Література 7 страница

Зміст

В основі добутку – біблійні сказання про рід Ізраїлевім. В Исаака й Ревекки було два сини-близнюки – Исав і Иаков. Першим з’явився на світло волосатий Исав, в Иакова ж не було на тілі волось, він уважався молодшим і був у матері улюбленцем. Коли слабшає й майже осліплий від старості Исаак призвав до себе старшого сина й наказав приготувати блюдо з дичини, для того щоб батьківському благословенню передувала трапеза, Ревекка пішла на підробку: обв’язавши цапиними шкірами відкриті частини тіла Иакова, вона відправила його до батька під видом старшого брата. У такий спосіб Иаков одержав благословення, що призначалося Исаву.

Після цього Иаков змушений був бігти. Син Исава Елифаз кинувся за ним у погоню, і Иакову довелося благати племінника зберегти йому життя. Той пощадив дядька, але відібрав у нього всю поклажу. Иакову, що заночевали на холоді, було божественне бачення

Після сімнадцяти днів шляху Иаков прибув у Харран, де став жити із сім’єю Лавана, дядька з боку матері. Він відразу полюбив його молодшу дочку Рахіль, але Лаван уклав з ним письмовий Договір, по якому Рахіль стане його дружиною не раніше чим через сім років служби в її батька. Сім років Иаков вірно служив Лавану – він не тільки був митецьким скотарем, але й зумів знайти на посушливій землі Лавана джерело, завдяки якому той смог розбити пишні сади. Але в Лавана була ще старша дочка – Лия, і батько вважав, що колись треба видати заміж її. Однак Иаков навідріз відмовлявся від некрасивої Лии.

По закінченні семи років зіграли весілля. Під покривом ночі, закутавши Лию у весільне покривало Рахілі, Лаван впустив її в спальню до Иакову, і той нічого не помітив. Ранком, виявивши підробку, Иаков розлютувався, але Лаван виразив готовність віддати йому й молодшу за умови, що Иаков залишиться в будинку ще на сім років. Тоді Иаков виставив свою умову – розділити череди

Так ішли роки, і Лия щороку приносила Иакову сина, а Рахіль ніяк не могла завагітніти. Иаков взяв у наложниці її служницю Валлу, і в тієї народилися два сини, але Рахіль як і раніше залишалася марної. У цей час перестала родити й Лия, що порадила Иакову взяти в наложниці і її служницю, Зелфу. Та теж принесла йому двох синів. Тільки на тринадцятому році шлюбу Рахіль нарешті завагітніла. У тяжких борошнах зробила вона на світло Йосипа, що відразу ж стало улюбленцем батька

Незабаром Иаков став зауважувати, що брати його дружин косо поглядають на нього, заздрячи його гладким чередам. До нього дійшов слух, що вони замишляють його вбити, і Иаков вирішив піти з усім сімейством і багатим скарбом. Дружини відразу прийнялися за збори, а Рахіль тайкома взяла з батьківського святилища глиняних божків

Це послужило приводом для погоні. Однак, наздогнавши Иакова й учинивши в його таборі теперішній обшук, Лаван не знайшов того, що шукав, оскільки хитра Рахіль встигла сховати глиняні фігурки в купі соломи, на якій прилягла, позначившись хворій. Тоді Ладан взяв з Иакова клятву, що він не скривдить його дочок і онуків, і пішов

Назустріч каравану Иакова виступив Исав із загоном у чотириста вершників. Однах< про зустріч була дружньою. Исав запропонував Иакову оселитися разом, але той відмовився. Взявши подарований Иаковом худоба, Исав повернувся до себе, а його брат продовжив шлях

Иаков розкинув намети неподалік від міста Шекема й домовився зі старійшинами про плату за клин землі. Чотири роки прожив Иаков зі своїм родом у стін Шекема, коли на його єдину дочку, тринадцятилітню Дину, поклав око князівський син Сихем. Старий князь з’явився свататися. Иаков покликав на раду десять старших синів, і ті виставили умову: Сихем повинен зробити обрізання. Через тиждень той прийшов сказати, що умова виконана, але брати оголосили, що обряд виконаний не за правилами. Сихем із прокльонами вийшов, а через чотири дні Дину викрали. Незабаром до Иакову з’явилися люди Сихема, запропонувавши заплатити за Дину викуп, але брати зажадали, щоб усе чоловіка зробили обрізання, причому в призначений братами день. Коли все чоловіка міста приходили в себе після обряду, брати Дини напади на Шекем і звільнили сестру,

