Показники ефективності, що дозволяють оцінити вплив ТЗН на якість навчального процесу.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

1. Скорочення часу навчання за рахунок індивідуалізації

2. Підвищення якості навчання за рахунок оптимізації за допомогою навчання, по програмі, що відповідає індивідуальним особливостям учнів

3. Скорочення трудомісткості створення контрольних питань

4. Скорочення часу учнів на пошук потрібної інформації

5. Підвищення якості засвоєння шляхом дублювання навчальної інформації (мультимедійні засоби)

9. Скорочення часу на виконання курсових, дипломних робіт (пошук літератури і тиражування).

Дистанційне утворення. Технології дистанційного утворення. Основні принципи й аспекти дистанційного утворення

Під дистанційним утворенням (ДУ) розуміється комплекс освітніх послуг, наданих широким шарам населення в країні і за рубежем за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, радіо, комп'ютерна зв'язок і т.п.).

Дистанційне утворення є однієї з форм системи безупинного утворення, що покликана реалізувати права людини на утворення й одержання інформації. ДУ дозволить дати рівні можливості при навчанні школярів, студентів, цивільних і військових фахівців, безробітних у будь-яких районах країни і за рубежем за рахунок більш активного використання наукового й освітнього потенціалу ведучих університетів, академій, інститутів, різних галузевих центрів підготовки і перепідготовки кадрів, а також центрів підвищення кваліфікації й інших освітніх установ. ДУ дозволить одержати основне чи додаткове утворення рівнобіжне з основною діяльністю людини. В остаточному підсумку створювана система дистанційного утворення (СДН) спрямована на розширення освітнього середовища.

З погляду організації і підтримки навчального процесу, у рамках ДУ можна виділити кілька груп проблем.

По-перше, це проблеми створення СДН різних рівнів:

• глобальні (міжнародні і федеральні) СДН і їхнє забезпечення;

По-друге, це проблеми організації ДУ як такого:

• концептуальні моделі і дидактичні аспекти ДУ;

• система викладачів-консультантів і способи їхньої взаємодії з тими, яких навчають,;

• технології й інформаційні освітні середовища;

• способи передачі освітньої інформації і комунікації.

Трансляція навчальних програм широко використовується в усьому світі для дистанційного навчання. При цьому можливий як показ лекцій, пізнавальних програм для широкої аудиторії без наступних заліків, так і передача лекцій з наступною здачею заліків. У першу чергу змістом такого «фонового утворення» можуть бути економічні, юридичні, екологічні, наукові, культурні та інші області знань.

До числа глобальних систем ДУ можна віднести вже створені у світовому співтоваристві «Глобальний лекційний зал», «Університет світу», «Міжнародний електронний університет» і ін. Ці електронні структури забезпечують можливість спілкування, дискусій, обміну інформацією, рішення проблем у різних сферах людського життя між учасниками, що знаходяться в різних куточках Землі. Росія вже найближчим часом повинна бути інтегрована в ці системи.

Регіональні системи ДУ призначені для рішення освітніх задач у рамках кожного окремо узятого регіону з урахуванням його особливостей.

Локальні системи ДУ можуть діяти на рівні окремої професійної області чи знань у рамках одного чи міста університету.

Центральною ланкою СДН є засоби телекомунікації, що дозволяють забезпечити освітній процес:

• необхідними навчальними й учбово-методичними матеріалами;

• обміном управлінською інформацією усередині системи ДУ;

• виходом у міжнародні інформаційні мережі, а також для підключення в СДН закордонних користувачів.

• створити загальноросійську мережу інтерактивного супутникового телебачення, що складає з центральної і регіональних навчальних телестудій, з'єднаних супутниковими каналами зв'язку;

• здійснити інтеграцію і розвиток насамперед у регіональних систем комп'ютерних телекомунікації вищої школи: RUNNET, UNICOR, RELARN;

• забезпечити взаємодія галузевих і інших існуючих у Росії мереж зі СДН;

• створити розподілену систему інформаційних ресурсів навчального призначення, доступних по комп'ютерних телекомунікаціях;

• здійснити розвиток системи електронних бібліотек.

Найбільш сучасні, свіжі матеріали, додаткову інформацію і методичні посібники зручніше передавати через електронні засоби зв'язку: у цьому випадку забезпечується практично миттєва доставка інформації.

Відео — дуже корисна технологія стосовно до ДУ. Відеоплівки дозволяють прослухувати лекції кращих викладачів. Відеокасети з лекціями можуть бути використані як у спеціальних відео класах, так і в домашніх умовах. В американських і європейських курсах основний матеріал викладається в друкованих виданнях і на відеокасетах.

Якщо в курсі необхідні візуальна інформація і її неможливо дати в друкованому виді, тоді необхідність відеоматеріалів очевидна.

