роботи соціальних педагогів

Розглянуто і затверджено районним

методичним об’єднанням практичних психологів

та соціальних педагогів протокол № 2 від 23.09.2010 р.

Відповідно до листа МОН України від 27.08.2000 року № 1/0-3529 (Інформаційний збірник МОН України № 20 за 2000 рік), наказу МОН України № 20 від 19.10.2001 року № 691 соціальних педагог повинен мати наступну документацію:

- нормативно правову (Закон України «Про освіту», положення про діяльність психологічної служби України, постанови Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження МОН України, управління освіти і науки ОДА, відділу освіти РДА, посадову інструкцію);

- навчально-методичну (підручники, посібники, збірники методичних рекомендацій, навчальні програми (плани), фахові періодичні видання);

- довідково-інформаційну (матеріали науково-практичних семінарів, нарад, тематичні буклети, виступи на педагогічних радах, батьківських зборах, навчально-тематичні плани роботи з батьками, графіки роботи);

- обліково-статистичну (річний план роботи, форми статистичної звітності встановленого зразка (статистичний звіт, аналітичний звіт), журнал щоденного обліку роботи);

- для службового користування (протоколи індивідуальних консультацій, журнал проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи, журнал аналізу уроків, матеріали психолога педагогічних консиліумів, індивідуальні картки соціально-педагогічного діагностування, а саме: сиріт, напівсиріт та позбавлення батьківського піклування; обдарованих учнів, важковиховуваних дітей, учнів з особливими потребами, облік учні схильних до пропусків уроків та функціонально неспроможних сімей);

Отже виділяють три види документації соціального педагога:

Теоретичні засади планування роботи соціального педагога. Основні принципи планування

Сутність планування соціально-педагогічної діяльності в умовах сучасної школи полягає у визначенні основних видів діяльності та заходів з урахуванням конкретних виконавців і термінів роботи. При складанні плану варто враховувати: проблему, над якою працює школа, основні напрями її розвитку, вказувати мету і завдання.

Мета планування роботи соціального педагога − координація дій з адміністрацією та педагогічним колективом, з одного боку, та колективом учнів, батьків, громадських структур − з другого; встановлення термінів реалізації рішень; уточнення пріоритетних напрямків, рішень, етапів діяльності.

Основними принципами планування є:

· науковість - соціальна актуальність основних позицій плану, його адекватність реальній ситуації, педагогічна доцільність та необхідність проведення заходів; наукове планування передбачає облік соціальних та економічних закономірностей розвитку суспільства, психолого-педагогічних та соціально-педагогічних закономірностей виховання, всебічний аналіз тенденцій, перспектив, що склалися, та специфіки роботи;

· відповідність - відповідність змісту та мети роботи соціального педагога освітнім потребам навчального закладу;

· узгодженість - співвіднесення та координація плану роботи соціального педагога з планами роботи школи, окремих підрозділів навчального закладу та інших;

· перспективність - побудова плану з урахуванням близьких та далеких перспектив, віддалених, але конкретних завдань та цілей;

· оптимальність - вибір змісту та форми плану, які найбільше відповідають конкретним умовам;

· конкретність - чіткість формулювань, термінів, призначення безпосередніх виконавців;

· колегіальність - використання форм колективного планування, врахування думок зацікавлених осіб та структур, оцінка експертів.

Рекомендовані заходи щодо планування роботи соціального педагога

Рекомендуються такі заходи для включення у план роботи соціального педагога:

1. Участь у роботі конференцій, семінарів.

2. Консультації (індивідуальні та групові) дітей, підлітків, викладачів, батьків (опікунів).

3. Соціально-педагогічна діагностика (виявлення дітей, підлітків групи»ризику», вивчення соціальної адаптації професійної спрямованості тощо).

4. Корекційно-розвивальна і реабілітаційна робота (для вирішення проблем соціалізації особистості).

5. Профілактична робота (направлення для психологічного консультування у спеціалізовані центри; у тренінгові групи, у відділення неврозів, у соматичні відділення для обстеження або лікування; цикл бесід про збереження здоров’я - нарколог, гінеколог, психотерапевт, педіатр; зустрічі зі співробітниками інспекції у справах неповнолітніх тощо).

6. Робота з девіантними дітьми і підлітками (щомісячна робота Ради профілактики школи, проведення профілактичної роботи за допомогою бесід із представниками ССД, КМСД тощо).

7. Координування різних видів соціально цінної діяльності дітей, підлітків та спрямованих на розвиток соціальних ініціатив (участь у районних/обласних конкурсах творчості, участь у конкурсних програмах для школярів з особливими потребами, участь у святах дитячо-юнацької творчості, участь у роботі центрів соціальних служб.).

8. Робота з дітьми, підлітками з особливими потребами (участь у роботі соціальних програм).

9. Захист і охорона прав дітей (виявлення дитини за запитами у різні соціальні інститути, супровід у відновленні життєво важливих документів дитини, оформлення пенсій, ведення спадкових справ з оформленням документів, відстеження адаптованості дітей у прийомні сім’ї, захист їхніх інтересів, допомога у влаштуванні випускників-сиріт тощо).

Зразок плану соціального педагога

Розробка плану може здійснюватись за такою схемою:

· ознайомлення з постановами та рішеннями державних органів, з документами певного питання або проблеми;

· вивчення літератури із загальних основ планування;

· вивчення освітніх потреб та запиту закладу освіти;

· вивчення наукових рекомендацій з конкретного питання;

· аналіз недоліків плану роботи за минулий навчальний рік;

· вивчення рекомендацій наукової організації праці;

· підготовка проекту плану;

· колективне обговорення окремих аспектів плану;

· розгляд проекту плану на методичному об’єднанні та погодження його на засіданні педагогічної ради.

У своїй діяльності соціальний педагог може використовувати різні форми планів:

- річний план, який є частиною плану роботи навчального закладу (перспективний план); можливе планування на більший проміжок часу;

- план проведення конкретних акцій, форм роботи, планування вирішення конкретних проблем, обстеження конкретних вихованців;

- план роботи на коротший термін, як правило, на чверть, місяць, тиждень (календарний план); формою представлення такого плану можуть бути циклограми, плани-графіки, плани-сітки;

- перспективний план відображає мету та шляхи її втілення на найближче майбутнє. Він будується на основі аналізу минулого та з урахуванням теперішнього стану справ.