Иаков упав у лють від учинку синів і велів іти подалі від місця кровопролиття. Дина виявилася вагітною; за рішенням чоловіків дитини підкинули, тільки-но він з’явився на світло

Вагітна в цей час була й Рахіль. Пологи почалися в шляху й були такими важкими, що мати вмерла, встигнувши тільки глянути на зробленого на світло хлопчика. Вона завішала назвати його Бенони, що означає «Син смерті». Батько ж вибрав для сина ім’я Веніамін. Рахіль поховали в дороги; Иаков дуже горював

Він дійшов до Мигдал Эгера, де син Лии Рувим згрішив з наложницею батька Валлой. Иаков, що довідався про його вчинок від Йосипа, прокляв свого первістка. Рувим назавжди зненавидів брата. Тим часом умер Исаак, і Иаков ледь встиг на похорони батька

До сімнадцяти років Йосип пас худобу разом із братами й займався науками зі старшим рабом Иакова Елиезером. Він був і гарніше, і розумніше старших братів; дружив з молодшим, Бенони, і піклувався про нього. Старші брати недолюблювали Йосипа, бачачи, що батько виділяє його.

Один раз Иаков подарував Йосипові весільне покривало його матері, і той став без удержу їм хвастати, викликаючи роздратування й гнів старших братів. Потім, під час роботи в поле, він розповів братам сон: його сніп коштує в центрі, а навколо – снопи братів, і всі йому кланяються. Через кілька днів йому приснилося, що йому кланяються сонце, місяць і одинадцять зірок. Цей сон привів братів у таку лють, що Иаков був змушений покарати Йосипа. Однак обурені старші сини вирішили піти з худобою в долини Шекема.

Незабаром Иаков вирішив помиритися із синами й послав Йосипа їх відвідати. Тайкома від батька Йосип взяв із собою покривало Рахілі, щоб ще покрасоваться перед братами. Побачивши його в блискаючими блискітками покривалі, вони впали в таку лють, що ледь не розтерзали його. Йосип чудом залишився в живі. На довершення всього брати зв’язали його й кинули на дно пересохлого колодязя. Самі ж поспішили вийти, щоб не чути несамовитих лементів Йосипа

Через три дні проходившие мимо купци-измаильтяне визволили Йосипа. Пізніше вони зустріли братів. Ті, представивши Йосипа своїм рабом, сказали, що кинули його в колодязь за неварте поводження, і погодилися продати за подібною ціною. Угода відбулася

Брати вирішили все-таки сповістити батька про те, що він ніколи більше не побачить зі своїм улюбленцем, і відправили до нього двох гінців, давши ним перемазане овечою кров’ю й розідране покривало Рахілі

Одержавши речовинне підтвердження смерті Йосипа, старий Иаков упав у таке горе, що не хотів навіть бачити днів, що з’явилися до нього трохи, через синів. Вони розраховували завоювати нарешті батьківське розташування, однак викликали на себе ще більшу немилість, хоча батько й не знав про їхню справжню роль у зникненні Йосипа,

А Йосип ішов з торговельним караваном і своєю вченістю й красномовством настільки розташував до себе хазяїна, що той обіцяв улаштувати його в Єгипті у вельможний будинок

Єгипет зробив на Йосипа сильне враження. В Уазе (Фивах) він був проданий у будинок знатного вельможі Петепри, носія царського опахала. Завдяки природній кмітливості Йосип, незважаючи на всі підступи челяді, швидко просунувся в помічники керуючого, а коли старий керуючий умер, став його спадкоємцем

