Система методів юридичної психології

Методи — це своєрідний інструментарій проведен­ня дослідження, вони визначають розвиток юридичної психології. Ці методи виступають у певній системі, в якій окремонаукові методи посідають важливе місце і являють собою конкретизацію діалектичного і загаль-нонаукового методів. Таким чином, оптимальною є система методів трьох рівнів: загального, особливого і ок­ремого — відповідно загальний метод (метод діалекти­ки), загальнонаукові методи і окремі методи (окремо-наукові).

До окремонаукових методів юридичної психології належать: спостереження, бесіда, анкетування, тесту­вання, інтерв'ювання, природний і лабораторний експе­рименти, біографічний метод, метод незалежних харак­теристик тощо.

Сутність методу спостереження полягає в система­тичному і планомірному вивченні психічних явищ шля­хом сприйняття дослідником зовнішніх проявів психіки у процесі застосування права. Спостереження передбачає заздалегідь розроблену програму, підпорядковану певній меті, і має здійснюватися в різних ситуаціях, щодо однієї особи або групи осіб, без привнесення будь-яких еле­ментів експерименту. Метод спостереження, здійснюва­ний із науковою метою, може використовуватися в судо­во-слідчій і пенітенціарній діяльності. Так, практичний аспект методу спостереження широко проявляється при провадженні окремих процесуальних дій, де реєстрація психічних явищ у вигляді різноманітних реакцій на по­дразник часто є підставою для застосування або видо­зміни тактичних прийомів, розуміння психологічної і тактичної позиції особи, встановлення психологічного контакту, обрання власної позиції особи, яка здійснює розслідування або судовий розгляд.

Метод спостереження в діяльності з виконання пока­рань має дві сторони — наукову і практичну. Наукова пе­редбачає збирання і реєстрацію матеріалів, необхідних для дослідження закономірностей людської психіки в умовах відбування покарання, поміщення у виправно-трудові установи; практична — встановлення даних про окремих осіб, мікроколективи, їхню психологічну спря­мованість, ефективність застосування заходів виховного впливу, видозміну психіки осіб, які зазнають психолого-педагогічного і трудового впливу. Використання розгля­нутого методу в його науковій і практичній інтерпретації дозволяє одержувати досить високі результати, опера­тивно розробляти конкретні рекомендації і спостерігати за ефективністю їхнього впливу. Метод спостереження містить і самоспостереження, що дає можливість судити про перебіг власних психічних процесів.

Експериментальний метод спрямований на вивчення психологічних явищ у спеціально створених для цього умовах. За сутністю і видами він поділяється на природ­ний і лабораторний експерименти. При організації при­родного експерименту особи, яких випробовують, не зна­ють про його призначення й умови, сприймають експери­мент як справжню подію, учасниками якої вони є. З ме­тою дослідження закономірностей, які виявляються у су­дово-слідчій діяльності, такий експеримент, як правило, не проводиться.

Природний експеримент був проведений румунськи­ми криміналістами з метою перевірки вірогідності пока­зань свідків. На ринковій площі Бухареста в годину «пік» був організований продаж риби, що користується вели­ким попитом у місцевих жителів. Дирекція ринку виділи­ла для цього невелике торгове місце і лише одного продав­ця та одного касира. Поблизу непомітно розташувалися працівники поліції в цивільному одязі і формі, щоб втру­титися й залагодити конфлікт, що мав би спалахнути. У різних місцях було встановлено кілька прихованих кіно­знімальних апаратів із телеоб'єктивами і мікрофони для звукозапису. Через три хвилини після початку торгівлі біля прилавка утворилася черга в 40-50 чоловік. У цей момент з'явився «покупець» (кіноактор) — єдиний «не­справжній» учасник експерименту. Відразу ж виникла навколо нього суперечка, бо він намагався підійти до при­лавка без черги. Його подальша поведінка спричинила ще більше невдоволення присутніх: він вибирав рибу з ящи­ків, сварився, а коли підійшла його черга — оплатив по­купку і зажадав здачу, що набагато перевищувала сплаче­ну ним суму. На цьому ґрунті розгорілася суперечка, що перейшла в легку сутичку між «покупцем», продавцем і касиром. Працівники поліції, що втрутилися, з'ясували особу свідків, і цей момент був використаний для того, щоб «злочинець» сховався. Розслідування здійснювалося особами, які не знали про цілі експерименту. Тут ми бачи­мо пересічну «справу» звичайних свідків у природній об­становці і разом з тим усі переваги експериментального методу. Не дивно, що результати цього дослідження рішу­че розійшлися з твердженнями деяких учених про недо-стовірність показань свідків.

