Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

(факторний аналіз)

Економічна ефективність використання матеріальних ресурсів є складовою частиною результату використання всіх інших ресурсів підприємства. Марнотратне та неефективне витрачання та використання матеріальних ресурсів приводить до зростання витрат на продукцію, виникнення простоїв через брак тих чи інших видів ресурсів, відхилення від нормативної величини використання матеріальних ресурсів, що негативно відображається в кінцевому результаті на всіх показниках діяльності підприємства. Тому проведемо в даному розділі аналіз ефективності використання матеріально-технічних ресурсів на підприємстві. Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці аналітичної роботи здійснюється за допомогою показників використання матеріальних ресурсів.

Вихідні дані для розрахунку показників ефективності використання матеріальних оборотних засобів наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Вихідні дані для розрахунку показників ефективності використання матеріальних оборотних засобів

Згідно даних таблиці 2.4 проаналізуємо загальні показники ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства. Динаміка показників представлена на рисунку 2.3.

Таблиця 2.5 - Показники ефективності використання матеріальних ресурсів ПП «Рукавичка» за 2012 – 2014 роки

Як бачимо, протягом аналізованого періоду матеріаломісткість продукції зростає з 0, 460 грн./грн. у 2012 р. до 0, 666 грн./грн. у 2014 р., відносний ріст склав 44, 8%. Таке зростання матеріаломісткості є негативним для підприємства, оскільки зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат.

Рисунок 2.3 - Динаміка показників ефективності використання матеріальних ресурсів на ПП «Рукавичка»

Показник матеріаловіддачі є оберненим до матеріаломісткості, тому має протилежну динаміку. Якщо у 2012 р. матеріаловіддача складала 2, 173 грн./грн., то у 2013 р. знизилась до рівня 2, 062 грн./грн., що склало 5, 11%. Таким чином вихід продукції з кожної гривні затрачених матеріальних ресурсів зменшився протягом аналізованого періоду на 0, 19 грн./грн., або 8, 65%.

Щодо питомої ваги матеріалів у складі собівартості, то у 2012 р. вона складала 64%, у 2011 р., вона збільшилась на 0, 01, а в 2012 році зменшилась на 1, 6% і досягла значення 0, 63. Зменшення питомої ваги матеріальних витрат є позитивним, але рівень питомої ваги матеріалів все ще свідчить про значну матеріаломісткість продукції.

Коефіцієнт використання матеріалів протягом 2012-2014 рр. є меншим за 1, що свідчить про хоч і незначну, але економію матеріалів. Найменше значення коефіцієнта використання матеріалів було у 2013 р. – 89%, найбільше у 2014 році – 97%. В цілому можна сказати, що на підприємстві дотримуються норм витрачання матеріалів.

Аналіз матеріаломісткості проводиться за адитивною, кратною або мультиплікаційною факторними моделями. Побудова факторних моделей здійснюється на підставі формули визначення матеріаломісткості.

Таким чином матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу виконаних робіт та суми матеріальних витрат на їх виробництво. У свою чергу обсяг виконаних робіт у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виконаних робіт, їх структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виконаних робіт, їх структури, витрачання матеріалів на одиницю виконаної роботи і вартості матеріалів.

Часткові показники розраховані та занесені в таблиці 2.6, графічно динаміка зображена на рисунку 2.4.

Таблиця 2.6 - Часткові показники ефективності використання матеріальних ресурсів ПП «Рукавичка» за 2012 – 2014 роки

Рисунок 2.4 – Динаміка показників часткової матеріаломісткості ПП «Рукавичка»

З розрахованих часткових показників можна зробити висновок про те, що найбільшою є енергомісткість продукції. Так у 2012 р. енергомісткість складала 0, 310 грн./грн. та зростала протягом аналізованого періоду до рівня 0, 371 грн./грн. Також зросла матеріаломісткість за іншими матеріалами і досягла максимального значення – 0, 337 грн./грн.

Паливомісткість є найнижчою серед розрахованих часткових показників, причому у 2012-2014 рр. даний показник збільшується, а саме в 2013 році до 0, 141 грн./грн. проти 0, 140 грн./грн. у 2012 р. До 2014 р. паливо місткість досягла значення 0, 143 грн./грн.

Кінцевим етапом аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є підрахунок резервів зростання обсягів виробництва продукції. З цією метою моделюють взаємозв’язки між обсягом виробництва продукції та показниками матеріальних витрат і ефективності їх використання, розраховують вплив зміни цих факторів на зміну обсягу виробництва.

Для підрахунку впливу факторів на зміну обсягу виконаних робіт будують таку факторну модель:

V = М • Мв, (2.1)

де V — обсяг випуску продукції, грн.;

М — витрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції, грн.;

Мв — матеріаловіддача (або вихід продукції з одиниці матеріалу), грн..

