Тема 14.

Цікаві факти життя і творчості музикантів

Ф. Шаляпін і М. Горький практично водночасно пробувалися в хор: М. Горького взяли, а Ф. Шаляпіна – ні.

Симфонія №5 Л. Бетховена була першим музичним твором, у якому використовувався тромбон.

„Героїчна симфонія” Людвіга Ван Бетховена спочатку була присвячена Наполеону Бонапарту, але коли Наполеон проголосив себе імператором, Л. Бетховен зняв присвяту.

Вольфганг Амадей Моцарт почав складати музику в 3 роки.

Найвідоміший свій твір „Сон у літню ніч” Фелікс Мендельсон написав, коли йому було 17 років.

Перед тим, як сідати за написання музики, Л. Бетховен виливав на свою голову відро холодної води. Він вірив, що це дуже сильно стимулює роботу мозку.

В 1792 році на прем’єрі опери „Таємний шлюб” Доменіко Чімарози глядачі аплодували так голосно, що артисти були змушені виконати на „біс”… всю оперу цілком. Навіть Лучано Паваротті жодного разу такого робити не доводилося.

Фріц Крейслєр і Сергій Рахманінов виконували сонату С. Франка в „Карнегі-хол”. Скрипаль грав без нот і... раптом пам’ять підвела його вже в першій частині! Ф. Крейслер підійшов ближче до піаніста і заглянув в ноти, намагаючись знайти той такт, де він міг би „упіймати” партнера.

– Де ми знаходимося?! Де ми знаходимося?! – відчайдушно зашептав скрипаль.

– У „Карнегі-хол”, – не припиняючись грати, пошепки відповів С. Рахманінов.

Одного разу Дж. Верді, вже убілений сивиною і відомий на весь світ, розмовляв з одним композитором-початківцем. Композиторові було вісімнадцять років. Він був абсолютно переконаний у власній геніальності і увесь час говорив тільки про себе і свою музику.

Верді довго і уважно слухав молодого генія, а потім з посмішкою сказав:

– Мій юний друже! Коли мені було вісімнадцять років, я теж вважав себе великим музикантом і говорив: „Я”. Коли мені було двадцять п’ять років, я говорив: „Я і Моцарт”. Коли мені було сорок років, я вже говорив: „Моцарт і я”. А зараз я говорю просто: „Моцарт”.

Одного разу Дж. Верді запитали, яке зі своїх творінь він вважає найкращим?

– Будинок, який я побудував в Мілані для престарілих музикантів...

Чудовий музичний талант Жоржа Бізе вже в дитинстві проявився настільки яскраво, що його прийняли в Паризьку консерваторію в дев’ятирічному віці. А в дев’ятнадцять років юний Ж. Бізе вже закінчив навчання і став професійним композитором. Один малоуспішний композитор відізвався про Ж. Бізе, як про скоростиглий талант.

– Хто рано розцвів, той і відквітне рано, – з усмішкою сказав він.

– Судячи з усього, сам він збирається розцвісти не раніше, ніж йому стукне сімдесят, – розсміявся юний композитор, коли йому передали ці слова.

У Дьєппе (Франція) відбулося урочисте відкриття пам’ятника К. Сен-Сансу, яке проходило... у присутності самого композитора. Відкриття пройшло успішно і супроводжувалося великим концертом. К. Сен-Санс з великою іронією віднісся до подібної урочистості:

– Нічого не поробиш, доводиться змиритися з тим, що я вже не людина, а пам’ятник. Мабуть, дьєппці настільки зненавиділи мою музику, що просто втомилися чекати моєї смерті і таким чином вирішили змусити мене припинити складати музику.

Музичні здібності у Моріса Равеля стали проявлятися досить рано. У хлопчика був абсолютний слух і він вивчив ноти раніше, ніж азбуку.

Одного разу, будучи з батьками в гостях, де зазвичай не обійшлося без музикування, маленький Моріс рішуче вступив в суперечку з дорослими: він стверджував, що нота, яку усі приймали за „фа-дієз”, насправді – чисте „фа”.

– Подивися на клавіатуру, Моріс, ти ж бачиш – це чорна клавіша, а отже, це „фа-дієз”, – умовляв батько.

– Значить, її треба перефарбувати у білий колір, – не здавався малюк, – це „фа” чисте.

Пізніше, коли хазяї перевірили лад інструменту, виявилося, що рояль дійсно був налаштований на півтону вище...