Структура річного плану соціального педагога в закладі освіти

Вступ.

Склад соціально-психологічної служби у закладі освіти. Нормативно-правові документи, якими керується соціально-психологічна служба закладу.

Аналітична частина.

Це аналіз служби закладу освіти за попередній навчальний рік, пріоритетні напрямки роботи служби на наступний навчальний рік. В аналітичній частині слід надавати таку інформацію:

·що виконано за планом, що не виконано, чому;

·які проведено дослідження, за якою тематикою;

·які проведено обстеження (дітей групи «ризику», з неблагополучних сімей тощо) з висновками;

·робота за програмами (авторськими, районними, міськими, обласними, всеукраїнськими, національними);

·участь в атестації педагогічних працівників закладу освіти;

·підвищення власної кваліфікації та атестація;

·аналіз статистичних даних: про що свідчать отримані результати, який прогноз розвитку ситуації на майбутнє, які заходи і за яким змістом необхідно запланувати для покращення ситуації, як змінилася ситуація внаслідок виконання певної роботи (просвітницької, профілактичної, колекційної, розвивальної).

Змістовна частина.

Цю частину плану зручніше заповнювати у вигляді таблиці. Заходи змістової частини повинні відображати діяльність соціально-психологічної служби закладу освіти та враховувати діяльність соціально-психологічної служби району і мають бути спрямовані на досягнення цілей і реалізацію завдань річного плану. Таблиця заповнюється відповідно до функцій соціального педагога

Додатки

ЗАТВЕРДЖЕНО ПОГОДЖЕНО (ПОГОДЖЕНО)

Директор________ Директор Районного(міського) центру практичної психології

(навчального закладу) (методист РМК)

________________________ _____________________

________________________ _____________________

(підпис) (П.І.Б.) (підпис) (П.І.Б.)

ПЛАН

РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

(соціального педагога з дітьми-інвалідами)

___________________________________________________

(назва навчального закладу)

____________________________________________________________________

(П.І.Б.)

На 20__/__навчальний рік

ЗАТВЕРДЖЕНО

(ПОГОДЖЕНО)

Директор_____________

(навчального закладу)

_____________________

_____________________

_______ _______

(підпис) (П.І.Б.)

ПЛАН

РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

(соціального педагога з дітьми-інвалідами)

___________________________________________________

(назва навчального закладу)

____________________________________________________________________

(П.І.Б.)

На_________ місяць 20__навчального року

7.3. Тренінгова програма формування сприятливого соціально-психологічного клімату в організації (корекційно-розвивальний компонент технології)

З метою підготовки менеджерів та персоналу організацій до участі у формуванні сприятливого соціально-психологічного клімату організаційні психологи можуть використати розроблену автором підрозділу спеціальну тренінгову програму «Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в організації».

Орієнтовний обсяг тренінгу — 24 години (по 4 години кожна з шести тем тренінгу).

Нижче наведено загальну структуру тренінгу.

«Вступ до тренінгу»:

• Знайомство учасників тренінгу.

• Вивчення та аналіз очікувань учасників тренінгу.

• Визначення основної мсти та завдань тренінгу.

• Аналіз загального дизайну тренінгу.

• Розробка правил групової роботи.

Тема 1. «Поняття про соціально-психологічний клімат та його роль в життєдіяльності організації».

1. Метод незакінчених речень (з наступним груповим обговоренням): «Соціально-психологічний клімат — це...».

2. Групова дискусія: Як співвідносяться між собою поняття «соціально-психологічний клімат», «організаційний клімат», «морально-психологічний клімат», «моральна атмосфера», «духовна атмосфера»?

3. Психологічний практикум (індивідуальна робота): «Яким є соціально-психологічний клімат в моєму колективі? Провести оцінку «реального» та «ідеального» соціально-психологічного клімату на основі методики «Аналіз та оцінка соціально-психологічного клімату в колективі». (Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. — К.: Міленіум, 2003. — С. 292-294).

4. Робота в малих групах: «Як соціально-психологічний клімат виливає па ефективність діяльності організації та самопочуття працівників?»

Рефлексія заняття.

Тема 2. «Структура соціально-психологічного клімату».

1. Мозковий штурм: «З яких елементів складається соціально-психологічний клімат?»

2. Аналітична робота в парах: «Що таке первинні та вторинні структурні елементи соціально-психологічного клімату?» (Робота здійснюється па основі аналізу коротких (1—2 crop.) текстів, підібраних із публікацій про сутність соціально-психологічного клімату.)

3. Групова дискусія: «Чи пов´ язане ставлення до оточуючого світу та до себе самого із соціально-психологічним кліматом колективу, в якому ти працюєш?»

4. Творче завдання з наступною презентацією (робота в малих групах): «Подати у вигляді схеми, малюнка структуру соціально-психологічного та організаційного клімату».

Рефлексія заняття.

Тема 3. «Види соціально-психологічного клімату».

1. Метод незакінчених речень (з наступним груповим обговоренням): «Клімат в організації може бути...».

2. Метод мозкового штурму: «Які основні характеристики сприятливого соціально-психологічного клімату?»

3. Психологічний практикум: «Визначення виду соціально-психологічного клімату в колективі». Для проведення психологічного практикуму використовується методика «Оцінка психологічного клімату в колективі». (Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. — К.: Міленіум, 2003. — С. 290-292).

4. Аналітичне завдання (па основі роботи з психологічною літературою і результатами психологічного практикуму): «За якими суб´ єктивними та об´ єктивними показниками можна констатувати те, що соціально-психологічний клімат в колективі не є сприятливим (є нездоровим)?»

Рефлексія заняття.

Тема 4. Вплив чинників макросередовища на формування соціально-психологічного клімату в колективі.

1. Мозковий штурм: «Які чинники макросередовища можуть впливати па формування соціально-психологічного клімату?»

2. Робота в малих групах: «Чи впливає на соціально-психологічний клімат в колективі соціальна сфера, до якої належить організація (сфера бізнесу, виробництва, освіти тощо)?»

3. Групова дискусія: «Як організаційний клімат організації в цілому (банку, фірми, школи тощо) може впливати па соціально-психологічний клімат конкретних підрозділів, які до неї входять?»

4. Робота в парах: «Чи виливає психологічна атмосфера в сім´ ях працівників па соціально-психологічний клімат колективу, в якому вони працюють?»

Рефлексія заняття.

Тема 5. Роль чинників мікросередовища у формуванні соціально-психологічного клімату колективу.

