Психологія організованої злочинності

Групові злочини, як показують дослідження, складають більше 20 відсотків всіх злочинів. Суспільна небезпека організованої злочинності більш висока в порівнянні з індивідуальними злочинами, що зумовлюється кількома психологічними і соціально-психологічними факторами:

- здійснення злочину в умовах групи психологічно полегшується, відбивається вплив інших членів групи;

- організована злочинність відрізняється просторовим розмахом (нерідко охоплює цілі регіони, галузі господарства) і масштабом злочинного діяння (розкрадання в особливо крупних розмірах, контрабанда і т.п.);

- є можливість залучення в злочинну діяльність нових осіб, в тому числі державних службовців та неповнолітніх;

- чинить певний вплив на діяльність злочинної групи і психічне антисоціальне зараження.

Злочинна група має певну ієрархічну структуру (у більшості випадків структура виглядає як піраміда, на вершині якої знаходиться вожак) і досить високий рівень саморегуляції. Вона відзначається системою своїх норм поведінки і міжособистісних відносин:

- у злочинній групі існує жорстка система безумовного підкорення, при якій " нижчий" виконує розпорядження " вищого" в ієрархії;

- взаємовідносини засновані на егоїстичному розрахунку, на утвердженні переваги шляхом грубої фізичної сили;

- у злочинній групі відбувається поділ ролей і функцій, які виконуються кожним членом групи (вожак, касир - утримувач " общака", зв'язківці, рядові бойовики, охоронці та ін.);

- члени злочинної групи пов 'язані круговою порукою, іноді скріпленою кров'ю (в багатьох бандах існує клятва мовчання як своєрідний " кодекс честі" бандита).

Психологія організованої злочинності відрізняється спільністю злочиннігх цілей та інтересів. При цьому злочинна група створюється з метою здійснення не одного єдиного злочину, а для постійної і довготривалої злочинної діяльності. Юридична практика показує, що окремі злочинні групи займаються антисоціальною діяльністю на протязі кількох років. Іншими словами, злочин перетворюється на ремесло членів злочинної групи, що формує у них відповідну психологію, субкультуру. Про психологію бандита, його моральний образ і людські якості, можна судити з даного прикладу.

Банда Капущу виникла в Підмосков'ї в 1995 році: саме тоді звільнився із зони після восьмирічного ув'язнення за здійснене вбивство уродженець Болгарії. Він став створювати власне кримінальне угрупування. Знаючи, що в нього важка форма туберкульозу і довго йому прожити не вдасться, Микола, замість того, щоб подумати про душу і вічність, вирішив у останні свої роки заробити будь-яким иіляхом багато грошей і як слід " відімстити" ненависному людству за свою долю, що не склалася. Спочатку банда складалася з чотирьох осіб. Однак здійснивши кілька розбійних нападів на магазини і квартири, вожак вирішив позбутися своїх помічників. Для початку запропонував заради " найбільш справедливого поділу" двом подільникам, О.Волкову і Д.Сиротко, вбити " третього зайвого" - С.Кулагіна. Потім спровокував Волкова на вбивство Сиротко - ніби, двом більше залишиться. А після цього вбив і самого Волкова, привласнивши всі гроші собі.

Два роки потому Капущу завів дружбу з 22-річним В.Зобовим, разом з яким взявся грабувати автовласників. Влітку 1997 року склад кровавої банди поповнився затятими кримінальниками В.Нікітіним, В.Гулевським та С.Росляковим. Ще двое, які прийшли в угрупування трохи згодом особливої ролі в діяльності банди не зіграли і невдовзі були вбиті своїми ж за " неблагонадійність".

Багато злочинів здійснила ця банда. Лише за серпень 1997 р. ці нелюди позбавили життя 9 людей. Найпідлішим їх злочином можна вважати вбивство " човникарки" Є.Ларіної і її домочадців. Ларіну та її чоловіка О.Семикіна катували на очах трьох дітей... Забравши наявні гроші, золоті прикраси і машину з товаром, головорізи пішли, залишивши після себе п'ять трупів. Дітей - 11-річного Максима, 15-річну Діану та 16-річну Оксану, та їх матір Нікітін і Капущу прикінчили пострілами впритул. Зв'язаного Семикіна облили бензином, і він згорів заживо...

Через кілька місяців затримали вожака і всіх решту бандитів.

При аналізі злочинної діяльності окремої особистості у складі групи жоден співучасник групового злочину, якщо він визнаний таким, не може бути невинним. Але при оцінці особистості співучасника юридичні працівники повинні мати на увазі, яку роль він виконував у здійсненому груповому злочині, які його цілі і мотиви, в якій мірі він міг передбачити наслідки своїх дій і дій всієї групи в цілому, як він ставиться до самого факту здійснення злочину та ін. Особливу увагу необхідно приділити аналізу ролі організатора, підбурювача, виконавця, помічника, з'ясувати значення дій кожного з них у здійсненому злочині. Якщо злочин здійснений за попередньою змовою, то юристу важливо виявити ситуацію виникнення змови і місце кожного з її учасників.

Як правило, злочинна група для її членів виступає як референтна група, і поведінка кожного визначається цілями та інтересами цієї групи, її неписаними нормами, експектаціями групи, прагненням до позитивної оцінки групою своїх дій і поведінки, конформністю у відношенні вимог цієї групи до її учасників. Причому в злочинній групі досить ефективно діють своєрідні санкції як засіб примусу до дотримання проголошених " верхівкою" норм поведінки. Санкції можуть бути позитивними (у випадку, якщо член групи виконує її сподівання) і негативними (по відношенню до тих, хто відхиляється від групових стандартів).

Організована злочинність не має меж. В останні роки кримінал звив міцну павутину злочинної спільноти, яка займається торгівлею новонародженими. Наймані вбивці- кіллери холоднокровно і безжально влаштовують точно сплановану прицільну стрільбу, різанину; з'явилися так звані кіллерські групи. Кримінальні угрупування беруть участь у незаконному обігу зброї, організовують притони з використанням сексуальних рабинь і т.п. У злочинне середовище все більше залучаються жінки і молодь.

Корислива мотивація - провідна мета злочинних дій. Як показують дослідження, вона характерна для 75% злочинних посягань. Наприклад, контрабанда, торгівля зброєю, кіднеппінг (викрадення дітей з метою шантажу і отримання викупу), наркобізнес, торгівля новонародженими, підробка грошей, хабарництво, крадіжки, рекет та ін. є корисливими злочинами.

Кожен вид організованої злочинності, підкоряючись певним загальним соціально-психологічним закономір-ностям, в той же час має свої психологічні особливості, свій соціально-психологічний механізм становлення і функціонування, свою спрямованість і стійкість. Це ускладнює діяльність працівників слідчих органів, судів, прокуратури та інших юристів-спеціалістів. Кожен з них повинен володіти високими професійними знаннями, навиками і вміннями, самоорганізованістю, наполегливістю, відповідальністю, винахідливістю, витримкою, самокритичністю, прагненням постійно поповнювати свій арсенал новими способами і формами боротьби з організованою злочинністю.

!!!!!! В останній час все більшого значення набувають переговори зі злочинцями, які дозволяють в багатьох випадках забезпечити усунення небезпеки для людей, уникнути застосування сили. Переговори зі • злочинцями -досить новий підхід до вирішення боротьби з організованою злочинністю, який вимагає відповідних знань і вмінь від сил правопорядку і суспільної безпеки.