The ways of improving the forms learning in higher education. Innovative methods of organization in higher education.

The article examines forms of educational process at the university, such as lectures, seminars, laboratory work at the Chemistry Department and developed ways to optimize training for students of the faculty of chemistry as innovatsiynni methods - modern models of educational activities.

Keywords: current models; Chemistry Department; laboratory work; ways to improve.

Метою статті є визначення шляхів оптимізації проведення семінарських, лабораторних занять та лекцій на хімічному факультеті та розгляд інноваційних підходів до навчального процесу у вищій школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання покращення форм організації навчання студентів ВНЗ, є одним з головних показників на даному етапі розвитку суспільства у науковій діяльності. Дослідження проблем навчання досліджуються у роботах: Артеменко І. В. [1], Береговової Д. А [2], Козак Л. В. [3] Телешов С. В. [4] та ін.

Постановка завдання. Розглянути особливості форм організації навчального процесу, а саме лекцій, семінарів та лабораторних робіт на прикладі хімічного факультету, запропонувати шляхи їх вдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна діяльність, яка ґрунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості. Його покликання готувати не лише «людину, що пізнає», але і «людини, що діє». Причому усі елементи традиційного навчання мають місце в інноваційному, питання полягає лише у визначенні співвідношення репродуктивного і продуктивного, діяльного і творчого. Характерними рисами інноваційного навчання є передбачення (anticipation) та співучасть (participation). Передбачення – здатність до розуміння нових, незвичайних ситуацій, прогнозування подій, оцінка наслідків прийнятих рішень, орієнтація на майбутнє. Співучасть – соціальна активність, участь особистості в найважливіших видах діяльності, її особистий вплив на прийняття локальних та глобальних рішень, здатність бути ініціативним. Зразкова узагальнена модель інноваційного навчання була представлена в одній з перших робіт на цю тему (Kozma and Johnson, 1991). Вона передбачала: 1) активну участь студента в процесі навчання (а не пасивне засвоєння інформації); 2) можливості прикладного використання знань у реальних умовах; 3) наведення концепцій і знань у найрізноманітніших формах, а не тільки у текстовій; 4) підхід до навчання як до колективної, а не індивідуальної діяльності; 5) акцент на процес навчання, а не на запам'ятовування інформації. Проблеми інноваційної перебудови навчального процесу стають ще масштабнішими. Вони передбачають необхідність впровадження модернізованих моделей вищої освіти, які, в свою чергу, призводять до кола нових труднощів. В. Е. Франкл вважає, що основне завдання освіти - не передача традицій і знань, а «формування здібностей знаходити унікальні смисли» [3]. Ефективність засвоєння знань студентами залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи. Але дискусії навколо проблеми форм організації навчального процесу у вищій школі не затихають на сторінках педагогічної літератури. Це пов’язано з тим, що в педагогічній науці не існує чіткого визначення поняттю „форма організації навчання”. Більшість учених просто обходять це питання і обмежуються буденним уявленням про суть даної категорії. Загалом, форму організації навчання необхідно розуміти як конструкцію відрізків, циклів процесу навчання, які реалізуються в співпадінні діяльності вчителя та учнів щодо засвоювання певного змісту матеріалу та опрацювання способів діяльності. Іншими словами, форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі. Загальні форми організації навчання часто називають організаційними системами навчання. До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. У результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області [1]. Найстаршою формою організації навчального процесу, яка бере свій початок у глибокій давнині, є індивідуальна форма навчання. Така форма виникла в античних країнах і широко використовувалася у середньовічній Європі. Сутність її полягає в тому, що викладач навчає кожного студента індивідуально, що дає змогу враховувати особистісні можливості студентів і відповідно визначати зміст, форми й методи навчальної роботи. За індивідуальною формою організації навчання слідує групова форма навчання, яка набула значного поширення в період середньовіччя й зберігалася в багатьох ВНЗ Європи ще у 19 ст. Застосовуючи цю форму, викладач навчає групу студентів, які перебувають на різних щаблях вікового й інтелектуального розвитку. Колись ще була поширена белл-лактерська форма навчання, яка виникла в Англії, проте довго така система не протрималася, бо мала значні недоліки. Суть її була в наступному: до групи людей, які навчаються (25-30 осіб) прикріплювали старшого навчаючого. Викладач в свою чергу навчав старших студентів, а ті, в свою чергу, передавали інформацію товаришам. Але ці всі системи не виправдали себе [4]. Хоча окремі їх елементи заслуговують на увагу й сьогодні: самостійна робота з підручником, опрацювання довідкової та допоміжної літератури, виконання групових завдань на лабораторних і практичних заняттях тощо. Сучасні ВНЗ будують процес навчання студентів на базі поєднання різних форм його організації. Основними є такі: лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, спецкурси, спецсемінари, педагогічна практика, консультації, колоквіуми, контрольні, курсові й дипломні роботи. Зауважимо, що лекція посідає важливу роль в організації навчально-виховного процесу вітчизняного вузу. Ця роль виявляється у тісній єдності лекції з усіма іншими формами організації навчально-виховної роботи, насамперед у взаємодії її з семінарськими, практичними і лабораторними роботами.

