Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Кожна особистість включена в залежності від видів діяльності і спілкування в різноманітні соціальні групи, в яких вона виконує певні соціальні ролі. Соціальна роль не зводиться лише до правового статусу індивіда, вона характеризується як його певними правами і обов'язками, так і комплексом нормативних вимог до поведінки. Справа в тому, що і формальна, і неформальна соціальна група є носієм тих чи інших соціальних цінностей, норм поведінки, а також служить джерелом примусового впливу, спрямованого на забезпечення відповідності поведінки членів групи вказаним нормам.

У навчальному, трудовому, спортивному, військовому та іншому колективі, а також в дворовій компанії чи іншій неформальній групі людей, окрім вказаних вище спрацьовує такий соціально-психологічний механізм соціалізації як конформність.

♦ За своєю суттю - конформність (від лат. conformis - подібний, схожий)-це прагнення пристосувати свою поведінку до вимог решти членів колективу чи групи людей. Від інших механізмів правової соціалізації кснформність відрізняється тим, що виникає конфлікт між тим, що думає людина, і тим, як поводить себе насправді, між тим, що вона говорить, і тим, як діє реально. Іншими словами, конформність фіксується там, де є конфлікт між власною думкою індивіда і думкою групи (колективу), до якої він належить, якщо подолання цього конфлікту здійснюється шляхом згоди з думкою групи (колективу).

Розглядаючи співвідношення конформності і дотримання норм права, спеціалісти виділяють наступні ситуації:

- особистість схвалює правові норми і підкоряється їм тому, що внутрішньо приймає їх зміст;

- людина не схвалює ті чи інші правові норми, але підкоряється їм;

- індивід не схвалює (не приймає) правові норми і не підкоряється їм;

- людина погоджується зі змістом правових норм, але не підкоряється їм.

Якщо особистість свідомо дотримується соціальних норм, враховує їх у своїй взаємодії з іншими людьми, - наявний свідомий конформізм, який характеризує морально-правову зрілість особистості, її здатність оцінити норми права і на цій основі будувати власну поведінку.

Якщо ж особистість дотримується соціальних норм, в тому числі і норм права, під впливом групового тиску і факторів зовнішнього порядку, - це підпорядкований конформізм, який має в собі можливість стати на шлях протиправного типу. Це пояснюється тим, що використовуючи " сприятливу" для себе ситуацію (наприклад, відсутність соціального контролю з боку членів групи), особа з вираженим підпорядкованим конформізмом може вибрати незаконні засоби для досягнення своєї мети.

За соціальною спрямованістю групи поділяються на соціальні і антисоціальні. Суттєво, що можливі випадки деградації нормальної соціальної групи (наприклад, в межах трудового колективу об'єднуються особи - розкрадачі майна, а в свій час нормальна сім'я перетворюється в аморальну та ін.).

Раніше вже зазначалося, що сім'ї належить особлива роль в правовій соціалізації. Тому дефекти соціалізації в сім'ї найбільш небезпечні. Порушення в засвоєнні морально-правових норм, прийнятих в суспільстві, спостерігається " з вини" сім'ї в наступних випадках:

♦ батьки словесно і своїми вчинками затверджують аморальні і навіть антисоціальні способи поведінки (відбувається пряме засвоєння дитиною чи підлітком норм асоціальної поведінки);

♦ батьки словесно дотримуються загальноприйнятих моральних норм поведінки, але здійснюють дії і вчинки, які їм суперечать (у дітей виховується лицемірність, з'являються асоціальні установки);

♦ батьки словесно і на ділі дотримуються загальноприйнятих поведінкових норм, але при цьому не задовольняють емоційних потреб дитини (підлітка), що значно ускладнює нормальний процес соціалізації;

♦ батьки застосовують в якості основних такі методи виховання, як насилля, примушування, приниження особистості дитини (підлітка).

♦ Сім'ї, для яких характерні дефекти правової соціалізації, які провокують дитину (підлітка) на здійснення правопорушень і злочинів, кримінологи називають неблагополучними.

- Псевдоблагополучна сім 'я з неправильними методами виховання

Криміногенна сім'я відрізняється тим, що її дорослі члени здійснюють злочини. Злочинна поведінка батька чи старшого брата демонструє дітям (підліткам) зразки антисуспільної поведінки, породжує внутрісімейні конфлікти і суттєво збільшує ймовірність здійснення злочину неповнолітніми.