1. Мозковий штурм: «Які фактори мікросередовища можуть впливати на формування соціально-психологічного клімату в колективі?»

2. Робота в малих групах: «Як характеристики спілкування можуть негативно впливати на формування соціально-психологічного клімату в колективі?» Для виконання завдання доцільно використати перелік «саботажників» спілкування (Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. — К.: Міленіум, 2003. — С. 313-315). Також можна використати інші літературні джерела, присвячені аналізу різних стратегій та прийомів спілкування.

3. Аналітичне завдання: «Як впливає на формування соціально-психологічного клімату гомогенний або гетерогенний склад колективу?» (Необхідно врахувати такі показники складу колективу: стать, вік, зміст і досвід професійної діяльності працівників тощо).

4. Психологічний практикум. Визначте свої іпдивідуально-психологічпі особливості (особливості самооцінки, асертивності, локус контролю та їй;) та з´ ясуйте, як вони впливають на формування соціально-психологічного клімату в колективі, де Ви працюєте. Використовуйте для цього такі методики: «Самооцінка», «Визначення асертивності», «Локус контролю». (Синдром «професійного вигорання» та професійна кар´ єра працівників освітніх організацій: тендерні аспекти / За наук. ред. С.Д. Максимеика, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової. — К.: Міленіум, 2004. - С. 213-214).

Тема 6. Психологічні умови формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі.

1. Ділова гра «Початок робочого дня в організації». (Моделюється ситуація початку трудового дня в організації, коли один із працівників запізнився на роботу. Визначаються ролі «керівника підрозділу», «працівника, який запізнився па роботу», «працівників підрозділу, які спостерігають за ситуацією» тощо. Обговорюється роль стилю керівництва та стилю спілкування працівників у формуванні сприятливого соціально-психологічного клімату).

2. Ділова гра «Виконання термінового завдання в організації». (Моделюється ситуація виконання термінового завдання, яке надійшло від керівництва наприкінці робочого дня. Визначаються ролі «керівника підрозділу», «працівника, який відмовляється викопувати завдання», «працівника, який погоджується виконувати завдання», «байдужих колег» та ін. Обговорюється роль міжособистісиих стосунків в колективі, а також відданості організації у формування соціально-психологічного клімату).

3. Заключне творче завдання (робота в малих групах): «Ідеальний соціально-психологічний клімат в моєму колективі: як цього досягти?»

4. Презентація результатів виконання творчих завдань (на основі використання схемі навчально-рольової гри — вводяться ролі «генераторів ідей», «опонентів», «арбітрів» та ін.).

Рефлексія заняття.

Підбиття підсумків роботи тренінгу.

Фахівцями доведено на практиці, що використання тренінгової програми спільно з індивідуальним психолого-управлінським консультуванням може сприяти підготовці менеджерів і персоналу організацій до оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі.

Конкурс особистісної та професійної майстерності „Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю”

24 октября 2006. Разместил: dmitro

З 16 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року в рамках реалізації проекту “Створення, розвиток та організація діяльності громади молодіжних соціальних тренерів у Луганській області”, який фінансується за рахунок Гранту Президента України для обдарованої молоді, буде проходити Конкурс особистісної та професійної майстерності „Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю” для активних молодих людей, які:

хочуть розвинути професійну компетентність в сфері методології і технології організації тренінгового процесу та ведення груп, щодо методичних засад молодіжної тренерської діяльності;

прагнуть підвищити свою особистісну компетентність в сфері розвитку професійних і лідерських якостей, ефективної комунікації, вирішення конфліктних ситуацій, отримання навичок позитивного спілкування і роботі в команді, менеджменту та управлінню груповою соціальною роботою;

люблять свою справу, вірять, наголошують на тому та доводять на практиці, що тренінг дійсно є найсучаснішим та найефективнішім методом групової соціальної роботи з молоддю;

знають, що нагороди та призи для тренера не важливіші за розвиток, навчання, любов до людей, щастя, того простору, в якому ми живемо;

мають досвід розробки методичних тренінгових програм та прагнуть його збільшити;

матимуть змогу і бажання в подальшому навчатися в „Школі молодіжних соціальних тренерів” та на практиці використовувати інтерактивні методики освіти у роботі з молодіжними та дитячими громадами.

ЯКЩО ПРОБЛЕМИ СТАРІ, ХАЙ РІШЕННЯ БУДУТЬ МОЛОДИМИ...

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ ОСОБИСТІСНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ „КРАЩА ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМА В СФЕРІ ГРУПОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ”

I. Загальні положення.

1.1 Місія конкурсу: сприяння особистісному та професійному розвитку молоді та молодіжних громад, зростанню небайдужості до соціальних проблем, рівня духовності та патріотизму шляхом здійснення тренінгової діяльності, щоб світ став краще, а кожна людина щасливіше.

1.2. Мета конкурсу: популяризація тренінгової діяльності як ефективного методу розвитку, навчання та групової соціальної роботи серед молодіжних громад, через створення умов для стимулювання ініціативи та креативності, залучення до активної соціальної позиції молодих громадян, заохочення молодіжних соціальних тренерів до участі у конкурсі.

1.3. Завдання конкурсу:

- популяризація тренінгу як особливого виду ефективної діяльності, спрямованої на навчання, розвиток, придбання нових якостей і характеристик окремої особистості у відповідності до завдань соціальної роботи;

- залучення активної молоді, яка прагне бути професіональною в сфері тренінгової соціальної роботи та розробки тренінгових програм, зокрема;

- розробка методичних матеріалів практичного впровадження тренінгової діяльності в молодіжному середовищі для підвищення рівня обізнаності молоді;

- впровадження в практичну діяльність заходів неформальної освіти, спрямованих на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття ООН для України “Забезпечення якісної освіти впродовж життя”, положень проекту Національної Доктрини молодіжної політики України, статей Законів про вищу освіту, про соціальне становлення та розвиток молоді, про соціальні послуги, про соціальну роботу з дітьми та молоддю, про молодіжні та дитячі громадські організації та інших законодавчих документів;

- пошук необхідних фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інформаційних ресурсів для забезпечення реалізації конкурсу;

- сприяння розширенню спектра соціальних контактів, обміну досвідом та інформацією учасників конкурсу стосовно розробки тренінгових програм, налагодження партнерських відносин між молодіжними тренерами в сфері соціальної роботи з молоддю, для надання тренінгових послуг молодим громадянам.

