Ша ведуча.

Тарасове серце

Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, –

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізнобурливе й суворе!

Тарасове серце за Долею плаче,

За Щастям свойого народу, –

І лине до Неба, орел той неначе,

Щоб вимолить Нені свободу!

Тарасове серце безмежне й широке,

Гаряче, як мамине лоно, –

Народу віддасть хоч останнії соки

Й навіки-віків не схолоне.

Митрополит Іларіон

(Іван Огієнко)

ВСТУП

На виконання Указу Президента України від 11 квітня 2012 року
№ 257/2012 «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка» ювілей Кобзаря заплановано широко відзначити на загальнодержавному рівні. Не менш широкі можливості із вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка відкриваються й перед нами – мешканцями Чернігівщини, адже він – особлива постать у житті нашого суспільства, чи не єдиний об’єднувальний чинник української нації. Знайомство з його життям і творчістю відіграє важливу роль у духовному становленні української молоді.

Рекомендуємо Перший урок у 2013-2014 навчальному році присвятити 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.

Більшість учнів ознайомлюється з життям і творчістю Кобзаря під час вивчення навчальних дисциплін, до програм яких включено відомості про Тараса Шевченка. Питання вшанування його пам’яті на території Чернігівщини надасть можливість наблизити шевченківську тему до конкретного навчального закладу міста та села.

Головною метою Першого уроку є: привернення уваги учнівської молоді, педагогів, громадськості до постаті Тараса Шевченка, осмислення та усвідомлення його ролі в процесі самовизначення українців, вивчення форм увічнення пам’яті Тараса Шевченка на Чернігівщині, популяризація літературно-мистецької спадщини Кобзаря, залучення учнівської молоді та педагогічної громади до процесу дослідження, збереження та популяризації творів і пам’яток, пов’язаних з іменем Тараса Шевченка.

Форми і методи проведення Першого уроку можуть бути традиційними і нетрадиційними, варто обирати їх відповідно до вікових особливостей учнів, рівня розвитку учнівського колективу.

Музичний супровід уроку, використання державної та національної символіки сприятимуть створенню урочистої атмосфери на уроці. Учителю варто звернути увагу на додаткове святкове оформлення класної кімнати, залучити до роботи учнів, батьків. Змістовно провести урок допоможуть запрошені гості: учасники історичних подій, політичні діячі, письменники, знавці й шанувальники історії рідного краю, вчені.

Рекомендуємо класним керівникам загальноосвітніх навчальних закладів організувати присвячені ювілею Кобзарямистецькі тематичні виставки.

Перший урок у початковій школі (1-4 класи) можна розпочати коротким екскурсом в історію, нагадати дітям, що Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, прозаїк, художник, академік, який безмежно любив Україну. Прожив цей талановитий митець лише 47 років.

Дітям молодшого шкільного віку доцільно розповісти про те, що Тарас ріс у бідній сім’ї. Показати макет хати, у якій народився поет, чи світлини з її зображенням. Звернути увагу дітей на те, що ще малою дитиною він залишився сиротою. Ось як письменник про це писав у вірші:

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилиться, –

Хоч з гори та в воду!

Учителю необхідно наголосити, що Тарас добре співав, грав на старовинному музичному інструменті – кобзі. У сиву давнину ходили по Україні старі люди, під супровід кобзи співали пісні про тяжке життя, про людські страждання, про козаків. Від назви цього інструмента їх і називали кобзарями.

Збірку своїх віршів поет назвав «Кобзар». Тараса Григоровича в народі називають Великим Кобзарем.

Також учителю важливо дати учням інформацію про те, що Тарас прекрасно малював (як пейзажі, так і портрети й автопортрети). Під час розповіді варто зосередити увагу на особливостях портретних зображень Тараса Шевченка. І донині в багатьох сільських хатах на найпочеснішому місці розміщують зображення Кобзаря: світлини, вишиті портрети, репродукції картин.

Варто звернути увагу на те, що Тарас Григорович любив писати вірші про природу:

Тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє:

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Можна запропонувати учням після аудіопрочитання чи читання вірша педагогом намалювати ті краєвиди, які описані у вірші.

Вірш «Зацвіла в долині червона калина» діти легко вивчають напам’ять, особливо, якщо використовувати знакову символіку.

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Варто запитати дітей, коли цвіте калина. Нагадати, що вона є символом України.

Урок доцільно провести з використанням краєзнавчого матеріалу, літературних, живописних, графічних творів великого Кобзаря.

Рекомендуємо вивчити з дітьми народні прислів’я, приказки про Тараса Шевченка:

- Шевченко на Вкраїні – як Пушкін у Росії.

- Шевченківський «Заповіт» буде жити тисячу літ.

- Тараса думки будуть жити віки.

- Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став.

- Шевченківські твори сяють, мов ясні зорі.

- Тарасів «Кобзар» – народу великий дар.

У новому навчальному році першокласниками стануть сотні дітей. Молодші школярі вступають у широке коло суспільних відносин. Важливо, щоб цей урок – урок-свято – запам’ятався їм на все життя, сприяв знайомству та згуртуванню колективу.

Ураховуючи психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, домінування в них образного мислення, бажано надати перевагу ігровим формам роботи, діалогічному спілкуванню. Під час проведення Першого уроку найоптимальнішими можуть бути такі форми роботи: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, інсценування, гра-бесіда, екскурсія, ігрова вправа, уявна подорож, перекличка повідомлень.

Елементами уроку може бути вікторина «Творчий та життєвий шлях
Т.Г. Шевченка», виставка дитячих малюнків «Читаючи твори великого Кобзаря», конкурс розумників «Чи я знаю твори Т. Шевченка», гра «Дерево життя і творчості Т. Шевченка», інсценізація про дитячі роки поета.

Для активізації навчальної діяльності учнів на уроці доцільно організувати поетичну сторінку «Шевченкове слово», хвилинку з мистецтвом «Шевченко-художник».

Під час Першого уроку слід започаткувати творчий проект «Вшановуємо Тараса Шевченка». У ході реалізації проекту залучити дітей до пошуку інформації про життя і творчість видатного сина України Т. Г. Шевченка.

Учителю варто запросити на урок людей, які будуть цікавими співрозмовниками для учнів.

Рекомендуємо, щоб на уроці звучали пісні на слова поета «Якби мені черевички», «Зацвіла в долині червона калина» тощо.

Використання наочності на Першому уроці в початковій школі є обов’язковим. Такими матеріалами можуть стати портрети Тараса Шевченка, репродукції його картин тощо.

До першого уроку дляучнів початкової школи можна підготувати розповідь про відомих художників-ілюстраторів «Кобзаря», започаткувати конкурс на кращу ілюстрацію до творів Т. Г. Шевченка, провести виставку дитячих робіт, на яких вишиті портрети поета, рядки поезії «Заповіт».

Обираючи форму Першого уроку, педагогу основної школи
(5-9 класи) доцільно врахувати вікові особливості та рівень готовності класу сприймати певні види роботи, надавати перевагу діалогічному, а не монологічному способу спілкування, використовувати творчий потенціал учнів.

