💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Кадр, його компоненти

Кінокадр – зображення на кіноплівці, яке зафіксовано з моменту включення камери до вимкнення, а у складі фільму – відрізок плівки між склейками.

На телебаченні кадр – зображення у поєднанні із звуком, яке триває від моменту включення камери до її виключення, або переключення на іншу камеру.

Кадр – своєрідний мистецький фрагмент життя, або створене засобами світописання (фотографії), відео- чи цифрової фіксації динамічне художнє полотно, чи динамічний документальний знімок. Однак на відміну від живопису та фотографії повний зміст – смисловий, емоційний, естетичний – кадру зазвичай розкривається тільки в зіставленні з іншими кадрами в процесі монтажу.

Практика німого кіно призвела до відкриття так званого «ефекту Кулєшова» (за ім´ ям видатного режисера-новатора), тобто розуміння того факту, що кадр, який не має великого внутрішнього смислового навантаження, може отримати будь-який смисл і стати частиною художнього образу внаслідок зіткнення з іншими кадрами.

У своїх теоретичних розробках (зокрема у статті «Монтаж» 1937 року) класик кінематографії С. Ейзенштейн розробив також поняття мізанкадру, як вищого рівня мистецької побудови кадру. За С. Ейзенштейном мізанкадр – це кадр, який не просто передає певну фізичну дію, але й за допомогою мізансцени розкриває авторське розуміння екранних подій. При цьому класик кінематографу прямо вказував на те, що повне, глибоке розуміння змісту кожного такого кадру можливе лише в контексті загальної монтажної структури епізоду, у монтажному співставленні окремих кадрів на основі авторської думки, авторського відчуття.

Для того, аби величезна кількість кадрів, з яких складається фільм, з´ єдналися за допомогою монтажу в художні образи, або драматургічно обумовлений логічний виклад змісту фільму, необхідно, щоб і самі кадри містили елементи загальної драматургії, художнього образу, щоб у кожному з них виявлялося ставлення авторів до змісту кадру. Для цього в кінематографі існує система виражально-зображальних засобів, яка містить такі виражальні компоненти, як масштаб зйомки (план), ракурс, рух, мізансцену, композицію тощо.

Попри загальну тотожність кадру в кіно і на телебаченні, є в них і суттєві розбіжності: в інформаційних формах телебачення поняття кадру почасти зводиться до простору, обмеженого рамками екрану. Крім того, телевізійна дія в кадрі взагалі може бути відсутньою і розвиватися лише в словесній (вербальній) формі. При цьому зображення перетворюється просто на технічний засіб трансляції вербальної інформації. Звичайно, це не повинно позбавляти кадр якостей естетичної організації простору і дії.