Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності

У вітчизняній психологічній науці встановлено, що психологічний аналіз діяльності виражає її зовнішні умови (об'єкт і предмет діяльності, середовище, результати і їх плив на психіку), внутрішні умови (потреби, мотиви, цілі, способи), а також: можливості управління і самоуправління. Характеристика психологічних особливостей діяльності юриста передбачає дослідження як специфіки вказаних компонентів, так і специфіки взаємодії цих компонентів.

Юридична діяльність відрізняється надзвичайно високою відповідальністю. У руках юриста (наприклад, прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника та ін.) зосереджені особливі владні повноваження, право і обов'язок застосовувати владу від імені держави. В багатьох юридичних працівників розвивається професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій". З психологічної точки зору складність розв'язання практичних завдань юристом полягає в тому, щоб почуття відповідальності не придушувало його активності, не спонукало до надмірної обережності і не сковувало його мислення.

Безпосередня практична діяльність юриста включає в себе різноманітні інтелектуально-пізнавальні, оціночні, комунікативні дії, які полягають у вивченні людей і виникаючих ситуацій (цивільні спори, конфлікти, злочини та ін.), в прийнятті рішень і розробці плану їх реалізації, в координації дій з іншими спеціалістами і т.д. Аналіз роботи слідчих, суддів, адвокатів, інспекторів митних органів та інших показує, що вона відрізняється наявністю значних інтелектуальних навантажень, пов'язаних зі складністю завдань, що вирішуються, врахуванням великої кількості різноманітних (часом суперечливих) факторів. Інформаційні навантаження створюються через необхідність постійно тримати в полі зору цілу сукупність питань, які складають зміст розглядуваної юридичної справи. Юрист не може, зосередившись на вирішенні одного питання, випустити з-під контролю інші. Більше того, кожне питання потрібно вирішувати з урахуванням численних взаємозалежностей, взаємозв'язків. У протилежному випадку можливе обманне вирішення проблеми, яке приносить шкоду і державі, і конкретним людям, і престижу професії юриста.

Характерна особливість діяльності юриста - наявність в ній оціночних психічних процесів, мета яких полягає у визначенні своєї позиції, свого ставлення (позитивного чи негативного) до оцінюваної заяви, події, факту.

Частіше оціночний процес з боку юридичного працівника представляє собою розгорнуте співставлення фактичних даних з оціночними критеріями - правовими нормами і вимогами. У ряді випадків оціночне судження залежить від безпосередньої, часом беззвітної емоційної реакції. Іноді вибір визначається емоційною привабливістю тої чи іншої альтернативи. У підсумку оціночних психічних процесів формується рішення про бажаний чи небажаний розвиток подій, про значимість соціально-правової проблеми, що виникла, про відносну роль різних факторів і умов, які впливають на хід і результати юридичної справи. Оціночне судження специфічне тим, що воно залежить не лише від об'єктивної ситуації, від об'єктивного стану справ, але і від потреб, інтересів і намірів юриста, від його особистих переваг. Звідси випливає: в юридичній діяльності значну роль відіграють такі якості юриста-спеціаліста, як принциповість, об'єктивність, неупередженість, послідовність та ін.

Особливе місце в структурі юридичної діяльності займають комунікативні дії, спілкування юриста з колегами по професії, з керівниками підприємств (фірм) і закладів, начальниками відділів (служб) і рядовими співробітниками, а також з потерпілими, звинуваченими, підозрюваними, свідками, злочинцями та іншими особами. Комунікативні дії включають різні види контактів:

- бесіди з метою отримання важливої інформації, необхідної для прийняття рішення;

- директивна взаємодія, пов'язана з постановкою завдань, доручень,

- стимулюванням активності та ініціативи з боку окремих осіб;

- переговори з різною категорією людей;

- колективне (групове) мислення як форма пошуку найкращого рішення в складній ситуації;

- спостереження за мовою і діями співрозмовників і т.д.

Оскільки обсяг комунікативних дій в роботі юриста вельми суттєвий, з одного боку, і дуже важливий, з іншого боку, для успішного спілкування з людьми представнику юридичної служби необхідні розвинуті комунікативні якості: * чуйність, * сприйнятливість, * товариськість, * спостережливість, * впливовість та ін. Окрім відзначених рис у професійного юриста повинні бути добре розвинуті комунікативні вміння, такі як вміння привертати людей до себе, * вміння слухати і формулювати питання, * вміння " читати" невербальні сигнали і порівнювати їх з мовою співрозмовника, # вміння використовувати у своїй мові психологічний закон краю (закони першого і останнього місця) та ін.

Особливість юридичної праці проявляється і в тому, що вона вимагає високих організаторських здібностей. Справа в тому, що для багатьох юридичних професій характерною рисою є організаційна сторона діяльності, а саме: ► організація власної роботи на протязі різних часових проміжків (часом в умовах ненормованого робочого дня); ► організація спільної роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними органами.

