Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

1. Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обви­нувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

2. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

3. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторо­нам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних до­кументів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

1. Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є україн­ська мова.

Сторона обвинувачення, тобто прокурор, керівник та слідчі органів досудового розслідування, співробітники оперативних підрозділів, а також слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Імперативна вимога КПК про те, що кримінальне провадження здійснюється дер­жавною мовою, зобов'язує осіб, які ведуть процес, у тому числі присяжних засідате­лів володіти українською мовою, оскільки недостатнє знання ними державної мови не дозволить належно виконати покладені на них процесуальні функції. Крім того, скористатися допомогою перекладача в нарадчій кімнаті присяжним буде неможливо у зв'язку з дією правила про таємницю наради суддів (ст. 367 КПК).

2. Важливою гарантією дотримання прав осіб, які не володіють мовою судочинства, є те, що вони повідомляються про підозру у вчиненні кримінального правопорушен­ня державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вони достатньо володіють для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

«Володіння державною мовою» - поняття оціночне. Ступінь володіння мовою визначає особа, яка веде кримінальне провадження. Для того щоб визначити, чи во­лодіє учасник провадження державною мовою, необхідно, перш за все, з' ясувати його особисту думку. Якщо він робить заяву про те, що не володіє державною мовою, то це означає, що незалежно від внутрішнього переконання посадової особи з цього питання учаснику провадження має бути надане право користуватися послугами пере­кладача. Відмова підозрюваного (обвинуваченого) від послуг перекладача не є обов'язковою для слідчого, прокурора, слідчого судді та судді.

Уявляється, що особи, які володіють у достатньому обсязі, необхідному для спіл­кування, державною мовою, але виявили бажання користуватися рідною мовою у кримінальному провадженні, не повинні позбавлятися цього права. Цей висновок випливає із відсутності обмежень на це у КПК, а також із положення ч. 3 ст. 10 Кон­ституції України, відповідно до якого в Україні гарантується вільний розвиток, ви­користання і захист російської та інших мов національних меншин України.

У кримінальних провадженнях щодо осіб, які не володіють державною мовою, з моменту встановлення цього факту, участь захисника є обов'язковою (п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України).

3. Обов'язок залучення перекладача для осіб, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, покладається на слідчого суддю, суд, прокурора та слідчого.

До осіб, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою та мають право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють належать: підозрюваний, об­винувачений, виправданий, засуджений (п.18 ч. 2 ст. 42, ч. 3 ст. 43 КПК), потерпілий (п. 9 ч. 1 ст. 56), цивільний позивач (ч. 3 ст. 61) та цивільний відповідач (ч. 3 ст. 62), свідок (п. 4 ч. 1 ст. 66).

Перекладачем може бути будь-яка особа, що вільно володіє як мовою судочинства, так і мовою, якою користується відповідний учасник процесу, при цьому закон не вимагає обов'язкової наявності у перекладача філологічної освіти. У разі виявлення недостатнього знання необхідних мов перекладач підлягає відводу. Права та обов'язки перекладача передбачені ст. 68 КПК.

Витрати, пов'язані із залученням перекладачів, несе сторона кримінального про­вадження, яка заявила клопотання про їх виклик, крім випадків, встановлених КПК. Витрати, пов'язані із залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного від­повідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (частини 1, 2 ст. 122 КПК).

4. Закон містить імперативну вимогу перекладати на рідну мову або іншу мову, якою володіють сторони або особи, стосовно яких вирішено питання щодо застосу­вання примусових заходів виховного або медичного характеру, судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті

Інші документи кримінального провадження перекладаються на мову, якою воло­діє особа, тільки у двох випадках: 1) якщо такі документи за КПК особі; 2) якщо про такий переклад особа заявила клопотання. До інших документів, копії яких надають­ся учасникам провадження і за їх клопотанням перекладаються на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють, слід, зокрема, віднести: копії клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів та матеріалів, якими обґрунтовуєть­ся необхідність обрання запобіжного заходу (ч. 2 ст. 184), копію ухвали про застосу­вання запобіжного заходу (ч. 5 ст. 196), копії клопотання про зміну запобіжних заходів та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність такої зміни (ч. 3 ст. 200), копію протоколу затримання (ч. 5 ст. 208), копію постанови, прийнятої за результатами роз­гляду клопотання учасника провадження (ст. 220), копію ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння (ч. 3 ст. 236), письмове повідомлення про підозру (ст. 278), копію постанови про зупинення досудового розслідування (ст. 280) та про його від­новлення (ст. 282), копію постанови про закриття кримінального провадження (ч. 5 ст. 284), копію обвинувального акта, клопотання про застосування примусових за­ходів медичного або виховного характеру та копію реєстру матеріалів досудового розслідування (ст. 293), копію клопотання про продовження строку досудового роз­слідування (ч. 3 ст. 295), копію ухвали про повернення скарги на рішення, дії чи без­діяльність слідчого чи прокурора (ч. 5 ст. 304), копію обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням (ч. 2 ст. 338), копію ухвали про повернення апеляційної скарги, від­мову у відкритті провадження (ч. 5 ст. 399) та деякі інші.

Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження слід засвідчити підписом перекладача.

ГЛАВА 3

СУД, СТОРОНИ ТА ІНШІ УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО

ПРОВАДЖЕННЯ

§ 1. Суд і підсудність