П'ятнадцятирічний Іван М. має на своєму рахунку вже два звірячих вбивства. 11 січня 2001 року він убив у п'яній сварці бомжа, який запросив його у свій " будинок", 28 а січня - 13-річного Женю Стародубцева, учня московської школи №267, в якій раніше вчився й Іван М. Разом зі своїм приятелем Миколою і двома юними дівчатами він сидів на лавці біля під'їзду одного з будинків і хвастався своею " крутизною", переконуючи подруг, що запросто може " замочити" будь-кого. Побачивши Женю, який проходив поруч, він схотів його за руку, потяг в сторону поліклініки, знаючи, що там в цей час не повинно бути людей, і по-звірячому його вбив. Потім повернувся до своєї компанії, з гордістю доклав про вчинене і навіть показав труп своєї жертви...

З'ясувалося, що він ріс в сім'ї, в якій батько відсидів 10 років за вбивство людини. Його старшого брата, який вчився в тій самій 267-й школі, до цих пір з жахом і тремтінням згидують вчителі. В юному віці Іван пристрастився до алкоголю, балуючись і різноманітними " дурницями" - від токсичних речовин до наркотиків. Гроші на розваги добував дрібними крадіжками, грабуючи іноді власну матір...

Для аморальної сім’і характерні пияцтво і алкоголізм її дорослих членів, систематичні конфлікти (скандали і бійки), розпусні дії батьків. Виховання в таких умовах дітей, як правило, закинуте чи деформоване (батьки залучають своїх дітей до випивки, використовують стосовно них тілесні покарання, часом навіть в жорстокій формі та ін.). Такі сім'ї калічать дітей, формують психопатичні риси характеру, розвивають у них озлобленість і агресивність. Так формується потенційний правопорушник.

Руслан К. (12 років) засуджений за жорстоке побиття свого однокласника. Батько, який неодноразово лікувався, - хронічний алкоголік, постійно бив свого сина, будучи в стані сп'яніння. Мати Руслана сама боялася свого чоловіка і тому не могла захистити сина. Вчився Руслан погано, ні в яких суспільних справах участі не брав, часто прогулював шкільні уроки. По відношенню до однокласників вів себе озлоблено, грубо, часто бив їх (особливо тих, хто слабший за нього). Був неввічливий і в стосунках з вчителями, використовував грубі жести, плювання в спілкуванні з ними.

Відчуваючи, що клас його відкидає, набув нових " друзів", серед яких один був раніше судимий, а двоє стояли на обліку в дитячій кімнаті міліції. В наступний раз втікши з дому, разом з ними проводив весь вільний від школи час, почав вживати спиртні напої. Коли один з його " друзів" в сіпані алкогольного сп'яніння сказав йому, що він не може побити свого однокласника Ігоря, тому що той вищий за нього і сильніший фізично, Руслан " завівся " і в той же вечір жорстоко побив його металевим прутом, завдавши серйозні тілесні ушкодження.

Проблемна сім'я характеризується суперництвом між батьками за головуюче становище в сім'ї, роз'єднаністю, ізоляцією між батьками і дітьми. Постійна атмосфера напруженості між батьками приводить до того, що дитина (підліток) прагне як можна менше знаходитися вдома, вона втрачає емоційний контакт з батьками, виходить з-під соціального контролю дорослих. І в даному випадку створюються умови для криміногенного формування дітей (підлітків).

Неповна сім'я з дефектами в структурі часто створює певну складність у правовій соціалізації дітей і підлітків. Це пов'язано насамперед з тим, що дитина (підліток) відчуває емоційний дискомфорт, який виявляється в емоційному голоді, почутті власної неповноцінності, " ущербності".

Ольга С. (14 років) вчиться у сьомому класі. Сім'я розпалася, живе з матір'ю. Взаємостосунки у них конфліктні. Вчиться в школі незадовільно, всі її інтереси спрямовані на придбання нових речей, косметики. До інших людей байдужа, часто каже неправду заради власної вигоди, не вміє співчувати іншим. Не вміє стримувати небажані емоційні прояви, злісно жартує, нецензурно свариться. Щоб задовольнити свої потреби в одязі, дорогих речах та інших засобах косметики по суботах і неділях стала виїжджати в районний і обласний центри і займатися проституцією. При черговій зустрічі вкрала у чоловіка гаманець з документами і грошима, були швидко спіймана і відправлена в колонію для неповнолітніх.

Псевдоблагополучна сім'я відрізняється безперечним домінуванням одного з батьків, наявністю жорстких взаємостосунків між членами сім'ї, застосуванням насильства, фізичного покарання як основних методів виховання. Часом зустрічаються сім'ї, в яких виховання дітей можна назвати варварським. Часті фізичні покарання призводять,

по-перше, до появи у дитини (підлітка) дратівливості, злобності, агресивності,

по-друге, до заниженої самооцінки особистості дитини (підлітка),

по-третє, до втрати чуйності і здатності співпереживати іншим людям,

по-четверте, до появи ворожості по відношенню до батьків.