Важливість організаційної сторони в діяльності юриста полягає також в тому, що він повинен швидко розібратися в ситуації, що склалася, виділити найсуттєвіші, головні ситуаційні фактори, прийняти найбільш доцільне в цій обстановці рішення. Зробити це без високої самоорганізованості і координації спільних зусиль дуже важко.

Ще одна психологічна особливість юридичної діяльності полягає в тому, що в багатьох випадках результат діяльності в конкретних рисах невідомий. Працівник - спеціаліст виробничої сфери завжди має образ кінцевого продукту у вигляді конкретної речі, предмету і т.п. Навіть менеджер " бачить" плоди своєї праці ще на етапі планування. Для юриста, скажімо, слідчого, результат майбутньої роботи в більшій мірі невідомий. Він шукає людину, яка здійснила злочин, але ще не знає, що і де знайде і чи знайде взагалі на цей раз, які будуть знайдені речові докази і т.п. Тому в роботі юриста знання майбутнього продукту виступає як знання вимог, критеріїв, норм, яким відповідає шуканий результат.

Для більшості юридичних професій характерні висока емоційність праці і значні вольові зусилля. Такі зовнішні подразники, як вигляд убитого чи покаліченого тіла, спалений будинок чи розкрадена квартира викликають у людини негативні емоції у вигляді страждання, суму, горя, ненависті, гніву та ін. Навпаки, успішне вирішення юридичної справи, надання юридичної допомоги людям, попередження правопорушень і злочинів виражається в позитивних емоціях типу задоволення, радість, щастя. Вольові зусилля юрист проявляє і на етапі розумової дії (коли обдумуються цілі, визначаються шляхи і засоби їх досягнення і приймається рішення), і на етапі виконання прийнятого рішення. Юридичний працівник нерідко може відчувати боротьбу мотивів у вольовій дії - боротьбу між почуттям обов'язку і спонуканнями, які йому суперечать. Воля проявляється саме в умінні заставити себе зробити те, що диктує почуття обов'язку, подавивши спонукання, які суперечать обов'язку.

В окремих юридичних професіях (слідчий, інспектор митної служби, суддя та ін.) в якості особливостей діяльності виступає постійна психічна напруга. Очікувана загроза нападу з боку злочинця, недостатність інформації про наміри осіб, що проходять митний контроль, ризик для власного життя, розуміння відповідальності за прийняті рішення суддею та ін. активізують всю психіку юриста, мобілізують його сили і резерви. Природно, що знаходитися в такому стані, відчувати велику психічну напругу, працювати на межі напруження розумових і фізичних сил довгий час дуже важко. У зв'язку з цим юридичний працівник повинен виховувати в собі психологічну стійкість, здатність до самоконтролю (під самоконтролем розуміється процес жорсткого регулювання вчинків, мотивів, установок і пониження на цій основі негативного впливу на юридичного працівника різних факторів психічної напруги).

Важливою психологічною особливістю в діяльності, наприклад, прокурора, судді, працівника митного органу, співробітника відділу по боротьбі з економічними злочинами та ін. є проблема вибору в ситуації підкупу. Вибір здійснюється між бажанням збагатитися і професійним обов'язком. У такому виборі неабияке значення мають смислові ціннісні орієнтації, раніше закладені в ході вивчення особистості і її професійного життя. В умовах соціальної ситуації, що склалася, коли морально-етичні норми поведінки розмиті, дана проблема являється особливо складною. Ситуація підкупу посадових юридичних осіб може бути вирішена:

- встановленням спеціального контролю за антисоціальною поведінкою відповідного працівника;

- розвитком моральних і ціннісних орієнтацій.

Найбільш продуктивним є другий спосіб вирішення ситуації підкупу. Закріплені у свідомості ціннісні утворення можуть виконувати сигнальні функції. І при серйозному закріпленні цієї функції можна говорити про рефлексну основу законослухняної форми поведінки.

Юридична робота здійснюється в межах правового регулювання. Чинне законодавство регламентує діяльність юриста. І тим не менше специфікою юридичної діяльності є її творчий характер. Це зумовлено різноманіттям завдань, що вирішуються, особливостями кожної юридичної справи, а також індивідуально-психологічними рисами тих людей, які залучені в юридичну справу, що розглядається. Творчий характер в діяльності юриста проявляється в тому, що керуючись нормами права, він обирає найбільш прийнятні прийоми і способи дій, методи роботи, які відповідають конкретній ситуації.

Таким чином, діяльність юриста насичена практичними соціально-психологічними проблемами. Ці проблеми слід враховувати і в ході опанування юридичною спеціальністю у вищих закладах освіти, і в самій реальній діяльності, і в процесі перепідготовки юридичних кадрів.