Йосип прослужив у будинку Петепри сім років, коли до нього воспилала пристрастю господарка будинку. Щоб приворожити Йосипа, господарка протягом трьох років прибігала до різних вивертів, навіть не намагаючись сховати свою пристрасть. Однак Йосип уважав себе не вправі піддаватися спокусі. Тоді Мут-эм-энет улучила момент, коли всі домашні пішли в місто на свято, і заманила Иосифа, що повернувся раніше, до себе в спальню. Коли ж той відкинув її домагання, вона закричала на весь будинок, що Йосип хотів взяти її силою. Доказом служив шматок, що залишився в неї в руці, його плаття

Йосип не став виправдуватися перед хазяїном і виявився в темниці фараона, де провів три роки. До нього відразу перейнявся симпатією начальник темниці Маи-Сахме й призначив його наглядач

Один раз у темницю були доставлені два високопоставлених в’язні – головний виночерпий і головний хлебодар фараона. Вони обвинувачувалися в державній зраді, але вирок ще не був винесений. Йосип був приставлений до них. За три дні до оголошення вироку обоє бачили сни й попросили Йосипа їх витлумачити. Той порахував, що сон пекарюючи говорить про швидку страту, а сон виночерпия – про найвище помилування. Так і трапилося, і, прощаючись, Йосип попросив виночерпия при нагоді замовити за нього слівце перед фараоном. Той пообіцяв, але, як і припускав Йосип, відразу ж забув про свою обіцянку

Незабаром старий фараон умер і на престол зійшов юний Аменхотеп IV. Один раз йому привидівся сон про сім гладких і семи худих корів, а потім – про сім повних і семи порожніх колось. Весь двір марне бився над розгадкою сновидіння, поки головний виночерпий не згадав про свого колишнього наглядача

Йосипа призвали до фараона, і він розтлумачив, що спереду Єгипет чекають сім урожайних і сім голодного років і треба негайно почати створювати в країні запаси зерна. Міркування Йосипа так сподобалися фараонові, що він негайно призначив його міністром продовольства й землеробства

Йосип досить превстиг на новому поприщі, провів реформу землеробства й сприяв розвитку зрошення. Він женився на єгиптянці, що народила йому двох синів – Манассию і Єфрема. Фараон продовжував благоволити до свого міністра, а той жив тепер у великому гарному будинку з безліччю слуг. Керуючим він зробив свого колишнього тюремника й великого друга Маи-Сахме.

Кілька років урожаї в Єгипті й впрямь були небачені, а потім настала посуха. На той час Йосип зумів створити в країні більші запаси зерна, і тепер Єгипет став годувальником всіх сусідніх земель, звідки безперестану прибували каравани за продовольством. Скарбниця багатіла, а авторитет і могутність держави зміцнювали

За вказівкою Йосипа всіх прибивающих у країну реєстрували, записуючи не тільки місце постійного проживання, але й імена діда й батька. Йосип чекав братів і нарешті один раз із доставленого йому списку довідався, що вони прийшли в Єгипет. Ішов другий рік посухи. Иаков сам послав синів у Єгипет, як це ні претило йому. Всі сини на той час уже обзавелися сім’ями, так що тепер плем’я Ізраїлеве нараховувало сімдесят із зайвим людин і всіх треба було годувати. Лише Веніаміна старий залишив при собі, тому що після загибелі Йосипа особливо дорожив молодшим сином Рахілі

Коли десять синів Иакова стали перед єгипетським верховним міністром, він сховав, хто він такий, і вчинив їм строгий допит, прикинувшись, начебто запідозрив їх у шпигунстві. Незважаючи на всі запевнення братів, він залишив одного в заручниках, а інших відправив у дорогу назад, покаравши повернутися з Веніаміном. Удвох з керуючим Йосип придумав ще один виверт – велів підкласти в мішки із зерном гроші, які брати заплатили за товар. Виявивши це на першому ж привалі, брати прийшли в здивування. Перший їхній порив був повернути гроші, але потім вони вирішили, що це знак понад, і стали молитися, згадуючи свої гріхи

Иаков спочатку корив синів, але коли зрештою закуплені в Єгипті припаси виснажилися й стало ясно, що прийде знову відправлятися в шлях, Иаков перемінив гнів на милість і відпустив синів, цього разу Свениамином.

