:
- Розвиток творчого професійного мислення;
- Пізнавальна мотивація;
- Професійне використання знань у навчальних умовах:
- оволодіння мовою відповідної науки;
- навички оперування формулюваннями, поняттями, визначеннями;
- оволодіння вміннями і навичками постановки і розв'язання інтелектуальних проблем і завдань, спростування, відстоювання своєї точки зору.

У сучасній вищій школі семінар є одним з основних видів практичних занять з різних наук, так як представляє собою засіб розвитку у студентів культури наукового мислення та спілкування. Важливим чинником результативності даного виду заняття, його високої ефективності є процес підготовки. Виступи навіть найсумлінніших студентів без направляючої ролі викладача не зможуть почути на самому семінарі.
Для успішного проведення семінару потрібна цілеспрямована попередня підготовка. І викладач і навчають, повинні налаштовуватися на серйозну і глибоку роботу [4]. Тому необхідно навчитися правильно побудувати свою методичну роботу з підготовки та організації, як самого себе, так і всіх студентів.

Семінар - це продукт педагогічного спілкування студентів і викладачів. Семінарські заняття можуть запам'ятатися на все життя за товариську близькість, атмосферу наукового співтворчості, взаєморозуміння.Такий семінар часто переростає в систематичну наукову роботу дружного колективу.
Досвідчені викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують студентів на виступи оцінногохарактеру, дискусії, поєднуючи їх з простим викладом підготовлених тим, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні залежно від тематики і ситуації. Враховуючи характерологічні якості студентів (комунікативність, впевненість в собі, тривожність), викладач керує дискусією і розподіляє ролі. Невпевненим у собі, некомунікабельним студентам пропонуються приватні, полегшені питання, що дають можливість виступити і випробувати психологічне від-чуття успіху. В організації семінарських занять реалізується принцип спільної діяльності, співтворчості. Згідно з дослідженнями спільної навчальної діяльності процес мислення та засвоєння знань більш ефективним у тому випадку, якщо рішення задачі здійснюється не індивідуально, а передбачає колективні зусилля[8]. Тому семінарське заняття ефективно тоді, коли проводиться як заздалегідь підготовлене спільне обговорення висунутих питань кожним учасником семінару. Реалізуються спільний пошук відповідей навчальної групою, можливість розкриття і обгрунтування різних точок зору у студентів. Таке проведення семінарів забезпечує контроль за засвоєнням знань і розвитком наукового мислення студентів. Семінар на старших курсах поступово готує студентів до спецсемінару, який представляє собою школу спілкування початківців дослідників з певної наукової проблеми. Тут успіх в більшій мірі залежить від досвіду ведучого.

На сьогодній день, семінари не повністю відповідають усім вимогам. Це можна проілюструвати на прикладі такого курсу фундаментальної дисципліни хімічного факультету як: «Загальна хімія». Взагальному семінари проводяться по різному, оскільки все залежить від викладача, кафедри та студентів. Для початку потрібна підготовка до семінару. З метою ефективності семінарських занять необхідна грунтовна підготовка до їх проведення як з боку кафедри і викладачів, так і учнів. Кафедра на початку семестру (навчального року) повинна забезпечити студентів методичними матеріалами для своєчасної підготовки їх до активних форм занять, у тому числі і до семінарів. Під час лекцій, пов'язаних з темою семінарського заняття, слід звернути увагу учнів на те, що необхідно додатково вивчити при підготовці до семінару(нові офіційні документи, статті у періодичних журналах, знову вийшли монографії і т. д.) [7] План підготовки семінарського заняття:

1. Вивчення вимог навчальної програми до теми семінарського заняття;

2. Визначення цілей і завдань семінару, підбір систематизованого матеріалу до семінару;

3. Розробка плану семінару;

4. Вироблення різних варіантів вирішення основних проблем семінару;

5. Підбір літератури, рекомендованої студентам до даної теми;

6. Розробка рекомендацій студентам щодо організації самостійної роботи в ході підготовки до семінарського заняття (вивчення літератури, підготовка індивідуальних і групових доповідей, виступ з окремих питань);

7. Написання розгорнутого конспекту семінару, розподіл пунктів плану за часом;

8. Моделювання вступної та заключної частин семінару.