Вимірювання впливу факторів за цією моделлю можна проводити способом ланцюгових підстановок, способами абсолютних та відносних різниць, індексним методом.

Дані таблиці 2.3 свідчать, що фактичний обсяг виконаних робіт в 2013 році проти 2012 року збільшився на 549, 13 тис. грн., при цьому темп зростання становив 16, 5%. Розрахуємо вплив кожного з факторів способом абсолютних різниць:

а) вплив зміни суми витрат матеріальних ресурсів обчислюється підстановкою у факторну модель (2.1) відхилення за матеріальними витратами за відповідний період (вплив матеріаловіддачі ще не враховується):

(2.2)

Звідси, DV₁ = (1520, 0 – 1653, 8) • 2, 173 =-290, 75 тис. грн.

б) для розрахунку впливу зміни матеріаловіддачі у факторну модель (2.1) підставляють значення фактичної матеріаловіддачі звітного періоду від базисної, при цьому вплив першого фактора елімінується:

(2.3)

Звідси, DV₂ = 1520, 0(2, 062 – 2, 173) = –168, 7 тис. грн..

Аналогічно проводимо розрахунок факторів 2014 року по відношенню до 2013 року.

Таблиця 2.7 – Вплив факторів на зміну обсягу виконаних робіт

За даними проведених розрахунків можна зробити висновок, що в 2013 році зменшення матеріальних витрат на 133, 8 тис. грн. сприяло зменшенню обсягу виробництва продукції на 290, 75 тис. грн., або на 8, 8 %. Зниження матеріаловіддачі продукції на 0, 111 грн на одиницю виконаних робіт призвело до зменшення обсягу випуску на 168, 7 тис. грн., або на 5, 4%.

В 2014 році збільшення матеріальних витрат на 1011, 9 тис. грн. сприяло збільшенню обсягу виробництва продукції на 1917, 66 тис. грн., або на 74, 8%. Зниження матеріаловіддачі продукції на 0, 177 грн на одиницю виконаних робіт призвело до зменшення обсягу випуску на 188, 5 тис. грн., або на 3, 7%.

Таким чином протягом аналізованого періоду відбулось зростання усіх часткових показників матеріаломісткості та загальної матеріаломісткості, зменшення показника матеріаловідачі, що є негативним явищем для підприємства і шукаючи напрямки зменшення матеріальних витрат потрібно особливу увагу звернути на витрати енергії та інших матеріалів.

2.4 Розрахунок точки беззбитковості діяльності підприємства (за допомогою алгоритму розрахунку, файл in_data.xls)

Під точкою беззбитковості розуміють обсяг виконаних робіт, при якому виручка від реалізації дорівнює її повній собівартості, тобто уже немає збитків, але ще немає прибутків.

Різниця між фактичним та беззбитковим обсягом реалізації називається зоною безпеки (запасом фінансової стійкості). Якщо отриману величину виразити у відсотках до всього обсягу виробництва, то матимемо відносне значення запасу фінансової стійкості проекту, яке показує на скільки відсотків фактичний обсяг продажів вище критичного, при якому рівень рентабельності дорівнює нулю.

Для того щоб знайти точку беззбитковості, необхідно загальну суму постійних витрат розділити на різницю між ціною одиниці продукції та величиною змінних затрат на одиницю продукції. Ця різниця ще має назву маржинального доходу.

Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних математичних розрахунків, так і шляхом побудови графіків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину лінії сукупних (повних) затрат та лінії, яка характеризує виручку від реалізації продукції. До досягнення точки беззбитковості підприємство зазнає збитків від виробництва відповідного виду продукції, а після отримує прибутки.

Для визначення беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства побудуємо графік (рис. 2.5). По горизонталі показується обсяг виробництва в натуральних одиницях, по вертикалі – витрати підприємства.

Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості наведені у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості діяльності ПП «Рукавичка»

Таблиця 2.9 - Розрахунок точки беззбитковості діяльності ПП «Рукавичка»

Графічно точку беззбитковості та всі витрати представлені на рисунку 2.5.

Рисунок 2.5 - Графік визначення точки беззбитковості діяльності

ПП «Рукавичка»

За графіком встановимо, при якому обсязі реалізації продукції підприємство матиме прибуток, а при якому його не буде. Визначити також точку, в якій витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації продукції. Цю точку назвали точкою беззбиткового обсягу реалізації продукції, або порогом рентабельності, або точкою окупності витрат, нижче від якої виробництво буде збитковим.

Отже, точкою беззбитковості для ПП «Рукавичка» є відновлення і зміцнення робочих органів млинів у розмірі 2314 шт. Це означає, що при обсязі виробництва меншому за цей показник підприємство не зможе покривати свої витрати і знаходитиметься у зоні збитків. Величина прибутку у точці беззбитковості дорівнює нулю, тому підприємству слід виконувати роботи понад 2314 шт.