Урок 25

Тема. Барди.

Мета. Ознайомити з історією виникнення бардівської пісні, надати знання про видатних виконавців бардівської пісні, розглянути характерні особливості бардівської пісні, визначити ознаки та типові риси бардівських хітів.

Розвивати вміння учнів уважно слухати музику' у виконанні відомих бардів та надавати їм характеристику, розвивати вміння виконувати пісні під фонограму, визначати стиль за творами для сприймання.

Виховувати інтерес до бардівської пісні та виконавців-бардів, інтерес до історії розвитку бардівської пісні.

Тип уроку: комбінований, урок поглиблення в тему.

Обладнання: музичний інструмент, програвач, мультимедійна дошка, ілюстрації до музичних творів та пісні або мультимедійна презентація, портрети виконавців бардівської пісні.

Основні поняття для засвоєння: історія виникнення бардівської пісні, характерні ознаки бардівської пісні, імена видатних бардів.

Твори, що вивчаються на уроці:

Фрагменти композицій:

· Б. Окуджава. «Ваше величество женщина»

· Б. Окуджава. «Молитва Франсуа Вийона» у виконанні Ж. Бічевської.

· Ю. Візбор. «Изгиб гитары жёлтой».

· Е. Драч. «Б'ють пороги» (на слова Т. Шевченка).

· М. Бурмака. «Ми йдемо».

· «Господи, помилуй нас» (слова і музика Т. Петриненка).

Хід уроку:

1.Вхід під пісню Б. Окуджави «Ваше величество женщина». Організаційний момент. Мотивація до навчання.

Сьогодні на вас чекає зустріч із бардівською піснею. Ви ознайомитеся з історією розвитку бардівської пісні та творчістю найвідоміших бардів, у тому числі й українських.

2.Актуалізація опорних знань. Індивідуальне опитування.

- Що означає термін «французький шансон»?

- Розкажіть про особливості та характерні риси шансону.

- Назвіть імена виконавців та творців шансону.

3.Новий матеріал для засвоєння. Розповідь про творчість бардів: історію виникнення бардівської пісні та її сучасних представників.

Середньовічні барди були професійними поетами-співаками, мандрівними або придворними. Вони виконували героїчні пісні-балади, бойові, релігійні та сатиричні пісні, елегії тощо.

У XV столітті слово «бард» перейшло із шотландської в англійську мову і стало означати «мандрівний музикант». У європейській літературі слово «бард» стало синонімом поета.

Ірландські барди становили окрему замкнену спадкову касту професійних поетів, співаків та музикантів. Барди здебільшого жили при дворі ірландських королів та вождів кланів, виконуючи при цьому певну офіційну функцію, і були свого роду літописцями і сатириками, які прославляли своїх повелителів та критикували їхніх ворогів.

Поняття «бард» стало особливо популярним в епоху романтизму. Давніх бардів оспівували різні поети і письменники, зокрема й Вальтер Скотт. Бардами свого часу називали поетів В. Шекспіра та Р. Бернса.

У колишньому Радянському Союзі бардами стали називати самодіяльних поетів та виконавців авторської пісні (більш сучасний термін, що його використовують в українській мові, — співана поезія) — жанру, що виник у 50-х роках XX ст.