💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Аналіз шкільних програм, підручників та системи роботи з казкою на сучасному етапі

Курс „Українська мова” є невід’ємною складовою навчання в початковій школі. Зміст і завдання навчання в початковій школі визначається, виходячи з особливостей розвитку молодших школярів, їх пізнавальних потреб, завдань сучасної середньої освіти. Відповідно до мети і завдань середньої освіти її зміст ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світ­ського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах особистісно орієнтованого навчання, демократії, громадянської свідомості, взаємо­поваги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, дер­жави. Тобто пріоритетними напрямками освіти „Державний стандарт початкової загальної освіти” визнає формування особистості з чіткими світоглядними позиціями, етновартісними установками та орієнтацією на загальнолюдські цінності.

Початкова освіта як складова загальної середньої освіти спрямо­вана на всебічний розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності. Тому в доборі змісту враховується його наступність і неперервність, доступність й науковість, потенційні мож­ливості для взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку, реалізації прин­ципів індивідуалізації, гуманізації навчально-виховного процесу.

Основною метою навчання української мови в початкових класах є формування і розвиток елементарних умінь спілкуватися українською мовою в усній і писемній формах, виховання поваги до української держави, народу, його мови, культури, почуття громадянськості. Відповідно до поставленої мети визначено такі навчальні завдання:

– формування позитивної мотивації до вивчення української мови;

– розвиток аудіативних умінь;

– формування і збагачення словникового запасу з різних сфер спілкування та етнокультурознавчої лексики;

– формування елементарних знань з мови та частково мовленнєвих умінь (орфоепічних і граматичних);

– розвиток умінь діалогічного й монологічного мовлення;

– формування графічних та орфографічних умінь, навичок правильного читання і письма.

Зміст української мовної освіти визначається за мовленнєвою, мовною, соціокультурною лініями.

Особливий інтерес для нашого дослідження представляє саме соціокультурна лінія, адже саме вона дозволяє реалізувати основні завдання дослідження:

- визначити значення казки у формуванні патріотизму в учнів початкової школи;

- розробити систему роботи, спрямованої на формування національно зорієнтованої особистості.

Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку повноцінних навичок читання, ознайомленні школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності, у художньо-естетичному освоєнні тексту й дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей.

Метою початкового (усного) курсу української мови (читання) є формування першооснов читацької культури школярів, емоційно-оцінного ставлення до прочитаного, формування особистості дитини засобами художнього слова.

Змістове наповнення освітньої галузі „Мови і літератури” передбачає опанування молодшими школярами української мови та інших мов як засобу спілкування і пізнання, прилучення до скарбниць духовності і культури, літературних надбань Ук­раїнського народу і народів світу, виховання громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості [27].

Відповідно до мети і завдань курсу „Українська мова. Читання” виділено такі змістовні лінії: коло читання, розвиток навички читання, літературознавча пропедевтика, розвиток умінь аналізувати та розуміти зміст літературного твору, розвиток навичок самостійно працювати з книжкою, розвиток творчої діяльності школярів [27].

Казки зберігають свою національну індивідуальність, а кожна народна казка своєрідне і по-своєму неповторна. Працюючи з казкою (читання дітей, читання вголос дорослими, різні форми переказу і перекладення казок на інші види) необхідно вказувати на її особливості, разом з дітьми добиратися до її змісту, широко використовувати казку, як джерело естетичного виховання дітей та їх насолоди мистецтвом.

Зміст казки не вписано в реальний простір і час, однак вона зберегла життєву правдоподібність, наповнилася правдивими побутовими деталями. Казка відображає історичні та природні умови життя кожного народу; в той же час сюжетні типи більшості казок інтернаціональні. В основі казки лежить антитеза між мрією і дійсністю, яка отримує повний, але утопічний дозвіл. Персонажі казки контрастно розподіляються по полюсах добра і зла (їх естетичним вираженням стає прекрасне й потворне).

Виходячи з потреби формування патріотизму засобами народної казки (педагогічний експеримент), ми припустили, що такої кількості програмних казкових текстів недостатньо для позитивних результатів експерименту. Тому вдалися до уведення казок в контекст інших видів навчальної діяльності, зокрема, інтеграції з мистецькими дисциплінами (уроки праці, музики, малювання), встановлення міжпредметних зв’язків, створення нестандартних класних та позакласних форм знайомства з казкою, інсценізації, драматизації тощо.

Останнім часом у теорії та практиці початкового навчання йдуть пошуки оптимальних варіантів викладання окремих навчальних дисциплін. У зв'язку з цим розробляються різні форми вивчення системи знань. Особливо актуальною стає завдання формування цілісного погляду на навколишній світ і місце людини в ньому, починаючи з молодшого шкільного віку.

Одним із шляхів вирішення даної проблеми і є інтегроване навчання.

