Університет та інші вищі спеціальні навчальні заклади.

У запропонованій структурі шкільної освіти М. Пирогов відкидав багатопредметність, кожен тип школи повинен бути завершеним і давати певне коло знань. Для університетів він вимагав автономії, розширення загальноосвітньої підготовки студентів, підвищення рівня викладання, відкриття педагогіч­них факультетів для підготовки вчителів.

У ряді статей М. Пирогов виступив рішучим противни­ком застосування у школі різок, бо вони принижують мораль­ні почуття, викликають нездоровий страх. Проте, як попечи­тель Київського учбового округу, затвердив циркуляр, яким серед інших заходів покарання дозволялася і різка.

Діяльність М. Пирогова не задовільняла уряд, і в 1861 ро­ці він змушений був подати у відставку. Останні роки життя Микола Іванович провів у своїй садибі «Вишня», де заснував приватну лікарню. Помер у 1881 році. Основна педагогічна праця М. Пирогова — «Вопросы жизни». У ній він робить аналіз розвитку тогочасного суспільства і приходить до висновку, що причиною негативних явищ у ньому э неправильне виховання у школи. В основи спеціальної освіти, на думку М.Пирогова, лежить загальнолюдський розвиток. Він вказував на однобічність і вузький казенний характер навчально-виховної справи в тогочасній Російській імперії. Вимагаючи для всіх зага­льноосвітньої школи, М.Пирогов висловлювався проти стано­вої нерівності.

Пирогов вважав, що навчання і виховання взаємопов'язані. Головним засобом розвитку є знання, які повинні бути міцни­ми і науковими. Він високо оцінював самодіяльність учнів, особливого значення надавав увазі, без якої неможлива жод­на' діяльність—ні наукова, ні практична, —її вихованню в шко­лі,

Великого значення М.Пирогов надавав особі вчителя, вва­жаючи, що успіх справи залежить від його особистості. Одним із перших М.Пирогов порушує питання про підготовку учи­телів. У статті «О предметах суждений й прений педагогических советов» він визнає педагогічну справу і наукою, і мистец­твом.

Відомий педагог вважав, що учні, як і вчителі, повинні мати право на повагу. Багато уваги М. Пирогов приділяв жі­ночій освіті, вважаючи, що від виховання жінки залежить ви­ховання всього людства.

Велика практична освітня діяльність М. Пирогова, його педагогічні погляди відіграли значну роль у розвитку вітчиз­няної прогресивної думки.

Великий вплив на розвиток ідеї національної школи в XIX ст. справила педагогічна діяльність вітчизняного педагога Костянтина Дмитровича Ушинського. Українець за походженням (по лінії матері), К. Ушинський став основоположником педагогічної науки в Росії. Те, що до нього мало характер ремесла, він підніс до ступеня мистецтва; те, в чому більшість ібачила нудну справу, він назвав «святою справою».

Основна ідея педагогіки К. Ушинського — народність. Обстоюючи цю думку, він хотів застерегти від механічного пере­несення західноєвропейських систем педагогіки. Кожен народ має своє власне народне виховання, яке відповідає суті народного характеру, тому кожен народ повинен мати свою теорію виховання. У праці «Про народність в суспільному вихованні» Ушинський робить аналіз педагогічних систем інших народів. Він показує, що в німецькій системі виховання характерною рисою є схильність до абстракції і систематизації. Мета німецького виховання — високоосвічена людина. У крайньому своєму розвитку ця система може привести до педантизму й сухого формалізму. В англійській системі голов­не — виховання характеру, звички володіти та керувати со­бою. Ця звичка — необхідна приналежність всякого справж­нього джентельмена. Головна мета громадського виховання у Франції — не багато знань, не сила характеру, а швидше пе­редача механічних, прикладних знань і вдосконалення в цій галузі.

Отже, у кожного народу є свій ідеал людини, свій ідеал виховання. Через це слід користуватися тільки окремими мо­ментами чужого педагогічного досвіду. Основні цілі виховання повинні носити чисто народний характер.

Одним із кращих виразників народності є мова народу. Ушинський обстоював право дітей навчатися рідною мовою. Він гнівно протестував проти школи, яка українських дітей навчає незрозумілою російською мовою. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, який об'єднує віджилі й майбутні покоління народу в одне велике історичне ціле. Відберіть у народу все, — стверджує К. Ушинський, — і він усе може повернути, але відберіть у нього мову — і він ніколи більше не створить її. Коли зникає мова, зникає і сам народ. Методика вивчення рідної мови, розроблена педагогом у праці «Родное слово», забезпечує розв'язок наступних цілей:

1) розвиток у дітей дару слова;

2) свідоме опанування дітьми скарбів рідної мови;