Використання ігрових прийомів у процесі формування фонетичних навичок молодших школярів

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Відомо, що на початковому етапі навчання необхідно закласти основу гарної вимови, яка передбачає правильне інтонування, дотримання пауз, знання особливостей наголосів слів у реченнях і правильну артикуляцію. Це потрібно задля нормального функціонування мовлення учнів.

Добре відпрацьована вимовна сторона висловлювання учнів готує їх для реалізації говоріння як виду мовленнєвої діяльності.

Усвідомлення звуків досягається за допомогою наступних (після відчуттів) ступенів сприйняття. Для сприйняття іншомовної інформації вони формуються заново, в результаті утворення численних нервових зв'язків між відповідними нейронами певних ділянок мозку. Це значно ускладнює і уповільнює процес формування каналу сприйняття іншомовного мовлення, вимагає тривалої, регулярної роботи з розвитку мовленнєвого (тобто фонематичного та інтонаційного) слуху.

Принцип функціонування механізму сприйняття полягає в наступному. Прийнятий сигнал про звук після проходження етапу відчуттів (тобто відповідних структур мозку) інтегрується і в закодованому вигляді надходить до довготривалої пам'яті і на «запуск» артикуляційного апарату. Пам'ять «видає» закодований сигнал про наявність у ній інформації про еталонний звук (попередньо «записаний» у результаті його неодноразового сприйняття), артикуляційний же апарат забезпечує відтворення (беззвучне чи озвучене) вказаного звуку. При цьому сигнал-відповідь на це надходить разом із сигналом з нам'яті і прийнятим сигналом до відповідної структури мозку, яка забезпечує їхнє порівняння. У разі наявності усіх трьох сигналів, їхнього збігу у часі й параметрах вказана структура формує підсумковий сигнал про характер «прийнятого» звуку, надходження якого до відповідних структур мозку супроводжується ідеальним явищем — усвідомленням сприйнятого сигналу (звука) [15].

Знання фонетичних навичок дозволить учням нормативно вимовляти усі звуки англійської мови; засвоїти диференціальні ознаки звуків (голосні і приголосні). Фонетичні вміння допоможуть школярам засвоїти ритміку (чергування наголошених складів) англійського висловлювання, наголос службових слів (допоміжних дієслів у заперечній формі). Помилки у вимові заважають здійсненню основної мети мови – комунікації.

У методиці викладання іноземних мов розрізняють імітативний і аналітико-імітативний способи ознайомлення з новим фонетичним матеріалом.

При імітативному способі наголос робиться не так на свідоме засвоєння особливостей артикуляції, а як на слухове сприйняття мови та її імітацію. При аналітико-імітативному способі поєднуються різні способи створення нових звукових образів: письмо, артикуляція та імітація. У виконанні правил-інструкцій, що дає вчитель, учні освоюють поняття «альвеоли», «міжзубний звук», «придих», та ін.

На початковому етапі навчання використовуються вправи, створені задля формування слухових і вимовних навичок. Вони бувають двох типів:

1. Вправи на активне слухання, розпізнавання звуків, що створені для розвитку фонетичного слуху, встановлення диференційних ознак досліджуваних фонем. Ці вправи можуть виконуватися на слух і за допомогою графічної опори, з голосу вчителя, або з магнітофоном. Наприклад:

· прослухайте ряд звуків/слів, підніміть руку/сигнальною карткою чи плесніть в долоні, коли почуєте звук;

· прослухайте речення, підніміть руку, коли почуєте питальне (оповідальне) речення;

· прослухайте речення і відзначте ударні слова тощо.

2. Вправи відтворення, спрямовані на активне обговорення (імітацію) звуків, складів, словосполучень, речень за зразком − вчителем або диктором– хором та індивідуально. Вправи можуть мати ігровий характер.

Відповідно до вищезазначеного, Ж. Веренінова пропонує прийом використання українських слів, приказок, віршів для проголошення його з англійським акцентом. З метою зняття монотонності у процесі тренування можна попросити учнів вимовляти слова чи речення з різною інтонацією, силою голосу, темпом мови.

Досить ефективним видом роботи є проголошення складних з фонетичного погляду лексичних одиниць складів, починаючи з останнього слова. З іншого боку, вимовлене з кінця слово, психологічно перестає здаватися складним, досягається потрібний інтонаційний ефект: при проголошенні слова чи висловлювання з кінця до початку зберігається правильний інтонаційний малюнок.