Інтеграція в початковому навчанні дозволяє перейти від локального, ізольованого розгляду різних явищ дійсності до їх взаємопов'язаного, комплексного вивчення.

З урахуванням вікових особливостей молодших школярів при організації інтегрованого навчання з’являється можливість показати світ у всьому його різноманітті з залученням наукових знань, літератури, музики, живопису, що сприяє емоційному розвитку особистості дитини та формуванню його творчого мислення. Зміни, що відбуваються в даний час в науці, на виробництві, в соціальному житті викликали необхідність розробки нових підходів до системи навчання і виховання школярів. З цією метою розглядається зміст шкільної освіти, створюються нові навчальні плани, програми і підручники, удосконалюються методи і форми організації навчання. Разом з тим, слід зазначити, що в наявних методичних посібниках та рекомендаціях для вчителів не знаходять відображення сучасні проблеми, які розробляються в дидактиці і методики викладання різних навчальних дисциплін.

Інтегрований урок – це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.

Інтеграція предметів набуває особливого значення. Такі уроки сприяють глибокому проникненню в зміст слова, у світ фарб і звуків, допомагають формуванню грамотного писемного та усного мовлення учнів, її розвитку і збагаченню, розвивають естетичний смак, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва, красу і багатство рідної природи, тобто формують або вдосконалюють світогляд, світорозуміння та світовідчуття дитини.

Первинним етапом інтеграції учені (П. Атутов, С. Батишев, О. Федоров, В. Кондаков, П. Новіков, І. Звєрєв, В. Максимова, Н. Сорокін, П. Кулагін та ін.), вважають міжпредметні зв’язки. Міжпредметні зв’язки в навчанні відображають комплексний підхід до виховання й навчання, дозволяють вичленувати як головні елементи змісту освіти. Вони формують конкретні знання студентів, розкривають гносеологічні проблеми, без яких неможливе системне засвоєння основ наук. Завданням міжпредметного підходу є актуалізація набутих в інших галузях знань і уміння їх використати.

Нестандартний урок – це урок позбавлений шаблону, трафарету в його організації, він ґрунтується на оригінальному, творчому підході у визначенні змісту, методів, засобів навчання [30]. Істотними ознаками нестандартного уроку є:

– гнучкість структурної побудови;

– зміна усталених функцій учителя й учнів;

– активне застосування групових форм роботи;

– максимальна реалізація міжпредметних зв’язків.

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації та драматизації. Інсценізація – це переробка будь-якого твору для сцени або кіно. Під драматизацією розуміють передачу подій прозового або віршованого тексту в драматичному режимі, тобто в особах. На уроках драматизація набуває особливої актуальності, бо читання по ролях є однією з примітивних засобів драматизації казки.

Досягнення цілей курсу „Українська мова” в першому класі передбачає вирішення таких завдань:

- формування мовленнєвих умінь і навичок;

- розвиток інтересу до почутого (прочитаного) тексту, розуміння сприймання й відтворення почутого;

- розвиток емоційної і почуттєвої сфери учнів, образного мислення, уміння висловлювати елементарні оцінні судження щодо прочитаного;

- формування естетичних, етичних уявлень і почуттів, збагачення соціального досвіду школярів;

- розвиток пам’яті учнів;

- уміння будувати логічно довершені висловлювання, оповідання;

- залучення до національної культури українського народу;

- забезпечення інтелектуального, морального, соціокультурного та естетичного розвитку школярів.

Ці завдання, поставлені програмою [70], реалізуються через підручник.

Відповідно до програми „Української мови (усний курс)” 1 класу до вивчення пропонуються народні казки: „Ріпка”, „Лисиця і глечик”, „Телесик”, російська народна казка „Лисиця та вовк” та білоруська – „Котик Петрик та мишка” (згідно з підручником О. Хорошковської „Українська мова. 1 клас”) [70]. У процесі їх вивчення діти отримують знання про моральні норми, культуру етносу, ментальні особливості національного світосприйняття. Ці знання, власне, складають певну сукупність колективних уявлень про існуючу реальність (природну і соціальну), що узагальнюється до символів, які складають системну цілісність світогляду, тобто формують те, що ми називаємо почуттям патріотизму.

Можна виділити загальні для всіх народних казок надзвичайно важливі для нас ідеї:

1. Навколишній світ - живий. У будь-який момент все може заговорити з нами. Це ідея важлива для формування дбайливого і осмисленого відношення до того, що нас оточує. Починаючи від людей, і закінчуючи рослинами і рукотворними речами.

2. Ожилі об’єкти навколишнього світу здатні діяти самостійно, вони мають право на власне життя. Ця ідея важлива для формування почуття прийняття іншого.

3. Поділ добра, зла, перемога добра. Це ідея - важливе для підтримки бадьорості духу та розвитку прагнення до кращого, тобто для морально-етичне розвитку.

4. Найцінніше дістається через випробування, а те, що далося даром, може швидко піти. Ця ідея важлива для формування механізму визначення мети й терпіння.

