Перша медична допомога

ВСТУП

Даний практикум складений за програмою курсу “Органічна хімія” для студентів заочної форми навчання спеціальності 7.091604 “Хімічна технологія палива і вуглецевих матеріалів”. Він включає лабораторні роботи, метою яких є знайомство студентів на практиці з методами синтезу, виділення та очищення органічних сполук, визначення їх основних фізичних констант (температур плавлення і кипіння, густини, показника заломлення), а також із властивостями насичених і ненасичених вуглеводнів, ароматичних сполук, спиртів, фенолів, етерів, естерів, галоген похідних органічних сполук, способами одержання вказаних сполук і характерними для них реакціями. Наводиться також опис лабораторних приладів та обладнання, які звичайно використовуються при проведенні синтезів органічних сполук, а також правила з техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт.

Для більш глибокого і цілеспрямованого вивчення органічної хімії перед більшістю лабораторних робіт дається короткий теоретичний огляд, а також запитання та вправи для самостійної роботи студентів.

В основу написання методичних вказівок покладено досвід з викладання курсу органічної хімії та проведенню лабораторних занять з цієї дисципліни на факультеті охорони довкілля за спеціальністю 7.091604 “Хімічна технологія палива і вуглецевих матеріалів”.

РОБОТА В ЛАБОРАТОРІЇ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

Основним робочим місцем при проведенні лабораторних робіт є лабораторний стіл, який вкритий кислотостійкою плиткою і розміщений у витяжній шафі. У витяжній шафі є водопровідні крани та раковина для каналізаційних стоків. З зовнішньої сторони витяжної шафи розміщені електричні розетки, до яких підключаються електрообігрівачі та інші прилади. Усі лабораторні роботи виконуються у витяжній шафі.

В лабораторній практиці особливо важливою вимогою є чистота робочого місця, посуду та обладнання. Після завершення роботи потрібно помити посуд від залишків речовин і забруднень та поставити його у сушильну шафу.

Кожний працюючий в лабораторії повинен мати халат, який запобігає псуванню одягу.

При роботі в лабораторії потрібно дотримуватися таких правил:

1. Перед виконанням кожної лабораторної роботи студент повинен підготувати теоретичний матеріал, користуючись підручником та конспектом лекцій, і детально ознайомитися із змістом лабораторного завдання.

2. Необхідно подумати над тим, як раціонально побудувати свою роботу.

3. Усі роботи слід виконувати точно і акуратно.

4. Працювати треба швидко, але без поспіху.

5. Переносити реактиви, посуд, матеріали та прилади з одного місця лабораторії на інше без узгодження з викладачем або старшим лаборантом не дозволяється.

6. Під час виконання лабораторної роботи на робочому місці необхідно підтримувати порядок та чистоту. Уважно виконувати усі рекомендацій стосовно виконання даної роботи. Слід пам’ятати, що недостатнє знання властивостей тих чи інших речовин, можуть призвести до неприємних наслідків.

7. Працювати в лабораторії без спецодягу (халат, шапочка, а в окремо обумовлених ви­падках - фартух, гумові рукавички, захисні окуляри) - заборонено.

8. У лабораторному приміщенні заборонено приймати їжу та курити.

9. Після закінчення дослідів робоче місце необхідно привести у порядок, помити посуд, закрити склянки корками та поставити їх на відповідні місця.

10. Після завершення роботи потрібно переконатися, що усі крани – газові, водопровідні тощо – закриті, усі двигуни та електричні прилади вимкнені, дверцята витяжних шаф опущені, столи чисті та прибрані, ніяких вогненебезпечних речовин на столах не залишилося.

ПРАВИЛА З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

В ЛАБОРАТОРІЇ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

1. При роботі з органічними речовинами, багато з яких є отруйними, вогненебезпечними та вибухонебезпечними, потрібно ретельно готуватися до виконання дослідів, бути уважними і після роботи та перед їжею обов’язково мити руки.

2. На всіх склянках, у яких зберігаються речовини, повинні бути етикетки з їх назвою.

3. Забороняється куштувати хімічні речовини на смак. Нюхати речовини в лабораторії потрібно обережно, направляючи потік повітря від реактиву долонями до носа.