Також для формування міцних вимовних навичок, корисно використовувати читання віршів з різними інтонаційними відтінками.

Ефективним засобом засвоєння фонетичного матеріалу є заучування напам'ять скоромовок, римівок, діалогів, уривків із прози тощо.

Скоромовки, вірші, діалоги – це матеріал у навчанні. Його можна використовувати в усіх класах, навчаючи мистецтву іноземного висловлювання. Їх використання у практиці викладання англійської, безсумнівно, сприятиме кращому оволодінню цим предметом, розширюючи знання про мову, лексичний запас й особливо його функціонування [48].

Учні повинні не готуватися до промови, як передбачено усними введеними курсами, а починати навчання відразу. Створити реальну обстановку на уроці, запровадити елемент гри акторів-професіоналів у процесі оволодіння звукової сторони іноземної мови допоможуть римування.

Риму можна використовувати під час введення або закріплення нового фонетичного явища. Урок, як правило, починається з фонетичної вправи, до якої часто включаються римування. Вони є своєрідним відпочинком для дітей. Рими допомагають вимові окремих важких слів, особливо тих, які відсутні в українській мові. Замість окремих слів і словосполучень, що містять той чи інший звук, можна запропонувати класу спеціально відібрані римування. Потім протягом двох-трьох уроків римування повторюється, коригується вимова звуку. Цей вид роботи можна включити в урок на різних його етапах, вона є своєрідною розрядкою учнів. Рима підбирається залежно від того, який звук відпрацьовується.

Процес формування фонетичних навичок вимагає великих зусиль, оскільки навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями іноземної мови, що вивчається наголосом та основними інтонаційними моделями найбільш поширених типів простих і складних речень. У результаті цього виникає ряд проблем при навчанні фонетики, які обумовлені різними факторами. Тому доцільно використовувати ігрові прийоми при роботі над фонетичним матеріалом, що дозволять уникнути одноманітного механічного тренування [50].

Найчастіше використовуються ігрові прийоми: на розпізнання звуків, букв; транскрипції та інтонації.

Ігрові прийоми на відпрацювання звуків, букв:

− «Чую – не чую» − учитель вимовляє слова, у яких є буква «N». Учень піднімає руку, якщо почує цю букву в слові. Перемагає та команда, у якої буде найменша кількість помилок. Слова: name, engineer, cosmonaut, driver, friend, Great Britain, teacher, doctor, grandmother, fine, pilot.

− «Один зайвий» − учитель пропонує учням вибрати з трьох або чотирьох слів те, у якому немає певного звуку (зайве слово). Наприклад:

Методом виокремлення потрібного звуку може бути оплеск після «зайвого слова» або учні можуть просто назвати його.

− «П'ять карток» − Команда ділиться на дві команди, учитель просить назвати дані п'ять букв алфавіту: B, S, Y, G, W. Та команда, що безпомилково назве букви алфавіту, перемагає.

− «Розстав букви» − для кожної команди даються картки. Потрібно розставити букви в правильній послідовності. Буквами можуть бути діти, до грудей яких прикріплені таблички з буквами.

При навчанні англійській мові на початковому етапі приділяється дуже велика увага правильній вимові звуків. Навчальна мета ігрового прийому полягає в тому, щоб діти вимовляли й дізнавалися необхідні звуки, не думаючи про цьому спеціально, роблячи це автоматично. Тому на уроках доцільно використати наступні ігрові прийоми.

– «Сніжний ком» – вчитель дає установку, діти повторюють за ним, і пропонують свій варіант;

– «Пізнайко» − вчитель зачитує фонетичний вірш, у якому домінує будь-який звук. Діти повинні відгадати його.

– «Чарівний телефон» − на дошці малюється великий телефон, на кнопках замість цифр указані букви. Задача учасників гри: за якийсь конкретний час, скласти з букв як найбільше слів і вимовити їх.

– «Веселі звуки» − ведучий кидає учасникам гри по черзі м’яч, назвавши звук, участники назад кидають м’яч ведучому, назвавши слово, у якому цей звук чується.

– «Магічні вирази» − необхідно дібрати риму для доповнення віршика, вирази. Наприклад:

− «Прочитай правильно слово» − учні утворюють дві команди. У вчителя в руках коробка з картками слів. Вчитель вимовляє яке-небудь слово, і члени команди по черзі вибирають в коробці та прочитують відповідне слово. Якщо одна команда помиляється − надається право вибору іншій команді.

