Y. Shepeleva

THE METHOD OF CONDUCTION AN IDEAL SEMINAR IN HIGH SCHOOL

This article is developing to problems teachers stay face to face in High School between some teacher and pupils. The article is describing greatly the similar problems in literature that are well-known from different periods of time in history. It was looked throw some general information about seminars, their types. An Ideal Seminar should be informative, effective and fun for both teacher and student. The general principles of the organization of seminars, an analysis of the existing problems in the contemporary pedagogical process and recommendations for teachers of high school are described in this article perfect. The most important moments are shown here to make young teachers easier and a little simpler. It is important that the seminars should ideally be fun, efficient, informative, fun, and students should know that teacher understands their.

Keywords: ideal seminars; high school; training seminars; principles of organization.

Проблема організації навчального процесу у вищій школі гостро постає перед майбутніми або малодосвідченими викладачами на сьогоднішній день. Тому постає актуальне питання у вирішенні цієї проблеми, сформулювавши основні принципи та вимоги, особливості проведення кожного індивідуального заняття зі студентами у вищій школі. Важлива правильна організація всіх методів навчання відповідно до базових принципів навчання. Дана стаття бере до уваги розгляд лише проблеми та шляхи вирішення організації та проведення семінарських занять.

Метою статті є розкриття особливостей організації та проведення ідеального семінарського заняття у вищій школі.

Традиційні семінари – один з поширених видів занять з гуманітарних та технічних наук у вищих навчальних закладах. Семінар є засобом розвитку у студентів культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.

Глобальна мета семінару – полягає в тому, щоб знання, які отримали студенти, наприклад, на лекції або в результаті самостійної роботи розширилися, поглибилися, закріпилися, набули якісно нового змісту. Студенти на семінарах навчаються бути здатними до самостійних суджень, відтворення та поглиблення знань. (Янченко О.І., 2007, с. 2)

Семінарське заняття — це завжди безпосереднє контактування зі студентами, встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Досвідчені викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують студентів на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. (Борзова Л.П., 2000, с 43-44)

Основними завданнями семінарського заняття є:

· розвивати пізнавальну активність і самодіяльність;

· уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

· поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;

· сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. (В. В. Ягупов, 2002, с. 560)

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів. (Н. М. Островерхова, 2005, с. 124-126)

В якому руслі та з яким настоєм буде проходити майбутнє семінарське заняття впливатиме безліч чинників, а саме: досвідченість та майстерність викладача, його компетентність в даному питанні тематики конкретного семінару та знання теми в цілому, його вихованість, емоційний стан, терплячість та авторитетність.

У дослідженнях (В. О. Росохи, 1997, с. 22) автор представила результати визначення зв’язку особливостей типу емоційності викладача зі специфікою ставлення до нього студентів як до особистості та до професіонала, а також до дисципліни, яку він викладає. На основі стійкого поєднання первинних емоцій радості, гніву та страху за допомогою алгоритмів автоматичної класифікації серед викладачів ВНЗ МВС України було виділено три емоційні типи: Р-тип, який є проміжним між двома наступними; ГРС-тип, у представників якого домінує авторитарно-агресивний стиль міжособистісних відносин та панує негативна психологічна атмосфера на заняттях; та РСГ-тип, представникам якого характерний доброзичливий стиль міжособистісних відносин та домінування позитивної психологічної атмосфери під час проведення занять.

Можна зробити висновок, що успішність студентів, їх ставлення до викладача та навчальної дисципліни, атмосфера проходження семінарського заняття буде значним чином залежати також від типу емоційності викладача.

Успіх семінарських занять у вищих навчальних закладах значною мірою залежать від їх раціональної організації та активних методів проведення:

- тематичні дискусії та диспути;

- колективний пошук відповідей і ролей;

- бесіда і вільний обмін думками;

- інформація про конструктивні пропозиції студентів;

- ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є:

· розповідь викладача (вступне і заключне слово) і студентів;

· бесіда;

· ілюстрації і демонстрації;

· екскурсії.

Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Вважливою складовою семінарських занять є виступи студентів. Вони можуть проходити у формі розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента відбувається обговорення матеріалу, за яким була зроблена доповідь, в якій бере участь як доповідач, так викладач і інші студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

· повторює і закріплює знання студентів;

· демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;

· готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;

· контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття (за О. І. Янченко, 2007, с. 5) є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

1. Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.

2. Методикою читання лекцій.

3. Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів, постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Семінарські заняття поділяють на декілька видів, залежно від мети та цілі даного заняття. Вони бувають:

1. Семінар-дискусія;

2. Семінар-конференція;

3. Семінар-«круглий стіл»;

4. Семінар-симпозиум.

