Методичні рекомендації щодо організації і змісту діяльності працівників психологічної служби закладів освіти

Лариса Пєтушкова,

завідуюча центром практичної психології і соціальної роботи;

Анастасія Аносова,

методист центру практичної психології і соціальної роботи

Психологічна служба системи освіти області діє відповідно до Конституції України, Законів України " Про освіту", " Про загальну середню освіту", " Про дошкільну освіту", " Про професійно-технічну освіту", " Про вищу освіту", " Про позашкільну освіту", Концепції розвитку психологічної служби системи освіти на період до 2012 року, Положення про психологічну службу системи освіти України, Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів, інших нормативно-правових актів.

Згідно з листом Міністерства освіти та науки України від 27.08.2000 №1/9-352 " Про планування діяльності і ведення документа­ції практичними психологами (соціальними педагогами) закладів освіти" працівники психологічної служби ведуть обов'язкову докумен­тацію, зокрема, практичний психолог веде:

- річний план роботи;

- план роботи на місяць, тиждень;

- індивідуальні картки психолого-педагогічного діагностування;

- протоколи індивідуальних консультацій;

- журнал проведення корекційно-відновлювальної та розвиваль­ної ро­боти;

- журнал психологічного аналізу занять;

- журнал щоденного обліку роботи;

Окрім зазначених вище документів, практичний психолог повинен мати протоколи психологічних досліджень, аналітичні довідки про результати проведеного обстеження, статистичні та аналітичні звіти за півріччя й навчальний рік, корекційно-розвивальні програми, рекомендовані Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, обласним центром практичної психології і соціальної роботи.

Соціальні педагоги ведуть:

- журнал реєстрації звернень учнів, батьків, вчителів;

- соціальний паспорт навчального закладу;

- облікові картки соціального супроводу сімей дітей;

- акти обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей;

- журнал щоденного обліку роботи.

Також практичним психологам і соціальним педагогам необхідно мати тижневий графік роботи, затверджений керівником навчального закладу. Статистична звітність працівників психологічної служби навчальних закладів здійснюється за семестр відповідно до нормативів часу на основні види роботи практичного психолога та соціального педагога, аналітична – за рік.

Доступ до обліково-статистичних документів та документів для службового використання регулюється працівниками психологічної служби відповідно до положень Етичного кодексу психолога. Конфіденційна інформація про учнів надається лише з дозволу директора навчального закладу, керівника районної, міської, обласної психологічної служби (за винятком офіційних звернень правоохоронних і судових органів).

Діяльність психологічної служби закладу освіти за основними напрямами здійснюється на основі річного плану. Принципово важливим є питання про підхід до планування: стихійне планування, відповідно до запитів педагогів і батьків, чи планування у відповідності до розробленої стратегії діяльності й програми розвитку закладу, в якому працює практичний психолог, соціальний педагог. Річний план складається на підставі аналітич­ного звіту за попередній навчальний рік. Всі пункти та позиції плану обговорюються з адміністрацією, щоб виключити можливі розбіжності між зверненнями суб'єктів навчально-виховного процесу і пропозицією фахівця. При складанні річного плану роботи необхідно враховувати державні (регіональні, районні, міські) програми, накази, рішення колегій, пріоритетні напрями діяльності навчального закладу, запити педагогічного колективу, специфіку роботи з учнями на кожному віковому етапі їхнього розвитку, спеціалізацію і рівень кваліфікації практичного психолога, соціального педагога навчального закладу.

План роботи практичного психолога, соціального педагога затверджується директором закладу освіти, погоджується керівником районної, міської психологічної служби. План роботи працівників психологічної служби професійно-технічних навчальних закладів, закладів обласної комунальної власності погоджується завідуючим ЦППСР КОІПОПК.