4. При нагріванні і, особливо, при кипінні рідини у пробірці останню заповнюють не більше, ніж на чверть. Нагрівати рідину у пробірці слід поступово, направляючи отвір пробірки від себе та від товаришів, що працюють поруч.

5. Не можна нахилятись над пробіркою, в якій кипить рідина.

6. При виконанні робіт, у яких використовується вакуум чи підвищений тиск, чи при переливанні кислот або розчинів лугів необхідно надягати запобіжні окуляри з товстого скла або щиток з органічного скла.

7. При роботі з металічним натрієм необхідно надівати окуляри. Металічний натрій беруть тільки пінцетом. Різати металічний натрій необхідно на фільтрувальному папері сухим та гострим ножем.. Не кидати обрізки натрію в рако­вину, а прибирати у спеціальні склянки, де його зберігають під шаром гасу або вазелінового масла. Перед використанням кусочки натрію необхідно просушити між листками фільтрувального паперу. Для робіт з використанням металічного натрію слід використовувати тільки сухий посуд. Тільки після закінчення процесу взаємодії металічного натрію з відповідними реактивами (спиртом чи ін.) можна обережно добавляти воду. Ознакою того, що весь металічний натрій прореагував є припи­нення виділення пухирців водню.

8. Якщо під час досліду розбився ртутний термометр і розлилася ртуть, її потрібно зібрати за допомогою спеціальної пастки. Дрібні частинки ртуті збирають мідною щіточкою, яку перед тим занурюють в азотну кислоту. Мідь утворює з ртуттю амальгаму (розчин міді у ртуті) і за рахунок цього найдрібніші крапельки ртуті будуть вловлені. Поверхню стола, чи підлоги, де була ртуть, старанно змочують 20 % розчином хлориду заліза (III).

9. Забороняється набирати токсичні рідини у піпетку ротом! Якщо потрібно набрати декілька мілілітрів органічної рідини або брому, для цього потрібно використовувати піпетку, до якої під’єднана гумова груша. Пробувати органічні речовини на смак категорично забороняється.

10. Усі досліди з речовинами, що мають різкий запах та з токсичними речовинами необхідно проводити лише у витяжній шафі.

11. Концентровані кислоти та лугипотрібно добавляти до води невеликими порціями, помішуючи суміш. Якщо потрібно змішати дві рідини, то рідину з більшою густиною приливають при помішуванні до рідини з меншою густиною.

12. Розлиті кислоти чи луги потрібно засипати піском, а потім нейтралізувати. Лише після цього проводити прибирання.

13. Розбите скло слід прибирати за допомогою щітки та совка.

14. При роботі з газовідвідними трубками, які занурені у розчин завжди є небезпека зворотного надходження рідини з приймачів до реакційної маси при її охолодженні (за рахунок виникнення вакууму). Це може спричинити розпилення реактивів на руки та лице. Тому слід спочатку виймати трубку з приймачів, а потім припиняти нагрівання реакційної суміші.

15. Усі роботи з бромом проводять у добре вентильованій витяжній шафі, у гумових рукавичках і окулярах! При попаданні на шкіру бром легко проникає через неї і приводить до опіків і виразок, які важко заживають. Слизуваті оболонки очей і носоглотки при дії пари брому запалюються. Вдихання пари брому приводить до важких поразок дихальних шляхів. Зберігають бром у товстостінному посуді. Перед тим, як заливати бром у крапельну лійку, треба перевірити як працює кран і якщо потрібно, то змазати його фосфорною кислотою. Краплинну лійку закріплюють на штативі. В горловину краплинної лійки вставляють звичайну лійку і притримують її руками так, щоб при заливанні брому забезпечувався вихід повітря, що витісняється з об’єму краплинної лійки. При додаванні брому однією рукою відкривають краник, злегка втискаючи його в гніздо, а іншою - притримують лійку вище краника, щоб краплі брому не могли потрапити на руки. По можливості витяжна шафа повинна бути як найбільше закритою так, щоб внизу залишалася лише невелика щілина. При цьому повітря з приміщення видаляється з більшою швидкістю і шкідливі пари з шафи не попадають у приміщення.

