Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
|
Додаток № 8
| № п/п | Назва освітньої моделі | Суть/зміст | Ключовий психологічний фактор | застосування в ЗНЗ |
| «Вільна модель» | У процесі навчання в максимальній мірі враховується внутрішня ініціатива учня. За наявністю певної допомоги з боку вчителя дитина сама встановлює інтенсивність та тривалість своїх учбових занять, планує свій вільний час, самостійно обирає засоби навчання. Відсутня будь-яка жорстка система педагогічного впливу. Різновиди цієї моделі – «вільний день», «вільний клас» об’єднує неформальне ставлення до процесу навчання: відсутність класно-урочної системи, обов’язкових учбових програм, контролю та оцінки знань учнів | «Свобода індивідуального вибору» (Р.Штайнер, Ф.Г.Кумбе, Ч.Сільберман) | Частково використовується для гуртків та організації «Клубу вихідного дня» | |
| «Діалогічна модель» | Визначається необхідністю зміни форм та змісту шкільної освіти в напрямі засвоєння дітьми культурних основ людського пізнання. В центрі уваги – цілеспрямований розвиток інтелекту учнів як «глибинно розвиненого розуму». На перший план виходить формування діалогізму як основного означення думки (у формі діалогу культур; діалогу ідей за рахунок опанування «точок обертання», в яких одна форма розуміння переходить в іншу; діалогу знання та незнання, оскільки знання в його вищих формах виявляється таким, що наповнене сумнівами та проблемами; діалогу в самому учневі між «поетом» та «теоретиком». Схвалюється непередбачуваність інтелектуального розвитку дитини, зокрема можливість для дитини самостійного «одинокого» навчання (вдома, за книгою, за комп’ютером). Створюються умови для індивідуальної інтелектуальної творчості; заохочується «нагромаджування фантазій та видумок», що є особистими відкриттями та не залежать від логіки навчального процесу. Замість підручників в даній моделі використовуються тексти творів відповідної фахової літератури. Відсутня єдина програма, не практикується виставлення оцінок. | «Діалогічність індивідуального мислення» (В.С.Біблер, С.Ю.Курганов) | Робота ШНОУ (шкільне наукове обєднання учнів) в предметних секціях | |
| «Особистістна модель» | Основною задачею навчання є загальний розвиток учня, зокрема його пізнавальних, емоційно-вольових, моральних та естетичних можливостей. Організація учбового процесу підкоряється певним взаємопов’язаним принципам, таким як навчання на високому рівні труднощів; головна роль теоретичних знань на початковому етапі навчання; швидкий темп вивчення учбового матеріалу; характер навчання; одночасна робота груп учнів, що різняться рівнем навчальних досягнень. Кінцева мета – дати школярам цілісну картину світу на основі науки, літератури та мистецтва з урахуванням основних ліній загального психічного розвитку учнів (спостереження, мислення, практичні дії). Особливу увагу приділяють створенню на заняттях атмосфери лояльних відносин. Методика викладання (автори: Л.Н.Занков, М.В.Звєрєва) відповідає вимогам многогранності (направленість на всебічний розвиток особистості учня), процесуальності (послідовного ускладнення знань), проблемності (опори на колізії) та варіативності (гнучкості у використанні форм та засобів навчання в залежності від ситуації, що складається на заняттях). Різновид цієї моделі - це система навчання, заснована на особистісно-гуманному підході до дітей. В якості відмінності – підкреслена увага до індивідуальності кожної дитини та загальна напрямленність на співробітництво з дітьми (Ш. Амонашвілі). | «Цілісний особистий зріст» Ш. Амонашвілі | Індивідуальна робота з обдарованими: підготовка до олімпіад | |
| «Розвиваюча модель» | Орієнтована на розвиток теоретичного мислення в молодшому шкільному віці. Згідно цієї моделі, основна задача навчання полягає у формуванні спеціально організованої діяльності школярів. Наприклад, в якості основи учбової діяльності виступає змістовне узагальнення: учень за допомоги вчителя знаходить генетичне початкове заснування та вчиться проходити її характеристики (тобто, йде формування «від загального – до деталей»). Дітям дають задачі, під час розв’язування яких учень шукає загальний підхід до «деталей». Виконуючи такі завдання, учень формує навички аналізу, плануванню та рефлексії. Як результат – учні вже в початковій школі опановують наукові терміни, знакові моделі; змінюється характер пізнавальної діяльності через включення в дослідницьку роботу. | «Засоби учбової діяльності» (Д.Б.Ельконін, В, В, Давидов, В.В.Репкін) | Підготовка учнів та їх результативна участь в конкурсах: Всеукраїнський інтерактивно природничий конкурс «Колосок»та Міжнародний математичний конкурс «Кенгуру» | |
| «Структурована модель» | Основна увага – організації учбової інформації, виготовленню змістовних комплексів у вигляді «укрупнення дидактичних одиниць» - УДО – це клітинка учбового процесу, що складається з різних елементів, які мають спільну інформаційність. УДО має системність та цілісність, стійке до часу та швидкої актуалізації в пам'яті учня. Навчання на основі УДО передбачає: спільне та одночасне вивчення споріднених розділів, взаємопов’язаних діями та операціями; самостійне засвоєння учнями знань на підставі порівнянь, узагальнення та аналогій; облік єдності образного та логічного мислення під час виконання вправ; вихід на перспективи розвитку знань за рахунок згортання та розгортання учбової інформації. | «Систематизація знань» (П.М.Ерднієв, Б.П.Ерднієв) | Широке застосування під час фізичних або хімічних практикумів; організація повторення, систематизації та узагальнення знань учнів на уроках наприкінці навчального року | |
| «Активуюча модель» | Напрямлена на зростання рівня пізнавальної активності учнів за рахунок включення в навчальний процес ситуацій, для яких потрібні опори на пізнавальні потреби та інтелектуальні почуття. В рамках цієї моделі зберігаються всі основні моменти традиційного навчання, зокрема засоби контролю засвоєння нормативних знань, умінь та навичок. Проте враховуються два основних психологічних фактора ефективності навчання: пізнавальна мотивація та розумова активність школярів в умовах розв’язування навчальних проблемних ситуацій. | «Пізнавальний інтерес» (М.Н.Скаткін, Г.І.Щукіна) | Виконання учнями завдань під час навчальних екскурсій, проходження навчальної практики | |
| «Формуюча модель» | Впливає на розумовий розвиток дитини – отже здійснюється цілеспрямоване управління процесом засвоєння знань та умінь. За умови проходження учнем всіх його необхідних етапів з урахуванням організованої вчителем основи дій можна гарантувати сформованість знань та умінь з наперед заданими планками якостями. Учень діє в суворій послідовності та проходить наступні етапи: мотивацію, складання схеми дій, матеріалізація дій, говоріння на рівні зовнішнього спілкування та/або «про себе», дія учня – під управлінням впливу «команд» вчителя. Творча діяльність, згідно даного підходу, є нормативним процесом, що виконується на свідомому рівні планомірно, теоретичним шляхом. Різновид такої моделі – це програмоване та алгоритмічне навчання. | «Розумова дія» (Н.Ф. Тализіна, І.К. Калошина) |  Як підготовка до ДПА та ЗНО за схемою «від основ до досвіду до результату»
|
Данная страница нарушает авторские права?