Складаючи річний план роботи, слід дотримуватися принципів логічності, системності, послідовності, реалістичності й цілісності. Також необхідно враховувати рамкові умови – розподіл видів роботи відповідно до нормативів часу з урахуванням кінцевого результату. Результат має бути спрямований не на отримання якомога більшої кількості даних за різними параметрами, а на зміну поведінки учнів, підвищення їхньої самооцінки, формування вміння аналізувати власну діяльність, передбачати наслідки власної поведінки, відповідального ставлення до власного здоров'я тощо. На діагностичну роботу відводиться не більше 30-40 % усього робочого часу. За результатами діагностики обов'язково проводиться корекційно-розвивальна та консультаційна діяльність.

План роботи працівників психологічної служби має таку струк­туру:

- вступ (відомості про склад психологічної служби закладу осві­ти, перелік нормативно-правових документів, якими керується психоло­гічна служба закладу, тему, над якою буде працювати заклад освіти; проблема, над якою буде працювати служба; мета та завдання діяльності психологічної служби).

- аналітична частина (аналіз роботи, пріоритетні напрями діяльності психологічної служби закладу освіти за попередній навчальний рік). У цій частині слід надати інформацію про виконання плану роботи, зазначивши, що не було виконано, з яких причин; про проведення досліджень (вказати тематику), роботу за програмами (авторськими, районними, міськими, обласни­ми, всеукраїнськими, національними), участь в атестації педагогічних працівників закладу освіти, підвищення власної кваліфікації та атестацію, прогнозування розвитку ситуації на майбутнє.

- Робота з учнями.

- Робота з педагогічним колективом.

- Робота з батьківською громадою.

- Науково-методична, дослідно-пошукова робота.

- Організаційно-методична робота, до якої відноситься не лише складання річного плану, звітів за семестр, навчальний рік, а й підго­товка до просвітницьких заходів з батьками, педагогічними працівниками, учнями, розроблення методичних рекомендацій, корекційно-розвивальних та просвітницьких програм, виготовлення роздаткового матеріалу тощо).

- Зв'язки з громадськістю.

- Самоосвіта і підвищення кваліфікації.

- Додатки (схеми, графіки, таблиці тощо).

При плануванні своєї роботи практичні психологи і соціальні педагоги мають врахувати, що пріоритетними напрямами діяльності психологічної служби є організація і зміст психологічного супроводу навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потреба­ми, дітей, які потрапили у складні життєві обставини, адаптаційних процесів учнів на різних вікових періодах, допрофільного і профільного навчання учнів, правовиховної роботи у закладі освіти, профілактики правопорушень, девіантної поведінки, формування навичок здорового способу життя. Обов'язковим є здійснення просвіт­ницьких заходів з батьками, керівними, педагогічними та методич­ними працівниками.

Діагностична діяльність працівників психологічної служби.

Відповідно до нормативних документів при проведення психодіагностики працівники психологічної служби мають інформувати батьків про мету, зміст, форми цієї роботи та отримувати їхній дозвіл. Дитина після досягнення 12 років має право відмовитись від психологічних обстежень, навіть якщо є згода батьків.

Результати діагностики заносяться до індивідуальної картки супроводу учня. Для учня, його батьків, класного керівника, педагогів та адміністрації закладу працівник психологічної служби розробляє рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу, вибору виховних впливів, засобів контролю, організації дозвілля дитини тощо.

Відповідно до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, для реалізації діагностичної роботи працівники психологічної служби мають використовувати ті діагностичні методики та корекційно-розвивальні програми, які пройшли експертизу в ЦППСР КОІПОПК. Без експертизи можна використовувати у роботі методики, що були надруковані у виданнях Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, ЦППСР КОІПОПК. Подавати методики на розгляд експертної комісії потрібно за такою формою:

Якщо до затвердження подається авторська тренінгова програма, вона має містити такі розділи: пояснювальна записка (обґрунтовується актуальність обраної теми, мета і завдання програми, цільова група, форми, методи, очікувані результати програми, методи оцінювання ефективності та досягнення очікуваних результатів), навчально-тематичний план занять із вказуванням кількості годин на кожне заняття; описом занять із визначенням мети; список використаної літератури.