16. Не нейтралізовані відпрацьовані рідини категорично забороняється виливати в раковини. Відходи кислот і лугів перед тим, як вилити в посудину для відходів, треба попередньо нейтралізувати, а залишки органічних рідин зливати в спеціальні ємності..

17. Не можна працювати в герметично закритих судинах при перегонці органічних речовин, відгоні розчинника та при виконанні інших робіт, що пов'язані з нагріванням при атмосферному тиску.

18. При роботі з рідинами, які легко займаються (ЛЗР), категорично забороняється нагрівати їх на відкритому вогні і плитках з відкритою спіраллю. Звичайно нагрівання проводять на попередньо нагрітій водяній бані. По сусідству не повинно бути вогню і відкритих плиток. Пари етеру важчі за повітря і розташовуються на поверхні стола, що може призвести до пожару та вибуху при наявності відкритого вогню. При перегонці етеру над металічним натрієм забороняється використовувати водяну баню; перегонку треба вести на піщаній бані, що нагріта до температури не вищої за 50-60^оС. При перегонці старих запасів етеру, для запобігання вибуху, з етеру попередньо потрібно видалити пероксидні сполуки, наприклад, збовтуванням з розчином залізного купоросу FeSO₄. Забороняється відганяти етер з перегінної колби до суха і збирати великі кількості етеру в один приймач (не більше 300-400 мл). Зберігати етер (особливо абсолютний) можна тільки в товстостінних суліях, краще з темного скла, закритих корковою пробкою з хлоркальцієвою трубкою.

19. В лабораторії повинні бути ящик з піском, вогнегасники і протипожежні ковдри. У випадку виникнення пожежі необхідно насамперед погасити пальники, виключити газ і плитки, віднести займисті речовини, а потім гасити полум'я вуглекислотним вогнегасником, піском чи використовуючи ковдру. Якщо на комусь загорівся одяг, то потрібно накинути на нього протипожежне одіяло, пальто чи піджак та ні в якому випадку не давати постраждалому бігти, оскільки це лише підсилить полум’я. Якщо пожар виник у витяжній шафі, то потрібно зразу ж закрити шибер вентиляційного каналу для запобігання розповсюдження пожару по вентиляційному каналу.

20. При роботі зі склом та хімічною посудом необхідно дотримуватися правил безпеки для того, щоб запобігти поранень уламками скла. Великі хімічні стакани з рідинами треба піднімати тільки двома руками, підтримуючи однією рукою дно. При розламуванні надрізаних скляних трубок їх потрібно розтягувати, а не згинати, щоб уникнути порізу рук. Вставляючи скляну трубку в гумову пробку або трубку потрібно тримати якнайближче до кінця, що вставляється, і угвинчувати її, змочивши водою чи гліцерином. Кінець трубки попередньо оплавляють.

21. Забороняється залишати діючі прилади без контролю.

22. Про будь-який нещасний випадок необхідно негайно повідомити викладача, не зупиняючись на самостійному наданні первинної допомоги.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА

В лабораторній аптечці обов'язково повинні бути:

1) перев'язочний матеріал, 2) вата, 3) йод, 4) розчин брильянтового зеленого, 5) 1% розчин KMnO₄, 6)2%розчин NаНСO₃ (харчова сода),

7) 1% розчин оцтової кислоти, 8) гліцерин, 9) спирт (етиловий), 10) розчин таніну, 11) вазелін, 12) насичений розчин борної кислоти, 13) пластир, 14) розчин риванолу (1: 500).

При обережній роботі та точному виконанні правил з техніки безпеки усі наведені у цьому практикуму досліди є цілком безпечними. Працівники лабораторії повинні вміти надавати першу медичну допомогу, а у разі нещасного випадку терміново виконати ряд невідкладних заходів у таких основних випадках:

· порізи склом;

· попадання на шкіру брому, кислоти чи лугу або ароматичних вуглеводнів (бензол, толуол), нітросполук, ін.

· попадання в очі кислоти чи лугу;

· термічні опіки;

· подразнення дихальних шляхів.

При невеликих порізах склом рану змащують водним розчином риванолу (1: 500), пе­рев'язують бинтом чи заклеюють пластиром.