Могутньою технологією, що дозволяє зберігати і передавати основний обсяг досліджуваного матеріалу, є електронні підручники і довідники, як звичайні, так і записані на лазерних дисках CD-ROM. Індивідуальна робота з ними дає глибоке засвоєння і розуміння матеріалу. Ці технології дозволяють при відповідній доробці пристосувати існуючі курси до індивідуального користування, надають можливості для самонавчання і самоперевірки отриманих знань. На відміну від книги ця технологія дозволяє подавати матеріал у динамічній графічній формі.

Можна виділити наступний перелік дидактичних особливостей дистанційного утворення:

• відповідність дидактичного процесу закономірностям навчання;

• єдність освітньої, виховної і розвиваючої функцій навчання;

• стимуляція і мотивація позитивного відношення учнів до навчання;

• з'єднання колективної навчальної роботи з індивідуальним підходом у навчанні;

• сполучення абстрактності мислення з наочністю в навчанні;

• свідомість, активність і самостійність, що навчаються при керівній ролі викладача;

Як основні переваги дистанційного навчання на основі комп'ютерних мереж (у порівнянні зі звичайним заочним утворенням) закордонні фахівці-практики вказують:

• забезпечення зручними засобами для чи навчання спілкування;

• більш успішне спілкування з викладачем (методистом);

• скорочення часу для відповіді викладача (методиста);

• вільний доступ учнів до баз даних, бібліотечним каталогам і іншим інформаційним ресурсам;

• зручність при веденні особистих справ учнів;

• можливість швидкого одержання і відсилання домашніх завдань;

• можливість проходити тестування в режимі прямого доступу.

Закордонні дослідники відзначають, що потенціал комп'ютерного дистанційного навчання (КДН) може бути найбільше удало використаний при вивченні курсів, що включають обговорення, інтенсивну розумову активність, рішення задач, а також припускають колективну діяльність.

Найбільш ефективним напрямком використання СДН у вищому утворенні є сполучене використання принципів ДО з загальноприйнятими елементами очного утворення.

Як основні особливості підготовки інженерів можна виділити:

• необхідність оволодіння великою кількістю професійних навичок, зв'язаних з різними напрямками діяльності інженера;

• необхідність сильної теоретичної підготовки майбутнього технічного фахівця, що забезпечує в наступному його професійний ріст і адаптацію до умов роботи в промисловості;

• наявність твердого взаємозв'язку між цілим поруч навчальних дисциплін і професійних навичок (неможливість якісної підготовки без досягнення заданого рівня по попереднім дисциплінах);

• можливість строго (чітко) сформулювати професійні вимоги до фахівця як на етапах підготовки, так і в остаточному підсумку.

У рамках сформульованого принципу використання СДН можуть розроблятися і використовуватися курси для різних предметних областей, однак найбільшу складність реалізації СДН мають дисципліни і їхні розділи, зв'язані з одержанням професійних навичок. У повному обсязі дані розділи підготовки не можуть бути реалізовані на принципах К, однак у них можуть бути використані елементи АОС (автоматизовані навчальні системи) тренажно-моделюючого типу, що можуть розглядатися як спеціальні чи модулі елементи курсів СДН.

Реалізація принципів адаптивності СДН найбільш перспективна при вивченні інженерних дисциплін у силу можливості їхнього формального опису. Використання адаптивних методів для природничо-наукових і гуманітарних дисциплін вимагає великих витрат і менш ефективно.

Основними проблемами формування курсів СДН є:

• створення навчальних модулів, що дозволяють формувати навчальні курси СДН, орієнтовані на поточні потреби промисловості, ринок праці, регіональні потреби;

• розробка стратегії оцінювання знань і професійних навичок у СДН, що забезпечує ефективність і надійність оцінки;

• використання накопичених навчальних матеріалів, курсів очного утворення і перепідготовки в системі СДН;

• створення процедур і механізмів розвитку створених курсів СДН в процесі їхнього використання (адаптація до цілям і / чи перехід на якісно більш високий рівень повноти СДН);

• розробка процедури адаптивного навчання (контекстного), орієнтованого на вимоги (можливості) того, якого навчають,;

• вибір і використання найбільш ефективних способів доставки й обміну інформацією в залежності від цілей навчання.

Рішення перерахованих проблем при створенні курсів СДН можливо у випадку наявності концептуальної (описової) і формальної моделі навчального курсу СДН, на базі якої можуть бути уніфіковані основні етапи і принципи створення компонент СДН різних класів.

Найбільш привабливим підходом до організації навчальних курсів СДН є модульний принцип побудови.

Навчальний курс представляється як сукупність навчальних модулів, проходження яких можливо в різному порядку в залежності від контексту використання курсу, обумовленого або метою навчання, або особливостями навчання.

Контекст використання курсу визначається за допомогою вхідної оцінки знань того, якого навчають,, на основі якої може бути запропонована різна траєкторія навчання. Внутрішня структура курсу носить у загальному випадку адаптивний характер, а траєкторія проходження курсу визначається спеціальними правилами на рівні модулів навчання.