З метою відстеження якості й ефективності профілактичної роботи в навчальних закладах рекомендуємо проведення у 2011-2012 на­вчальному році моніторингу стану профілактичної та право­виховної роботи. Моніторинг передбачає опитування учнів 7-11 класів, їхніх батьків, педагогічних працівників закладів освіти області з проблеми жорстокого поводження з дітьми в сім’ї та школі, проявів насильства в учнівському середовищі, виявлення фактів жорстокого ставлення учнів один до одного.

Корекційно-розвивальна робота.

Відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України корекційно-розвивальна робота є одним із основних видів діяльності практичного психолога і полягає в здійсненні психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному, індивідуальному розвитку й поведінці учнів, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, психологічного розвитку особистості, формування соціально-корисної життєвої перспективи.

Під час планування корекційно-розвивальної роботи працівники психологічної служби мають враховувати нормативи часу на основні види діяльності (наказу МОН України від 28.12.2006 № 864 " Про планування діяльності працівників психологічної служби" та листа МОНУ від 05.03.2008 № 1/9-128). Так, на індивідуальну корекційно-розвивальну роботу практичного психолога відводиться 30 годин на одного учня (дитину), а на групову – 40 годин на один клас (групу). Для індивідуальної профілактичної та розвивальної роботи соціального педагога відводиться 12 годин на одного учня (дитину), а для групової – 18 годин на один клас (групу).

Основні етапи корекційно-розвивальної роботи:

1. Встановлення психологічного діагнозу. У діагнозі (на основі психологічної діагностики) фіксуються показники психічного розвитку, їх відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причин відхилень. Після цього практичний психолог визначає мету, завдання, тактику проведення корекційної роботи.

2. Розроблення програми та змісту корекційних занять, вибір форми корекційної роботи (індивідуальна, групова), методик і технік роботи, планування форм участі батьків у корекційній програмі. Особливос­тями програми корекції є наявність психологічної та педагогічної час­тини. Психолог розробляє і реалізує психологічну частину. Педа­го­гіч­ну частину практичний психолог може розробляти як самостійно, так і разом з батьками, соціальним педагогом, педагогічними праців­ни­ками (залежно від того, хто буде працювати з дитиною). Педаго­гічна частина виконується під постійним контролем психолога [7, с.285].

3. Реалізація корекційної програми. Проведення занять із дітьми відповідно до програми. Контроль за динамікою корекційної роботи. Надання батькам, педагогам зворотного зв’язку про зміни, які відбуваються у дитини.

4. Оцінка ефективності корекції. Оцінка результативності корек­ційної програми з огляду досягнення запланованої мети. Розроблення рекомендацій щодо виховання й навчання дітей.

Програма корекційно-розвивальної роботи містить три основні блоки: теоретичне обґрунтування (висвітлені основні підходи до проблеми, обґрунтований вибір форми проведення заняття (індиві­дуальне, групове, консультативно-корекційне заняття), тривалість і режим занять, підбір, комплектація та наповнюваність групи очікувані результати); опис занять (мета, хід заняття, рефлексія заняття); список використаної літератури.

Одним із важливих напрямів діяльності працівників психологічної служби є здійснення супроводу, надання допомоги дітям, які потрапили в складні життєві обставини, учням із девіантною поведінкою. Психолого-педагогічний супровід девіанта є комплексним процесом, у якому беруть участь не лише працівники психологічної служби, а й адміністрація, педагогічні працівники і батьки учня.