1.4. Передбачувані результати конкурсу:

- заохочення кращих учасників конкурсу та запрошення учасників конкурсу на навчання в „Школу молодіжних соціальних тренерів” для подальшого професійного розвитку;

- підвищення рівня практичних особистісних і професійних навичок та удосконалення досвіду планування, розробки і оцінки авторських тренінгових програм, розширення багажу методів і методик, прийомів і технік, різних видів вправ, рольових та ділових ігор;

- підвищення та зміцнення рівня особистісного та професійного розвитку молодіжних соціальних тренерів, зростання небайдужості до соціальних проблем та рівня духовності;

- впровадження тренінгових програм в сучасну практичну діяльність шляхом видання методичного посібника, який буде включати у себе методичні розробки учасників;

- посилення соціальної роботи, реалізації молодіжної та освітньої політики України з молодими громадянами шляхом впровадження інноваційних тренінгових технологій розвитку, навчання, виховання в молодіжному середовищі та систематичного надання комплексу тренінгових послуг молоді;

- відкриття можливостей для подальшого співробітництва і налагодження партнерських відносин між молодіжними соціальними тренерами, організаціями громадського та державного сектору, для надання соціальних послуг молодим громадянам та підготовки молодіжних соціальних тренерів;

- співпраця з закладами освіти, громадськими та державними організаціями, щодо організації освітньо-виховних та соціальних програм, сприяння забезпеченню необхідних умов для соціального становлення та розвитку молоді, для безпосередньої участі у суспільних перетвореннях на засадах соціального партнерства, підвищенню ефективної реалізації державної молодіжної політики України;

- об’єднання молодіжних тренерів для організаційної, методичної, правової, інформаційної та інших форм підтримки їхньої професійної діяльності;

- розробка та впровадження в практичну діяльність комплексу розвиваючих, навчальних, соціально-психологічних, психолого-педагогічних, інформаційно-просвітницьких, профілактичних і консультативних тренінгових програм та груп особистісного та професійного зросту для інститутів соціалізації, що реалізують соціальну роботу з молоддю.

II. Порядок проведення конкурсу.

2.1. Конкурс проводитиметься з 16 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року.

2.2. Порядок подання документів, включає в себе:

- подача заявки до 26 листопада 2006 року за формою (дивись ДОДАТОК 1);

- резюме учасника (або групи учасників – авторів методичної розробки) у вільній формі, зі вказівкою контактної домашньої та робочої адреси, телефонів, e-mail (тільки для зв’язку з Вами), освіти, професійної діяльності, спеціальної підготовки та стажування, громадської діяльності - якщо такі мали місце бути, власних досягнень (особистісних чи професійних), мотивації участі в конкурсі, додатків (фото, відео матеріали, статті, тощо);

- методична розробка авторської тренінгової програми, мінімальною тривалістю дві астрономічні години, за формою (дивись ДОДАТОК 2).

III. Критерії оцінки.

3.1. Оцінка етапів конкурсу буде здійснюватися за бальною шкалою. Кожен член журі матиме бланки критеріїв оцінки учасників конкурсу за максимальною кількістю 60 балів. Робота журі буде базуватися на принципах відкритості, об’єктивності та особистісного підходу до кожного учасника конкурсу.

3.2. 27 листопада 2006 року всі члени журі та оргкомітет зберуться на підсумкове засідання – де будуть підведені підсумки конкурсу.

3.3. Подане резюме учасника (або авторського колективу) конкурсу оцінюється за 10 бальною шкалою (береться до уваги досвід роботи, участь у громадській та волонтерській діяльності, особистісні та професійні досягнення, мотивація участі);

3.4. Методична розробка тренінгової програми оцінюється за 50 бальною шкалою (відповідність оформлення за формою, відповідність тематики, назви, мети та змісту тренінгової програми, логіка побудови тренінгового заняття, відповідність віковим та психологічним особливостям цільової групи, інформативність, опора на досвід учасників, відпрацювання навичок, зворотній зв’язок).

IV. Учасники конкурсу.

4.1. Цільова група конкурсу: молодь віком від 16 до 35 років, переважно лідери громадських та державних організацій, волонтери, учні учбових та позаучбових закладів, студенти ВНЗ спеціальності соціальна робота, соціальна педагогіка, психологія, педагогічні працівники, молоді спеціалісти соціально - гуманітарної сфери.

4.2. Учасники конкурсу можуть бути мешканцями з будь-яких міст та селищ України.

4.3. Групи учасників конкурсу:

1) учні учбових та позаучбових закладів, студенти ВНЗ, волонтери, лідери громадських та державних організацій, віком 16-22 років;

2) молоді спеціалісти соціально - гуманітарної сфери, волонтери та лідери громадських та державних організацій, віком 23-35 років.

V. Організатори та склад журі.

5.1. Оргкомітетом визначається склад журі. Кількість членів журі дорівнює п’яти особам.

5.2. До складу журі входять:

- Д’яченко Ірина Борисівна, начальник відділу підтримки молодіжних ініціатив Управління у справах молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації;

- Ірина Володимирівна Єременко, заслужений працівник соціальної сфери, директор Луганського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- Ольга Петрівна Песоцька, завідувач кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, тренер тренерської студії Християнського дитячого фонду;

- Андрій Федорович Соколов, голова правління Молодіжного тренінгового центру «АПЕЛЬСИН», тренер тренерської студії Християнського дитячого фонду, магістр соціальної роботи, асистент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи ЛНПУ імені Тараса Шевченка, одержувач Гранту Президента України для обдарованої молоді у 2005 році.

VI. Визначення переможців та нагородження.

6.1. Переможці визначаються в кожній групі в наступних номінаціях:

- „Краща тренінгова програма серед учнів учбових та позаучбових закладів, студентів ВНЗ, волонтерів, лідерів громадських та державних організацій, віком 16-22 років” – перше, друге, третє місце;

- „Краща тренінгова програма серед молодих спеціалістів соціально - гуманітарної сфери та педагогічних працівників, волонтерів та лідерів громадських та державних організацій, віком 23-35 років” - перше, друге, третє місце.

VII. Призи та нагороди.

7.1. Призи та винагороди в вигляді - дипломів, грамот, подяк, сертифікатів, методичних посібників, подарунків для переможців номінацій (за зайняті перші та другі місця), запрошень на навчання в «Школу молодіжних соціальних тренерів».