Тепер Йосип прийняв братів у себе, сказав, що зняв з них підозри, і почастував обідом. Веніаміна він посадив поруч із собою й під час трапези постійно розмовляв з ним, випитуючи про сім’ю й виявляючи знання таких деталей, про які ніхто, крім Веніаміна і Йосипа, знати не міг. Тоді в молодшого брата вперше закралася підозра, що перед ним зниклий Йосип. Сам же Йосип вирішив поки не відкриватися, а задумав повернути братів сполдороги.

Він розпорядився, щоб у торбу Веніамінові підклали гадальную чашу, що він показував гостеві під час обіду. Коли караван був з ганьбою повернутий, брати знову Стали перед розгніваним Йосипом. Той зажадав залишити в нього Веніаміна, на що Іуда, четвертий із братів по старшинству, вирішив умилостивити Йосипа й, каючись у гріхах, зізнався, що багато років тому вони побили до півсмерті й продали в рабство свого брата Йосипа. Рувима, що не брав участь у тім торзі, і Веніаміна, що теж був непричетний до злодіяння, ця звістка повалила вужас.

Тоді Йосип назвав себе й по черзі обійняв братів, показуючи, що простив їх. Він пообіцяв переселити весь рід Ізраїлів у землю Госен, на окраїну єгипетських володінь, де на гладких пасовищах можна пасти незліченні череди Иакова. Фараон схвалив цей план, оскільки щиро радувався щастю свого друга

По дорозі назад брати ніяк не могли вирішити, як же повідомити старому Иакову щасливу звістку. Але неподалік від місця призначення їм зустрілася дочка одного із братів, який і було доручено підготувати діда до радісної звістки. Дівчинка направилася в селище, на ходу складаючи пісню про воскресіння Йосипа, Почувши її спів, Иаков спочатку розсердився, але брати в один голос підтвердили істинність слів дівчинки, і тоді він вирішив негайно відправитися в шлях, щоб перед смертю побачити улюбленого сина

Перейшовши єгипетську границю, Иаков розбив табір і вислав за Йосипом сина Іуду. Коли вдалині здалася колісниця Йосипа, старий піднявся й пішов йому назустріч. Радості не було кінця

Фараон призначив братів Йосипа доглядачами царської худоби. Так Иаков зі своїм родом осів у землі Госен, а Йосип продовжував вершити державної справи

- Відчувши, що вмирає, Иаков послав за Йосипом. Той разом із синами став перед старим. Иаков благословив юнаків, випадково переплутавши, хто з них старший, так що право первородства знову було порушено

Незабаром Иаков призвав до себе всіх синів. Когось із них він благословив, а когось прокляв, чимало здивувавши тих, що зібралися. Права старшого були віддані Іуді. Поховали Иакова в родовій печері, а після похорону сини Лии, Зелфи й Валли попросили Веніаміна Замовити за них слівце перед Йосипом. Веніамін попросив брата не тримати на них зла, Йосип тільки посміявся, і всі разом вони повернулися Вегипет.

