💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Психологія судді

Відповідно до Конституції України правосуддя здій­снюють професійні судді та, у визначених законом випад­ках, народні засідателі і присяжні (ст. 127). У цій же нор­мі Основного Закону держави, у зв'язку з особливим ста­тусом судді, визначається, що професійні судді не мо­жуть належати до політичних партій та профспілок, бра­ти участь у будь-якій політичній діяльності, мати пред­ставницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім науко­вої, викладацької та творчої.

Суддя — посадова особа відповідного суду, носій су­дової влади. Це та особа, яка уповноважена виносити су­дові рішення від імені держави¹. З цим пов'язане її підкорення тільки закону, заборона впливу на неї будь-яким способом.

Професія судді є найбільш складною серед юридичних професій. Це пов'язано з необхідністю приймати важливі і відповідальні рішення, визначати долі інших людей, їхню винність чи невинність у вчиненні злочинів. Тому суддя повинен нести високу відповідальність за свої вчинки і дії.

Пізнавальна діяльність судді спирається на вже зі­брані матеріали (докази з кримінальної справи) на досу-довому слідстві. Суд повинен перевірити пред'явлені до­кази, їх «зважити» і винести відповідне рішення. Йдеть­ся про професійні якості судді, наявність відповідного досвіду, вміння розібратися у життєвій ситуації. Саме з цим пов'язаний віковий ценз судді — не молодше двад­цяти п'яти років. Необхідний також і стаж роботи у галу­зі права — не менше трьох років.

У процесі дослідження події суддя конструює уявні моделі, висуває судові версії. Наявність обвинувального висновку у матеріалах кримінальної справи не повинна справляти сугестивного впливу на суддю. Поряд з вер­сією обвинувачення можуть висуватися і контрверсії. У цьому виявляється і роль захисту у змагальному кримі­нальному процесі. Л. Є. Владимиров зазначав, що суд — не аудиторія, де читаються лекції, які складаються з уза­гальнень різноманітного матеріалу. Суд — розслідування індивідуальної події, і захисник повинен усі свої мірку­вання будувати на основі певного випадку. Тут не може йтися про злочинність узагалі, а лише про злочинність саме тієї людини, яка сидить на лаві підсудних. Перебу­ваючи у межах того злочину, який засуджується і який він вивчає, захисник повинен тільки з нього черпати свої дані і доводи, ґрунтуючись тільки на клінічному ви­вченні окремого випадку. Йдеться про винність не класу, не групи, не професії, не партії, а саме цієї окремої людини, проти якої пред'явлено обвинувальний акт. Не слід змішувати двох трибуналів: наукового і судового. Пер­ший не знає ніяких строків і умовностей, другий, за са­мим своїм завданням, пов'язаний строками й умовностя­ми. Кримінальна справа — це «крапля води», у якій жи­ве цілий світ істот, здебільшого невидимих для неозброє­ного ока¹.

Судді у змагальному процесі (обвинувачення — за­хист) належить регулююча роль. Така роль полягає у створенні ділової обстановки судового процесу, визна­ченні і регулюванні спілкувань, усуненні різко конфлікт­них відносин, зниженні надмірного емоційного збуджен­ня учасників.

Діяльність судді пов'язана з розглядом різних за сво­їм характером справ (кримінальних, цивільних, адмі­ністративних та ін.). Відсутність належної спеціалізації суддів, високий ступінь інтелектуальних і емоційних на­вантажень, перевищення нормативів кількості розгляду справ призводить до виникнення негативних емоцій, до психологічних перевантажень, а зрештою, і до про­фесійної деформації (використання схематичності і шаб­лона в діяльності, негативного ставлення до людей, спро­щення процедури розгляду кримінальних чи цивільних справ та ін.)[1].

Суддя має відрізнятися високими моральними пара­метрами, прагненням до справедливості. Необхідний індивідуальний підхід до кожної людини, поважне став­лення до її особистості. Правосуддя зачіпає долі багатьох людей. Судити потрібно справедливо, з урахуванням всіх обставин справи. Суддя ж повинен бути об'єктивним.

Пізнання у суді передбачає зіткнення різних інте­ресів, виникнення суперечливої інтерпретації тих або інших фактів. У цій ситуації суддя повинен уміти ви­окремити головне, усунути перекручування, відрізнити емоції від існуючих реальностей. Судді доводиться взаємодіяти з широким колом осіб з різним процесуаль­ним положенням, які по-різному ставляться до справи, відрізняються за своїм інтелектом, віком, професією, соціальним станом та ін. Ця взаємодія має бути суворо процесуальною. Суддя не повинен виконувати не влас­тиві функції у наданні «правової допомоги населенню». У цьому плані справедливо звучать слова: «Суд довідок не дає».

Суддю вирізняє висока культура мови. За допомогою мови суддя здійснює комунікативну функцію, регулює спілкування різних осіб, здійснює у допустимих формах психологічний вплив. Мова судді повинна вирізнятися лаконічністю, чіткістю формулювань, юридичною гра­мотністю. У діяльності судді важливе значення має пись­мова мова, вміння складати процесуальні документи.

Професійна діяльність судді передбачає чіткий добір осіб на ці посади, вироблення своєрідних критеріїв відпо­відності. У психологічній літературі пропонувалася роз­робка професіограми судді (необхідний набір якостей за­лежно від виконуваної діяльності). Стосовно діяльності судді виділяють такі сторони (В. Л. Васильєв):

соціальну (висока відповідальність за свою діяльність, неупере­дженість тощо);

реконструктивну (загальний і спеціаль­ний інтелект, пам'ять, уява, аналітичне мислення, інтуї­ція судді та ін.);

комунікативну (чуйність, емоційна стій­кість, уміння слухати і розмовляти й ін.);

організаційну (воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість та ін.);

посвідчувальну (загальна і спеціальна культура письмової мови, навички в складанні письмових доку­ментів та ін.).