Форми проведення уроку можуть бути різноманітними: бесіда «Шевченко – поет, прозаїк, мислитель», анкета думок, зустріч, конкурс виразного читання поезій Т.Шевченка, усний журнал «Відомий невідомий Кобзар», урок-подорож «Шляхами Тараса», літературна вікторина «Що? Де? Коли?» щодо основних етапів творчого та життєвого шляху Т.Шевченка, інтелектуальна гра знавців творчості Т.Шевченка «Невмирущість слова Кобзаря», колективна творча справа (жива газета, презентація, колаж).

Під час уроку п’ятикласники можуть декламувати поезії Т.Шевченка про природу, демонструючи ілюстрації; шестикласники – читати вірші про дитячі роки поета, а учні сьомих класів – вірші сучасних поетів, які присвячені великому Кобзареві. Школярі можуть інсценували уривки із повісті О.Іваненко «Тарасові шляхи».

До підготовки інформаційних хвилинок «Тарас Шевченко – великий син України» для школярів 5-7-х класів можна також залучити старшокласників.

Позмагатися за першість у званні найкращого знавця творчості та життя Тараса можуть учні 8-х класів. Саме з цією метою доцільно провести брейн-ринг під назвою «Т.Г.Шевченко – видатний письменник і художник» або гру-змагання «Шевченкіана», у ході якої організувати конкурс на краще виконання пісень на слова Тараса Шевченка: «Думи мої, думи…», «Садок вишневий коло хати», «Зоря моя вечірняя», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.

Школярі можуть підготувати повідомлення про долю головних героїв вивчених літературних творів Т.Шевченка, читати напам’ять улюблені вірші поета, коментувати зміст почутих поезій, пов’язуючи їх із сучасністю, адже твори Кобзаря роблять людей кращими, ласкавішими, людянішими.

Дев’ятикласникам варто познайомитись із малярськими роботами митця, вивчаючи його основні полотна за етапами творчості. Під музичний супровід учням доцільно запропонувати переглянути слайди картин «Циганка-ворожка», «Автопортрет», «Катерина», «Дари в Чигирині», «Старости» тощо. Після перегляду – провести бесіду щодо тематики, техніки виконання та основних жанрів малярства, яких дотримувався Тарас Шевченко. Старшим підліткам слід підготувати ґрунтовні доповіді та слайдові презентації про життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка.

Перший урок у для учнів основної школи можна провести в шкільній (міській, районній) бібліотеці у формі літературно-музичної композиції «Нас єднає Шевченкове слово», літературної години або бібліотечного аукціону «Тарасова доля – то правда жива».

На уроці в основній школі можна започаткувати проектну діяльність під гаслом «Слухайте голос безсмертний Тараса!», оголосити проведення акцій, творчих конкурсів «У Шевченковій світлиці», театральних композицій, написання рефератів «Жіноча доля у творчості Т.Г. Шевченка», збір інформації «Пам’ятники Кобзареві», турнір шкільних поетів. Влаштувати виставку колажів та стіннівок «Великий син великого народу».

Звичним є вживання поряд з іменем Тараса Шевченка таких прикметників: геніальний, самобутній, талановитий, великий… Та важливо, щоб учні добре розуміли їх глибинний зміст, серцем відчували те, що прагнув висловити митець.

Старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно, відповідально й ефективно реалізувати громадянські права й обов’язки.

Разом із розвитком абстрактного й цілісного мислення в учнів старших класів відбувається перехід до вищих рівнів мовлення, виникає прагнення до його самовдосконалення, намагання зробити його більш виразним, точним.

Старшокласники вже вільно користуються комп’ютером, Інтернетом, енциклопедичними словниками та зіставляють інформацію із різних джерел, тому рекомендуємо під час Першого уроку в старшій школі (9-11 класи) використати такі форми роботи, як читацька конференція «Шевченко в літературі та образотворчому мистецтві», усний журнал «Кобзар до Чернігова йде», літературні читання творів Кобзаря, диспут, відверта розмова, презентація, круглий стіл, прес-конференція, усний журнал «Образ Шевченка в монументальному мистецтві», тематичний діалог, захист проектів «Грані таланта великого Кобзаря», літературна композиція «Кохані жінки Тараса Шевченка», конкурси на кращого знавця творчості Тараса Шевченка. Під час підготовки до уроку можна організувати випуск тематичних стіннівок.

Завданням учителя є максимальне використання потенціалу знань учнів, їхніх творчих здібностей та обдарувань. Педагог повинен звернути увагу на культуру спілкування, стимулювати розвиток гуманних якостей учнів. Вони повинні чітко засвоїти, що кожен має право висловити свою думку й бути почутим.

Перший урок для старшокласників можна організувати у формі інтелектуально-пригодницької гри-квесту «Шевченкіана-2013» (полягає в послідовному виконанні заздалегідь підготовлених завдань, але з подоланням певних перешкод), яка складається із завдань на знання біографії Т.Шевченка, його літературно-художньої творчості та обізнаності із суспільно-політичними поглядами митця.

Якщо класний керівник вирішив провести урок у формі літературно-музичної композиції «Хай вічно сіяє Шевченкова весна» із презентацією слайдів про життєвий шлях Кобзаря (краще проводити в актовій залі!), то учні старших класів можуть зіграли самого Кобзаря в різні періоди його життя, його друзів: Сошенка й Мартоса, а також тих панянок, які надихали Тараса Шевченка до написання не одного шедевра, де глибоко оспіване людське кохання. У супроводі Музи й Слави на сцену може піднятися Доля самого поета. Спостерігаючи за сценічним дійством, учні можуть «заглянути» у часи, коли відважні козаки напророчили Шевченкові стати генієм України. Доцільно виконання (або слухання) пісень на слова Тараса Шевченка.

Учні старшої школи ще раз доторкнуться часточкою серця до геніальної постаті Кобзаря, якщо переглянуть та обговорять за «круглим столом» документальний фільм про Тараса Шевченка із серії «Великі українці».

Під час усного журналу «Ні! Пломінь той в душі не згас, що запалив колись Тарас…», – учні можуть інсценізували уривки із творів: «Мені тринадцятий минало», «Тополя», «Катерина, «Наймичка», прослухати пісні на слова поета «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер виє», «Така її доля», «Зоре моя вечірняя», декламували поезії «І золотої, й дорогої», «На панщині пшеницю жала», «Мені однаково, чи буду…».

Урок можна завершити зверненням класного керівника до учнів та гостей святкового дійства зі словами віри в те, що поезія Шевченка звучатиме в стінах школи завжди. Адже саме молоді нести ідеї Тараса Шевченка до прийдешніх поколінь. Тож не забуваймо пророчих слів Тараса Шевченка, а якомога частіше звертаймося до Біблії українського народу – його «Кобзаря». Адже саме в цій книзі знайдемо відповіді на актуальні проблемні питання сьогодення.