Плани семінарських занять, їх тематика, рекомендована література, мета і завдання її вивчення повідомляються викладачем на вступних заняттях або в методичних вказівках з даної дисципліни. Перш ніж приступити до вивчення теми, необхідно прокоментувати основні питання плану семінару. Такий підхід викладача допомагає студентам швидко знаходити потрібний матеріал до кожного з питань, не затримуючись на другорядному. Починаючи підготовку до семінарського заняття, необхідно, перш за все, вказати студентам сторінки в конспекті лекцій, розділи підручників та навчальних посібників, щоб вони отримали загальне уявлення про місце і значення теми в досліджуваному курсі. Потім слід рекомендувати їм попрацювати з додатковою літературою, зробити записи за рекомендованими джерелам. Записи мають першорядне значення для самостійної роботи студентів. Вони допомагають зрозуміти побудова досліджу-ваної книги, виділити основні положення, простежити їхню логіку і тим самим проникнути у творчу лабораторію автора. Ведення записів сприяє перетворе-нню читання в активний процес, мобілізує, поряд із зоровою, і моторну пам'ять. Слід пам'ятати: у студента, систематично ведучого запису, створюється свій індивідуальний фонд підсобних матеріалів для швидкого повторення прочитаного, для мобілізації накопичених знань. Особливо важливі і корисні запису тоді, коли в них знаходять відображення думки, які виникли при самостійній роботі. Нерідко серед початківців викладачів можна зустріти людей, які вважають, ніби запису - справа проста, вимагає, в основному, зусиль рук, а не голови. Це суто помилкове уявлення. Повноцінні запису відображають не тільки зміст прочитаного, а й результат розумової діяльності студента. Важливо розвивати у студентів вміння зіставляти джерела, продумувати досліджуваний матеріал [3]. На підготовчому етапі семінару низку студентів може одержати завдання - підготувати реферати і виступити з тезами, а потім викладач визначає питання для постановки перед групою.
Пожвавленню семінару, а значить його активізації, підвищення пізнавального та виховного потенціалу сприяють не тільки проблемні ситуації, а й введення в його макроструктуру ігрових прийомів. З цією метою на семінарі правомірно використовувати тести. З допомогою тестів можна вийти на анонсування майбутніх тем курсу дисципліни. Аналіз помилок на семінарі дає викладачеві матеріал для подальшого вдосконалення і змістовною, та методичної частин семінару, розробки власних тем[1-2]. Одним із завдань семінарів, як вже говорилося вище, є засвоєння студентами основних понять. У засвоєнні їх вельми ефективно допомагає проведення письмових та усних понятійних диктантів. Слід використовувати різні їх види: експрес-опитування, опитування-інверсія, диктант-персоналія, диктант-порівняння, диктант-тест, комбінований понятійний диктант. Експрес-опитування - це пропозиція розкрити названі поняття. Опитування-інверсія, на відміну від завдання пояснити значення терміна, пропозиція поставити питання. Такий прийом сприяє не просто «впізнавання» терміна, а й вводить його в активний словник студента. Диктант-персоналія закріплює знання імен учених у зв'язку з їх вченнями. Диктант-порівняння дозволяє проводити порівняльний та порівняльний аналіз навчального матеріалу. У рамках методики диктанту-порівняння та диктанту-персоналії можна розглядати і навчальні тексти.
Ерудиція студента найбільш повно виявляється при використанні комбінованого понятійного диктанту. Володіння понятійним апаратом - необхідна умова засвоєння предмета. Семінар дозволяє використовувати все різноманіття наявних методичних засобів активізації вивчення дисципліни [2]. Якщо абсолютна більшість студентів і сам викладач прийдуть на семінар добре підготовленими, семінар пройде успішно, дасть очікуваний результат.

