💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Психологічні причини злочинної поведінки

Кримінологічну суть злочинів складає їх мотивація, яка в суб'єк­тивній формі відображає всю сукупність об'єктивних причин і умов. Причинність злочинної поведінки - складний об'єкт для вивчення. Вона може бути всебічно досліджена тільки в рамках комплексу наук про людину і суспільство: соціології, соціальної психології, загаль­ної психології, психофізіології і біології. На соціально-психологічно­му рівні досліджуються криміногенні властивості таких явищ, як соціальні традиції, настрої, правосвідомість, ціннісні орієнтації, а та­кож механізмів - громадської думки, моди, міжособистісного спілку­вання, психологічного впливу, конформізму та ін. Психологічний аспект розкриває зв'язки психічних станів і процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних властивостей (направленості, здібностей, характеру) зі злочинною поведінкою. На психофізіоло­гічному і біологічному рівнях ставиться завдання виявити вплив вла­стивостей нервової системи, темпераменту і процесів фізіологічно­го характеру на злочинну поведінку.

Аналіз формування злочинної поведінки з позицій психології передбачає пошук відповідей на такі питання, як: чому здійснено злочин? Що привело чи заставило цю людину вибрати злочинний варіант поведінки в конкретній ситуації? Який психічний стан інди­віда, його психічні властивості, що проявились в злочинній дії?

Відповіді на ці питання не можуть бути однозначними, бо злочин, як свідома дія людини, завжди є результатом складної взаємодії найрізноманітніших причин. Поведінка людини спонукується і регулюється його індивідуальним, суб'єктивним сприйняттям і відображенням реальних життєвих обставин і відношенням індивіда до цих обставин.

♦ Об 'єктивними причинами правопорушень є протиріччя в соціальних і економічних відносинах - низький рівень життя людей, недоліки організаційного і адміністративно-господарського характеру, безробіття, найближче соціальне оточення та ін.

♦ Суб'єктивними причинами злочину виступають соціальні позиції особистості, система цінностей і інтересів, рівень соціалізації і правосвідомості, соціальні установки і стереотипи поведінки, а також психодинамічні особливості особи і тимчасові психічні стани.

Оскільки поведінка людини не буває прямим наслідком без­посередньо діючих факторів (соціально-економічних умов жит­тя, ситуативних обставин і т.п.). її неможливо розглядати по ана­логії з причинністю в явищах природи. Система зовнішніх обставин в поведінці особи переламується через її внутрішній світ, через її психіку.

!!!!!!!!!!!!! В злочинній поведінці проявляється єдність об'єктивних та суб'єктивних факторів людської життєдіяльності.

Спроби наукового пояснення особи злочинця і злочинної поведінки психоло­гами йдуть з початку XX ст. Одна з перших концепцій полягає в тому, що злочи­нець має ряд специфічних негативних рис характеру або особистості в цілому. Так, П.Поллітц виділяв у злочинця такі психічні особливості, як " відсутність співчуття", " заниженість відчуття болю", " байдужість до покарання", " пи­хатість", " схильність до пияцтва", " сексуальна розпущеність" та ін. Під впли­вом досліджень психіатрів (особливо К. Шнайдера, який дав класифікацію пси­хопатичних особистостей) на початку 30-х pp. XX ст. кримінологи зацікавились психіатричними інтерпретаціями злочинця. Наприклад, А. Мерген відмічав, що тенденція до злочину закладена в людині з самого початку, " психопат піддається їй тому, що сила цієї тенденції дістає патологічну перевагу над всіма іншими"

Особливу увагу послідовники біологізаторського підходу, і зокрема представ­ники фрейдистської та неофрейдистської школи, придають поясненню природи такої властивості, як агресивність, яка ніби-то слугує першопричиною насиль­ницьких злочинів. Агресія - поведінка, метою якої є нанесення шкоди деякому об'єкту або людині. Вона виникає, на думку фрейдистів і неофрейдистів, в ре­зультаті того, що з різних причин не реалізуються окремі неусвідомлювані врод­жені потяги, що збуджує агресивну енергію, енергію нищення. В якості таких не-усвідомлюваних вроджених потягів Е.Фрейд розглядав лібідо, А.Адлер -прагнення до влади, до переваги над іншими, Е. Фромм - потяг до нищення.

Очевидно, що при такому поясненні агресивність неминуче повинна виник­нути в будь-якої людини з вродженими, сильно вираженими неусвідомлюваними потягами, які далеко не завжди здатні реалізуватися в житті і тому знаходять свій вихід в деструктивній, нищівній поведінці.

Проте наступні дослідники агресивності та її природи як за кордоном, так і у нас в країні (А.Бандури, Д.Бергковец, А.Басе, Е.Квятковсъка-Тохович, С.Н.Єніколопов та ін.) суттєво змінили точку зору на природу агресії і на її вираження.

Все більша роль в природі агресії відводиться соціальним факторам, які діють при житті.

