Урок 24

Тема: Шансон.

Мета. Ознайомити з особливостями шансону, історією його виникнення та характерними ознаками, розглянути творчість видатних шансоньє.

Розвивати вміння учнів уважно слухати музику в стилі шансон та надавати характерстику музичним композиціям, розвивати вміння аналізувати виконання пісень та вміння виконувати пісню під акомпанемент інструментата.

Виховувати інтерес до музики в стилі шансон, ціннісне ставлення до виконавців та хітів шансону.

Тип уроку: комбінований, урок поглиблення в тему.

Обладнання: музичний інструмент, програвач, мультимедійна дошка, Ілюстрації до музичних творів та пісні або мультимедійна презентація, портрети композиторів та виконавців шансону. Основні поняття для засвоєння: особливості шансону, історія виникнення шансону, видатні шансоньє, характерні ознаки шансону.

Твори, що вивчаються на уроці:

· Шарль Азнавур, Мірей Матьє. «Une Vie D’amour» («Вічне кохання»).

· Едіт Піаф. «Non, Ge Ne Regrette Rien» («Ні, я ні про що не шкодую»).

· «Пісня про рушник» (слова А. Малишка, музика П. Майбороди).

Хід уроку

1.Вхід під мелодію пісні «Вічне кохання». Організаційний момент. Мотивація до навчання.

На музичних хвилях сьогодні лунатимуть пісні шансону. Ми ознайомимося з творчістю відомих виконавців і послухаємо музику шансону.

2.Актуалізація опорних знань. Парне опитування.

- Розкажіть про особливості музики в стилі диско

- Які характерні риси цієї музики?

- Хто із виконавців в стилі диско вам найбільше запам’ятався і чому?

3.Новий матеріал для засвоєння. Розповідь про шансон: історію виникнення, характерні особливості.

Шансон як жанр зародився у Франції. Цей стиль можна охарактеризувати як музику кабаре і кафешантанів, якими так славиться Франція. У перекладі з французької термін «шансон» означає «пісня з життя». Це сюжетні пісні, які колись виконували вуличні співаки; це — маленький театр, театр одного актора. У кожній пісні має бути міні-сюжет з ліричною, драматичною або комічною фабулою. Акомпанував шансоньє зазвичай акордеон. Головне, що відрізняє шансон від інших стилів, — це життєвість віршів: вони не вигадані, а складені самим життям, у них постає доля людини, її труднощі, радощі тощо.

З історії шансону

Поняття шансон застосовували в музиці здавна. Раніше шансоном називали поліфонічну французьку пісню XV—XV століть.

Наприкінці XIX століття з’являється новий різновид французької пісні, що називався chanson rù aliste (реалістична пісня). Будучи народженим у кафе-концертах і кабаре Парижа й увібравши риси літера-турного реалізму, він зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Його здебільшого виконували жінки. Тематика пісень цього виду шансону стосувалася життя бідних робітників Парижа.

У сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед найвідоміших виконавців шансону — Едіт Піаф, Джо Дассен, Жак Брель, Шарль Азнавур, Jleo Ферре та інші.

У 50-х роках XX століття сформувалися два головні напрями оригінальної франкомовної пісні, шо існують до цього часу.

Перший напрям — жанр класичного шансону, де першорядне значення надається поетичому компоненту пісні; автор тут, як правило, є і виконавцем. Цей жанр пов’язаний, в першу чергу, з іменами Моріса Шевальє, Шарля Трене та Едіт Піаф, які продовжували традицію реалістичної пісні. Відомими представниками цього напряму є також Жорж Брассенс, Жак Брель, Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо. Саме представники цього поетично-музичного напряму повною мірою відповідають терміну «шансоньє».

Інший напрям французької пісні другої половини XX століття — естрадна пісня, яку виконують chanteur (співаки). Представники цього напряму теж нерідко є виконавцями власних пісень (поетами і/або композиторами), але не є шансоньє в повному розумінні цього слова. Всесвітньо відомим виконавцями французьких естрадних пісень є Ів Монтан, Анрі Сальвадор, Мірей Магьє, Джо Дассен, Даліда, Патрісія Каас, Мілен Фармер та інші.

Межа між шансоном та естрадною піснею досить умовна, далеко не кожного франкомовного співака можна однозначно зарахувати до того чи іншого напряму.

Робота з таблицею:

Характерні ознаки шансону

4.Музичне сприймання. Шарль Азнавур, Мірей Матьє. «Une Vie D’amour» («Вічне кохання»). Едіт Піаф. «Non, Ge Ne Regrette Rien» («Ні, я ni про що не шкодую»).

5.Аналіз музичних творів.

1. Які особливості шансону вам вдалося розпізнати у творах?

2. Який музичний образ створила кожна пісня?

3. Охарактеризуйте музичний супровід пісень та тембр їхніх виконавців.