VIII. Фінансове забезпечення конкурсу.

8.1. Фінансове забезпечення конкурсу формується з коштів Гранту Президента України для обдарованої молоді, внесків громадських та державних організацій.

Умови участі: кожен, хто бажає взяти участь у конкурсі, повинен подати до оргкомітету заявку за приведеною формою та передати її контактним особам - представникам оргкомітету до 17 години 26 листопада 2006 р.

Шановні учасники, організатори конкурсу розуміють ТРЕНІНГ – як (от англ. train, training - спеціальне тренування, навчання чому-небудь) спеціальна форма інтерактивного спланованого і систематичного розвитку здібностей до навчання, що має свою власну методику, технологію, філософію та ідею, яка являє собою сукупність активних методів практичної психології, педагогіки, соціальної роботи, спрямованих позитивно змінити психологічні та соціальні феномени людини, групи й організації, з метою формування і розвитку у людини корисних звичок, умінь і навичок самопізнання, саморозвитку, спілкування та взаємодії людей в групі, необхідних для адекватного виконання конкретної задачі або роботи, гармонізувати професійне й особистісне буття людини, через вправи у реальному часі.

Адреси представників оргкомітету:

- 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ЛНПУ імені Тараса Шевченка, навчальний корпус №3, аудиторія 4-03, Консультаційний центр ХДФ, контактна особа – офіс-менеджер Наталія Кондрашова, тел. 8(0642)59-04-25;

- 91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27, Луганський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, контактна особа – зам. директора Ніна Валентинівна Циган, тел. 8(0642)58-65-01, 58-18-13;

- 91029, м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 5, кв. 97, Громадська організація „Молодіжний тренінговий центр „АПЕЛЬСИН”, контактна особа – голова правління Андрій Соколов, тел. 8(0642)31-85-37.

Якщо у Вас є будь-які запитання з приводу проведення та організації конкурсу телефонуйте:

8(066)319-69-30, 8(0642)31-85-37 чи пишіть на e-mail: mtc-apelsin@mail.ru Андрій Соколов

Приєднуйтесь до професійного руху!!!

З повагою, Голова правління „Молодіжного тренінгового центру „АПЕЛЬСИН”

Вернуться назад

Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю

Команда тренерської студії Громадської організації «Молодіжний тренінговий центр «АПЕЛЬСИН» оголошує результати IV Всеукраїнського конкурсу особистісної та професійної майстерності «Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю», який проводився у період серпень-грудень 2008 року при підтримці Луганського обласного центру підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації.

У номінації «Краща тренінгова програма серед учнів учбових та позаучбових закладів, студентів ВНЗ, волонтерів, лідерів громадських та державних організацій, віком 16-22 років»:

І місце: Солодова Катерина Юріївна, учениця 11-А класу Молодогвардійської загальноосвітньої школи I-III ступеня №10, соціально-профілактичний тренінг «Правда про секс»;

ІІ місце: Волох Олександр В’ячеславович, студент 4 курсу Стаханівського педагогічного коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка, Просвітницький тренінг «Ти молодий лідер»;

ІІІ місце: Голдан Соф’я Валеріївна, Голубєва Дар’я Андріївна, студентки 5 курсу Стаханівського педагогічного коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка, інформаційно-просвітницький тренінг «Навчись спілкуватись без конфліктів!».

У номінації «Краща тренінгова програма серед молодих спеціалістів соціально - гуманітарної сфери та педагогічних працівників, волонтерів і лідерів громадських та державних організацій, віком 23-35 років»:

І місце: Бережна Ольга Ігорівна, начальник відділу Студентської соціальної служби ЛНУ імені Тараса Шевченка, просвітницький тренінг «Закон в допомогу усім»;

ІІ місце: Тароянц Анастасія Едуардівна, практикуючий психолог, менеджер соціальних проектів, соціально-просвітницький тренінг «Особливості соціальної роботи з людьми нетрадиційної сексуальної орієнтації»;

ІІІ місце: Жура Олена Анатоліївна, психолог, викладач Первомайського індустріально-педагогічного технікуму, психологічний тренінг «Я-лідер».

За результатами Конкурсу буде видано Практичний посібник методичних тренінгових матеріалів, до якого увійдуть найкращі тренінгові програми Конкурсів 2005-2008 рр.

Ми дякуємо усіх учасників за інтерес та участь у конкурсі. Ми вдячні їм за глибинну роботу з вивчення та систематизації тематичного матеріалу, напрацьованого під час практичної діяльності. Ми вітаємо переможців Конкурсу та сподіваємося побачити усіх учасників на наступних проектах «МТЦ «АПЕЛЬСИН».

Приєднуйтесь до професійної громади, яка працює з молоддю… МТЦ «АПЕЛЬСИН» - особистісний розвиток у твоєму серці!!!

З більш детальною інформацією Ви можете ознайомитися на офіційному сайті ГО «МТЦ «АПЕЛЬСИН» - https://apelsin.civicua.org

Контакти

Андрій Соколов

громадська організація “Молодіжний тренінговий центр ”АПЕЛЬСИН”

mtc-apelsin@mail.ru

8(066)3196930

https://www.apelsin.civicua.org/

Апельсин конкурс МТЦ результати конкурсу тренінги

14.01.2009 Ольга Бережна

Визнана зарубіжна тренінгова програма «Захист дитини: сімейно орієнтований підхід» відтепер доступна в Україні

В квітні 2011 року 27 вітчизняних тренерів завершили курс за дворічною 8-модульною програмою

«Захист дитини: сімейно орієнтований підхід» із правом подальшого її викладання на замовлення

Партнерства «Кожній дитині» та Міжнародного центру розвитку та лідерства.

В основу навчального курсу покладено програму «Core Competence Programme» Інституту соціальних послуг (Institute of Human Services), що здобула визнання в США та інших зарубіжних країнах, і вже понад 10 років допомагає підвищувати професійний рівень фахівцям соціальної сфери.

В Україні курс був адаптований до вітчизняних норм та вимог соціальної роботами Партнерством «Кожній дитині» в рамках проекту «Попередження вилучення дітей з сімейного середовища шляхом впровадження механізму гейткіпінгу в Україні», що фінансується Фондом Геральда і Генрієтти Рауенхорст.

