Законний представник цивільного позивача

1. Якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в уста­новленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, її процесуаль­ними правами користується законний представник.

2. Питання участі законного представника цивільного позивача у кримінально­му провадженні регулюється згідно з положеннями

статті 44 цього Кодексу.

1. Згідно зі ст. 44 КПК як законні представники можуть бути залучені батьки (уси- новлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім' ї, а також представники органів опіки і піклування, уста­нов і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієз­датний чи обмежено дієздатний (докладніше див. коментар до ст. 44 КПК).

Відповідно до ст. 3 п. 12 КПК неповнолітня особа — малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Недієздатною чи обмежено дієздатною особа визнається в порядку цивільного провадження.

Підставою для визнання фізичної особи недієздатною є наявність у неї хронічно­го, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати зна­чення своїх дій та (або) керувати ними. Поняття психічного розладу визначено в За­коні України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІІІ.

Фізична особа оголошується недієздатною лише на підставі судового рішення. Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦПК заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричними закладом. У заяві мають бути викладе­ні обставини, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, і про їх наслідки у вигляді нездатності особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 3 ст. 238 ЦПК).

Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визнаються: а) наявність у особи психічного розладу, який істотно впливає на її здатність усвідом­лювати значення своїх дій та (або) керувати ними; б) зловживання спиртними напо­ями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, якщо фізична особа цими діями ставить себе чи свою сім'ю, інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється лише на підставі судового рішення. Справа про обмеження дієздатності фізичної особи розглядається судом у порядку окремого провадження на підставі заяви членів її сім'ї, органу опіки та піклування, наркологічного або психіатричного закладу (ч. 1 ст. 237 ЦПК).

Процесуальні права, якими користується законний представник позивача, зазна­чені у ст. 61 КПК.

2. Про питання участі законного представника цивільного позивача у криміналь­ному провадженні див. коментар до ст. 44 КПК.