У подібних сім'ях діти часто тікають з дому, вступають у якусь злочинну групу молоді і здійснюють правопорушення аж до злочину.

Алік Д. (15 років) осуджений за розбійний напад в складі групи і зараз знаходиться в колонії для неповнолітніх. Ріс в повній сім'ї з непоганим матеріальним достатком. Починаючи з 5-6 років батько за незначні проступки його суворо карав, часом застосовував фізичну силу. Хлопчик ріс боязливим і лякливим, по відношенню до батька у нього виникло почуття ненависті. У 13 років вперше втік з дому і повернувся лише через 2 тижні. Як тільки він зайшов до хати, тут же був побитий батьком. Через місяць, не витримавши образ, погроз і побоїв, знову втік. У сусідньому районному центрі познайомився з такими самими, як він, кинутими напризволяще хлопцями. Щоб якось жити, вони крали продукти на ринку, відбирали гроші у малолітніх дітей і, в результаті, зважилися на розбійний напад. Всі, у тому числі й Алік, швидко були піймані і засуджені.

♦ Таким чином, дефекти сімейної правової соціалізації призводять до формування у особистості викривленої структури потреб і до соціально-негативних відхилень у поведінці.

Нерідко стають правопорушниками, а потім і злочинцями, так звані " важкі" учні через те, що для них школа перестає бути місцем, де вони задовольняють потреби в пізнанні, спілкуванні, належності до групи. Справа в тому, що в більшості випадків шкільні педагоги відносяться до " важких" учнів негативно, в роботі з ними використовують лише методи покарання, повчальних бесід, причому не жаліють самолюбства дітей, виставляючи перед класом напоказ всі негативні риси цих учнів. Через невмілі дії вчителів відносини " важких" учнів з класом руйнуються, що наносить їм душевну травму і налаштовує їх проти " всіх і вся". Конфліктні відносини з педагогами і адміністрацією школи, розрив відносин з однокласниками, становище відкинутого штовхає дітей на розваги і викликає у них потреби в алкоголі, наркотиках і т.п. Рано чи пізно вони поповнюють ряди правопорушників, для яких характерні зв'язки з тими особами, які мають аналогічні погляди на життя, близькі ціннісні орієнтації і звички поведінки.

Важливо мати на увазі, що в таких підліткових (а часом і дитячих) групах різко послаблюється соціальний контроль, процес правової соціалізації - пониження спадкоємності між поколіннями. Справа в тому, що морально-правові норми і цінності (повага до закону, працелюбство, соціальна відповідальність, справедливість та ін.) можуть бути засвоєні лише у процесі спілкування з дорослими, в ході спільної діяльності з ними. У випадку, коли підлітки знаходяться в контакті лише зі своїми ровесниками, типи правослухняної поведінки, зумовленої правовими нормами і культурними традиціями, ними не засвоюються. Такі групи при несприятливих соціальних умовах можуть переростати з розважальних в асоціальні, а поведінка їх членів - спочатку в аморальні вчинки, а потім в серйозні правопорушення.

Законослухняна поведінка індивіда формується соціальними устоями конкретного суспільства. Саме соціальне середовище створює передумови для реалізації тих чи інших правових норм. Законослухняна поведінка є результатом правової соціалізації, в ході якої відбувається засвоєння особистістю моральних і правових заборон, соціальних стереотипів поведінки. Вона визначається почуттям соціальної відповідальності, соціальної справедливості, повагою до права.

Повнота і ступінь реалізації прав багато в чому залежить від соціальних установок особистості, її ціннісних орієнтацій та інших психологічних явищ.

Розвиток правосвідомості завжди зумовлений навколишнім соціальним середовищем. На його формування впливають численні фактори макросередовища (політика, економіка, ідеологія, культура та ін) і мікросередовища, які переламуються через конкретні умови життєдіяльності особистості. Регулятивна сторона правосвідомості пов'язана з інтересами і потребами особистості, а також з волею. Схильність людини дотримуватися у своїй поведінці загальноприйнятих в суспільстві норм, її готовність дати звіт за свої дії і вчинки пов'язана з соціальною відповідальністю. Ії суть - співставлення вчинків людей з тим, як вони повинні поступати в даних обставинах. Особливо виділимо правову відповідальність як визначену законом міру обов'язкових вимог, які ставляться державою до кожного члена суспільства.

Правова відповідальність - це примусовий спосіб впливу на поведінку її тих осіб, які ухиляються від виконання основних вимог суспільства.