Впровадження сімейного підходу в соціальну роботу з сім’ями та дітьми, яке розпочалося в Київській області два роки тому завдяки згаданому проекту, дозволило фахівцям служб та організацій, що працюють в інтересах дитини, об’єднати зусилля та надати родинам комплексну професійну соціальну допомогу в подоланні складних життєвих обставин.

Це в свою чергу вже допомогло зберігати рідні сім’ї для дітей, спонукаючи батьків змінюватись на краще, або влаштувати дітей на виховання в іншу сім’ю, яка найбільше відповідала їхнім потребам.

Так минулого року в Київській області кількість позбавлень батьківських прав зменшилася на чверть,

а кількість дітей, які проживають в дитячих будинках зменшилася на третину.

«За два роки навчання, ця програма, заснована на найкращих світових практиках соціальної роботи у сфері захисту дитини, суттєво вплинула на уявлення, переконання, практику надання соціальних послуг понад 160 фахівців, які працюють в інтересах дітей, - говорить директор Партнерства «Кожній дитині» Василина Дибайло.

«Сім’ю почали розглядати як не пасивного реципієнта допомоги, а як головного учасника у визначенні, плануванні та вирішенні власних сімейних проблем» - підкреслює вона.

«Україна - це друга після Росії країна регіону, в якій за допомогою партнерських організацій нам вдалося не лише ознайомити учасників тренінгів із курсом, але й підготувати фахових викладачів, аби навчання стало регулярним», - пояснює Рубі Джонстон, директор канадського офісу Інституту соціальних послуг в м. Торонто та тренер із 25-річним стажем у сфері гуманітарних послуг.

Підготовка викладачів проводилася протягом двох років та передбачала проходження ними конкурсного відбору, а далі – розвиток тренерської майстерності, тематичні семінари за модулями Програми, наставницькі зустрічі, викладання на умовах ко-тренерства, і проведення самостійних тренінгів.

27 тренерів, які успішно пройшли всі етапи та виконали умови Програми, отримали сертифікати і право викладати цю Програму для фахівців соціальної сфери, соціальних робітників, педагогів, співробітників громадських організацій, які працюють з сім’ями та дітьми на замовлення Партнерства «Кожній дитині» та Міжнародного центру розвитку та лідерства.

Якщо Ви хочете більше дізнатися про

Програму «Захист дитини: сімейно орієнтований підхід»,

будь ласка звертайтеся до Партнерства «Кожній дитині»:

info@p4ec.org.ua; +044 359 02 10; 359 02 11

Довідка:

Партнерство «Кожній дитині» - міжнародна благодійна організація, що спрямовує свою діяльність на удосконалення системи забезпечення прав дітей та підтримки сімей з дітьми шляхом підвищення професійної компетентності фахівців соціальної сфери, представників громадськості, батьків задля забезпечення права кожної дитини виховуватися і зростати у сприятливому сімейному середовищі.

www.p4ec.org.ua

Міжнародний Центр Розвитку і Лідерства (МЦРЛ) - міжнародна громадська організація, діяльність якої спрямована на запровадження найкращого досвіду та найвищих стандартів роботи із захисту дітей в Україні шляхом проведення тренінгів, надання консультацій, видання публікацій та інших послуг.

https://www.ildcua.org

Захист дитини: сімейно орієнтований підхід - 8-модульна навчальна програма розрахована на широке коло фахівців соціальної сфери: соціальних працівників, соціальних педагогів шкіл, спеціалістів служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, закладів соціального обслуговування, класних керівників, представників громадських організацій, що надають послуги сім’ям із дітьми, студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальностями «соціальний педагог», «соціальний працівник», «соціальне управління», «психолог».

У фокусі навчання - сімейна модель соціальної роботи; оволодіння технологіями визначення факторів ризику та безпеки дитини, проведення розслідування як важливого етапу оцінки безпеки та ризиків дитини та планування роботи з випадком. Під час навчання особлива увага приділяється етапам розвитку дитини, вивченню процесів розлучення дитини із сім’єю, влаштування її в альтернативну та повернення до біологічної родини.

Share on facebook

Share on twitter

Share on vk

Share on google

Share on email

Share on print

More Sharing Services

повернутися до списку новин

Календар

Травень/ 2012 1 2 3 4 5

6 7 8 9 10

11 12 13 14 15

16 17 18 19 20

21 22 23 24 25

26 27 28 29 30

Нові проекти

Ми в Інтернет

Facebook

Twitter

Партнерство " Кожній дитині" провело відкритий простір про проблеми молоді, позбавленої батьківського піклування https://t.co/jHTPgHY4 39 days ago

Зустріч Азарова з представниками громадських організацій (відео): https://t.co/rjwx8gaI via @youtube 77 days ago

Партнерство " Кожній дитині" взяло участь у нараді з громадськими організаціями, яку провів сьогодні М. Азаров, деталі скоро на нашому сайті 81 days ago

P4EC в Twitter

Про нас

Що ми робимо

Бібліотека

Підтримайте нас

Новини

Фотогалерея

Прес-релізи

|

Преса про нас

|

Моніторинг ЗМІ

|

Фотовиставка " Кожній дитині"

|

Життєві історії

Тел. +38 05

Шановний голово! Шановні члени Державної екзаменаційної комісії! Шановні присутні! Дозвольте представити результати дипломного дослідження на тему: “Вплив засобів маcової інформації на соціалізацію особистості ”.

Соціальна роль масової комунікації, можливості її впливу на громадськість завжди привертали до себе увагу вчених. В усіх країнах світу діють спеціальні центри вивчення засобів масової комунікації. Проблему впливу засобів масової інформації на людину вивчали визначні діячі як минулого, так і сучасності. У спеціальних виданнях, присвячених цій проблематиці, дискутуються різні концепції, висловлюються навіть застереження щодо негативного впливу ЗМІ.

Вагомий внесок у вивчення засобів масової комунікації зроблено зарубіжними дослідниками Р. Мілсом, Ю. Хабермасом, Е. Роджерсом, С. Беллом, Т. Адорно та ін. Проблеми розвитку інформаційних систем, їх роль у соціальному вихованні досліджували такі вчені як Ю. Євстігнєєв, В. Собкін, О. Яременко, Ю. Бабаєва, С. Баришев та ін.

Вплив ЗМІ на соціалізацію особистості досліджується провідними спеціалістами соціальної педагогіки, а саме: А. Мудриком, С. Пальчевським, Ф. Мустаєвою, А. Шариковим та ін.

