Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Система гнучких або плаваючих валютних курсів.




В цьому випадку курси обміну валют визначаються попитом та пропозицією на валютному ринку.

В умовах дії системи гнучких валютних курсів зміни у попиті або пропозиції валюти відбиваються на зміні валютного курсу.

Перевагами системи гнучких валютних курсів є:

- валютні курси автоматично коригуються внаслідок змін у попиті і пропозиції валюти на ринку, що в кінцевому підсумку усуває незбалансовані платежі,

- у спекулянтів немає можливості отримати прибуток за рахунок центрального банку країни,

- у центрального банку країни не має потреби здійснювати валютні інтервенції.

Недоліками системи гнучких валютних курсів є:

1) невизначеність, яка може викликати зменшення в обсягах торгівлі (купивши товар в США за 10 $ при обмінному курсі 1$=5 грн. імпортер розраховує продати його в Україні за 60 грн., збільшення курсу долара США до 7 грн. зробить такий продаж не можливим).

2) зміни в умовах торгівлі.

Умови торгівлі – це співвідношення експортних та імпортних цін.

 

УТ = РЕхІм

 

Падіння вартості національної валюти призводить до зменшення доходів від експорту товарів та збільшення витрат на імпорт. Це означає погіршення умов торгівлі для країни.

РЕх ↓ /РІм ↑ = УТ ↓

 

3) нестабільність внутрішніх економічних процесів. Зниження курсу національної валюти в умовах повної зайнятості ресурсів призводить до інфляції:

(Курс гривні ↓ – курс $ ↑ – Ех ↑ – Ім ↓ – NX ↑ – AD ↑ – Y ↑ – P ↑ (інфляція))

підвищення курсу – до безробіття:

(Курс гривні ↑ – курс $ ↓ – Ех ↓ – Ім ↑ – NX ↓ – AD ↓ – Y ↓ – (безробіття))

 

Система фіксованих валютних курсів передбачає встановлення центральним банком країни певного рівня обмінного курсу і усування змін, які відбуваються у валютному курсі під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку шляхом проведення стабілізаційних заходів. Існує декілька способів фіксації валютного курсу:

- до курсу найбільше значущих валют міжнародних розрахунків (долару США),

- використання валюти іншої країни у якості законного засобу платежу,

- до курсу валют країн-головних торговельних партнерів (Бутан – до індійської рупії, Намібія та Свазіленд – до південноафриканського ранду і т.і.),

- до колективних валютних одиниць (до СПЗ (спеціальні права запозичення)

Перевагами використання країною фіксованих валютних курсів є:

- компанії країни мають надійну основу для здійснення планування та ціноутворення,

- внутрішня грошово-кредитна політика обмежена необхідністю для центрального банку здійснювати підтримку валютного курсу (регулювати платіжний баланс),



- забезпечується стабільність роботи недостатньо розвинутих фінансових ринків та фінансових інструментів.

Недоліками системи є:

- в умовах відсутності довіри з боку суспільства можуть проводитись спекулятивні дії, що змусять країну відмовитись від фіксації валютного курсу,

- немає надійного способу для визначення ефективності встановленого обмінного курсу,

Центральний банк повинен мати кошти для проведення, в разі необхідності, валютних інтервенцій.

Валютна інтервенція – це процес додаткового вливання або вилучення іноземної валюти з національного валютного ринку центральним банком країни. Валютна інтервенція має за мету підтримку фіксованого рівня валютного курсу.

 

5.Еволюція міжнародної валютної системи (самостійне опрацювання).

 

6.Платіжний баланс.

 

Платіжний баланс – це систематизований запис підсумків угод за всіма зовнішньоекономічним операціями, які здійснили резиденти країни протягом року.

Резидентом є будь-яка особа, що мешкає в даній країні більше за один рік незалежно від її громадянства та паспортного статусу.

Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, що він в скороченій формі відбиває економічні відносини країни з її закордонними партнерами і є індикатором для визначення грошово-кредитної, валютної, бюджетно-податкової та зовнішньоекономічної політики та управління державним боргом.

СТРУКТУРА платіжного балансу

І. Рахунок поточних операцій.

- товарний експорт (+), (приток валюти),



- товарний імпорт (–), (відтік валюти),

САЛЬДО торговельного балансу: Х + М

- експорт послуг виключаючи кредитні послуги (+), (приток валюти),

- імпорт послуг виключаючи кредитні послуги (–), (відтік валюти),

- чисті факторні доходи із-за кордону (заробітна плата та відсотки за кредити), (+ або –),

- чисті поточні трансферти (+ або –).

САЛЬДО рахунку поточних операцій. (САЛЬДО = всі валютні надходження за рахунком І – всі валютні витрати за рахунком І )

ІІ. Рахунок руху капіталу та фінансових операцій.

- притік капіталу (+),

- відтік капіталу (–).

САЛЬДО рахунку руху капіталу та фінансових операцій. (САЛЬДО = притік капіталу – відтік капіталу).

САЛЬДО платіжного балансу = САЛЬДО рахунку поточних операцій + САЛЬДО рахунку руху капіталу та фінансових операцій.

ЗВЕДЕНЕ САЛЬДО платіжного балансу = САЛЬДО платіжного балансу + ЗМІНИ офіційних валютних резервів = 0

З останньої формули знаходять зміни офіційних валютних резервів, адже зведена сальдо платіжного балансу завжди дорівнює 0. Зміни офіційних валютних резервів є інструментом, яким держава забезпечує стабільність національного валютного ринку.

Якщо за підсумками року надходження валюти більші за валютні виплати і, отже, сальдо платіжного балансу більше за нуль, то національний банк викупає зайву валюту на ринку, забезпечуючи стабільність валютного курсу національної грошової одиниці. І, навпаки, якщо за підсумками року надходження валюти менші за валютні виплати і, отже, сальдо платіжного балансу менше за нуль, то національний банк збільшує пропозицію валюти на ринку за рахунок зменшення офіційних валютних резервів. Графічно це відображається рухом кривої пропозиції валюти під впливом змін на рику та зворотного руху під впливом стабілізуючих заходів, що проводить національний банк країни.

Докладніше почитати в підручнику «Макроекономіка» Агапова, Серьогіна, стор. 321-324.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал