Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття консультативної техніки.Специфіка застосування консультативних технік у діяльності соціального педагога ЗОШ.Проблеми конс.технік.






Таким чином, під технікою психологічного консультування розуміють спеціальні прийоми, які психолог-консультант, діючи у межах тих чи інших процедур консультування, використовує для наповнення цих процедур на кожному із етапів психологічного консультування. Техніка психологічного консультування може бути універсальною, тобто такою, що однаково може застосовуватися на кожному етапі психологічного консультування, та специфічною, тобто такою, що підходить для того або іншого етапу, певної процедури етапу психологічного консультування

ЕТАП ПЕРШИЙ «ПОЧАТОК РОБОТИ»

1.2.1. ПРОЦЕДУРА ПЕРША: ЗУСТРІЧ З КЛІЄНТОМ:

-Техніка привітання.

-Техніка «проведення клієнта на місце». Особливо доречна у випадках первинного відвідування клієнтом психоконсультативного кабінету. У цей момент техніка «проведення клієнта на місце» тісно пов’язана з техніками «вибір клієнтом свого місця» і «вибір свого місця психологом-консультантом». Надання права вибору клієнту місця носить діагностичний характер, так як, куди і як сяде клієнт, надає спеціалісту інформацію про нього і його психологічний стан (стілець, крісло, диван вибере клієнт й ін.).

ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ВСТАНОВЛЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ КЛІЄНТА:

Встановити контакт – це означає створити бажану, довірливу і безпечну атмосферу, яка б дозволила клієнту почувати себе комфортно і достатньо вільно у присутності консультанта. Така атмосфера допоможе клієнту найбільш краще відчути свої почуття і переживання, звернутися до власного досвіду і різноманітних ситуацій (іноді дуже болячих і травматичних) без страху бути незрозумілим чи почути у свій бік осудження

ПРОЦЕДУРА ТРЕТЯ:

ЗНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ

Процедура: зняття психологічних бар’єрів. Безумовно, що клієнт переживає хвилювання, зняти яке допоможуть спеціальні техніки. Перш за все, можна надати можливість клієнту побути певний час наодинці. Наприклад, вибачившись, попросити декілька хвилин для «завершення» якої-небудь справи («справу» придумайте самі). Легка, спокійна музика також буде сприяти створенню позитивної атмосфери. Знімають психологічну напругу розмірені рухи рук. З цією метою можна дати клієнту в руки предмет (книгу, журнал, іграшку) чи під приводом допомоги попросити що-небудь зробити.

ЕТАП ДРУГИЙ. ЗБРІР ІНФОРМАЦІЇ

1.3.1. ПРОЦЕДУРА ПЕРША

ДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ КЛІЄНТА

Процедура перша: діагностика особистості клієнта. У межах цієї процедури застосовуються техніки: бесіда, спостереження, тести.

ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ПРОЯСНЕННЯ СУТІ ПРОБЛЕМИ КЛІЄНТА, ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО РЕСУРСІВ

Процедура друга: прояснення суті проблеми клієнта, визначення його ресурсів. Основні техніки: діалог, слухання (ці техніки є присутніми на всіх етапах психоконсультативної взаємодії).

. ПРОЦЕДУРА ТРЕТЯ:

АКТИВІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТІ КЛІЄНТА

Процедура третя: активізація пам’яті клієнта. Техніки: допомога у визначенні істинних почуттів і формуванні висловлювань, психологічна підтримка клієнта, насичення пауз, провокування клієнта, конфронтація.

ЕТАП ТРЕТІЙ. СТРАТЕГІЧНИЙ

1.4.1. ПРОЦЕДУРА ПЕРША:

ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ РІШЕНЬ

1.4.2. ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ПОГОДЖЕННЯ ПЛАНУ ДІЙ

Процедура друга: погодження плану дій.

Техніки: пошук різноманітних рішень, стимулюючі запитання, визначення алгоритму з вирішення проблеми, конкретизація очікуваного результату

ЕТАП ЧЕТВЕРТИЙ. ЗАВЕРШАЛЬНИЙ

1.5.1. ПРОЦЕДУРА: ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБІВ КОНТРОЛЮ ЗА РЕАЛІЗАЦІЮ НАМІЧЕНОГО ПЛАНУ

ЕТАП П’ЯТИЙ. РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ КЛІЄНТОМ

27.Прблема слухання в соц.-консультативній діагностиці.Загальна хар-а стилів слхання.Особливості стилів слухання(нерефлексивного, рефлексиного, емпатійного)

Педагог у своїй роботі постійно зустрічається з найрізноманітнішими проблемами міжособистісного спілкування. Відсутність культури спілкування або її низький рівень нерідко призводить до виникнення конфліктних ситуацій, напруженості у відносинах між педагогом та дітьми, їх батьками, колегами.

Психологічно грамотне сприйняття педагогом партнерів у спілкуванні допоможе встановити взаєморозуміння й ефективну взаємодію. Цю можливість багато в чому забезпечують педагогу сформовані перцептивні уміння, тобто уміння правильно оцінювати за виразом обличчя, жестами, мовою, діями партнерів їх емоційний стан. Існують два взаємопов'язані види соціальної перцепції: власне перцептивний (сприйняття і слухання дитини або іншої людини) та емпатійний (особлива чутливість до дитини, співпереживання і співчуття іншому).

Процес соціального сприйняття передбачає, перш за все, наявність уміння слухання. Численні дослідження показують, що більшість працівників освіти не володіє достатньою мірою уміннями слухання.

Слухання - це процес, у ході якого встановлюються зв'язки між людьми, виникає відчуття взаєморозуміння, яке робить ефективним будь-яке спілкування.

Розрізняють два види слухання: нерефлексивне і рефлексивне [1]. У першому випадку йдеться про уважне слухання з мінімальним мовним втручанням. Нерідко це допомагає людям виразити свої почуття. Інколи таке слухання називають мінімальною підтримкою. Нерефлексивне слухання варто застосовувати тоді, коли співрозмовникові важко передати свої почуття (наприклад, він дуже схвильований) або коли бар'єром у спілкуванні стає різний статус партнерів. Рефлексивне слухання передбачає регулярне використання зворотного зв'язку з тим, щоб досягти більшої точності в розумінні співрозмовника. Для цього вживаються запитання-уточнення. Вони допомагають виявити значення, " закодовані" в словах-повідомленнях. Використовуючи мовленнєвий етикет, загальновживані слова, ми вкладаємо в них особистісний зміст. Перевірка правильності того, що почуто, дає змогу не приписувати партнерові якихось власних думок, почуттів і установок щодо конкретного питання.

Емпатійне слухання дозволяє переживати ті відчуття, які переживає співрозмовник, відображати їх, розуміти емоційний стан співрозмовника і розділяти його.

При емпатійному слуханні не дають порад, не прагнуть оцінити співрозмовника, не критикують, не повчають. Саме у цьому і полягає секрет гарного слухання - такого, яке дає іншій людині полегшення і відкриває йому нові шляхи для розуміння самого себе.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.