Під час підготовки та проведення Першого уроку в старшій школі варто використовувати портрети Тараса Григоровича Шевченка, художні репродукції його картин, тексти художніх творів, фотографії, тематичні плакати тощо. Можливе використання уривків із відомих творів класика української літератури, майстра слова.

Фрагментом уроку може бути тематична екскурсія «Із Україною в серці» до шкільного музею історичного спрямування або до музейної кімнати.

Для створення урочистої атмосфери доцільно використати музичний супровід уроку – пісні на слова Тараса Шевченка, музику й пісні українських композиторів, як в запису, так і у виконанні учнів або гостей.

У день проведення Першого уроку в бібліотеці школи доцільно організувати книжково-ілюстративну виставку «Безсмертя Кобзаря», у фойє школи – виставку учнівських ілюстрацій до творів Т.Г. Шевченка.

Під час підготовки до Першого уроку рекомендуємо випустити радіопрограму (телепрограму на шкільному телебаченні) для шкільної громади, присвячену Кобзарю.

Перший урок до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка дасть змогу учням широко поглянути на долю поета, прозаїка та публіциста.

Звертаємо увагу керівників шкіл та педагогів, що запропонований матеріал є лише канвою для творчої роботи щодо наповнення цих заходів матеріалами, які б відображали самобутнє обличчя конкретного закладу. До змістовного наповнення Першого уроку слід підійти диференційовано, ураховуючи вікові особливості учнів.

Кожен педагогічний колектив знайде у своєму методичному арсеналі безліч прийомів, що допоможуть зробити Перший урок цікавим та пам’ятним для учнів.

Тішить те, що маємо талановитих учителів та дітей і сподіваємося на нові ідеї, адже готуємося до відзначення 200-річчя Великого Кобзаря.

Ювілейні заходи, присвячені 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, рекомендуємо включити до планів виховної роботи школи, індивідуальних планів роботи заступників директорів шкіл з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, вихователів. Серед форм роботи можуть бути тематичні конференції, семінари, конкурси, виставки, регіонально-культурологічні проекти, читання, громадські акції, виховні години, вікторини, зустрічі з людьми творчих професій, краєзнавчо-дидактичні ігри, кіноперегляди. Дітей варто залучати до участі в теле(радіо)передачах, літературних вечорах, квестах, створення шкільних тематичних куточків, відвідування вистав тощо.

На Чернігівщині 56 пам’яток і об’єктів історії та монументального мистецтва, пов’язаних з життям і діяльністю Тараса Григоровича Шевченка. Рекомендуємо вивчити історію місцевих пам’ятників великому Кобзарю, дізнатися про їх авторів (скульптора та архітектора), уточнити дату виготовлення та встановлення, імена земляків, які були ініціаторами встановлення пам’ятників, дізнатися, на чиї кошти і де було їх виготовлено. Підготувати повідомлення для свого навчального закладу та місцевих засобів масової інформації про те, як пам’ятник Тарасу Шевченку використовується в суспільному житті громади. Варто організувати й провести зустрічі з учасниками встановлення пам’ятників, а також екскурсії до них, висадити та постійно доглядати за квітами й зеленими насадженнями.

Радимо дослідити історію навчальних закладів, які носять ім’я Тараса Шевченка, представити педагогічній громадськості творчий портрет та сучасний досвід роботи з увічнення пам’яті Кобзаря.

Під час канікул та навчальної практики, у процесі організації діяльності літніх таборів оздоровлення дітей здійснити екскурсії, мандрівки з краєзнавчими завданнями, багатоденні подорожі до місцевих пам’яток. Варто поцікавитись експозиціями, виставками, присвяченими Т. Шевченкові, у музеях та музейних кімнатах навчальних закладів, а також у державних музеях Чернігівщини, Національному музею Тараса Шевченка та його філій у м. Києві.

Бажано ознайомити учнів з потенціалом шевченківських музеїв України та світу в містах – Алма-Аті, Києві, Львові, Оренбурзі, Орську, Переяславі-Хмельницькому, Сант-Петербурзі, Торонто та на Черкащині (м. Черкаси,
м. Канів, с. Моринці). Це можна здійснити як у віртуальному середовищі, так і під час туристичних подорожей.

Цікавою формою роботи з учнями можуть бути тематичні дослідницькі регіонально-культурологічні проекти «Шевченкіана на карті Чернігівщини» з вивчення історії назви вулиці, села, колгоспу, пошуків ініціаторів увічнення пам’яті Кобзаря. У ході реалізації проектів доречним буде створення віртуальних виставок, презентацій, відеофільмів, написання рефератів з історії села, вулиці тощо.

З метою виявлення, розвитку і підтримки творчо обдарованих дітей, формування їх духовної, світоглядної позиції, прищеплення принципів громадянської відповідальності, стимулювання креативного потенціалу на прикладі постаті поета-художника Т.Г. Шевченка доцільно започаткувати загальношкільні конкурси на шевченківську тематику, номінації яких можна обговорити заздалегідь (наприклад: «Образотворче мистецтво», «Каліграфія» «Читання творів Т. Шевченка» тощо). Важливо, щоб переможцями такого конкурсу могли стати не лише окремі учні, а й групи школярів, класи, учителі.

Останнім часом в Україні спостерігається підвищення уваги громадськості до вивчення життя й творчої діяльності видатних земляків, створення меморіальних куточків та музеїв у навчальних закладах. Тому варто запропонувати учням здійснити пошук відомостей про чернігівців – лауреатів Шевченківської премії в мережі Інтернет, створити презентації про життя та діяльність, а також твори, за які митці були номіновані на здобуття премії. Рекомендуємо відвідати Чернігівську обласну універсальну наукову бібліотеку імені В. Г. Короленка, де зібрано відомості про наших земляків – лауреатів Шевченківської премії та проводяться тематичні виставки.

Надзвичайно цікавим для школярів стане перегляд фільму «Тарас Шевченко. Заповіт», а саме його першої серії «Дитинство». Екранізація 2006 року, за участі Богдана Ступки вражає учнів своїм реалізмом та майстерною акторською грою. Побачивши сучасне кіно, глядачі, без сумніву, зацікавляться постаттю Кобзаря та виявлять бажання продовжити перегляд наступних восьми серій самостійно.

Ювілейними заходами передбачено видання та перевидання творів
Т. Шевченка, альбомів його робіт та значної кількості праць у галузі шевченкознавства. Ураховуючи той факт, що більшість книг буде роздано на державні бібліотеки, доречним стане проведення спільних презентацій та інших заходів щодо популяризації отриманих видань.

З метою популяризації кращого досвіду з відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка та увічнення його пам’яті в навчальних закладах Чернігівщини запрошуємо широко висвітлювати вказані заходи в засобах масової інформації, розміщувати на сайтах відділів освіти райдержадміністрацій, управлінь освіти міських рад.