Лабораторний експеримент, мета якого — з'ясування безлічі характеристик психологічних сторін особистості, широко застосовується в загальній психології. Так, у процесі експериментального дослідження формування образу сприйняття в часі (І. Уївер, 1927 р.) випробовува­ному пред'являлася чорна фігура на білому фоні. При ду­же коротких експозиціях (менше 0, 010 с) диферен­ціювання фігури і фону було відсутнє і виникало вражен­ня гомогенної картини. При експозиції в 0, 011 с випробо­вуваний починав бачити деякі відмінності в полі: з'явля­лися «плями». При більш тривалій експозиції 0, 014 с до­бре окреслювався контур фігури.

В юридичній психології лабораторний експеримент має обмежене застосування. Це пояснюється тим, що вивчення психічних властивостей особистості в процесі судочинства виключає експериментування (крім досліджень, проведених у процесі судово-психологічної екс­пертизи). Зрештою, матеріал, необхідний для наукових висновків, можна збирати за допомогою інших методів, насамперед шляхом узагальнення судово-слідчої прак­тики.

У спеціальній літературі вказується на можливість використання в наукових цілях так званого формуючого експерименту (О. Р. Ратінов), спрямованого на вивчення психічних явищ у процесі навчання і професійної підго­товки за допомогою постановки й вирішення комплексу завдань, щоб установити і сформувати професійно важ­ливі якості особи.

У деяких теоретичних дослідженнях зазначається доцільність проведення емоційного експерименту, ме­та якого — спостереження за реакцією особи, спеціаль­но викликаною пред'явленням чи оголошенням певно­го подразника. Такий експеримент використовують для того, щоб з'ясувати відношення особи до розсліду­ваної події або встановлюваного факту. Вважаємо, що проведення таких експериментів суперечить етичним вимогам судово-слідчої діяльності, і внаслідок цього вони не можуть бути рекомендовані для одержання інформації.

Різновидом експериментального методу, що застосо­вується в більш вузькому діапазоні, є метод тестів. Психологічна проба, яку називають тестом, використо­вується для вирішення різних питань: перевірки рівня інтелектуального розвитку, обдарованості (у певних ме­жах), професійної придатності (або придатності до служ­би в армії чи спецпідрозділах СБУ або МВС), реакції на різноманітні подразники тощо. Тестування досить ши­роко використовується при визначенні психічних станів людини, її реакцій, і з огляду на це створюються певні передумови для прогнозування можливої поведінки осо­би в різних ситуаціях, у тому числі екстремальних. Так, при перевірці типів темпераменту і можливих реакцій на подразник у космонавтів використовуються набори тестів, які дозволяють досліджуваній особі поставити се­бе у певну ситуацію і виявити свою реакцію на певні обставини чи дії. Використання таких тестів (наприклад малюнків, ситуаційний характер яких проявляється як подразник) дає змогу певною мірою визначити психо­логічну структуру особи (властивості темпераменту) і прогнозувати психологічну сумісність особи, а також параметри її поведінки в ситуаціях, які вимагають прийняття миттєвих рішень. Метод тестування може в деяких випадках застосовуватися й у дослідженнях судово-слідчої діяльності, зокрема для вироблення опти­мальних рекомендацій з вирішення різноманітних розу­мових завдань. Такі дослідження не лише виявляють рівень професійної підготовки як основи для її подаль­шої оптимізації, а й створюють передумови для зміни характеру і методики навчання осіб, діяльність яких пов'язана насамперед з вирішенням таких розумових завдань.

У загальній психології існує метод бесіди, який ви­користовується для одержання різних відомостей про особистість шляхом безпосереднього спілкування з нею. Він передбачає складання переліку питань, що з'ясову­ються у процесі його застосування. При цьому важливо створити обстановку, яка сприяє невимушеному ви­словленню про ряд обставин, до яких належать момен­ти, що характеризують особу у всіх її проявах. Метод бесіди передбачає одержання інформації, що цікавить дослідника, шляхом вільної розповіді й постановки за­питань, характер яких визначається метою бесіди. Наприклад, причетній до тієї чи іншої події особі мо­жуть ставитися запитання, що пояснюють її ставлення до певних явищ, фактів, обставин, які не стосуються безпосередньо сфери інтересів цієї людини. При проведенні бесіди дослідник спостерігає за реакціями спів­розмовника, реєструючи їхній характер і відповідність висловлюваній позиції.