Алгорим для підготовки до семінарського заняття:

a) проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактичними цілями і основними проблемами, які винесені на обговорення;

b) опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов’язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефективному проведенню семінарського заняття;

c) намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання і обґрунтовуйте свої міркування; ƒ

d) запишіть запитання, які виникли у вас під час підготовки до проведення семінарського заняття, зверніться за консультацією до викладача-методиста чи викладача кафедри педагогіки; ƒ

e) складіть розгорнутий план-конспект проведення семінарського заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, що виносяться на розгляд, методи, прийоми та засоби навчання, за допомогою яких забезпечуватиметься навчально-пізнавальна діяльність студентів. Розгорнутий конспект семінарського заняття складається згідно вимог.

Незалежно від типу семінарського заняття у процесі його спостереження та аналізу доцільно звертати увагу на такі параметри:

@ вибір теми (співвідношення вивченого та нового матеріалу; характер матеріалу, що дозволяє поглибити знання учнів, підвищити їх інтерес до навчального предмета, розширити світогляд; можливість забезпечити учнів літературою з теми; урахування ступеня сформованості в учнів умінь і навичок самостійної роботи);

@ педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;

@ підготовка вчителя та учнів до семінару (розчленування теми на конкретні питання; інструктаж із роботи з основною та додатковою літературою; вибір форм самостійних повідомлень учнів - доповідь, реферат, виступ, опанування; підготовка ілюстративного матеріалу);

@ технологія проведення семінару (повідомлення теми, мети та завдань заняття; надання слова учням для повідомлення з питань семінару; коментар повідомлень учнів; акценти вчителя на питаннях, які передбачені планом; постановка питань у процесі повідомлень учнів, що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцних знань, винахідливості);

@ розкриття теми семінарського заняття (чи всі питання розкриті, глибина та повнота їх висвітлення, кількість «активних» учасників семінару, активізація та стимулювання учнів у процесі роботи);

@ підбиття підсумків семінарського заняття (чи розкрита тема, яких знань набули учні, ставлення до заняття та творча активність учнів, досягнення мети заняття, оцінка та стимулювання учнів до активної участі в семінарі, похвала за кращі відповіді та активну участь у роботі семінару);

@ результативність семінарського заняття (закріплення та поглиблення отриманих учнями раніше нових знань; формування в учнів умінь і навичок самостійної роботи з першоджерелами; розвиток здібностей учнів, формування вмінь застосовувати теоретичні знання на практиці, ступінь творчого мислення учнів, самоорганізація та самоконтроль).

Отже, з усього вище перекисленого та зазначеного ми можемо зробити висновок, що ідеальне семінарське заняття має стати чимось на зразок спілкування між людьми в отримання нової інформації, де викладач постає посередником між студентом і навчальним матеріалом, а не є єдиним джерелом знань. Виходячи з цього, викладач повинен використовувати різні методи подачі нового матеріал, ставити завдання, які дозволяють студентам засвоїти навчальний матеріал відповідно до їх рівня підготовки та можливостей пізнавальної діяльності, надати можливість студентам демонструвати свої досягнення в отриманні знань

Важливою на семінарському занятті є робота в групах (по 6-7 чоловік). Роль викладача на такому занятті змінюється з традиційної на посередницьку. Головним стає колективне заняття групи, допомога у з’ясуванні окремих питань, вирішення конкретних завдань та задач. Цим самим викладач заохочує студентів до діалогу, стимулює заохочення обговорення деяких проблем без обмежень тематики (це викликає цікавість та інтерес не тільки до предмету, а й повагу до викладача, що проводить семінар – підвищення його авторитету в очах всіх студентів. Не мало важливим є те, що на ідеальному семінарському занятті має бути цікаво, ефективно, пізнавально, весело, легко, студент має бачити розуміння в очах викладача, його повагу.

Якщо брати до уваги конкретне семінарське заняття на хімічному факультеті, то зацікавити студентів простіше ніж, наприклад на філологічному чи математичному. Адже викладач хімічного факультету університету ім. Т. Шевченка має можливість наочно показати всю новизну та красу такої чудової та пізнавальної науки як хімія! У його арсеналі ціла купа реактивів, обладнання, на якому можна поспостерігати цікаві досліди та експерименти.

І хоча на старших курсах ця умова виконується важче (як вже можу сказати з власного досвіду), адже новизна поступово зникає, розумієш, що реактивів, посуду та обладнання трохи не вистачає. На мою думку, це виникає через недостатнє фінансування ВНЗ та розвиток природничих наук в цілому.

Отже, викладачі та, навіть, вчителі шкіл мають зацікавити якомога більше людей до науки, тільки тоді ми будемо бачити прагнення до вивчення саме хімії!