ОРІЄНТОВНІ ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

для проведення Першого уроку у 2013-2014 навчальному році

Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина

Шевченківські місця на території Чернігівського краю

Чернігівщина посідає важливе місце в житті і творчості Т.Г.Шевченка. Тут він неодноразово бував, писав поезії, малював картини.

Узагалі ж на Чернігівщині понад 30 населених пунктів, у яких бував Шевченко в 1829, 1843, 1845, 1846-1847, 1859 роках, через наш край везли Кобзареву труну до Канева.

Поет був у Чернігові, Ніжині, Прилуках, Борзні, Козельці, Яготині, Ічні, Качанівці, Дігтярях, Седневі, Батурині та в багатьох інших містах і селах. Жителі населених пунктів, де бував Т.Шевченко, свято бережуть у пам’яті все, що пов’язане з його ім’ям.

Т. Г. Шевченко кілька разів був у Чернігові: у 1843 р. проїздом з Петербурга в Україну, у 1846 і 1847 рр. – за завданням Археографічної комісії. Прибувши у Чернігів у 1846 р., Тарас Григорович зупинився в готелі «Царьград», який знаходився в центрі міста на розі вулиць Шосейної та Воздвиженської. Поет згадує Чернігів у своєму щоденнику та в повістях «Капитанша», «Музыкант».

Шевченко був у смт. Седнів (Чернігівського району Чернігівської області) у 1846 р. за завданням Археографічної комісії. Жив у маєтку братів Лизогубів, де була добре обладнана художня майстерня. Побував поет у Седневі й у 1847 р. Ще до 1917 р. у місті було встановлено пам`ятне погруддя поету, але воно було знищене під час Другої світової війни. У 1957 р. відкрито новий пам`ятник. На колишньому будинку Лизогубів установлено меморіальну дошку. У міському парку збереглися альтанка та стара липа, що зветься в народі Шевченківською, під якою любив відпочивати поет. Під нею встановлено пам`ятне погруддя поету та меморіальну дошку.

У 1902 році в Чернігові був відкритий єдиний в Російській імперії Музей українських старожитностей, якому з 1906 р. присвоєно ім’я його фундатора В.В. Тарновського – відомого мецената, колекціонера, власника унікального зібрання української старовини та творчої спадщини Т.Г. Шевченка. Численні експонати, що розповідають про перебування Т. Г. Шевченка на Чернігівщині, знаходяться в музеї і сьогодні.

Ім’я Шевченка дороге чернігівцям. Його іменем названо педагогічний університет, музично-драматичний театр, одну із центральних вулиць. Восени 1992 року відкрито новий пам’ятник великому Кобзарю.

Серед нескінченної низки архітектурного різнобарв’я Дитинця чільне місце посідає пам’ятник Тарасові Шевченку. Він розташований в історичному центрі Чернігова, звідки власне й починалося місто і де стояла фортеця, – на Валу. Автор пам’ятника – народний художник України (1992р.), дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997р.), лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка (2000 р.) Володимир Андрійович Чепелик.

Уперше пам’ятник Т. Шевченку було встановлено у 1950 р. на в’їзді до міста із Седнева. Він був типово радянським – бетонна статуя немолодого поета (у рамках традиційної іконографії Шевченка) заввишки 2, 5 м на оштукатуреному постаменті. Відверто невдале розташування «чернігівського Кобзаря» (пам’ятник знаходився відносно далеко від центру міста) та початок масштабної забудови північної частини Чернігова у 1960-х роках спонукали міську владу прийняти рішення про його перенесення в інше місце. У 1964 р. з нагоди 150-річчя від народження Т. Шевченка пам’ятник установили в Центральному парку культури і відпочинку, повернувши його обличчям до Десни.

У 1991 р. із здобуттям Україною незалежності постало питання про заміну пам’ятника Т. Шевченку, що був зразком радянської провінційності. Відтак, у вересні 1992 р. на тому самому місці відкрили абсолютно новий за формами й концепцією монумент Кобзареві, що зображує Т. Шевченка в молодому віці. Він став на той час унікальним для України й лишається одним з небагатьох на даний час. Авторові пам’ятника В. Чепелику вдалося передати не лише традиційну «шевченківську» задуму, а й тонку артистичну натуру митця: поет сидить на краю лавиці, лівою рукою притримуючи теку, ліворуч від Тараса Григоровича – на лавці звішується поетів плащ. Скульптурну композицію встановлено на прямокутний постамент сірого кольору, лицева сторона якої з правого боку доповнена чорною табличкою з Шевченківським автографом.

Перелік пам'яток і об'єктів історії та монументального мистецтва

в Чернігівській області, пов'язаних з життям і діяльністю Т. Г. Шевченка

Батурин, при в'їзді в місто. Пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Каплиця з дерева, 1991 р., заміна 2010 р.

Бігач (Менського району), у парку. Пам'ятний знак на честь перебування Т. Г. Шевченка в Бігачі, 1847 р. Граніт, 1977 р.

Борзна, вул. Свердлова, територія райлікарні. Пам'ятний знак на честь перебування Т. Г. Шевченка на Борзнянщині, 1847 р. Стела з бетону на постаменті, скульптор Т. В. Кусид, архітектор А. Ф. Ігнащенко, 1976 р.

Борзна, парк біля школи-інтернату. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя, бетон, постамент, 1961 р.

Будище, Патютинська сільська рада Козелецького району, при в’їзді в село, пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Каплиця, меморіальна дошка з мармуру, архітектор В. М. Устинов, 1991 р.

Городня, вул. Чорноуса, біля школи № 1. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бетону, постамент, окутий міддю, проект І. Г. Рашевського,
1982 р.

Григорівка, Бахмацького району, на Будинку культури. Меморіальна дошка з мармуру на честь 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка,
1989 р.

Григорівка, Бахмацького району, територія лікарні. Прикорень від дуба, під яким Т. Г. Шевченко писав вірші, 1843 р. Меморіальна дошка, автор О. В. Шестопал, 1959 р.

Дігтярі, Срібнянського району, палац Ґалаґанів, у якому бував
Т. Г. Шевченко, 1845 р. Будинок цегляний, одноповерховий, архітектор
П. А. Дубровський, 1832р.

Дігтярі, Срібнянського району, площа. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з мармуру, постамент цегляний, скульптор І. М. Самотос, 1994 р.

Іваниця, Ічнянського району, по дорозі на Сокиринці. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964 р.

Іржавець, Ічнянського району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бетону на постаменті, меморіальна табличка, 1989 р.

Іржавець, Ічнянського району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1959 р.

Ічня, у парку, навпроти школи мистецтв. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з граніту на постаменті, барельєф гранітний, автор В. П. Луцак,
2009 р.

Качанівка, Петрушівська сільська рада Ічнянського району, парк. Палац Тарновських, архітектори К. І. Бланк, М. К. Мосціпанов, кін. XVIII-XIX ст.; меморіальні дошки з мармуру, 1952, 1961 рр.

Качанівка, Петрушівська сільська рада Ічнянського району, біля палацу Тарновських. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1965р.