Методичні рекомендації з розробки та організації семінарського заняття Семінар є найважливішою формою засвоєння знань. Очевидні три структурні його частини: випереджає (підготовка до заняття), безпосередньо сам семінар (обговорення питань теми в групі) і завершальна частина (Післясемінарський робота студентів з усунення виявити прогалини в знаннях).
Не тільки сам семінар, але й випереджає, і укладає частини його є необхідними ланками цілісної системи засвоєння винесеної на обговорення теми[12]. У зв'язку з цим можна запропонувати план проведення семінарського заняття:
I. Вступна частина.
а. Позначення теми та плану семінарського заняття.
б. Попереднє визначення рівня готовності до занять.
в. Формування основних проблем семінару, його загальних завдань.
р. Створення емоційного та інтелектуального настрою на семінарському занятті.
II. Основна частина.
а. Організація діалогу між викладачами і студентами та між студентами у процесі вирішення проблем семінарського заняття
б. Конструктивний аналіз всіх відповідей і виступи студентів.
в. Аргументоване формування проміжних висновків, і дотримання логіки в послідовному дотриманні подій.
III. Заключна частина.
а. Підведення підсумків
б. Позначення напрямку подальшого вивчення проблем
в. Рекомендації з організації самостійної роботи студентів.

Підготовка студентів до загального курсу «Загальна хімія» на сьогоднішній день виконується за такими вимогами.

Досвідчені викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують студентів на виступи оцінного характеру, дискусії, поєднуючи їх з простим викладом підготовлених тим, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні залежно від тематики і ситуації. Враховуючи характерологічні якості студентів (комунікативність, впевненість в собі, тривожність), викладач керує дискусією і розподіляє ролі. Невпевненим у собі, некомунікабельним студентам пропонуються приватні, полегшені питання, що дають можливість виступити і випробувати психологічне відчуття успіху. В організації семінарських занять реалізується принцип спільної діяльності, співтворчості. Згідно з дослідженнями спільної навчальної діяльності процес мислення та засвоєння знань більш ефективним у тому випадку, якщо рішення задачі здійснюється не індивідуально, а передбачає колективні зусилля. Тому семінарське заняття ефективні тоді, коли проводиться заздалегідь підготовлене спільне обговорення висунутих питань кожним учасником семінару. Реалізуються спільний пошук відповідей навчальної групою, можливість розкриття і обгрунтування різних точок зору у студентів. Таке проведення семінарів забезпечує контроль за засвоєнням знань і розвиток наукового мислення студентів. Готуючись до семінару, студенти повинні:
1. Ознайомитись з рекомендованою літературою;

2. Розглянути різні точки зору з питання;

3. Виділити проблемні області;

4. Сформулювати власну точку зору;

5. Передбачити спірні моменти і сформулювати дискусійне питання. При такій підготовці семінарське заняття пройде на необхідному методологічному рівні і принесе інтелектуальне задоволення всій групі. Методика підготовки студентів до семінарського заняття[10]. При підготовці, студент повинен правильно оцінити питання, який він узяв для виступу до семінарського заняття. Але для того, щоб правильно і чітко відповісти на поставлене питання необхідно правильно вміти користуватися навчальною, і додатковою літературою [6]. Але перш ніж відправлятися в книжкове сховище, спочатку необхідно оцінити свою домашню методичну бібліотеку. Можливо, в ній знайдуться корисні для роботи книги і статті з журналів. Потім слід вивчити фонди бібліотеки педагогічного коледжу, а після цього вже звертатися в публічні бібліотеки. Пошуки необхідної літератури - тривала праця. Значення його величезне, бо від повноти вивчення опублікованого матеріалу буде залежати якість навчально-дослідної або науково-дослідної роботи.

Основні проблеми, що стосуються проведення семінарських занять пов’язані насамперед з виклидачем, студентами та в меншій мірі від організації самого предмету. Як ми могли уже переконатися існує багато вимог, але не завжди вони виконуються, оскільки втручається людський фактор. Але існують багато інших проблем пов’язаних з обсягом інформації та іншого. Найбільш вживаною проблемою у викладача є проведення семінарських занять з розгортанням дискусії потребують методичної допомоги з наступних питань: - Як домогтися оптимального співвідношення між шириною захвату обговорюваних на занятті проблем (вірніше, їх кількістю) і глибиною їх аналізу та засвоєння? - Як досягти не формального словесного звіту про прочитане, а роздумів над досліджуваними проблемами, щоб замість завчених або просто вичитаних з книги виступів, були власні роздуми і висновки з прочитаного й осмисленого?
- Як розворушити «мовчальників» і, навпаки, як обмежувати любителів поговорити без серйозних роздумів над тим, про що говорять вони самі і поруч сидять колеги?