Припопаданні кислот чи лугів на шкіру або одежу зразу обмити це місце під пото­ком води, а потім 2% розчином гідрокарбонату натрію (NаНСО₃ - при попаданні кислоти) або 1% оцтової кислоти (при попаданні лугу). При сильних опіках кислотами чи лугами після приведених процедур бажано виконати ряд заходів, описаних для термічних опіків (див нижче).

Ароматичні сполуки при проникненні через шкіру можуть викликати отруєння усього організму. Тому необхідно обережно працювати з такими речовинами як бензол, толуол, ксилол, анілін та їх похідними. Місце контакту з цими речовинами ретельно вимити з милом. При отруєннях організму рекомендується негайно прийняти до 1 л молока і промити шлунок.

При попаданні брому на шкіру негайно промокнути його сухим ватним тампоном, протерти тампоном, змоченим аміаком і накласти спиртової компрес. При випадковому вдиханні парів брому - змочити тампон спиртом і через ніс вдихати його пари, вийти на свіже повітря, уникаючи різких рухів. Про усі випадки поразки бромом негайно повідомляти викладачу.

При попаданні крапель кислоти чи лугу в очі, їх відразу слід промити водою, а потім 2% NаНСОз (якщо попала кислота) або насиченим розчином борної кислоти (якщо попав луг}. Розчини для промивки очей слід тримати в крапельницях з піпетками чи в маленьких промивалках

Роботу з медичним ефіром, бензолом, нижчими спиртами, ацетоном та іншими органічними речовинами, які легко займаються, слід приводити обов'язково подалі від вогню. При легких термічних опіках ушкоджене місце змащують гліцерином, чи прикладають вату, яка змочена спиртом.

При більш сильних опіках на уражене місце негайно накладають вату або марлю, змо­чену 1% розчином перманганату калію (КМпО₄), або ж розчином таніну (цими заходами швидко знімається біль та попереджається утворення пухирів). Після цього місце опіку змащують вазеліном.

При подразненні дихальних шляхів (наприклад парами брому, ароматичними речо­винами, ін.) слід вийти на чисте повітря. В більш складних випадках корисним є вдихання пари слабкого розчину аміаку (нашатирного спирту). Слід пам'ятати, що у людини може бути індивідуальна чутливість до деяких речовин, які можуть іноді викликати алергічні реакції, приступи астми, шок. У цих випадках необхідна швидка медична допомога.

РОБОЧИЙ ЗОШИТ З ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

В процесі підготовки, проведенні та розгляду результатів кожного експерименту студент робить записи в своєму робочому зошиті. При підготовці до лабораторної роботи студент готує протокол проведення досліду, в якому вказує:

· дату;

· тему лабораторної роботи;

· особливості препаратів та побічних продуктів, які необхідно враховувати при проведенні дослідів (токсичність, леткість, здатність до займання тощо);

· засоби з техніки безпеки;

· схеми приладів та установок, що використовуються при проведенні дослідів;

· опис явища та будь-які зміни, що спостерігаються в процесі дослідів;

· рівняння хімічних реакцій, що відбуваються;

· обчислення результатів синтезу, побудова графічних залежностей;

· визначення фізико-хімічних констант одержаних продуктів та порівняння їх з тими, що наведені в довідниках, наприклад у формі такої таблиці:

В кінці протоколу наводиться дозвіл викладача на проведення лабораторної роботи, а також підпис викладача про залік.

Після проведення дослідів одержані продукти поміщають у ємності, які щільно закривається кришками. На них наклеюють етикетку, що містить наступні дані: назву речовини, її масу в грамах, вихід у відсотках від теоретичного, прізвище виконавця, групу і дату виконання роботи.

Не потрібно дослівно переписувати в зошит текст цих методичних вказівок. Студент повинен навчитися застосовувати для своїх записів власні точні та чіткі формулювання. Якщо в зошит записано помилкові записи або цифри, то їх потрібно закреслити так, щоб була можливість їх прочитати (інколи ці дані можуть знадобитися) та зробити на полях помітки про внесені виправлення.

Заповнений робочий зошит є основним звітним документом студента при складанні заліку з лабораторної роботи, що виконана.