Томас Манн цікавився долею європейської культури і, як наслідок, з’явилася його історична тетралогія на біблійну тему «Йосип і його брати», над якою працю- вав 10 років (1933—1943). Тетралогія переповнена антифашистськими ідеями. Вона складалася з самостій- них романів «Історія Якова», «Юність Йосипа», «Йосип у Єгипті», «Йосип- годувальник». Крім того, цим романам передувала передмова самого автора «Пеке- льний шлях», що коротко було викладена історико-міфологічну та філософську концепцію книги. У цьому творі письменник хотів показати мальовничий, ілюзорно-пластичний світ стародавності. Роботу над ним він назвав «зухвалою грою». За допомогою арсе- налу художніх засобів Т. Манн вирішив оживити стародавній світ, ґрунтуючись на легенди, міфи, пісні і сказання. З цією метою письменник у 1930 р. вирушив до Пале- стини та Єгипту, які збирався описувати. Гуманізуючи міф та показуючи його соціа- льно-історичні джерела, автор виступив тут проти характерних для фашизму спроб возвеличити міф і взагалі інтуїтивний ірраціоналізм за рахунок людського мислення. Перехід до широкого зображення історичної та сучасної дійсності і висування масш- табних, репрезентативних героїв дозволили письменникові безпосередньо і повно ви- словити найсуттєвішу проблематику епохи. Томас Манн був переконаний у тому, що лише люди порядні, чесні і шляхетні можуть змінити життя на краще. Автор поставив за мету простежити еволюцію свідомості від колективного до індивідуального. В основу покладено біблійну розповідь про Йосипа Прекрасно- го — сина Якова. Його схопили рідні брати через заздрість і, щоб позбутися, кину- ли до в’язниці. Героя врятував купець. Йосип втік зі своєї батьківщини і потрапив до вельмишановного і могутнього чоловіка в Єгипті. Дружина господаря закохала- ся у молодого юнака, але той відштовхнув її. Тоді героїня зробила наклеп, що юнак посягався на її честь. На Йосипа знову чекала в’язниця На цей раз його звільнив народ. Історія його страждань — це історія страждання людства. У житті завжди повинне перемагати добро. Пояснюючи свої переконання написати твір на основі біблійних мотивів, Томас Манн говорив у своїй доповіді, присвяченій створенню книги: «Одного вечора в Мюнхені мене чомусь потягнуло розкрити мою стару ро- динну Біблію. Я був у захопленні і одразу почав шукати шляхи і зважувати можли- вості — чи не можливо піднести цю захоплюючу історію зовсім по-іншому, розпо- вісти її спочатку, використовуючи при цьому засоби сучасної літератури, починаючи з арсеналу ідей і закінчуючи технічними прийомами розповіді». З 1933-го року, після приходу до влади Гітлера, Томас Манн емігрував до Швейцарії, а з 1938 р. жив у США. У 1939 р. побачив світ роман про Й. Гете «Лотта у Веймарі» — підсумок багаторічних роздумів про творчість Й. Гете. У романі по- дано глибоке трактувалися співвідношення між мистецтвом і дійсністю, між геніа- льним художником і навколишнім середовищем. У 1943 р. письменник розпочав роботу над романом «Доктор Фауст», який заве- ршив і надрукував 1947 р. Це філософський твір про духовні витоки усього відста- лого й реакційного, що призвело до виникнення німецького фашизму. Для Німеч- чини він мав особливе значення, у ньому автор показав духовну неспроможність інтелігенції. Манн звернувся до легенди про Фауста, яку переповідали різні пись- менники. Головний герой — німецький композитор Адріан Леверкюн, котрий виступив носієм вад західної інтелігенції, прирік себе на сердечну спустошеність, творче без- силля і апатію. Леверкюн теж пішов на своєрідну угоду з дияволом, знехтувавши духовним даром, перейнявшись згубним честолюбством і створивши антигуманну 91 музику. Цим і пояснилося його знущання над талантом і хибне уявлення про цінно- сті життя. Розповідь побудована як біографія композитора Андріана Леверкюна. Він народив- ся і провів дитинство у передмісті маленького німецького містечка Кайзерсашерн. Де- який час навчався у старовинному університеті Галле на теологічному факультеті, але залишив його і професійно віддався музиці. Герой — талановита людина.

9.

Доктор Фаустус

+1947

Короткий зміст роману

Читається за 8 хвилин

оригінал - 19 ч

Розповідь ведеться від імені доктора філософії Серенус Цейтблома. Народившись в 1883 р, він закінчує гімназію містечка Кайзерсашерн, потім університет, стає викладачем класичних мов і обзаводиться родиною.

Адріан Леверкюн на два роки молодше. Раннє дитинство він проводить у рідному маєтку, недалеко від Кайзерсашерн. Весь уклад життя сім'ї, в якій ще двоє дітей, втілює добропорядність і міцну прихильність традиції.

У Адріані рано виявляються здібності до наук, і його віддають в гімназію. У місті він живе в будинку дядечка, який тримає магазин музичних інструментів. Незважаючи на блискучі успіхи в навчанні, хлопчик відрізняється трохи зарозумілим і потайним вдачею і не по роках любить самотність.

У чотирнадцятирічному віці Адріан вперше виявляє інтерес до музики і за порадою дядька починає брати уроки у музиканта Венделя Кречмара. Той, незважаючи на сильне заїкання, читає захоплюючі публічні лекції з теорії та історії музики і прищеплює молодим людям тонкий музичний смак.

