Розділ І. Психологія розумово відсталої дитини

Вступ

На початку XXI століття змінюється світ. Найбільш успішними стають суспільства, що мають високий рі­вень знань та інтелекту. Отже, надзвичай­но велике значення має зміст освіти та її якість. А що робити, коли погіршується стан здоров'я населення та зростає кількість дітей, які внаслідок за­хворювань стають інвалідами? На сьогоднішній день це є однією з найважливіших проблем у нашій країні.

Головні причини інвалідності таких дітей — органічні ураження нервової системи, хвороби сенсор­них органів, психічні розлади та вроджені вади розвитку. Існуюча система утримання дітей-інвалідів у спеціальних інтернатних устано­вах лише на 20 відсотків забезпечує потреби дітей-інвалідів. При цьому відірваність дітей від родини, від звичного і біологічного близького оточення посилює психологічний тиск на дитину.

Міжнародна й вітчизняна практика свідчить, що на зміну ізольованому інтернатному вихованню дітей – інвалідів повинно прийти інтегроване навчання та виховання. Грамотна рання реабілітація дітей з психічними вадами розвитку дала б змогу дитині інтегрувати у дитячі колективи менш болісно. Ця адаптація та реабілітація повинна допомогти в освіті, опануванні певного мінімуму знань, умінь, навичок інтеграції дитини в суспільство. Діти з психічними вадами розвитку, які прийшли до школи, можуть стати суб’єктами педагогічного процесу. Від того, як буде організована навчально–методична робота педагогічних працівників, залежить майбутнє життя цих дітей. Саме тому мета даного посібника – надати методичні рекомендації в організації навчально – виховного процесу для дітей з особливостями розвитку. Методичний посібник рекомендовано для педагогічних працівників, батьків, всіх, хто цікавиться питаннями реабілітації дітей з вадами розвитку.

Ірина Бідюк, завідувач психолого – медико –

Педагогічною консультацією

Розділ І. Психологія розумово відсталої дитини

З педагогічного погляду розумово відстала дитина — це ди­тина, яка ні за яких умов не зможе засвоїти програму масової школи. Цим вона відрізняється від дітей з іншими видами ано­малій, які для навчання за програмою масової школи потребу­ють спеціальних умов. Одразу привертає увагу відносність по­няття розумової відсталості: адже ускладнення програми на­вчання призводить до розширення кола осіб, які неспроможні її засвоїти, і навпаки, — спрощення програми звужує це коло. Здебільшого спеціальна психологія і корекційна психопедагогіка ґрунтуються на такому визначенні розумової відсталості.