Кобижча, Бобровицького району, біля сільради. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку погруддя з бронзи на постаменті з мармурової крихти, 1974 р.

Козелець, вул. Комсомольська, біля парку. Пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Каплиця кам'яна на постаменті, архітектор
В. М. Устинов, 1991 р.

Козелець, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку, 1814-1861 рр. Погруддя з бетону на постаменті, 1961 р.

Короп, вул. К. Маркса, школа. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бронзи на гранітному постаменті, 1997 р.

Криски, Коропського району, вул. Шкільна. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з міді на постаменті, 1987 р.

Линовиця, Прилуцького району, біля школи. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1953 р.; перенесене у 2008 р.

Линовиця, Прилуцького району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, автор А. Ф. Гайдай, 1951 р.

Линовиця, Прилуцького району, центр. Садиба де Бальменів, яку відвідував Т. Г. Шевченко, XIX ст. Флігель цегляний, кінець XVIII ст.

Липів Ріг, Ніжинського району, центр. Дерево (історична пам'ятка), під яким відпочивав Т. Г. Шевченко, зустрічаючись тут із селянами, під час подорожі Чернігівщиною (за переказами), 1846 р. Меморіальна дошка з граніту, 1959 р.

Лосинівка, Ніжинського району, територія Будинку культури. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бетону на постаменті, 1967 р., реконструкція 1995 р.

Макошине, Менського району. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор М. Д. Стеляєв, 1972 р.

Мала Дівиця, Прилуцького району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1951 р.

Мена, парк ім. Т. Г. Шевченка. Пам'ятник Т. Т. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті з мармурової крихти, автор О. В. Просужий, 1969 р.

Мрин, Носівського району. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бронзи на постаменті, скульптор В. Г. Гнєздилов, архітектор Б. А. Воропай, 1976 р.

Ніжин, вул. Поштова. Будівлі Ніжинської поштової станції, де зупинявся Т. Г. Шевченко, ХVІІІ-ХІХ ст., реконструкція 1980 р. Меморіальна бронзова дошка, 1970р.

Ніжин, парк культури ім. Т. Г. Шевченка. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бронзи на гранітному постаменті, скульптор О. П. Скобликов, архітектор О. Д. Ковальов, 1991 р.

Ніжин, площа біля Спасо-Преображенської церкви. Пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Бутовий гранітний камінь, меморіальна дошка з бронзи, 1991 р.

Нова Басань, Бобровицького району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку, Скульптура з бетону на постаменті, автор М. П. Ковтун, 1961 р.

Носівка, Вокзальна площа. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор Б. А. Воропай, 1961 р.; реконструкція 2004 р.

Охиньки, Прилуцького району, біля сільської ради. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964 р.; перенесення й реконструкція 1987 р.

Прилуки, вул. Миколаївська, 107, ЗОШ № 7. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, автор А. Ф. Гайдай, 1961 р.

Прилуки, вул. Київська, 288. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, автор А. Ф. Гайдай, 1961 р.

Прилуки, вул. Пирятинська, 115, траса Прилуки-Пирятин. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор О. Братерський, 1963.

Прилуки, на розі вулиць Київської та Незалежності. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку. Скульптура з латуні на гранітному постаменті, автори
С.Т. Кантур, В. П. Небоженко, 2007 р.

Седнів, Чернігівського району, біля будинку Лизогубів. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку. Скульптура з граніту на гранітному постаменті, автор
О.А. Балог, 2010 р.

Седнів, Чернігівського району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з мармуру на гранітному постаменті, автор Г. В. Бистровський,
1957 р.

Седнів, Чернігівського району, парк. Липа, під якою Т. Г. Шевченко написав поему «Відьма», 1847 р. Меморіальна дошка з металу, огорожа, 1992 р.

Семенівка, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964 р.

Сокиринці, Срібнянського району, західна частина села. Палац Ґалаґанів, який відвідував Т. Г. Шевченко. Будинок двоповерховий з флігелями. Архітектор П. А. Дубровський, початок ХІХ-ХХ ст.

Талалаївка, Ніжинського району, на території аграрного ліцею. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор
В. В. Василенко, 1967 р.

Тростянець, Ічнянського району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя гіпсове на постаменті, 1964 р.

Харкове, Талалаївського району, біля школи. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на мармуровому постаменті, автор М. Д Марченко, 2004 р.

Черниш, Чернігівського району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя бронзове на гранітному постаменті, 1992 р.

Чернігів, вул. Полуботка, 53, біля головного корпусу Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Пам'ятник
Т. Г. Шевченку. Погруддя бронзове на гранітному постаменті, автор
Г. О. Єршов, 2006 р.

Чернігів, проспект Миру, біля магазину «Янтар». Місце, де знаходився готель «Царьград», тут зупинявся Т. Г. Шевченко. Меморіальна мармурова дошка на гранітному постаменті, 1989 р.

Чернігів, територія Валу. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура бронзова, на гранітному постаменті, скульптор В. А. Чепелик, архітектор
Б. П. Семеняка, 1992 р.

Чернігів, пам'ятник Т. Г. Шевченку на території залізничного полку. Бетонна скульптура на постаменті. Виготовлена в 1950 р. З 1992 р. – на території полку (до цього часу встановлювався в інших місцях Чернігова).

Шевченка, Прохорівська сільська рада Борзнянського району, територія біля клубу. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964р.

Шевченка, Фастовецька сільська рада Бахмацького району, біля школи. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1968 р.

Щорс, перехрестя вул. Піонерської, Шевченка та Володарського, біля гімназії. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя бронзове на постаменті, 1986 р.

Лауреати Шевченківської премії – наші земляки

Варто перш за все познайомити учнів з історією Національної премії України імені Тараса Шевченка (Шевченківської премії) як державної нагороди України, найвищої творчої відзнаки за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення й демократизацію українського суспільства. Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка засновано 20 травня 1961 року Постановою Ради Міністрів УРСР. Першими Диплом та Почесний знак лауреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики. 27 вересня 1999 року згідно з Указом Президента України № 1228/99 з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва премія отримала нову назву – «Національна премія України імені Тараса Шевченка».

Чернігівщина має 35 лауреатів Шевченківської премії:

Агєєва Віра Павлівна (нар. 1958), літературознавець, народилася у
м. Бахмач Чернігівської області. Лауреат Державної премії України і м. Тараса Шевченка 1996 р. – один із авторів навчального посібника «Історія української літератури XX століття» у двох книгах.

Бабенко (Габенко) Надія Несторівна (1926-2009), майстриня килимарства, народилася у с. Вересоч Куликівського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1986 р. – за високохудожнє використання народних традицій у творах декоративно-ужиткового мистецтва.

Большаков Леонід Наумович (1924-2004), письменник, літературознавець, народився у м. ІЦорс Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1994 р. – за документальну трилогію «Літа невольничі» («Быль о Тарасе»).

