Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділові знаки при вигуках, стверджувальних і заперечних словах






Правила Приклади
1. Вигуки, стверджувальні і заперечні слова так, еге, авжеж, ні, що виділяються комами Ану, рушай! (П. Мирний). А що, як там, душко, у тебе: чи все готово? (І. Тобілевич)
2. При окличній інтонації вигуки та стверджувальні і заперечні слова можуть виділятись знаком оклику. Гай! Гай! Море, грай, реви, скелі ламай (Т. Шевченко).
3. Якщо о, ой інтонаційно тісно пов'язані з даль­шим звертанням, або стоять перед займенником, або вживаються для підсилення, кома не ста­виться. Ой мамо, мамо, якби ти знала, як тяжко без долі (Народна творчість). Ой ти, дівчино, чорнії брови (Народна творчість). Ой летіли дикі гуси (Народна творчість).
4. Слід відрізняти слова-речення та вигуки від од­нозвучних часток і членів речення, які ні на письмі, ні в усній мові не відокремлюються. Так ніхто не кохав (В. Сосюра). А човен хить-хить під лозою (Гр. Тютюнник).

 

 

Вставні слова, словосполучення і речення

Правила Приклади
1. Вставні слова І словосполучення, як правило, виділяються комами. Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик). Здавалось, загримів десь на небі грім (С. Васильченко). Буває, часом сліпну від краси (Л. Костенко). В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шевченко).
2. Виділяються вставні слова, що мають форму дієприслівникового звороту, або біля яких мож­на поставити слово кажучи. А що, власне кажучи, сталося?
3. Якщо сполучник а відноситься до вставного слова, він комою не виділяється - а власне, а втім, а крім того. Завод одержав додаткове замовлення на виготов­лення деталей, а крім того, й на складне устатку­вання.
4. Лише вставними бувають слова: мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже; однак, одначе, проте — в середині речення.
5. Ніколи не бувають вставними і не виділя­ються комами слова: навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито.
6. Якщо вставні слова та речення вимовляються підвищеним тоном, то вони виділяються з обох боків тире. А Яремастрашно глянутьпо три, по чотири так і кладе (Т. Шевченко). Годинник бивщо з ним?зовсім не ту годину? (\. Жиленко).
7. Найчастіше вставні слова чи речення вимов­ляються пониженим тоном івиділяються дуж­ками, а іноді — комами з тире. З-за погрібника пахло м'ятою (росло її там, густої та холодної, багато), а від хати несло духом маті­оли (Є. Гуцало). Я вийшов за садокгілля обтор-кало мої плечі та шапку, полишивши на них білі пухнасті квітки з снігу, — / став дивитися на дорогу (Гр. Тютюнник).

Порівняльні звороти

Правила Приклади
Комами виділяються: 1) порівняльні звороти, що вводяться словами як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж та ін.; 2) сполучення як правило, як звичайно, як зав­жди, як зараз, як раніше, як тепер, як навмисне. Це місто прекрасне, як усмішка долі (Л. Костен­ко). Зникло лихоліття, наче уві сні (Р. Братунь). Він, як звичайно, швидко повернувся. Та птах, як і раніше, прилітав до свого гнізда.
Комами не виділяються: 1) фразеологічні звороти зі сполучником як; 2) іменна частина складеного присудка, приєднана за допомогою сполучників як, мов, ніби; 3) звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, чого»; 4) вирази зі словами (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж. Надворі дощ ллє як з відра. Руки зробилися як лід. Він пополотнів як сніг. Талант Шевченка як художника прокинувся ще в дитинстві. Книгу дали не довше ніж на два дні.

Відокремлення уточнюючих членів речення і додатків

 

 

 

 

Правила Приклади
1. Уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення, і на письмівиділяєть­ся комами. Там. за річкою, сплелися парубочі дзвінкі, розго-
нисті, гарячі голоси (М. Рильський). Далеко вни­зу, біля самих кущів верболозу, п'яно гойдали го-
ловами соняшники (Ю. Мушкетик).
2. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитись в речення за допомогою слів тобто, цебто, або (= тобто), чи {= тобто), а саме, на­приклад, зокрема, у тому числі, особливо, на­віть, хіба що, причому, мабуть, які від уточнюю­чих членів не відокремлюються. Се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать
(Т. Шевченко). Людина розкладає розумом на найпростіші еле­менти все довкола, навіть саму себе (Ю. Мушкетик).
3. Іноді відокремлення уточнюючих членів речення залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне {П. Гра-бовський). Там далеко під горами смужкою бли-
щить Дніпро (І. Нечуй-Левицький).
4. Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, особ­ливо, наприклад, на відміну від. На світі все знайдеш, крім рідної матері {Народ­на творчість). Старий зараз ніякої роботи не ви­знає, окрім пасіки (М. Стельмах).





© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.