Зображальні засоби екранної виразності

Зображальні засоби екранної виразності – це комплекс різноманітних засобів пластичної побудови кіно- і телевізійних кадрів, пов´ язаних з використанням та організацією змістовних, естетичних, технічних елементів і прийомів, які дають змогу відобразити в окремих кадрах та їх монтажних поєднаннях інформаційний, драматургічний, естетичний зміст зображального ряду екранного твору.

До цих засобів належать:

- масштаб (крупність) показу,

- точка зору камери (ракурс),

- мізансцена,

- перспектива,

- рух камери,

- атмосфера,

- світло, колір,

- акторська гра,

- грим,

- костюм,

- усі види художньо-декораційного оформлення,

- реквізит,

- багатошаровість (подвійні і т.п. експозиції),

- зображальні спецефекти,

- графіка мальована і комп´ ютерна.

Зокрема, саме використання зображальних засобів екранної виразності є основою творчою діяльності операторів кіно і телебачення.

Головним зображальним засобом оператора, звичайно ж, є композиція кадру. В перекладі з латини термін " композиція" означає зіставлення, тобто поєднання окремих частин, які зрештою утворюють єдине ціле. Стосовно екранного зображення мається на увазі зображення, яке відзначається єдністю лінійних і тональних елементів кадру, через яку і виявляється його зміст.

Композиція кадру в першу чергу залежить від обраної точки зйомки та кута зору, під яким об´ єктив спрямований на об´ єкт зйомки, тобто від ракурсу. Саме від обраної точки зору залежить чи буде кадр умовно площинним, або об´ ємним, чи буде підкреслена лінійна перспектива, або ні, тощо. Також дуже важливим для композиційної побудови кадру є вибір відповідного для зйомки кожного кадру об´ єктива, або фокусної відстані, адже від цього також залежать перспектива, плошинність чи об´ ємність кадру, виділення в ньому точок максимальної уваги глядача тощо.

Іншим коплексом зображальних засобів оператора є світлове вирішення кадру. Світло в кадрі може виконувати тільки експозиційну функцію, а може надати кадру живописності, виявити об´ єм, фактуру предметів, створити високохудожню гру светла й тіні. За допомогою світла можна розставляти змістовні акценти в кадрі, виділяючи одні об´ екти й затемнюючи інші.

Третій блок зображальних засобів – тональне й колористичне вирішення кадру. Чорно-біле зображення складається з так званих ахроматичних тонів різної плотності. Оператор може організовувати розташування різних тонів у кадрі. Зображення може бути вирішено в світлій чи темній тональності, або переходити з одного тону до іншого.

Під час кольорової зйомки тональність набуває ще більшого значення, оскільки в розпорядженні оператора є величезна кількість кольорових тонів та їхніх сполучень.

До зображальних засобів також належать різноманітні види екранного руху – панорами, трансфокаторні наїзди та вд´ їзди, переміщення самої камери у просторі.

Є і особливі зображальні засоби – творче використання експозиційного режиму зйомки, глубина різкозображувального простору та інші специфічні операторські засоби, які дозволяють зробити зображення більш м´ яким з точки зору різкості, більш чи менш контрастним, деформувати певним чином зображення та інше.