Борисенко Валентин Назарович (1929-1990), скульптор, народився у с. Озеряни Бобровицького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1978 р. – за пам'ятник бійцям Першої кінної армії смт Олесько Буського району Львівської області.

Верьовка Григорій Гурійович (1895-1964), композитор, хоровим диригент, народився у смт. Березна Менського району Чернігівської області. Лауреат Республіканської премії України ім. Тараса Шевченка 1968 р. – за створення високохудожніх концертних програм Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки.

Гайдамака Анатолій Васильович (нар. 1939), художник, народився у
с. Волосківці Менського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1985 р. (у співавт.) – за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (тепер – Націо­нальний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»).

Грачова Алла Василівна (нар. 1935), архітектор, народилася в Києві, Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. (у співавт.) – за готельний комплекс «Градецький» у Чернігові.

Дрозд Володимир Григорович (1939-2003), письменник, народився в
с. Петрушин Чернігівського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1992р. – за роман-епопею «Листя землі».

Збанацький Юрій (Григорій) Оліферович (1914-1994), письменник, народився у с. Борсуків Козелецького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1970р. – за роман «Хвилі».

Іванов Дмитро Йосипович (нар. 1946), поет, журналіст, народився у
с. Тарасівка Новгородківського ра­йону Кіровоградської області. Працює в Чернігові. Лауреат Націо­нальної премії України ім. Тараса Шевченка 2010р. – за збірку поезій «Село в терновому вінку».

Івахненко Олександр Іванович (нар. 1949), художник, народився у
с. Манжосівка Прилуцького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1989 р. – за ілюстрації до творів
Т. Г. Шевченка.

Кабацький Олександр Олексійо­вич (нар. 1948), архітектор, народився в Києві. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р.
(у співавт.) – за готельний комплекс «Градецький» у Чернігові.

Кальченко Галина Никифорівна (1926-1975), скульптор, народилася у м. Борзна Чернігівської обла­сті. Лауреат Державної премії Укра­їни ім. Тараса Шевченка 1974 р. (у співавт.) – за пам'ятник Лесі Укра­їнці в Києві.

Качуровський Ігор Васильович (нар. 1918), поет, народився у м. Ні­жин

Чернігівської області. Лауреат Дер­жавної премії України ім. Тараса Шевченка 2006 р. – за книгу «Променисті сильветки».

Коваленко Лідія Борисівна (1937 1993), журналістка, народилася у
с. Бочечки Конотопського району Чернігівської області (нині село Сумської області). Лауреат Держав­ної премії України ім. Тараса Шев­ченка 1993 р. – за народну Книгу-Меморіал «33-й: голод».

Ковтун Віктор Іванович (нар. 1958), художник, народився у с. Мезин Коропського району Черні­гівської області. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2010 р. – за цикл живописних полотен «Мій край – Слобожанщина».

Кочур Григорій Порфирович (1908-1994), поет, перекладач, народився у с. Феськівка Менського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1995 р. – за книжку перекладів «Друге відлуння».

Лопата Василь Іванович (нар. 1941), художник, народився у с. Нова Басань Бобровицького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1993 р. – за ілюстрації до «Кобзаря».

Лопухов Олександр Михайлович (1925-2009), художник, народився у м. Городня Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1980р. – за картини «Сильні духом», «Війна», «Місячна соната», «Перемога», «Вихор Жовтня», «Вольниця».

Любенко Ігор Петрович (1939-2000), будівельник, народився у
м. Остер Козелецького району Чер­нігівської області. Лауреат Держав­ної премії України ім. Тараса Шев­ченка 1984 р. (у співавт.) – за будівництво готельного комплексу «Градецький» у Чернігові.

Мельник Володимир Олександро­вич (1941-1997), літературознавець, народився у м. Ніжин Черні­гівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1996 р. – як один з авторів навчального посібника «Історія української літератури XX століття» у двох книгах.

Мушкетик Юрій Михайлович (нар. 1929), письменник, народився у
с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1980 р. – за роман «Позиція».

Наливайко Дмитро Сергійович (нар. 1929), літературознавець, наро­дився у смт Понорниця Коропського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1999 р. – за книгу «Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст.».

Нечепа Василь Григорович (нар. 1950), кобзар-лірник, народився в
м. Носівка Чернігівської області. Лауреат Національної премії Укра­їни
ім. Тараса Шевченка 2006 р. – за концертну програму «В рокотанні-риданні бандур».

Пасивенко Володимир Іванович (нар. 1939), художник, народився в
с. Обичів Прилуцького району Чер­нігівської області. Лауреат Держав­ної премії України ім. Тараса Шев­ченка 1998 р. – як один з авторів монументально-декоративного пан­но «Біль землі», створеного для На­ціональної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського у м. Києві.

Погрібний Анатолій Григорович (1942-2007), літературознавець, народився у с. Мочалище Бобровиць­кого району Чернігівської області. Лауреат Національної премії Украї­ни ім. Тараса Шевченка 2006 р. – за публіцистичну трилогію «По зача­рованому колу століть», «Раз ми є, то де?», «Поклик дужого чину».

Ральченко Володимир Іванович (пар. 194.9), архітектор, народився в
м. Полоцьк Вітебської області (Бі­лорусь). Лауреат Державної премії України
ім. Тараса Шевченка 1984 р. – за готельний комплекс «Градецький» у Чернігові.

Ревуцький Левко Миколайович (1889-1977), композитор, наро­дився в с. Іржавець Ічнянського району Чернігівської області. Лау­реат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1966 р. – за концерт для фортепіано в супроводі симфонічного оркестру.

Роговцева Ада Миколаївна (нар. 1937), актриса, народилася у м. Глухів Чернігівської області (нині місто Сумської області). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1981 р. – за виконання ролей Раневської («Вишневий сад» А. Чехова), Лесі Українки («Сподіватися» Ю. Щербака), Надії («Хазяйка» М. Гораєвої).

Сергієнко Роллан Петрович (нар. 1936), кінорежисер, народився у
м. Щорс Чернігівської області. Лау­реат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1991 р. (у співавт.) – за фільм «Відкрий себе».

Слобода Володимир Костянтино­вич (нар. 1931), інженер-конструктор, народився у м. Тбілісі (Грузія). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. – як один з авторів готельного комп­лексу «Градецький» у Чернігові.

Тичина Павло Григорович (1891 1967), поет, народився у с. Піски Бобровицького району Чернігівсь­кої області. Лауреат Республікан­ської премії України ім. Тараса Шевченка 1962р. – за вибрані твори в трьох томах.

Шишко Сергій Федорович (1911 1997), художник, народився в
м. Носівка Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1982р. – за серію картин «Київська сюїта».

Штолько Валентин Григорович (нар. 1931), архітектор, народився в
с. Вікнина Гайворонського району Кіровоградської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. як керівник авторського колективу – за споруд­ження готельного комплексу «Градецький» у Чернігові.

Яценко Михайло Трохимович (1923-1996), літературознавець, народився в с. Свидовець Бобровицького району Чернігівської області, Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1988 р. – за наукову редакцію, підготовку текстів та упорядкування видання творів І. Я. Франка в 50-ти томах.