Психологічна допомога особистості з девіантною поведінкою передбачає, насамперед, її психологічну діагностику, що має на меті встановити рівень та форму девіантної поведінки і чинники, що зумовили появу девіацій. Для визначення особливостей девіантної поведінки учнів використовуються різні методи, серед яких слід відзначити, насамперед, спостереження. Н. Максимова пропонує під час спостереження фіксувати такі особливості поведінки і зовнішнього вигляду досліджуваного з девіантною поведінкою [5]:

- зовнішній вигляд (загальний соматотип, фізичні особливості, наявність фізичних недоліків або диспропорцій, постава, міміка і жестикуляція, тримається скуто чи вільно, адекватно чи ні, охайність в одязі, зачісці, чистота тіла, рівень загальної рухливості тощо);

- особливості мовлення (інтенсивність і тембр голосу, темп мовлення, чіткість вимови, словниковий запас, наявність жаргону, брутальних виразів, уміння висловлювати думку, послідовність, логічність, чіткість, швидкість мовлення);

- соціальна поведінка (особливості встановлення контактів, рівень невимушеності при цьому, товариськість, наявність соціальних навичок, вихованість, специфіка поведінки за рівнем домінування, агресивності, підлеглості та довірливості тощо);

- настрій (ейфорія, безтурботність, врівноваженість, серйоз­ність, відсутність гумору, поганий настрій, тривога тощо);

- ставлення до діяльності (рівень зацікавленості: від активного небажання або недовіри, байдужості до надмірної зацікавленості);

- особливості проявів пізнавальної та емоційно-вольової сфер (рі­­вень уважності, швидкість вирішення поставлених завдань; особли­вості дій: намагання знайти загальний спосіб вирішення завдання або дії методом спроб і помилок; темп роботи: рівномірність, швидкість; сумлінність і охайність при виконанні завдань; реакція на невдачі: агресивна, звинувачення себе, відмова від діяльності, байдужість та ін.).

За результатами діагностики практичний психолог розробляє корекційно-розвивальну програму. Психологічна корекція девіантної поведінки передбачає психологічне втручання в особистісний простір для стимулювання позитивних змін, послаблення або усунення тих форм поведінки, що перешкоджають соціальній адаптації дитини [4].

Працівниками психологічної служби Київської області розроблено програми тренінгів для підлітків, мета яких – навчання учнів конструктивним способам поведінки, а саме: " Робота практичного психолога з попередження агресивної поведінки в дітей шкільного віку" (Валько М. В., практичний психолог Бориспільської ЗОШ № 1), " Профілактика конфліктних ситуацій у закладах освіти" (Левчук С. С., методист методичного кабінету відділу освіти Сквирської районної державної адміністрації), " Профілактика агресивної поведінки учнів молодшого шкільного віку" (Корженко В. А., практичний психолог Насташської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рокитнянського району), " Психоло­гічні аспекти соціалізації підлітків" (Піша О. В., практичний психолог Володарської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2), програма " Культура спілку­вання і взаємин у повсякденному житті" (Хронюк І. Є., практичний психолог Сквирського ліцею). Особливості процесу соціалізації старшокласників та програму розвитку соціальних навичок учнів уміще­но в навчально-методичному посібнику А. Аносової, Л. Пєтушкової " Науково-методичні аспекти процесу соціалізації старшокласників". Для працівників психологічної служби закладів освіти області розроблено методичні рекомендації щодо здійснення соціально-психологічного супроводу дітей та учнівської молоді з девіаціями поведінки [1].

Важливим напрямом діяльності працівників психологічної служби є попередження дитячого суїциду. Причинами самогубства серед дітей найчастіше виступають проблеми у спілкуванні з однолітками, особами протилежної статі, нерозділене кохання, конфлікти з батьками, несприятлива ситуація в сім'ї (наприклад, насильство) або відсутність останньої, сексуальне насильство тощо. Приводом для дитячого суїциду, зазвичай, виступає заклик, протест або помста. Часто самогубство дитина адресує своїм близьким з метою щось змінити в їхніх ­стосунках.

Атмосфера любові, прийняття й поваги до особистісних прав може убезпечити її від фатального вчинку. Діти, які висловлюють суїцидальні наміри або здійснюють спробу самогубства, потребують кваліфікованої психологічної допомоги. Їхній " крик про допомогу" обов'язково має бути почутий близькими. Дитина має отримати на нього відповідь.

Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є раннє виявлення дітей, схильних до суїциду, індивідуальна робота з ними, розроблення системи профілактичних заходів, просвітницька робота з сім'ями.

Робота працівників психологічної служби щодо попередження виникнення суїцидальної поведінки учнів має здійснюватися за такими напрямами:

1. Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів:

- створення інформаційного куточка з телефонами довіри, даними про адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;

- проведення психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів запрошених фахівців на теми: " Емоційні розлади у дітей та підлітків", " Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка", " Соціальний статус учня в групі", " Цінність особистості", " Як допомогти дитині при загрозі суїциду? " тощо;

- організація роботи батьківського всеобучу з тем " У сім'ї підлі­ток", " Емоційні порушення у дітей", " Депресивні стани у підлітків", " Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці", " Психологія особис­тісних і міжособистісних конфліктів";

- проведення просвітницьких заходів з учнями про цінність осо­бис­тості й сенс життя; диспутів " Я – це я", " Я маю право відчувати і висловлювати свої почуття", " Невпевненість у собі", " Підліток і дорослий", " Спілкування з дорослими", " Спілкування з особами протилежної статі", " Стрес і депресія" тощо.

2. Формування позитивного соціально-психологічного клімату в навчальному закладі й сім'ї:

- вивчення особливостей соціально-психологічного клімату в навчальному закладі й сім'ї;

- розроблення рекомендацій класним керівникам, адміністрації нав­чаль­ного закладу, учням, їхнім батькам щодо створення сприят­ливого соціально-психологічного клімату в навчальному закладі й сім'ї;

- залучення учнів до позаурочної та позашкільної, громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства, культурно-виховні заходи тощо).

3. Раннє виявлення та діагностика суїцидальних тенденцій:

- спостереження – звернення уваги педагогічних працівників, батьків на фактори ризику (спадковість, вербальну і фізичну агресія, високу конфліктність у спілкуванні, прагнення до домінування або орієнтацію на залежність, ізоляцію або неприйняття однолітками, різкі зміни в поведінці, неадекватну самооцінку, несприятливе сімейне оточення; психотравмуючі події, алкоголізм і наркоманію, асоціальний спосіб життя тощо); виявлення ознак емоційних та соматичних порушень (втрата апетиту, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів, часті скарги на соматичні хвороби, незвичне неохайне ставлення до своєї зовнішності, постійне почуття самотності, непотрібності або суму, нудьга у звичайному оточенні або під час виконання роботи, яка раніше подобалася, втеча від контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, порушення уваги із зниженням якості роботи, занурення у роздуми про смерть, відсутність планів на майбутнє, раптові напади гніву тощо);

- використання тестових методик (методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі " Прогноз", багаторівневий особистісний опитувальник " Адаптивність" (МЛО-АМ), опитувальник депресивності Бека (Веск Depression Inventory – ВDІ), опитувальник оцінки душевного болю (Е. Шнейдман), модифі­кований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру підлітків (О. Лічко, С. Подмазін), карта виявлення ризику суїцидаль­ності В. Прийменко, тест на виявлення суїцидального ризику СР-45, тест на виявлення суїцидальних намірів Н. Шваровської, О. Гонча­ренко, І. Мельникова, методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки М. Горської, методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Раймонда, методика " Наскільки адаптований ти до життя? " А. Фурмана, шкала депресії (в адаптації Г. Балашова), методика діагностики рівня суб'єктивного відчуття самотності Д. Расела і М. Фергюсона).

4. Корекційно-розвивальна робота з учнями, схильними до суїциду:

- навчання технік керування емоціями, зняття м'язового й емоційного напруження;

- розвиток конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях;

- розвиток позитивної самооцінки особистості, підвищення її соціального статусу в групі.

Якщо предметом діяльності педагога є процес навчання й виховання, то предметом діяльності практичного психолога виступають психічні процеси особистості і особливості її розвитку. Одним із засобів розв’язання проблем, пов'язаних із розвитком особистості дитини, є психологізація освіти, засвоєння педагогами основ психології та застосуванні їх у процесі навчання й виховання. Тому важливо запланувати та провести психолого-педагогічні семінари, тренінги, практичні заняття для педагогічних працівників закладу освіти.