Велика популярність лекції обумовлена тим, що вона є найоптимальнішою формою передачі інформації від викладача до студента, вона дозволяє в авторизованій версії ввести студента в наукову лабораторію вченого, виявити, показати і, за можливості, експериментально дослідити явище, яке вивчається, на основі сформульованих і сприйнятих гіпотез побудувати теорію явища, дати порівняння теорії з дійсністю тощо. Лекція є активною формою навчання, оскільки вона передбачає напружене опрацювання значної інформації, виділення і конспектування основних положень, аналіз дослідів і формул. Залучення студентів до такої роботи – це вже справа самого викладача і залежить від його майстерності як лектора. Лекція має бути формою навчання, в якій студент є активним учасником навчального процесу, критично сприймає інформацію, не обмежуючись механічним конспектуванням її змісту. На лекції студенти повинні сприймати і творчо опрацьовувати великий масив інформації, виділяти і конспектувати основні положення лекції. Тут у студентів виховується така важлива якість майбутніх вчителів, як уміння слухати, що означає вміння виділяти істотне, критично оцінювати почуте, зв’язувати його з власним досвідом. За психолого-педагогічним впливом на студента лекція суттєво доповнює книгу. Завдяки створенню мотивації, розгляду проблемних ситуацій, чіткій логіці викладу, емоціям викладача, студенти успішно засвоюють матеріал, який при самостійному розгляді викликає значні труднощі. У процесі роботи на лекціях студенти краще розуміють значення особистості вчителя в навчанні. У ході лекції встановлюються зворотні зв’язки між викладачем і студентами.

До недоліків проведення лекцій на хімічному факультеті слід віднести наступне:

Ø Впровадження комплексних курсів. Дуже важко зосередитися на матеріалі, коли зі спецкурсу одну лекцію читає один викладач, на наступний раз його заміняє інший, потім третій, і це через те, що така навчальна програма. Увага студента розсіюється!!!

Ø Відсутність демонстраційного матеріалу та інтерактивних засобів. Важливо на хімічному факультеті приділяти увагу демонстраційним дослідам (по можливості). Звичайно, записати рівняння реакції на дошці – це куди швидше, ніж відтворити своїми руками. Насправді це займе не так багато часу, проте засвоїти матеріал студенти зможуть набагато краще.

Ø Суто робоча обстановка, відсутні приклади. Коли викладач просто читає лекцію і навіть не відволікається, то студентові стає нецікаво. Значно ліпше сприймається матеріал при наведенні прикладів з науки, свого життя, адже у досвідченого педагога у запасі за роки викладання чимало знайдеться цікавого.

Ø Відсутність плану і структурованості матеріалу. Це, певно що, найбільша проблема проведення лекцій. На хімічному факультеті спостерігається рідко, проте буває досить очевидним.

Семінарські заняття мають дуже давню історію, своїм корінням сягає античності. Це найважча і найскладніша форма навчального процесу, мета якого узагальнення, поглиблення і систематизація знань, здобутих студентами під час самостійної роботи з лекційним матеріалом і навчально-методичною, теоретичною літературою. На семінарах студенти вчаться виступати з обговорюваних питань, доводити свою точку зору, критично оцінювати різні джерела знань. Загалом, семінари сприяють формуванню у студентів інтересу до самостійного оволодіння знань, вчать критично мислити, аналізувати складні явища суспільного життя і природи, сприяють більш інтенсивному формуванню таких важливих якостей, як критичність, гнучкість, глибина й самостійність мислення. У практиці ВНЗ склалися два типи семінарських занять: 1) розгорнута бесіда за планом, з яким студентів ознайомлюють заздалегідь; 2) читання й обговорення рефератів, доповідей. План лекції ніколи не дублюється на семінарському занятті. Поряд із зазначеними формами навчального процесу у ВНЗ широко використовуються практичні заняття. Основна мета цієї форми навчання як практичного різновиду семінару – набуття практичних умінь і навичок. Завдання, що даються на практичних заняттях, нерідко індивідуалізуються. Це підвищує активність студентів, забезпечує розуміння ними суті наукової теорії і зв’язків її з педагогічною практикою.