Навчальні заклади Чернігівщини, які носять ім’я Тараса Шевченка

‑ Коропська ЗОШ І-ІІІ ст. імені Т.Г. Шевченка Коропської районної ради;

‑ Менська ЗОШ І-ІІІ ст. імені Т.Г. Шевченка Менської районної ради;

‑ Чернігівський Національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка.

Путівник «Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина»

У 2012 році, у рамках підготовки до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка, Чернігівським історичним музеєм ім. В.В. Тарновського і київським видавництвом «Богдана» підготовлено та видано путівникШляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина: путівник /авт. тексту С. Лаєвський, Л. Линюк, С. Половнікова, Н. Самохіна. – К.: Богдана, 2012. – 276 с.: іл.

Путівник містить інформацію про міста й села Чернігівської області та населені пункти, що на момент відвідання їх Тарасом Шевченком перебували у складі Чернігівської губернії, про чернігівців, які стали щирими друзями Кобзаря та прототипами його героїв. Для написання нарисів використані щоденникові записи, нотатки, листи, твори Т. Шевченка, спогади його знайомих та очевидців подій, архівні джерела, наукові публікації. Подані відомості про пам’ятки історії та монументального мистецтва на Чернігівщині, пов’язані з життям та перебуванням Т. Шевченка; про чернігівців – лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка. Видання проілюстроване понад 1000 світлин. Як науково-популярне видання книжка має іменний покажчик, а як путівник – ще й поради для тих, хто подорожує. На додаток – подані спогади про Тараса Шевченка, використані в тексті фрагментарно або й не використані взагалі.

Національний заповідник

«Батьківщина Тараса Шевченка»

 

Територіальний і духовний центр України Черкащина поєднав села Моринці, Шевченкове, Будище, Вільшану в Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». У цих середньонаддніпрянських селах зі славною історією та могутнім духовним потенціалом пройшли дитячі роки Кобзаря.

Історія заповідника починається з історії садиби, в якій проминуло дитинство поета. На території цієї садиби ще у 1939 році відкрито літературно-меморіальний музей Т.Г. Шевченка. Сьогодні – це сучасна споруда із затишними залами, які приваблюють відвідувачів неповторністю експозицій.

Подихом старовини віє від дбайливо збережених речей сестри Тараса – Катерини: рубель, зроблений їй у дарунок братом Микитою до весілля, рушник, ткацький верстат, до яких, імовірно, торкалася рука малого Тараса.

Поряд із музеєм – хатою, у якій пройшли роки і щасливого дитинства, і безрадісного сирітства майбутнього пророка. Вона зустрічає гостей розмаїттям квітів, чудовими рушниками, п'янкими запахами любистку й м'яти, сумними очима святих зі старовинних ікон, перед якими майже два століття тому молилася про щасливу долю своїх дітей Катерина Шевченко. Тут, поруч, у садочку під калиною – її могила, трохи далі – у центрі села на території місцевого навчального закладу – могила батька Т.Г. Шевченка.

За кілька сотень метрів під спеціальним накриттям – хата дяка Богородського, у якого малий Тарас навчався грамоти.

Із козачкуванням у пана Енгельгардта пов’язані підліткові роки Тараса. У селі Будище зберігся будинок поміщика, в якому нині оформлена музейна кімната Т.Г. Шевченка. Поряд – парк, у якому й досі шумлять віти велетенського дуба, у дуплі якого, за переказами, Тарас ховав свої малюнки.

У 1992 р. музей отримує статус Державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», об'єднавши навколо себе три села дитинства Кобзаря – Моринці, Будище, Кирилівку. Також до складу історико-культурного заповідника входить також урочище Гупалівщина з плесом древнього озера – історична місцевість повстання гайдамаків.

У 2006 р. заповіднику надано статус національного.

Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» є духовною субстанцією українців та шанувальників українства. Люди їдуть зачерпнути із хвилі причастя до Тарасових першоджерел – усеперемагаючої любові до Бога, до України, до Кобзаря.

Головна роль в Україні належить історико-культурним пам'яткам. Українство має свою систему цінностей, зокрема ті святі місця, які представляють українську культуру в її різноманітній красі. Громадянин України повинен мати чітке уявлення, в якій країні живе, чиї інтереси представляє, яким духовним спадком володіє.

Тож хай Шевченкові місця на його батьківщині покличуть і вас до його тополі, що стрім­ко тягнуться в небесну вись, до клаптика землі на батьківській садибі, де квітує кущ калини, стоять, як наречені, вишні, терпко й солодко п'янить акація, до збереженої Тарасової школи – хати дяка Богородського; до Моринців, де він подав уперше голос; до Будищ – маєтку Енгельгардта, де козачкував.

Будьмо єдині у святій любові до України, до чого й закликав нас Тарас Григорович Шевченко: «Нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, не розмежованою залишиться навіки од моря до моря слов'янська земля».

 

Пам’ятники Кобзареві

 

Одним із символів України й усіх українців світу є Тарас Шевченко. Там, де живуть укра­їнці, з'являються пам'ятники Кобзареві, на­ціональному генію, виразникові ідей і прагнень українського народу. Вони встановлені без ви­нятку в усіх обласних центрах України, бага­тьох містах і селах держави, а також у числен­них столицях і містах за кордоном.

Як це не дивно, але перший пам'ятник Кобза­реві був відкритий не в Україні, а в сучасному Казахстані (тоді він територіально належав до Російської імперії). На півострові Мангишлак, де поет відбував своє покарання, у 1881 році на напівкруглому постаменті було встановлено погруддя Шевченка. У 1920 році пам'ятник був зруйнований, але через сім років – відновлений.

А от першим скульптурним зображенням пое­та стала робота випускника Петербурзької ака­демії мистецтв, скульптора-українця Ф. Балавенського, що почав працювати над образом ще за життя поета з натури, а закінчив його вже після смерті Тараса Григоровича у 1862 році.

Перше погруддя поетові, виконане з мармуру, з'явилося в садибі меценатки X. Алчевської в Харкові ще у 1889 році. Готуючись відзначити 100-річчя поета, у 1914 р. у багатьох містечках і селах України, особливо на Західній Україні, було встановлено кілька десятків пам'ятників Тарасові Григоровичу. Переважно це були по­груддя або невеликі фігури. Окремі з них, переживши десятиліття, уціліли й до наших днів. Наприклад, у Коломиї, Косові, Вовчинцях, Завадові й ін. Своєрідними пам'ятниками Кобзареві були насипані кургани з великими хрестами на вершині.

Перший великий пам'ятник з'явився в Укра­їні в 1918 р. у Ромнах. Автор – відомий скульптор Іван Кавалеридзе. У тому ж році пам'ятники Шевченкові відкриті в Москві й Пе­тербурзі (автори відповідно – С. Волнухін та Я. Тильберг). Але виконані вони були поспі­хом з крихких матеріалів, тому проіснували не дуже довго. У Ромнах же пам'ятник був віднов­лений у 1981 р. у бронзі.