Однак, не зважаючи на поширеність явища, наявності протиріч між практичною потребою і теоретичним станом проблеми, можна говорити, що дослідження цієї теми є соціально зумовленим і актуальним.

Об’єктом дослідження є явище мобінгу, предметом – особливості впливу засобів масової інформації на соціалізацію особистості

Метою: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність корекційної програми щодо мінімізації негативного впливу засобів масової інформації на соціалізацію особистості.

Гіпотеза: проведення в учнівському колективі відповідної роботи зменшить шкідливий вплив ЗМІ на соціалізацію особистості.

Згідно з поставленою метою та гіпотезою визначено наступні завдання:

1. провести теоретичний аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми дослідження;

2. розробити модель впливі ЗМІ (причина - явище - наслідок);

3. експериментально перевірити ефективність комплексу методів діагностики та корекції впливу ЗМІ на соціалізацію особистості;

4. розробити методичні рекомендації щодо організації соціально-педагогічної роботи з попередженням негативного впливу ЗМІ на соціалізацію особистості.

В роботі використані методи:

1. теоретичного аналізу соціально-педагогічної літератури;
2. емпіричного психодіагностичного дослідження
3. формувального експерименту
4. кількісної і якісної обробки даних

Емпіричну базу дослідження склали учні 8-б і 8-в класу (56 осіб) гімназії №1 м. Хмельницького.

Практичне значення роботи полягає в розробці корекційної програми та методичних рекомендацій, які можуть використовуватися соціальними педагогами, практичними психологами, класними керівниками для зменшення негативного впливу ЗМІ на соціалізацію особистості.

Апробація: основні положення, результати і висновки досліджень доповідалися у виступах: 1) на засіданні педагогічного колективу гімназії № 1 і отримали схвальні відгуки; 2) на захисті наукових робіт II етапу Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Соціальна робота» і опубліковані в збірнику матеріалів наукових праць учасників студентської науково конференції

В 1 розділі дипломної роботи проведено теоретичний аналіз соціологічної та соціально-педагогічної тематичної літератури, розкрито суть, причини, механізм дії, функції ЗМІ на основі чого розроблено теоретичну модель: «Причина - явище - наслідок». Причини появи залежності від ЗМІ поділяються на: зовнішні (пов’язані з законами існування колективу) і внутрішні (зумовлені індивідуальними особливостями суб’єкта сприйняття). Наслідки поділяються на нефізичні (формування особистості як позитивна сторона, та негативні явища - соціальна ізоляція індивіда, втрата ним соціального статусу, руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється становлення особистості (діяльність, спілкування, самосвідомість)) і фізичні (втрата здоров’я, смерть (суїцид, вбивство)).

Механізм дій ЗМІ поділено на складові і представлено формулою (лист 1 ілюстративного матеріалу).

В 2 розділі проведено діагностичне дослідження особливостей соціалізації особистості засобами масової інформації; розроблено та перевірено ефективність корекційної програми; розроблено методичні рекомендації щодо організації соціально-педагогічної роботи з проблемою.

Дослідження складалося з трьох етапів:

1)дослідження форм та методів впливу ЗМІ;

2)діагностичне визначення впливу ЗМІ на формування особистості;

3)дослідження впливу ЗМІ на соціалізацію особистості.

В рамках дослідження форм та методів впливу ЗМІ на особистість була проведена методика на визначення емоційного стані індивіда.

Аналіз отриманих результатів (ілюстративний матеріал: лист 2, 3) свідчить про неврівноважений психологічний клімат в 8-б та 8-в класах, що говорить про достатньо високу залежність від ЗМІ.

Для діагностичного визначення негативного впливу ЗМІ проведені соціометричні дослідження. За методикою Дж. Морено виявлено відторгнутих членів колективу і проведено подальше спостереження за ними на основі якого (лист 4 ілюстративного матеріалу) діагностовано реальних осіб.

В рамках комплексного діагностичного дослідження впливу ЗМІ на соціалізацію особистості було проведено:

1) методику діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда

2) методику спрямовану на дослідження рівня суб’єктивного відчуття людиною своєї одинокості «Шкала одинокості» (Д. Рассела, Л. Пепло, М. Фергюсона)

3) спостереження.

Порівняльний аналіз результатів отриманих за методикою К. Роджерса і Р. Даймонда дозволив виявити закономірність:

Кореляційний аналіз між коефіцієнтом дезадаптації за методикою К. Роджерса і Р. Даймонда та кількістю отриманих негативних виборів за даними соціоматриці виявив наявність помірного та середнього зв`язку між означеними показниками та підтвердив, що ЗМІ негативно можуть негативно впливати на соціалізацію особистості.

Простеживши за тенденцією розподілу рівнів суб’єктивного відчуття людиною своєї одинокості встановлено, що високий рівень самотності характерний лише для реальних і 50% можливих негативних впливів на соціалізацію особистості.

Кореляційний аналіз між рівнем самотності та кількістю отриманих негативних виборів за даними соціоматриці виявив наявність прямого сильного зв’язку між означеними показниками та ідтвердив, що негативний вплив ЗМІ на соціалізацію особистості високий.

Узагальнивши усі результати комплексного поетапного екпериментально-практичного дослідження впливу ЗМІ на соціалізацію особистості можна зробити наступні висновки:

• ЗМІ є необхідним складовим чинником соціальної адаптації
• Водночас, негативно впливає на соціалізацію особистості, призводячи до підвищеного відчуття людиною своєї одинокості, замкнутості, порушення комунікації, відсторонення від спілкування з колективом.

З метою мінімізації негативного впливу ЗМІ на соціалізацію особистості розроблена і впроваджена корекційна програма, яка включає в себе (Лист 5 ілюстративного матеріалу), яка передбачає корекційно-розвиваючий тренінг для роботи з проблемними аспектами впливу ЗМІ та індивідуальну корекційну роботу з певними категоріями школярів;

Після застосування корекційної програми проведено повторне дослідження її учасників.

Результати контрольної діагностики за методикою К. Роджерса і Р. Даймонда показують динаміку підвищення рівня адаптованості учасників корекційної групи за усіма показниками (Лист 6, 7).

Аналіз отриманих показників за методикою, яка спрямована на дослідження рівня суб’єктивного відчуття людиною своєї одинокості «Шкала одинокості» (Д.Рассела, Л.Пепло, М.Фергюсона) показав тенденцію до зниження рівня самотності в усіх учасників корекційної групи (Лист 8).