Семінари на хімічному факультеті мають структуру викладу матеріалу, студенти проявляють зацікавленість. Зате всі переваги корелюють із недоліками, такими як:

· Багато матеріалу залишається на самостійне опрацювання, а це для студентів іноді є складним завданням

· Використання традиційних форм навчання

· Семінар як міні-лекція від студента для групи

Для того, щоб вдосконалити семінари, насамперед, необхідно:

ü Не дублювати план лекцій на семінарах, особливо це стосується студентів, які роблять доповідь для всієї групи і повторюють весь матеріал, не додаючи туди ні цікавого матеріалу, ні новизни.

ü Робити відступи у семінарі, розказувати студентам про наукову роботу та досягнення викладачів.

ü Використання нетрадиційних форм навчання.

Нетрадиційні форми організації навчання – це, насамперед, творчий, самобутній підхід педагога до організації навчальної діяльності, це – вищий щабель педагогічної майстерності. Починаючи з 70-х років минулого століття, з’явилася тенденція до зниження пізнавального інтересу студентів. На це явище педагоги відреагували введенням в практику вищої школи нестандартних форм організації навчання. На сучасному етапі існує велика кількість таких форм. Це зумовлено тим, що нетрадиційні форми навчання – результат творчої роботи викладача. Такі форми з’явилися перш за все в уяві педагога та мали місце в його педагогічній практиці. Ніяких обмежень для творчості викладача немає, тому постійно виникають нові й нові форми. Останнім часом почали розвиватися такі форми навчання як семінари, які спираються на фантазію студента, в літературі такий термін називають семінар винахідництва чи семінар-творчість [2]. На хімічному факультеті це відбувається так: наприклад, на семінарі викладач пропонує студентам знайти альтернативний метод виділення п -хлораніліну, виходячи з тих реактивів, які є в лабораторії, при цьому стандартну методику не використовувати. Студенти висловлюють свої думки, припущення, аналізують подану інформацію, таким чином вчаться один в одного. Такий семінар схожий до методу «мозкового штурму», який успішно реалізовується на хімічному факультеті.

Основними завданнями, що реалізуються під час спецкурсу та спецсемінару, є наукове пізнання, елементарне експериментальне вивчення, залучення студентів до дослідницької роботи. Лабораторне заняття – форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди. Таким чином, студент практично підтверджує певне теоретичне положення даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Проте виконання лабораторних робіт потребує прецизійності результатів. Постає питання: як зробити лабораторну роботу правильно, коли існує багато недоліків, таких як:

· Недостатньо приладів (наприклад, для проведення рентгено-структурного аналізу) – одна з основних проблем, яка постає.

· використання приладів, які забруднюють навколишнє середовище.

Водоструйні насоси в Європі вже тривалий час не використовують, вони замінені мембранними. Всі їх недоліки в тому, що вони спричинюють злив всіх органічних речовин в раковини, а це є проти правил техніки безпеки.

· Недостатньо робочих місць. На даний час теж є гострою проблемою, оскільки середньостатистична лабораторна з органічної хімії триває 2 год.40хв.

· Відсутність виробничої практики. Будь-яке підприємство вимагає від кандидатів на обрану спеціальність досвід роботи, а де ж його взяти?

Уникнути таких проблем можна:

ü Збільшення кількості годин для лабораторних робіт

ü Поділ групи на підгрупи на лабораторні роботи, для забезпечення всіх студентів робочими місцями в лабораторії

ü Заміна старих приладів на нові.

Таким чином, було розглянуто проблеми навчальної програми та форми організації навчального процеси на хімічному факультеті і запропоновано шляхи їх вирішення як інноваційні методи для покращення форм організації навчання та підготовки студентів.

Література:

1. Артеменко І. В. Основні форми організації навчання у вищій школі / І. В. Артеменко // Вісник Черкаського університету. – Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького. – с. 3.

2. Берегова Д. А. Нетрадиційні форми організації навчання, їх переваги, недоліки та перспективи / Д. А. Берегова // Перспективы развития науки. – Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського. – с. 3.

3. Козак Л. В. Дослідження інноваційних моделей навчання у вищій школі / Л. В.Козак // Освітологічний курс. – Київ: КУ імені Бориса Грінченка. – 2014. –№ 1. – Т. 5. – с. 13.

4. Телешов С. В. Ланкастерская школа в России / С. В. Телешов. // Педагогика. – 2005. – № 10. – с. 73.