По закінченні гімназії Адріан Леверкюн вивчає богослов'я в університеті міста Галле, куди перебирається і Цейтблом. Серед професорів виявляється чимало цікавих людей: так, викладач психології релігії Шлепфус викладає своїм учням теорію про реальний присутності магії і демонізму в людському житті. Спостерігаючи Адріана в суспільстві однолітків, Цейтблом все більш переконується в непересічність його натури.

Леверкюн продовжує підтримувати зв'язок з Кречмару і, коли того запрошують до консерваторії в Лейпцигу, переїжджає теж. Він розчаровується в богослов'ї і тепер вивчає філософію, але сам все більше тяжіє до музики. Однак Кречмар вважає, що атмосфера такого навчального закладу, як консерваторія, для його таланту може виявитися згубною. У день приїзду в Лейпциг Адріана замість харчевні приводять в публічний будинок. До чужого розпусти юнакові підходить дівчина з мигдалеподібними очима і намагається погладити по щоці; він кидається геть. З тих пір її образ не покидає його, проте проходить рік, перш ніж юнак вирішується її знайти. Йому доводиться їхати за нею в Братиславу, але, коли Адріан нарешті знаходить дівчину, та попереджає його, що хвора на сифіліс; проте він наполягає на близькості. Повернувшись в Лейпциг, Адріан відновлює заняття, але незабаром виявляється змушений звернутися до лікаря. Не довівши лікування до кінця, лікар раптово помирає. Спроба знайти іншого лікаря також закінчується безуспішно: лікаря заарештовують. Більше юнак вирішує не лікуватися.

Він захоплено складає. Найзнаменнішою його творінням того періоду стає цикл пісень на вірші поета-романтика Брентано. У Лейпцигу Леверкюн зводить знайомство з поетом і перекладачем Шільдкнапом, якого вмовляє скласти оперне лібрето за п'єсою Шекспіра «Безплідні зусилля кохання».

У 1910 р Кречмар отримує пост головного диригента Любекського театру, а Леверкюн переїжджає в Мюнхен, де знімає кімнату у вдови сенатора на прізвище пологовий будинок і двох її дорослих дочок - Інес і Кларісси. У будинку регулярно влаштовуються звані вечори, і серед нових знайомих Леверкюн багато артистичної публіки, зокрема талановитий молодий скрипаль Рудольф Швердтфегер. Він наполегливо шукає дружби Адріана і навіть просить написати для нього скрипковий концерт. Незабаром в Мюнхен переїжджає і Шільдкнап.

Ніде не знаходячи собі спокою, Леверкюн їде до Італії удвох з Шільдкнапом. Спекотне літо вони коротають в гірському селищі Палестрина. Там його відвідують подружжя Цейтблом. Адріан багато працює над оперою, і Цейтблом знаходить його музику найвищою мірою дивовижною і новаторською.

Тут з Леверкюн відбувається епізод, детальний опис якого багато пізніше виявляє в його нотного зошита Серенус Цейтблом. Йому є сам диявол і оголошує про свою причетність до таємної хвороби Адріана і невпинному увазі до його долі. Сатана прочит Леверкюн видатну роль в культурі нації, роль провісника нової ери, названої ним «ерою новітнього варварства». Диявол заявляє, що, усвідомлено заразившись нехорошою хворобою, Адріан уклав угоду з силами зла, з тих пір для нього йде відлік часу, і через двадцять чотири роки сатана закличе його до себе. Але є одна умова: Леверкюн повинен назавжди відмовитися від любові.

Восени 1912 друзі повертаються з Італії, і Адріан знімає кімнату в маєтку Швейгештілей, недалеко від Мюнхена, яке примічає ще раніше, під час своїх заміських прогулянок: це місце дивно походить на хутір його батьків. Сюди до нього починають навідуватися мюнхенські друзі та знайомі.

