Популярна музика.

Поп-музика (англ. pop music, скорочене від popular music – „популярна”, „загальнодоступна музика”) – поняття, яке охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Під поп-музикою зазвичай розуміється музика, створена з метою бути популярною і комерційно успішною.

Майкл Джексон, „король поп-музики”

Культурний феномен популярної музики, що виник в США, Англії та інших країнах як фактор молодіжного руху, дуже суперечливий. Популярна музика віддзеркалювала переважно настрої розчарування, самотності, пригніченості, твори популярної музики містили, поряд з почуттями протесту проти соціальної несправедливості, пропаганду анархічного індивідуалізму і сексуальної свободи.

У загальному випадку термін „поп-музика” має двояке значення;

Ø будь-яка масова музика (рок, електроніка, джаз, блюз тощо);

Ø окремий жанр популярної музики (пісня, що легко запам’ятовується).

Основні риси поп-музики як масової культури – простота, мелодійність, вокал і ритм, з меншою увагою до інструментальної частини. Основна і практично єдина форма композиції в поп-музиці – пісня. Тексти поп-музики зазвичай нехитрі і присвячені особистим почуттям. Поп-музика включає такі піджанри: „європоп”, „латіна”, „диско”, „електропоп”, танцювальна музика та інші.

Автори й виконавці популярної музики не прагнули до набуття спеціальної музичної освіти, відмовлялись від творчих та виконавських пісенних традицій минулого, вважаючи, що вони заважають щирості та безпосередності. Популярній музиці властиве навмисна примітивність інтонаційних формул, багаторазове повторення одного мелодійного звороту; довільне фразування на фоні активного ритмічного пульсування, що створює велику напругу, доводячи виконавців та аудиторію до гіпнотичного стану. Інструментальні ресурси популярної музики обмежені, як правило, електрогітарами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та екзотичних інструментів тощо.

Для сучасної популярної музики велике значення має електронна апаратура, яка дозволяє не тільки досягати сили звучання поза больовим порогом, але й перетворювати музичний матеріал, досягаючи значних акустичних ефектів.

Вокальний стиль популярної музики характеризується співом „відкритим” звуком, наближеним до мовленнєвого, недоліками тембрів, у неприродній теситурі, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших „виконавських” ефектів. Сучасні форми популярної музики поширені у всьому світі, проте складність її оцінювання як культурного явища зумовлена нерівнозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі. Поява нових видів взаємодії виконавців з аудиторією, нових форм музичної експресії, переможна хода року привертають до популярної музики значну увагу соціологів і набагато меншу – мистецтвознавців.

Безпосереднім попередником поп-музики була народна музика, а також пізніші вуличні романси і балади. Сучасна поп-музика формувалася паралельно з іншими жанрами, такими як рок-музика, і не завжди була віддільна від них; найбільш типовою формою був „традиційний поп” (traditional pop), який було прийнято називати „естрадна музика”, „естрада”. Традиційна „поп-музика” виконується співаком-солістом під фонограму. У США естрада була тісно пов’язана з джазом (Френк Сінатра), у Франції – з шансоном (Шарль Азнавур); у СРСР – Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко, Марк Бернес. Значну частину поп-музики США складають виконавці в жанрі „соул” (англ. soul – „душа”).

Рок-музика –це стиль популярної музики, що з’явився у Великобританії та США на межі 50 – 60-х рр. Рок-музика має свої виражальні особливості – використання блюзових мелодичних зворотів, перебільшене значення метроритму, застосування тембрів електричних музичних інструментів, підсилювачів звуку, особлива (експресивна) манера виконання. Яскарвим представником виконання рок-музики став рок-гурт „Бітлз” („Beatles”). Рок-гурт „Beatles” – символ молодіжної музики 60-х рр., куміри кількох поколінь, своєрідні „класики ХХ століття”.

У 70-ті рр. ХХ ст. з’являється стиль „диско” („євродиско”) у виконанні груп: ABBA, Boney M, Dschinghis Khan, Bee Gees. Поп-музика відтепер витісняє „рок-н-рол” в якості основної танцювальної музики на дискотеках.

Завдяки появі музичного телебачення, в 1980-ті рр. формується культура відеокліпів. У цей час в США з’являються такі зірки, як Прінс і Мадонна. На поп-музику в цей період впливають „хіп-хоп”, „соул” і „ритм-енд-блюз”. Такі виконавці як Уїтні Х’юстон, Майкл Джексон, Стіві Уандер, Рей Чарльз зробили цей стиль одним з основних в сучасній поп-музиці. Пізніше до цього додається танцювальна електронна музика („рейв”).

Сучасна поп-музика асоціюється в основному із її західним різновидом, – „європоп”. Цей стиль переважає як в Америці, так і в Європі, у тому числі в Росії. Проте в різних регіонах світу існують свої особливості, пов’язані з поєднанням ритмів поп-музики і національних мелодій. Так, варто відмітити латиноамериканську поп-музику (latina) з її численними танцювальними жанрами – „самба”, „сальса”, „румба”, „танго”, „ча-ча-ча”, „ламбада”, „макарена”. „Латіна” добилася популярності і на півночі завдяки таким виконавцям, як Kaoma, Глорія Естефан, Ріккі Мартін. Близькосхідна поп-музика відрізняється незвичайною мелодикою; свій колорит має і японська поп-музика.

На сучасній українській сцені представлені майже усі музичні напрями: від „фолк” до „ acid джазу”. Активно розвивається клубна культура. Українські поп-виконавці – Софія Ротару, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, ВІА Гра, Руслана, Ані Лорак, Олена Вінницька, Світлана Лобода та ін. – набули популярності далеко за межами України.

Популярна музика представлена на фестивалях „Червона рута”, „Таврійскі ігри”, „Чайка” та ін.

Також розвивається українська рок-музика. Серед найвідоміших груп: „Океан Ельзи”, „Грін Грей”, „Скрябін”, „Тартак” та ін.

Стають популярними і вокальні ансамблі: „Піккардійська терція”, „Менсаунд”. Представлено на Україні і мистецтво джазу: міжнародні фестивалі джазової музики проходять в різних містах країни, серед них найбільш відомі – „Додж”, „Jazz Bez”, „Jazz Koktebel”. У 2010 році відомий джазовий гітарист Роман Мирошниченко став першим українським лауреатом престижної американської премії The Independent Music Awards в двох номінаціях, що послужило свого роду проривом світового рівня для сучасної вітчизняної музичної сцени у сфері інструментальної музики.

РОЗДІЛ 2.

ВПЛИВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ОСОБИСТІСТЬ