− «Скоромовка» − на відпрацювання звуку [t], той, хто зуміє повторити скоромовку швидко й без помилок, виграє.

− «Хитре мишеня» − учитель дає установку учням уявити, як маленьке мишеня навшпиньки тихенько крадеться по кімнаті, де спить кішка, намагаючись її не розбудити [t-t-t]. Учень показує, як ходить мишеня, вимовляючи звук [t]. Один із учнів або учитель зображують кішку, яка прокинулась і біжить за мишеням.

− «Koмapi та оси» − метою гри − навчити розрізняти на слух звуки [z] i [ð ]. Учитель пропонує дітям вимовити звук [z] − [z-z-z] i пояснити, що так дзижчатимуть комарі, потім запропоновується дітям вимовити звук [ð ] – [ð -ð -ð ] i пояснити, що так дзижчатимуть оси. Щоразу, коли дзижчатимуть комарі (звук [z]), діти мають плескати в долоні, неначе відганяють комарів, а коли задзижчать оси (звук [ð ]), вони мають сидіти тихо, щоб оса їх не вкусила.

− «Цікавий кролик» − відпрацювання звуків [ð ] − [s] This is. Перед проспівуванням пісеньки вчитель пропонує дітям пограти в боязкого, але дуже цікавого кролика (язичок), який виглядає з нірки (рот), аби поглянути на наші іграшки, але кожного разу ховається назад. Можна додати братика лиса (рука), який лякає кролика біля входу в нірку.

− «Яке слово звучить?» − Учням пропонується набір з 10-20 слів. Вчитель починає читати з певною швидкістю слова в довільній послідовності. Учні повинні знайти в списку слова, вимовлені вчителем, і поставити поряд з кожним з них порядковий номер у міру їх вимови; відзначити в списку лише ті слова, які були вимовлені вчителем; записати на слух слова, яких немає в списку, спробувати знайти їх у словнику, і, якщо вони невідомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були орфографічні помилки при їх записі. Виграє той, хто найякісніше виконав завдання.

− «Сплетемо вінок зі слів» − учитель вимовляє слово, а учні визначають останній звук у ньому, згадують нове слово що починається на цей звук; у нового слова визначають останній звук і знову пригадують слово, що починається з цього звуку і так далі.

− «Хто має найкращій слух?» − вимовляти українські й англійські звуки. Завдання учнів – підняти руку, коли почуєте англійський звук, а коли український – руку опустити». Учні, які помилилися, вибувають з гри. Виграє та команда, в якій до кінця гри залишиться більше учасників.

− «Диригент оркестру» − рухаючи руками, як диригент, плескаючи в долоні, легко стукаючи рукою або олівцем, вчитель відтворює наголошені і ненаголошені склади, інтонацію, а учні намагаються відгадати цей вірш/римівку.

− «Давайте працювати над інтонацією!» − клас ділять на дві команди. На дошці написані речення. Представники обох команд повинні поставити наголос, стрілочками відмітити підвищення голосу або його пониження і правильно прочитати ці речення.

Ігрові прийоми на відпрацювання транскрипції:

− «Хто знає символи звуків найкраще?» − Вчитель роздає учням знаки транскрипції, потім вимовляє англійські звуки, а учні показують відповідні їм знаки транскрипції. І навпаки, вчитель показує знаки транскрипції, а учні називають відповідний їм голосний чи приголосний звук або слово, в якому є цей звук.

Отже, формування фонетичних навичок завдяки ігровим прийомам у процесі навчання англійської мови є одним із актуальних завдань методики навчання англійської мови. Виразне мовлення передбачає використання не тільки лексичних та граматичних засобів мови, але й правильну організацію мовлення у фонетично-інтонаційному відношенні, що забезпечується тренуванням та практикою в різноманітних ситуативно-комунікативних актах спілкування у класній і позакласній роботі.

Використання ігрових прийомів при цьому відіграє важливу роль, оскільки запобігають одноманітному механічному повторенню, створюють сприятливий, психологічний клімат при навчанні фонетичного аспекту англійської мови. Завдяки грі знімається психологічне навантаження учнів, активізується їх мовна діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови. Як і у будь-якій ігровій діяльності, при її проведенні дуже важливими є взаємовідносини між учнями та учителем, у класі взагалі. Велике значення має присутність на уроці духу змагання, який виникає при сприйманні і відтворенні іншомовного висловлювання: хто швидше зрозуміє, правильно відповість на запитання тощо.