Певним доповненням до методу бесіди може бути біо­графічний метод, який полягає в збиранні й аналізі відо­мостей біографічного характеру, що дають уявлення про психічні особливості особистості. Такі відомості можуть міститися в різних документах — листах, щоденниках, архівних матеріалах, документах, отриманих від на­вчальних і лікувальних закладів, підприємств, де про­ходила трудова діяльність особи. Всебічне вивчення та­ких матеріалів дає можливість припустити, як формува­лася дана особистість, які життєві обставини (родина, школа, коло друзів) вплинули на формування її інтересів та настанов. При цьому слід враховувати динаміку фор­мування особистості, зміни її психологічної структури, пов'язані з віком, соціальним станом та ін. Використан­ня окремих аспектів біографічного методу в судово-слідчій практиці є важливим засобом одержання інфор­мації про особу, яка може бути використана з тактичною метою.

За своєю сутністю до біографічного методу близький метод незалежних характеристик, мета якого — зби­рання даних про особу з різних, незалежних один від одного джерел. Незалежні характеристики дають багато­сторонній матеріал, який в результаті його аналізу дає змогу скласти найповніше уявлення про особистість з огляду на оцінки, представлені особами, з якими дослі­джувана особа перебувала в тих чи інших стосунках. Ме­тод незалежних характеристик за амплітудою одержува­ного матеріалу є значно ширшим, ніж біографічний ме­тод, і дає можливість більш об'єктивно оцінити психо­логічні якості особистості. Водночас слід зазначити, що одержувані в такий спосіб матеріали мають ретельно аналізуватися і порівнюватися, щоб виключити елемент суб'єктивності, що є присутнім у них, а також мають бу­ти підпорядковані єдиній схемі, яка передбачає поста­новку певних запитань. Це дозволить одержати характе­ристики, які найбільше відповідають цілям і напряму досліджень, і проаналізувати психологічну структуру конкретної особистості. В судово-психологічних дослі­дженнях метод незалежних характеристик є засобом одержання даних про особу, яка вступає в коло судочин­ства, і в ізольованому вигляді застосовується вкрай рід­ко. Найчастіше він поєднується з біографічним методом і пов'язаним із ним методом анкетування.

Останній передбачає опитування значної кількості осіб за чітко встановленою формою, що містить запитан­ня, які цікавлять слідчого. Анкетний метод дає змогу ви­явити характеристики масових явищ, їхні тенденції, об­меженість або поширеність, кількість у загальній струк­турі явищ. Він ґрунтується на анонімності заповнення анкети, що дозволяє одержати найбільш об'єктивні дані про досліджувані процеси, особливо якщо вони стосують­ся деяких психологічних властивостей індивіда. Анкет­ний метод застосовується в основному при дослідженні судово-слідчої і пенітенціарної діяльності для з'ясування параметрів цієї роботи, зокрема, вміння вирішувати про­фесійні завдання, умов діяльності та шляхів її оптимі-зації, типових негативних явищ, форм організації, ви­мог, що ставляться до особи, тенденцій і причин їхнього виникнення тощо.

Одним із найбільш ефективних методів юридичної психології, що широко застосовується на практиці, є ме­тод інтерв'ювання. Його сутність полягає в одержанні суджень особи щодо певних явищ, обставин, дій, подій. Внаслідок його застосування можна одержати відомості, що мають суміжний соціально-психологічний і судово-психологічний характер. Можливість одержати інтерв'ю невизначеної кількості осіб надає дослідженню характеру соціологічних узагальнень, судово-психологічна спря­мованість яких визначається тематикою правоохоронної діяльності. Інтерв'ю, проведене за чітко сформульованою програмою, сприяє одержанню різних відомостей і від осіб, які виконують найрізноманітніші функції в судо­чинстві. Так, інтерв'ю суддів дає досліднику інформацію про шляхи формування їхнього внутрішнього переконан­ня, критерії оцінки доказів, форми встановлення психо­логічного контакту з підсудними, виховну роль судового процесу, недоліки і переваги судової процедури, важ­ливість і результати планування судового слідства та ін. Інтерв'ювання слідчих дає матеріал про їхню професійну підготовку, вміння вирішувати розумові завдання, пере­борювати психологічні бар'єри при розслідуванні злочи­нів, що мають ознаки типових ситуацій, оптимальні ме­тоди планування й організації слідчої діяльності, а та­кож про умови, що спричиняють формування профе­сійної деформації. Узагальнення результатів інтерв'ю дає досить репрезентативний матеріал для теоретичних висновків і рекомендацій із найбільш ефективного здій­снення різноманітних напрямів і форм правозастосовчої діяльності.