Отже, можна зробити висновок, що гіпотеза дослідження підтверджена: впровадження корекційної програми мінімізує негативний вплив ЗМІ на соціалізацію особистості, що дозволяє рекомендувати її для застосування у практиці соціальної роботи.

З метою підвищення ефективності соціальної, соціально-педагогічної роботи, спрямованої на попередження і ліквідацію негативного впливу ЗМІ в учнівських колективах, розроблені методичні рекомендації (Лист 9 ілюстративного матеріалу).

Отже, в результаті проведеного нами дослідження досягнуто поставленої мети, виконані завдання, підтверджена висунута гіпотеза.

Проведене експериментальне дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Напрямком подальших наукових пошуків може стати дослідження індивідуальних особливостей об’єктів і суб’єктів впливу ЗМІ, розробка нормативно-законодавчих актів з метою формування позивного кола аспектів досліджуваного нами явища.

Доповідь завершено. Дякую за увагу.

7.9. Метод анкетування

7.9. Метод анкетування

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт підчас безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Методи опитування поділяються, в свою чергу, на: анкетування й інтерв'ювання.

Анкетування - це збирання кримінологічної інформації письмовим заповненням заздалегідь розроблених анкет.

Відповідно, анкета - це тиражований, упорядкований за формою та змістом набір запитань у формі опитувального листка.

Анкетування має суттєву перевагу: опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока порівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв'ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роздавати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування - найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації.

При розробці анкет необхідно дотримуватися таких правил:

- зміст запитань повинен відповідати темі та завданням дослідження;

- форма запитань має відповідати портретові передбачуваного респондента;

- запитання повинні бути короткими, зрозумілими, доступними для опитуваних;

- анкета має бути охайно оформленою;

- бажано її складати так, щоб вона надалі була придатною для комп'ютерного опрацювання.

Запитання в анкеті слід розбивати на групи (смислові блоки), забезпечуючи послідовність і логічність їх розміщення. Наприклад, група запитань, які стосуються особи злочинця; група запитань щодо злочину та покарання; група запитань про причини й умови вчиненого злочину; група запитань про заходи, вжиті для запобігання йому.

Анкета, що застосовується для збору кримінологічно значущої інформації, складається з таких частин:

1) вступної - містить звернення до досліджуваного, де пояснюється мета дослідження та порядок заповнення бланка;

2) статусної - формулюються запитання, відповіді на які дають уявлення про соціально-демографічну характеристику особи;

3) основної - це питання, що безпосередньо стосуються теми дослідження;

4) заключної - надається можливість у вільній формі висловити свій погляд на будь-які питання, що стосуються досліджуваної теми.

За структурою запитання анкети класифікують на:

- відкриті - це запитання, на які опитуваний може дати самостійну відповідь у вільній формі (не запропоновано жодних варіантів відповідей, і респондент може висловлюватися на власний розсуд);

- напівзакриті - дають можливість респондентові чи обрати відповідь запропонованого набору варіантів відповідей, чи доповнити своїм варіантом відповіді (в переліку запропонованих відповідей наявні позиції " інше" або " щось іще? ");

- закриті - дають повний перелік варіантів відповідей, пропонуючи обрати один (альтернативні) чи декілька з них (неальтернативнї).

За формою виділяють:

- прямі запитання - дають змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента (" Чи задоволені Ви діяльністю органів внутрішніх справ? ");

- непрямі запитання використовують, коли від респондента необхідно одержати критичну думку про людей, негативні явища життя, пропонуючи на його розгляд уявну ситуацію, що не вимагає самооцінки конкретно його рис і обставин його діяльності.

Загалом анкетування має кілька різновидів:

- очне та заочне,

- суцільне й вибіркове,

- відкрите та анонімне.

Очне анкетування передбачає одержання анкети безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння соціолога встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.

Заочне анкетування полягає в розсиланні анкет й отриманні на них відповідей поштою. Воно дає змогу одночасно провести опитування на великій території. Водночас заочне анкетування має чимало недоліків: неповне повернення анкет, отримання відповіді не від тих, кому надсилались анкети, групове заповнення, використання порад інших осіб.

При суцільному анкетуванні бланки заповнюють усі особи визначеної категорії, а при вибірковому - тільки певна частина таких осіб. Достовірність в останньому випадку досягається через випадковий добір одиниць вибіркової сукупності та рівні можливості для кожної одиниці генеральної сукупності увійти до вибірки.

При відкритому анкетуванні респонденти вказують відомості про свою особу (прізвище, ім’я, по-батькові, час і місце народження, місце проживання, посаду), тож можливий елемент нещирості. При анонімному анкетуванні особа респондента залишається невідомою, що дає їй змогу бути більш щирою, а це підвищує репрезентативність інформації про неї.

7.10. Метод інтерв'ювання

Інтерв'ю - метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має певні переваги та недоліки. По-перше, інтерв'ю надає можливість більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можливо встановити ступінь відвертості респондента. По-третє, інформація, що збирається за допомогою інтерв'ю, надходить більш швидко й повно; вона, зазвичай, є безпосередньою та яскравою.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, котрий ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує та спрямовує бесіду з кожною людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Для одержання одного й того ж обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу та засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають добір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їхньої роботи.

За технікою проведення розрізняють:

- вільне - тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань;

- спрямоване (стандартизоване) - спілкування інтерв'юера та респондента регламентовано детально розробленим питальником й інструкцією інтерв'юера, котрий зобов'язаний точно дотримуватися сформульованих запитань та їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, звичайно, переважають закриті запитання;

- напівстандартизоване - поєднує в собі особливості двох попередніх видів.

За процедурою проведення розрізняють такі типи інтерв'ю:

- панельне - багаторазове інтерв'ю одних і тих же респондентів щодо однієї і тієї ж проблеми через певні проміжки часу;

- групове - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі;

- клінічне інтерв'ю — тривала, глибока бесіда, мета якої полягає в одержанні інформації про внутрішні спонукання, мотиви, схильності респондентів;

- фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої полягає в отриманні інформації про конкретну проблему, процес або явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

За типом респондентів інтерв'ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом.

Одна з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації, наявність якісного питальника та дотримання правил його застосування.

Питальник—документ, у якому сформульовано й тематично згруповано запитання, передбачено місце для записів відповідей на них.