Закінчивши оперу, Леверкюн знову захоплюється твором вокальних п'єс. У силу свого новаторства вони не зустрічають визнання широкої публіки, але виконуються в багатьох філармоніях Німеччини і приносять автору популярність. У 1914 р він пише симфонію «Чудеса Всесвіту». Розпочата світова війна Леверкюн ніяк не зачіпає, він продовжує жити в будинку Швейгештілей і раніше багато працює.

Інеса Родді тим часом виходить заміж за професора на прізвище Инститорис, хоча згорає від невисловленого любові до Швердтфегеру, в чому сама зізнається автору. Незабаром вона вступає в зв'язок зі скрипалем, страждаючи, однак, свідомістю неминучість розриву. Її сестра Кларисса теж залишає рідний дім, щоб безроздільно присвятити себе сцені, а старіюча сенаторша Родді перебирається в Пфейферінг і селиться недалеко від Леверкюн, який в цей час вже приймається за ораторію «Апокаліпсис». Він задумує своєї демонічної музикою показати людству ту межу, до якої воно наближається.

Навесні 1922 в Пфейферінг до матері повертається Кларисса пологовий будинок. Переживши творчий крах і крах надій на особисте щастя, вона кінчає рахунки з життям, випиваючи отруту.

Леверкюн нарешті слухати прохання Швердтфегера і присвячує йому концерт, який має гучний успіх. Повторне його виконання проходить в Цюріху, де Адріан і Рудольф знайомляться з театральною художницею Марі Годе. Через кілька місяців вона приїжджає в Мюнхен, а через лічені дні скрипаль просить Леверкюн його засватати. Той неохоче погоджується і зізнається, що і сам трохи закоханий. Через два дні всі вже знають про заручини Рудольфа з Марі. Весілля має відбутися в Парижі, де в скрипаля новий контракт. Але по дорозі з прощального концерту в Мюнхені він зустрічає смерть від руки Інес пологовий будинок, яка в пориві ревнощів стріляє в нього прямо в трамваї. Через рік після трагедії нарешті публічно виповнюється «Апокаліпсис». Концерт проходить з сенсаційним успіхом, але автор в силу великої душевної пригніченості на ньому не присутня. Композитор продовжує писати чудові камерні п'єси, одночасно у нього зріє план кантати «Плач доктора Фаустуса».

Влітку 1928 до Леверкюн в Пфейферінг привозять погостювати молодшого племінника, п'ятирічного Непомука Шнейдевейна. Адріан всім серцем прив'язується до привабливого і лагідному малюкові, близькість якого становить чи не найбільшу світлу смугу в його житті. Але через два місяці хлопчик захворює на менінгіт і в лічені дні в муках помирає. Лікарі виявляються безсилі.

Наступні два роки стають для Леверкюн роками напруженої творчої активності: він пише свою кантату. У травні 1930 він запрошує друзів і знайомих прослухати його новий твір. Збирається чоловік тридцять гостей, і тоді він вимовляє сповідь, в якій визнається, що все створене ним протягом останніх двадцяти чотирьох років - промисел сатани. Його мимовільні спроби порушити заборону диявола на любов (дружба з юнаком-скрипалем, намір одружитися і навіть любов до невинному дитині) призводять до загибелі всіх, на кого спрямована його прихильність, ось чому він вважає себе не тільки грішником, але і вбивцею. Шоковані, багато йдуть.

Леверкюн починає було грати на роялі своє творіння, але раптом падає на підлогу, а коли приходить до тями, починають проявлятися ознаки божевілля. Після трьох місяців лікування в клініці матері дозволяють забрати його додому, і вона до кінця днів доглядає за ним, як за, малим дитиною. Коли в 1935 р Цейтблом приїжджає привітати друга з п'ятдесятиріччям, той його не впізнає, а ще через п'ять років геніальний композитор помирає.

Оповідання перемежовується авторськими відступами про сучасну йому Німеччини, повними драматизму міркуваннями про трагічну долю «держави-чудовиська», про неминучий крах нації, надумав поставити себе над світом; автор проклинає владу, погубила власний народ під гаслами його процвітання.

14)

1 гессе рання творчість неоромантичний х-р

Герман Гессе (нім. Hermann Hesse; 2 липня 1877, Кальв (Німеччина) — 9 серпня 1962, Монтальола (Швейцарія)) — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1946 року.