Біологічні фактори не можна відокремлювати, відривати їх від соціальної сутності особи, але разом з тим не можна їх і не врахо­вувати. Біологічні властивості людини взаємодіють з певними психічними утвореннями, є умовою розвитку його психічних яко­стей в конкретних соціальних обставинах. " Серед обстежених нами рецидивістів, - констатує А.Р. Зелінський, - встановлено 14% осіб, останні злочини яких значною мірою обумовлені, на наш по­гляд, генетично і структурно нижчими властивостями: ексцесами темпераменту, патологією психіки, підсвідомими потягами".

♦ Причини злочинної поведінки слід розглядати в комплексі, враховуючи і біологічні фактори індивіда, його індивідуально-психологічні особливості, соціально надбані ним якості та зовнішні обставини, в яких здійснюється формування особистості і реалізується її життєдіяльність.

У виникненні злочинної поведінки необхідно розрізняти факто­ри, що визначили розвиток спрямування особистості та її емоцій­но-вольові регуляційні особливості. Стосовно останнього, то в зло­чинах, що здійснюються при домінуванні в поведінці емоційної сфери, певні дії виникають раптово і носять імпульсивний харак­тер. В структурі таких дій різко зростає роль рухових (моторних) компонентів і понижується роль оціночно-орієнтовних компонентів.

Розвиток особистості залежить від того безпосереднього середовища, яке її оточує, від особистого досвіду, від її діяльності і т.д. А це безпосереднє середо­вище може бути носієм конкретних антисуспільних звичок, які через насліду­вання, зараження, навіювання і поведінкові стереотипи чинять вплив на люди­ну, котра потрапила в таке мікросередовище. Таким чином, соціальне в людині зумовлене самим її існуванням у суспільстві і різних малих групах, її діяльні­стю і спілкуванням, які виникають на цій основі потребами, інтересами, ціннісни­ми орієнтаціями. Саме соціальна взаємодія і комунікації формують поведінку людини і її внутрішнє уявлення про саму себе. При цьому під соціальною взає­модією розуміється прагнення людей до узгодженої поведінки, без якої немож­ливе соціальне життя, а також наявність своєрідного зворотного зв'язку (його роль відіграють уявлення індивіда про те, що на його думку, від нього очіку­ють інші люди, як вони його бачать і сприймають.

Важливим елементом соціальної взаємодії' є власна діяльність інди­віда, яка багато в чому зводиться до контролю за своєю поведінкою. Свідома поведінка формується в процесі спілкування, спільної робо­ти. Узгоджена дія у стійких ситуаціях залежить від кожного учасни­ка комунікативного процесу, який збфігає свою особисту автономію і контролює себе з точки зору групових експектацій. Найбільшою са­мосвідомістю володіє та людина, яка слідкує за Я-образами і допус­кає менше спонтанності у своїх вчинках.

!!!!!!!!!!!!! Юрист завжди повинен пам'ятати про те, що детермінантів поведінки людини у рамках соціальної взаємодії принаймні два - група і особистість. Кожен учасник соціальної взаємодії - це особистість, продукт особливої історії. Кожна група людей також має свою історію, яка не залежить від однієї окремої людини (досить пригадати, що шаблони поведінки існували значно раніше, ніж черговий індивід вступав у ту чи іншу соціальну групу. Відповідно, щоб зрозуміти, що відбувається у ситуації правопорушення, потрібно знати особливості як, окремої особистості, так і закономірності функціонування групи, членом якої дана особистість являється.

Суттєво й інше: в реальній соціальній поведінці взаємодія не обов'язково носить узгоджений характер. Досить часто вини­кають конфлікти як " по горизонталі", так і " по вертикалі". У си­туації конфлікту люди мимоволі, а частково свідомо заперечу­ють очевидне, забувають те, що до цього добре пам'ятали, тлумачать події у бажаному для них напрямку, приписують іншим властивості, які характерні для них самих, замість розум­них дій впадають в істерику і т.п. Подібна поведінка у психо­логічній науці називається " захисною", а відповідні психічні механізми - " захисними". У контексті злочинної поведінки за­хист будується з метою уникнути усвідомлення власних слабко-стей чи небезпечної зовнішньої ситуації.

Тому багато спеціалістів обгрунтовано вважають, що про­типравні дії зумовлені, з одного боку, груповими ефектами (у тому числі і впливом літератури, ЗМІ), а з другого, - особисті­стю правопорушника. Так серед факторів, які зумовлюють фор­мування у правопорушників певного відчуття особистої безпе­ки, вказуються наступні:

- надія на щасливий випадок, яка породжується прикладами інших правопорушників, поганими зразками літературної і кінопродукції і т.п.;

- успішність минулих дій суб'єкта, схильність до ризику зростає по мірі успіху;

- ризикованість може бути властивістю особистості правопоруш­ника, яка виражається у потягу до гострих відчуттів;

- признання ризику " фатумом життя", що особливо характерне для фаталістичної позиції багатьох рецидивістів.

♦ Отже, причини злочину носять соціально-психологічний характер. Такий підхід створює реальну основу для встановлення зв'язку між соціальними умовами життя і психологічними властивостями окремих особистостей. Біологічно успадковані якості людини являються умовою розвитку її психічних властивостей у визначенні певних соціальних обставин.