Практичний психолог не повинен працювати сам по собі, відірвано від виникаючих у закладі проблем, проводити малозрозумілі педагогічному колективу дослідження. Психологу необхідно усвідомлювати, що він виконує замовлення конкретного закладу з конкретними завданнями й проблемами. Спілкуючись із адміністрацією й педагогами, необхідно максимально чітко визначити запит і у зв’язку із цим сформулювати мету, розподілити ступінь відповідальності в її досягненні. Мета – це і є постановка психологічного завдання. Компетентний психолог іде від мети, тобто відповідає на запитання, що й навіщо я робитиму. Трапляється, що під час формулювання й уточнення запиту проблема вже вирішується педагогом, який запитує та водночас отримує можливість розглянути її під іншим кутом зору й краще усвідомити.

Діяльність практичного психолога тільки тоді є результативною, коли він чітко усвідомлює запит. Дистанціювання психолога може бути викликане й заняттям ним позиції оцінювача, контролера, що викликає в педагогів природну реакцію захисту свого професійного " Я". Не можна забувати, що психолог — не ревізор, а кваліфікований помічник.

Література

1. Аносова А.В., Пєтушкова Л.А. Методичні рекомендації щодо здійснення соціально-психологічного супроводу дітей та учнівської молоді з девіаціями поведінки. – Режим доступу: https://kristti.com.ua/modules.php? name=Pages& go=page& pid=396

2. Аносова А.В., Пєтушкова Л.А. Методичні рекомендації щодо здійснення соціально-педагогічної роботи та соціально-правового захисту дітей, які потрапили в складні життєві обставини. – Режим доступу: https://kristti.com.ua/UserFiles/File/cppsr_metod.rekom_live.obstavyny.doc

3. Вісник психологічної служби Київщини. – Біла Церква: КОІПОПК, 2010. – Випуск 2. – 204 с.

4. Змановская Е. В. Девиантология (психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издат. центр Академия, 2003. – 288 с.

5. Максимова Н. Ю. Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами: методичні рекомендації. – К.: ІЗМН, 1997. – 136 с.

6. Настільна книга соціального педагога (нормативно-правове забезпечення діяльності) / Упоряд. Ю.А. Луценко, В.Г. Панок – К.: Білоцерківдрук, 20011 – 308 с.

7. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. Вид. 2-ге, стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 536 с.

НМЦ практичної психології і соціальної роботи

Перелік розділів

НМЦ практичної психології і соціальної роботи

Концепція розвитку психологічної служби

Нормативні документи

Аналітичні звіти

Методичні рекомендації

Міжнародні проекти

Конференції, семінари, круглі столи, конкурси

Соціально-психологічні моніторинги

Психодіагностичний та корекційний інструментарій

Публікації

Сторінка 5 з 10

Методичні рекомендації з формування позитивного психологічного мікроклімату педагогічних та учнівських колективів (для керівників навчальних закладів та працівників психологічної служби) (завантажити).

Роз’яснення функціональних обов’язків та трудових задач соціального педагога та практичного психолога в освітньому закладі (на виконання п.4.1 наказу ГУОН від 15.12.2011 №689 " Про підсумки проведення семінару методистів-психологів РМК/ММК з проблеми " Соціально-психологічні основи подолання шкільної дезадаптації") (завантажити).

Насильство: профілактика і протидія. Методичні рекомендації для педагогічних працівників шкіл-інтернатів (завантажити).

Доводимо до Вашого відома, що працівниками науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області розроблено методичні рекомендації щодо організації роботи педагогічних працівників шкіл-інтернатів з попередження насильства та нехтування правами дітей в закладі. Детальніше...

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах системи загальної середньої освіти в 2009/2010 н.р. (завантажити).

Методичні рекомендації щодо планування