Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Розділові знаки при вигуках, стверджувальних і заперечних словах
|
|
| Правила | Приклади |
| 1. Вигуки, стверджувальні і заперечні слова так, еге, авжеж, ні, що виділяються комами | Ану, рушай! (П. Мирний). А що, як там, душко, у тебе: чи все готово? (І. Тобілевич) |
| 2. При окличній інтонації вигуки та стверджувальні і заперечні слова можуть виділятись знаком оклику. | Гай! Гай! Море, грай, реви, скелі ламай (Т. Шевченко). |
| 3. Якщо о, ой інтонаційно тісно пов'язані з дальшим звертанням, або стоять перед займенником, або вживаються для підсилення, кома не ставиться. | Ой мамо, мамо, якби ти знала, як тяжко без долі (Народна творчість). Ой ти, дівчино, чорнії брови (Народна творчість). Ой летіли дикі гуси (Народна творчість). |
| 4. Слід відрізняти слова-речення та вигуки від однозвучних часток і членів речення, які ні на письмі, ні в усній мові не відокремлюються. | Так ніхто не кохав (В. Сосюра). А човен хить-хить під лозою (Гр. Тютюнник). |
Вставні слова, словосполучення і речення
| Правила | Приклади |
| 1. Вставні слова І словосполучення, як правило, виділяються комами. | Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи (Ю. Мушкетик). Здавалось, загримів десь на небі грім (С. Васильченко). Буває, часом сліпну від краси (Л. Костенко). В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шевченко). |
| 2. Виділяються вставні слова, що мають форму дієприслівникового звороту, або біля яких можна поставити слово кажучи. | А що, власне кажучи, сталося? |
| 3. Якщо сполучник а відноситься до вставного слова, він комою не виділяється - а власне, а втім, а крім того. | Завод одержав додаткове замовлення на виготовлення деталей, а крім того, й на складне устаткування. |
| 4. Лише вставними бувають слова: | мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже; однак, одначе, проте — в середині речення. |
| 5. Ніколи не бувають вставними і не виділяються комами слова: | навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито. |
| 6. Якщо вставні слова та речення вимовляються підвищеним тоном, то вони виділяються з обох боків тире. | А Ярема — страшно глянуть — по три, по чотири так і кладе (Т. Шевченко). Годинник бив — що з ним? — зовсім не ту годину? (\. Жиленко). |
| 7. Найчастіше вставні слова чи речення вимовляються пониженим тоном івиділяються дужками, а іноді — комами з тире. | З-за погрібника пахло м'ятою (росло її там, густої та холодної, багато), а від хати несло духом матіоли (Є. Гуцало). Я вийшов за садок — гілля обтор-кало мої плечі та шапку, полишивши на них білі пухнасті квітки з снігу, — / став дивитися на дорогу (Гр. Тютюнник). |
Порівняльні звороти
| Правила | Приклади |
| Комами виділяються: 1) порівняльні звороти, що вводяться словами як, мов, наче, немов, ніби, як і, ніж та ін.; 2) сполучення як правило, як звичайно, як завжди, як зараз, як раніше, як тепер, як навмисне. | Це місто прекрасне, як усмішка долі (Л. Костенко). Зникло лихоліття, наче уві сні (Р. Братунь). Він, як звичайно, швидко повернувся. Та птах, як і раніше, прилітав до свого гнізда. |
| Комами не виділяються: 1) фразеологічні звороти зі сполучником як; 2) іменна частина складеного присудка, приєднана за допомогою сполучників як, мов, ніби; 3) звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як і мають значення «у ролі кого, чого»; 4) вирази зі словами (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніж. | Надворі дощ ллє як з відра. Руки зробилися як лід. Він пополотнів як сніг. Талант Шевченка як художника прокинувся ще в дитинстві. Книгу дали не довше ніж на два дні. |
Відокремлення уточнюючих членів речення і додатків
| Правила | Приклади |
| 1. Уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення, і на письмівиділяється комами. | Там. за річкою, сплелися парубочі дзвінкі, розго- |
| нисті, гарячі голоси (М. Рильський). Далеко внизу, біля самих кущів верболозу, п'яно гойдали го- | |
| ловами соняшники (Ю. Мушкетик). | |
| 2. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитись в речення за допомогою слів тобто, цебто, або (= тобто), чи {= тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть, які від уточнюючих членів не відокремлюються. | Се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать |
| (Т. Шевченко). Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе (Ю. Мушкетик). | |
| 3. Іноді відокремлення уточнюючих членів речення залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. | Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне {П. Гра-бовський). Там далеко під горами смужкою бли- |
| щить Дніпро (І. Нечуй-Левицький). | |
| 4. Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, особливо, наприклад, на відміну від. | На світі все знайдеш, крім рідної матері {Народна творчість). Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки (М. Стельмах). |
|
|