Представити методику вивчення гладьових швів на уроках трудового навчання.

Вишивання гладдю*

Гладь – це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато видів гладі, але у початкових класах ознайомлюються з найпростішим видом – двохсторонньою вільною гладдю.

Назва цієї техніки походить від способу накладання стібків: при вишиванні двохсторонньою гладдю з обох сторін тканини утворюється однаковий малюнок.

Гладь використовується в кольорових рослинних орнаментах. Стібки накладають так: дрібні листочки вишивають косою гладдю, а ягоди – прямою (див. ст. 43, малюнок “а”, “б”). В більших елементах стібки гладі розташовують по формі узору: в пелюстках квіток – від краю до центра (малюнок “в”), в листочках –від краю до середини, у напрямі жилок. Інколи контур листка зашивають не повністю,

Вишивання гладдю

а) вишивання дрібних листочків;

б) вишивання ягід;

в) вишивання пелюсток квіток, розташовуючи стібки за формою узору;

г) контур листка, зашитий не повністю.

Шов “протягування”*

Швом “протягування” виконують геометричні узори в основному червоними і чорними нитками.

Назва шва походить від техніки вишивання: робоча нитка ніби протягується через тканину.

Для засвоєння техніки протягування виконують зразок, узор якого складається з різних по довжині стібків, виконаних справа наліво зразу по всій довжині тканини. Лицеві і виворітні стібки узору чергуються між собою (див. малюнок нижче).

За таким принципом виконують всі узори протягування. В узорах кожен ряд може повторюватися 3-5 разів. В залежності від цього орнамент виходить ширший або вужчий.

На вишивання протягуванням у ІІ класі відводиться 2 години, під час яких учні вишивають сувенірні вироби за вибором.

Зразки вишивок, виконаних протягуванням

Шов “низинка”*

Назва “низинка” походить від прийому вишивання. Вишивається низь з виворітної сторони. Лицева сторона узору – це виворіт вишивки. Низзю виконують геометричні орнаменти чорними або червоними нитками.

Низь виконується справа наліво стібками по всій довжині узору. Робочу нитку закріплюють петлею на одній нитці тканини справа, знизу, біля початку зразка. Знизу вверх виконують перший ряд узору.

Характерне для цього шва те, що на голку набирають і пропускають, виконуючи стібки, непарну кількість ниток тканини. Вишивання цього шва великої уваги.

Виконавши перший ряд узору, тканину повертають і знову знизу вгору, через ниточку тканини виконують другий ряд узору. Кожен наступний ряд виконують теж через ниточку тканини, і теж знизу вгору.

44 Представити методику вивчення лічильних швів на заняттях з трудового навчання.

Вишивка – один із видів прикладного мистецтва, що полягає в зображенні на тканині з допомогою ниток спеціально підібраних і певним чином розміщених швів та декоративних стібків, узорів, орнаментів і цілих картин.

Для вишивки важливе значення має матеріал, його зміни протягом певного історичного періоду. По-перше, основа ‑ тканина, на якій вишивають або – тканини домашнього виробництва – полотняні, лляні, вовняні. Тканини фабричного виробництва – батист, коленкор, китайка, муслін, плис, плюш, шовк. По-друге – матеріал, яким вишивають: нитки ручнопрядені (конопляні, лляні, вовняні) та зсукані вовняні нитки, шовк, металеві (золота та срібна), корали, перли, коштовне каміння, бісер, металеві пластини, ґудзики. Вишивкою оздоблюють сорочки, хустки, серветки, рушники, скатерті, покривала.

В Україні вишивка поширена скрізь, але кожний район, село мають свої улюблені кольори, місцеві узори, традиційну техніку виконання. Узори українських вишивок найчастіше відображають рослинний і тваринний світ своєї місцевості. Поширені також узори, побудовані з геометричних фігур.

Аналіз існуючих програм з трудового навчання дозволив зробити висновок, що вишивка посідає належне місце в навчально-виховному процесі початкової школи.

Лічильні — точно рахуючи нитки тканини. Тому для виконання вільних швів можна використовувати будь-яку тканину, а для лічильних — тканину полотняного переплетення або спеціальну тканину для вишивання (канву). Лічильні шви «Косий хрест», «прямий хрест», «болгарський хрест», «кривулька», «штапівка», «ретязь»

Вивчення теми «Вишивка» учнями початкових класів передбачає: ознайомлення з поняттям «вишивка», інструментами і приладдям для ручної вишивки, технікою безпеки; ознайомлення з мистецтвом традиційної вишивки України; формування у молодших школярів уявлень про місце та значення даного виду мистецтва у житті людини і суспільства, його вплив на розвиток культури народу; вивчення творчості сучасних майстрів української народної вишивки; оволодіння навичками та уміннями виконувати лічильні шви («на півхрестик», «хрестик»); виготовлення різних видів виробів та оздоблення їх традиційним видами української вишивки.

Методи та методичні прийоми: розповіді та художні розповіді про виникнення й поширення вишивки на Україні; про значення вишивки та вірування і звичаї нашого народу, пов’язані з вишиванням, про символічний зміст назв технік вишивки; описи; демонстрування унаочнення (зображення виробів оригіналів з прабабусиної скрині, фотографії, ксерокопії, ілюстрації у художні альбомах з декоративно-ужиткового мистецтва, репродукції вишитих картин); художні розповіді про життєвий та творчий шлях народних майстринь; безпосереднє спілкування з майстрами вишивки, спостереження за процесом створення виробів, оздоблених вишивкою; навчання традиційним прийомам вишивки на Україні та регіону, де мешкає дитина, безпосередньо майстрами та вчителями; відвідування краєзнавчих музеїв, художніх салонів, галерей, виставок стародавніх виробів та творів сучасних майстрів вишивки; показ вдалих робіт, оригінальних прийомів виконання завдань на будь-якому етапі; моделювання ситуацій, проведення виставок дитячих робіт.

Орієнтована тематика завдань: оздоблення вишивкою: носової хусточки, серветки, мішечка для новорічного подарунка; декоративне панно; оздоблення вишивкою компонентів одягу для ляльки в національному вбранні;