Можна сформулювати основні вимоги до методики побудови курсів дистанційного утворення:

1) курси СДН повинні будуватися по модульному принципі;

2) розробка модулів СДН повинна виконуватися на основі єдиної формальної моделі;

3) інформаційні елементи модулів методично повинні бути побудовані на базі використання педагогічних прийомів, орієнтованих на самостійне навчання;

4) зміст модуля (елемента) повинне включати варіанти використання в різних контекстах, що враховують рівень підготовленості того, якого навчають, і ціль використання модуля;

5) до складу кожного модуля повинні обов'язково входити компоненти, призначені для вхідного і вихідного контролю знань того, якого навчають,;

6) процедури оцінювання також повинні мати контекстні властивості, тобто повинні бути класифіковані по рівнях засвоєння матеріалу;

7) елементи, на базі яких будується навчальний модуль, повинні також містити процедури вхідного і вихідного контролю знань;

8) процедури оцінки знань і готовності повинні мати властивість надійності й орієнтуватися на базовий стандарт рівня знань;

9) до складу модулів і елементів курсу повинні входити набори експертних правил, що забезпечують визначення траєкторії проходження модуля (курсу) у залежності від значення оцінок і контексту.

Роботи, зв'язані з виконанням кожного з етапів, можна коротко сформулювати в такий спосіб:

Етап 1. Визначення мотиваційних ознак по створенню програм чи підготовки перепідготовки фахівців на основі технології К.

Етап 2. Створення змістовного наповнення програми підготовки (перепідготовки), формулювання цілей і вимог до результату (внутрішній стандарт).

Етап 3. Розробка структурно-логічної схеми підготовки з виділенням основних модулів і їхніх взаємозв'язків.

Етап 4. Детальна розробка модулів підготовки з визначенням внутрішньої структури і змісту; методів вивчення (викладання), характерних для К; розробка системи оцінювання на рівні елементів і модулів; розробка механізмів адаптації до рівнів тих, яких навчають,.

Етап 5. Формування на основі модулів взаємозалежних чи локальних курсів підготовки (перепідготовки) з формулюванням вимог і методів оцінки готовності.

Етап 6. Реалізація модулів курсу з урахуванням обраного варіанта К (технологічні рішення і варіанти реалізації) від «паперової» технології до повної автоматизації.

Етап 7. Зборка курсу і його апробація на рівні (базі) очного процесу підготовки.

Етап 8. Створення механізму і процедур ведення курсу К (тобто модифікації й адаптації відповідно до потреб підготовки і цілями).

Етап 9. Упровадження курсу (програми) підготовки К в систему підготовки фахівців на заданому рівні.

Побудова програм дистанційного навчання, що включають у свій склад комплекси взаємозалежних курсів К й орієнтованих на досягнення заданої якості підготовки в рамках освітніх чи стандартів спеціальних вимог, припускає реалізацію визначеного набору організаційних і методичних заходів.

1. Кочетов М. И., Романин В.А. ТСО в профессиональной школе. – М.: Высш. шк., 1988. – 231 с.

2. Вадюшин В.А., Пальчевский В.Ю., Фридман Л.С. Технические средства обучения: пособие к лабораторным работам для вузов. – Минск: Вышейш. Шк., 1987. – 246 с.

3. Бурлак И.Н., Кубеев Б.В. Учебное кино в высшей школе. М.: Высш. шк. 1987. – 264 с.

4. Быков Р.Н., Киврин В.И., Лысенко Н.В. Системы учебного телевидения. – М.: Радио и связь, 1987.- 80 с.

5. Ерецкий М.И. совершенствование обучения в техникуме. – М.: Высш. шк. 1987.-264 с.

6. Молибог А.Г., Тарнопольский А.И. Технические средства обучения и их применение. – Минск: Университетское, 1985. – 208 с.

7. Обучающие машины, системы и комплексы: Справочник/ Под общей ред. А.Я. Савельева. – Киев: Вища шк., 1986. – 303 с.

8. Симонович С.В., Евстигнеев Г.А., Алексеев А.Т. Общая информатика. – М.: АСТ-ПРЕСС, 1999. – 522 с.

9. Симонович С.В., Евстигнеев Г.А., Алексеев А.Т. Специальная информатика. – М.: АСТ-ПРЕСС, 1999. – 480 с.

10. Буза М.К. и др. Операционная среда Windows и ее приложения. – Минск: Выш. шк. 1997. – 336 с.

11. Мультитмедийные презентации в бизнесе. – К.: 1997. – 272 с.

12. Современный редактор текстов / Под ред. Лучкина А.Н. М.: Ин-т техн. исслед., 1999. – 368 с.

Упорядник: канд. пед. наук, доц. Карчевська Наталя Василівна