Отже, особливої «пам'ятникоманії» після ре­волюції з боку влади стосовно Шевченка не спо­стерігалося. Наприклад, у Харкові поета увіковічнили в бронзі тільки в 1934 році, під час святкування 120-річчя поета. У Києві – в 1939 р. А у Львові пам'ятник Кобзареві з'явився знач­но пізніше.

Частина пам'ятників за кордоном установлена на кошти й сили діаспори, інші з'явилися завдяки турботі й фінансуванню радян­ської влади. Так, у місті Палермо, поблизу То­ронто, пам'ятник Шевченкові українцям Канади в липні 1951 року подарувало керівництво УРСР. На постаменті зроблений дуже характерний напис: «Від українського народу українцям Канади». А от в іншому канадському місті – Вінніпезі до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка відкри­тий монумент силами діаспори. Його автор – ка­надець українського походження А. Драган.

Цікава історія монумента Кобзареві в столиці США – Вашингтоні. Установлений він силами українських емігрантів. Але до його відкрит­тя причетні п'ять американських президентів. Президент Г. Трумен був почесним головою ко­мітету зі створення пам'ятника Т.Г. Шевчен­ка, а майбутній президент Р. Рейган входив до складу цього комітету. Тодішній чинний пре­зидент Д. Бйзенхауер підписав схвалений пар­ламентом закон про будівництво пам'ятника. Д. Кеннеді допоміг реалізувати задум, а спеці­альну заяву президента Л. Джонсона вмурува­ли під постаментом пам'ятника. Ще одна ціка­ва деталь: при закладанні пам'ятника нашому Кобзареві використана спеціальна лопата, що до того застосовували при закладанні пам'ятників Д. Вашингтонові й А. Лінкольну в американ­ській столиці.

Існує ще цілий ряд пам’ятників Т.Г. Шевченкові в різних містах світу. Є вони в Бразилії, Аргентині, Кана­ді. Навіть острів Мальта зненацька прикрасили скульптурою Кобзаря. Справа в тому, що одна українська громада замовила в місцевому кар'єрі, що славиться своїм мармуром, скульп­туру. Був внесений аванс, а от назбирати решту грошей замовники не змогли. І пам'ятник Тара­сові Григоровичу залишився на Мальті.

Оригінальністю трактування образу Кобзаря відзначається пам'ятник у Римі. Тут Шевченко з'являється в образі античного філософа з під­нятою у вітанні правою рукою. Автор – іта­лійський скульптор У. Мацеї. Розташовано пам'ятник перед греко-католицьким собором Святої Софії. Відкриття відбулося в 1973 році за участю вищого греко-католицького духівни­цтва й великої кількості українців.

Київський пам'ятник вважається найвда­лішим витвором мистецтва, тому що вели­ка увага приділена не тільки скульптурному портрету, але й місцю розташування, ланд­шафту. До речі, на місці монумента Тарасу Шевченку до революції стояв пам'ятник царе­ві. Кращого місця, ніж у сквері навпроти університету, де колись підносився пам'ятник цареві, важко було й знайти. Конкурс на краще втілення об­разу Кобзаря виграв ленінградський скульп­тор Матвій Манізер. Але коли пам'ятник виготовили й привезли на місце, виявилося, що він малуватий для цього простору. Тоді було вирішено встановити його в Каневі. А в Києві скульптор повторив із несуттєвими змі­нами свою попередню роботу, але зробив саму фігуру на два метри вище. Результат вийшов прекрасний!

УШАНОВУЄМО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

(година спілкування для учнів початкової школи)

 

Хто не шанує видатних людей свого народу,

той сам не вартий пошани.

М. Рильський

Мета: розширити знання учнів про творчість і життя Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, уміння вільно висловлювати свої думки, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати критичне мислення, творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями, прославляти свою Батьківщину добрими справами; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Обладнання: малюнки учнів до творів Т.Шевченка, кросворд, «Дерево життя і творчості Т.Шевченка», портрет поета, епіграф до уроку, вишиті рушники, реквізит для інсценізації (клас оформлений в стилі української хати).

ХІД ЗАХОДУ

(Учителі-ведучі в українських національних костюмах виконують пісню на слова Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»)

 

1-ша ведуча. Діти, ви знаєте, що наша земля зветься Україною, а ми – українцями. Ми любимо свій край, шануємо й поважаємо всіх людей Землі.

2-га ведуча. А чи знаєте ви, діти, що Україну також шанують і знають у світі?

‑ Хто такі видатні українці?

‑ Чим вони прославилися?

‑ Яких відомих українців ви вже знаєте?

‑ А чим ви, діти, можете і хочете прославити Україну? (Відповіді дітей.)

3-тя ведуча. Добре відомі в усьому світі й імена визначних майстрів поетичного слова, таких, як Тарас Шевченко, Іван Франко. Леся Українка, Максим Рильський. Творчість цих поетів увійшла до скарбниці світової літератури.

1-ша ведуча. Девізом нашого свята стали слова М.Рильського: «Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани». Сьогодні ми зібралися, щоб ушанувати великого сина українського народу Т.Шевченка.

2-га ведуча.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті ясніє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!

3-тя ведуча. Нам з вами важко уявити Україну часів Шевченка і те, як серед ланів золотої пшениці, зелених садів, тихих вод, ясних зір жилося голодним селянам-кріпакам, змореним тяжкою працею.

 

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. В Україні в ті часи були пани і кріпаки-селяни. З раннього ранку до пізньої ночі працювали кріпаки на панських ланах, відробляючи панщину. Часу для роботи на своєму полі майже не залишалося.

2-й учень. Крім панщини, кріпаки були змушені сплачувати різні податки, на які в них не було грошей. За борги пани били кріпаків різками, обмінювали їх на тварин (коней, собак), розлучали дітей і батьків, дружин і чоловіків.

ша ведуча.

Благословенна та година,

І тая хата, і село,

Що Україні принесло

Найбільшого з великих сина...

Б.Лепкий

Інсценізація

Хлопчик. Матусю, а чи правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати. Так, мій синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері,
вона співає «Колискову»)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре – свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледь жевріє, а коли добра, робить людям добро, тоді свічечка горить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик, Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

(Гладить сина по голові)

2-га ведуча. Чи здогадалися ви, діти, хто є дійовими особами нашої інсценізації? Тож давайте перегорнемо сторінки життя Т.Г.Шевченка. Тільки ви уважно слухайте, діти_, бо в кінці свята на вас чекають цікаві конкурси й запитання, пов'язані із життям і творчістю Великого Кобзаря.

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині у бідній кріпацькій хаті Шевченків народився хлопчик. Батьки дали йому ім'я Тарас.

2-й учень. Прізвище Шевченко пов'язане з назвою професії – швець. Шевцем був прадід поета по батьковій лінії. Син шевця – Шевченко.