- Як поступати при явно неправильних міркуваннях або невірному тлумаченні прочитаного? При узагальненні ці питання звелися до одного - як розвернути на занятті дискусію? Саме в дискусії бувають розв'язні проблеми оптимального співвідношення між глибиною проникнення в обговорювану проблему і шириною захвату питань для обговорення, бо логіка говорить про необхідність розібратися в одному важливому питанні, ніж десяток зачепити мимохідь, так і не зрозумівши їх до ладу. Саме в дискусії неможливий формальний [7-8] словесний звіт про прочитане, а обов'язково потрібно висловлювання плодів власних роздумів, які, стикаючись з оригінальними думками інших учасників дискусії, і викликають дискусію. Саме дискусія може розговорити «мовчальників», бо зачепить їх за живе, здатна викликати у будь-якого бажання заперечити комусь чи підтримати найбільш близькі йому судження. І нарешті, дискусія дозволяє в інтересах кращого засвоєння використовувати навіть помилкові або явно неправильні, тенденційні висловлювання: не поправляти їх самому викладачеві (це буде по-школярськи), а зробити предметом дискусії. Для того, щоб подолати ці проблеми потрібно зацікавити студентів, наприклад як у нас на семінарі вводити іноваційні методи, такі як ігри.

Серед педагогічних засобів активізації навчального процесу у ВНЗ особливе місце належить навчальній дидактичній грі, яка являє собою цілеспрямовану організацію навчально- професійної діяльності майбутнього спеціаліста. Концептуальними основами ігрових технологій є психологічні механізми ігрової діяльності, що спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації. За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на: дидактичні, виховні, розвивальні, соціалізуючи. За характером педагогічного процесу: навчальні, тренінгові, контролюючі, узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі, комунікативні, діагностичні та інші. 10 За ігровою методикою: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, драматизації. Ігрова діяльність виконує такі функції: - спонукальну (викликає інтерес); - комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування); - самореалізації (кожен студент реалізує свої можливості); - розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей); - розважальну (отримують задоволення); - діагностичну (виявлення прогалин у знаннях); - корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості майбутніх фахівців) [8].

Висновок:

Вивчивши методику організації і проведення семінарського заняття у вищій школі ми прийшли до висновку про те, що: Сучасний стан проведення семінару відповідає взагальному до всіх вимог проведення семінарів. Основні проблеми стосуються в основному в невмінні зацікавити студента до свого предмету, тому дали ряд рекомендацій щодо цього. І на кінець ряд напрямків, щодо підвищення ефективності для їх організації.

Література:

1. Андрєєв В.І. Педагогіка: Навчальний курс для творчого саморазвітія.-2-е вид.- Казань. Центр інноваційних технологій, 2000.- 608 с.
2. Громов О.В. Методика організації реферативного навчання на семінарських заняттях. - К.: 2001. - 325 с.
3. Макєєва І.В. Роль семінарського заняття у підготовці фахівця і методика управління дискусією / / Радянська педагогіка-М: Освіта, 2003 - № 5, - 61 с.
4. Педагогіка: Підручник для студентів педагогічних вузів / За ред. П.І. Пидкасистого. - М.: Пед. Товариство Росії, 2002. - 608 с.
5. Педагогічний словник. / Під ред. Каирова І.А. - М.: АПН РРФСР, 1960. - Т. 1 - 774 с., Т. 2 - 766 с.
6. Реан А.Л. Педагогічні особливості взаємодії педагога і студента / / Питання психології, 2001 - № 5, - 76 с.
7. Розман Г. Організація самостійної роботи студентів / / Вища освіта в Росії, 2003 - № 1. - 87 с.
8. Савельєв О.Я. Нові інформаційні технології в навчанні / / Сучасна вища школа, Варшава, 2000. - № 3. - 62 с. 10. Сластенін В.А. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - 3-е вид., Стереотип. - М.: Изд. Центр «Академія», 2004. - 576 с.
9. Сластенін В.А. Формування особистості вчителя в процесі професійної підготовки. - М.: 2000.
10. Формування навчальної діяльності студентів / За ред. В.Я. Ляудіс. - М.: Изд-во МГУ, 2002.- 482 с.
11. Шкеріна Л.В. Оновлення системи якості підготовки майбутнього вчителя в педагогічному вузі. - Красноярськ: Вид. Центр «Знання», 2005, - 329 с.
12..Етюди дидактики вищої школи: монографія / За ред. Чернишова А.П. -М., 1984.