5. Навколо нас безліч помічників. Але вони приходять на допомогу лише в тому випадку, якщо ми не можемо впоратися із ситуацією або завданням самі. Ця ідея важлива для формування почуття самостійності, а також довіри до навколишнього світу. Наше життя багатогранне, тому сюжети народних казок різноманітні.

Однак, на жаль, вивчення українських народних казок програмою обмежено, тому в ході експерименту ми вдалися до альтернативних форм введення казки в навчальний процес. До того ж у 1 класі робота над казкою проводиться в більшості випадків тільки у формі „прочитання-переказ почутого”. Аналізується в деякій мірі й сам зміст казки.

На нашу думку, доцільним було б запропонувати різні види аналізу народної казки.

Найбільш доступний і зрозумілий молодшим школярам сюжетно-образний аналіз. Він дозволяє вчителю спільно з учнями спостерігати за особливостями композиції, сюжету, авторської позиції, мови. Розглянемо це на прикладі казки. Спочатку ми визначаємо з дітьми, до якого з трьох типів належить казка (чарівна, побутова або про тварин). Далі спостерігаємо композицію казки. У більшості казок є приказка. Її роль схожа з роллю заспіву і в окремих випадках є зав’язкою сюжету. Мета приказки: підготувати аудиторію до слухання казки. (Наприклад, приказка в одній з казок звучить так: „У той давній час, коли світ наповнений був лісовиками, відьмами та русалками, коли річки текли молочні, береги були киселеві, а по полях літали куріпки, у той час жив-був цар по імені Горох…») Звертаємо увагу дітей на те, що народні казки сходять до глибокої старовини. У них збереглися стародавні вірування, уявлення про водяного царя, лісовиків і русалок (це ознаки язичництва). Ту ж мету переслідують і казкові зачини: „У тридев’ятому царстві, в тридесятому государстві” і т. п.

Ускладненість сюжету – характерна риса казки. У ній немає характерів, що розвиваються; дії героїв лише відтворюються, і лише через них розкриваються характери. Тому при аналізі доцільно поставити запитання: „За якими вчинками героя ми можемо говорити про його характер? ”

Відмінна риса сюжету казки – багатоподійність. Герой має пройти через випробування, які у міру розвитку сюжету ускладнюються. Предмети і речі допомагають людям в критичні моменти їх життя.

Більшості казок властива така особливість, як триразове повторення дій, три завдання повинні виконати герої, три брати тощо). Мабуть, тут відобразилося вірування людей в магічне число 3.

У міру розвитку сюжету вчитель повинен звернути увагу учнів на мовні особливості казки.

У багатьох чарівних казках є прізвиська героїв. Наприклад: „Свинка – золота щетина”, „Півник – золотий гребінець, маслена голівка”. А також подвійні номінації, що допомагають розкрити зміст образів і казки в цілому: мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапайчик, вовчик-братик тощо.

Прийомом, що найбільш часто вживається, є використання постійних епітетів. Наприклад: палац білокам’яний, добрий молодець та ін.

Загальний алгоритм роботи з казкою передбачає такі функціонально пов’язані етапи: релаксаційно-мотивуючий, входження в казку, збагачення нею; гра в казку проектувально-імпровізаційний, підсумковий; прощально-мотивуючий.

У сучасній методиці існує декілька підходів до аналізу казок:

1. Стилістичний (мовний) аналіз показує, як в підборі слів-образів виявляється авторське ставлення до того, що зображується. Тлумачити потрібно не слова, а образи, створені з цих слів. Робота повинна бути направлена на те, щоб допомогти дітям з’ясувати сенс твору, думки і відчуття автора. Тому для мовного аналізу вибираються ті слова і вирази, які допомагають краще зрозуміти образи твору.

2. Проблемний аналіз – це аналіз проблемних питань і ситуацій.

Постановка проблемних питань доцільна при читанні тих творів, в яких зустрічаються ситуації, що припускають різне розуміння героїв, їх дій чи вчинків, епічних проблем, які зачепив автор.

Висловивши свої думки, діти повинні зробити висновок і довести його прикладами з тексту.

Крім цього, проблемний аналіз дозволяє вчителю попрацювати над прихованими мотивами казки, спів ставити її з реальністю, довести, що казка є давньою метафорою життя.

3. Аналіз розвитку дії має на меті роботу над сюжетом твору. При цьому завдання вчителя – знайти разом з дітьми межі цілісності в кожній частині твору.

Аналіз подій в їх послідовності близький молодшим школярам і не представляє для них труднощів, разом з цим більшість казок в підручниках початкової школи невеликі за обсягом і прості композиційно.

При проведенні цього виду аналізу потрібно прагнути до того, щоб в уяві дітей якомога повніше, яскравіше була відтворена картина, створена автором (для цього можна використовувати фрагменти інших видів аналізу).