Соціальні передумови становлення гармонійно розвиненої особистості та завдання освіти у процесі творчого розвитку дитини

Сьогодні у нашому суспільстві виникла нагальна потреба в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. Тому завдання вихователя не тільки виявляти, розвивати таких дітей, а й привернути увагу до них науковців, психологів, друзів, колег, батьків.

Розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. У дитячому віці малюк більше здібний до творчості, ніж у зрілому, тому що на нього не впливають різного виду стереотипи.

Українська дошкільна освіта потребує переосмислення мети навчання і виховання, провідних методологічних принципів, змісту, форм організації навчально-виховного процесу, критеріїв його ефективності. Одним із головних недоліків нашої педагогічної теорії, що освітлює, як відомо, шлях для практики, є надмірне акцентування пріоритетності знань і освіти. Збільшення об’ємів заучування знань в ущерб фізичному, моральному, трудовому вихованню стало нормою життя. При цьому ніхто не може пояснити, нащо хворій, невихованій людині з невизначеними моральними устоями потрібні ці знання. Заручниками даного підходу стали покоління фізично слабких, психічно неврівноважених, функціонально неграмотних випускників [25].

Ряд наукових педагогічних досліджень підтвердили, що забуття принципу природовідповідності і заміна його модерними концепціями стали причиною кризи в педагогічних системах багатьох інших країн світу. Виявивши причину ослаблення здоров’я дітей, погіршення моральності і психічної неврівноваженості, педагоги цих країн не побоялися визнати свої помилки і спішним порядком повертаються до старої, перевіреної класичної педагогіки. Німецький професор Л.Гурлітт з цього приводу пише: ”Культура, одержана ціною фізичного каліцтва, нічого не варта і багато шкідливіша від некультурності. Не можна вважати метою життя – викривлену підготовку до нього – те, що робить непридатним до самого життя. Все наше виховання, якщо воно вирощує нам стільки калік, вузькогрудих, близоруких, малокровних, нервових, а тому й безвольних і роздратованих людей, іде по хибній дорозі, і все, що примушує його іти по цьому шляху помилок, повинно бути негайно і з коренем вирвано з життя народів”[31].

Найголовніше завдання педагога в будь-якій ситуації – створити у групі творчу атмосферу, більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини.

Творчі, обдаровані діти – це унікальні та складні характери. Вони надзвичайно чутливі і тому потребують особливої уваги. У чому ж полягає особливість роботи з такими дітьми? Насамперед, це традиційні форми роботи, але своєрідно поєднані з прийомами і методами навчання, модифіковані та інтерпретовані. Такі форми роботи поєднують раціональні та емоційні види діяльності, надають простір ініціатив дітей. Для розвитку творчих здібностей, інтелектуального потенціалу найбільш ефективними виявилися проблемні, дослідницькі, пошукові методи навчання.

Проблема виявлення, збереження та подальшого розвитку творчих здібностей особистості стала міжнародною. Цей факт підтверджується тим, що в останні роки наукові та прикладні дослідження проблеми дитячої творчості та обдарованості у різних країнах координуються Всесвітньою Радою по таланту та обдарованості дітей. У Раду входять близько 500 представників з 23 країн. При Раді діють 8 комітетів, які визначають основні напрямки роботи:

1. Комітет по створенню навчальних програм.

2. Комітет по проведенню порівняльних, міжнаціональних досліджень природи обдарованості.

3. Комітет по залученню громадської думки до проблем обдарованості.

4. Комітет з координації досліджень в області консультування з проблем обдарованості.

5. Комітет з підготовки творчого учителя, здатного до керування обдарованими дітьми.

6. Комітет з розробки програм для позакласних занять з обдарованими дітьми.

7. Комітет з розробки програм та підручників для занять з обдарованими дітьми (збагачені програми) [21].

8. Комітет з наукових досліджень проблем обдарованості. Створення Всесвітньої Ради свідчить про те, що світова психологія та педагогіка інтенсивно формують наукове обґрунтування для радикальної перебудови системи навчання та виховання, яка б дозволяла дитині вільно виявляти свої здібності, розвиватися як унікальній творчій особистості.

Таким чином, головною відмінністю педагогічних технологій, орієнтованих на особистісний розвиток обдарованої дитини має бути визнання її цінності як носія ментального досвіду. Пріоритет у реалізації такого підходу до навчально-виховного процесу має належати дотриманню системності, узагальненості, установкам на взаємодію педагога й вихованця як творців. Результати досліджень дають підставу для окреслення найсуттєвіших психолого-педагогічних принципів такої взаємодії, де:

– взаємини педагога з дітьми будуються як творча співпраця (принцип педагогічного спілкування – до науки та її глибин);

– навчання, освіта та самоосвіта ґрунтуються на особистісній зацікавленості дитини, її індивідуальних інтересах і здібностях, завдяки чому пізнавальна суб’єктивна активність формується на основі внутрішніх уподобань дитини;

- спільна діяльність педагога і дитини, а також самостійна робота дітей пронизана дією подолання складностей, ідеєю досягнення мети, не боячись помилок;

- ідея вільного вибору форм, напрямів, методів діяльності розвиває творче мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно розв’язувати все складніші завдання;

- домінантою виховання стає суб’єктний підхід, абсолютне визнання гідності кожної особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок [35].