Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Додаткова література
|
|
1. Боряк О. Міфологічні персонажі – охоронці правил поведінки людей // Народна творчість та етнографія. – 1993. - №3. – С.32-37.
2. Босенко М., Звєрєва І., Коваль Л. Виховуємо патріотів // Початкова школа. – 2005. - №8.- С.15-23.
3. Брiцина О.Ю. Неповторнiсть мови народної казки // Українська мова i лiтература в школi. — 1983. — №5.
4. Ващенко Г. Народна пiсня i етнопедагогiка України //Нар. творчiсть та етнографiя.- 2001.- №1-2.
5. Великодній тиждень // Освіта. – 2000. - №21. – 26 квітня-3 травня. – С.4-5.
6. Вивчення фольклору в школі // Народна творчість та етнографія. – 1985. - №5; 1984. - №5.
7. Гуцалюк Т. Я - Моя родина – Україна – Світ // Початкова школа. – 2005. - №10. – С.23-25.
8. Деякі аспекти етнопедагогічної освіти як можливості духовно-творчого розвитку особистості // Педагогіка і психологія. – 1998. - №2. – С.125-131.
9. Дитячий фольклор в історико-педагогічному аспекті // Народна творчість та етнографія. – 1978. - №5. – С.86-90.
10. Докукіна О. Стрєльнікова Н. Сім’я і родинне виховання // Рідна школа.- 1996. - №11-12
11. Древляни: Збірник статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю / Під ред. С.Павлюка, В.Скуратівського та ін. – Луцьк, 1996. – 423с.
12. Засобами народної педагогіки // Рідна школа. – 1999. - №1. – С.66-67.
13. Колискові як творчість роду // Берегиня. – 1999. – Число 1. – С.29-37.
14. Кудикiна Н. Традицiйнi дитячi народнi iгри малих форм // Рiднi джерела. 2002. - №1.
15. Мацейків Т. Українські народні традиції виховання дітей і молоді // Людина і світ. – 1995. - №9. – Вересень. – С.26-30.
16. Народна пісня України // Київ. – 2000. - №9/10. – С.115-128.
17. Народні звичаї та традиції як фактор формування духовності дитини // Питання культурології. – 1997. – Вип.15. – С.86-91.
18. Образи та символи міфів. Міфи у сучасному житті // Людина і світ. – 2002. - №10. – С.51-59.
19. Обрядовий фольклор // Берегиня. – 1997. – Число ½. - С.126-143.
20. Олійник О.С. Козацька читанка // Радянська школа. – 1991. - №11.
21. Онищенко Т. Дитяча гра в історії розвитку дошкільного виховання в Україні // Шлях освіти. – 2000. - №2. – С.53-55.
22. Пустовіт Н., Плечова З. Українські народні ігри // Все для вчителя. – 1998. - №8. – С.54-55.
23. Рідна мова – важливий засіб націоналізації школи і виховання // Українська мова та література. – 1998. – Ч.15. – С.7.
Питання до заліку з курсу
″ ЕТНОПЕДАГОГІКА″
1. Етнос як педагогічна система (структура, ознаки).
2. Функції етносу як педагогічної системи
3. Джерела вивчення етнопедагогічного досвіду (народної педагогіки)
4. Базові категорії етнопедагогічної системи
5. Етнізація особистості як педагогічна проблема.
6. Етнічні і соціальні фактори в народному вихованні.
7. Етнічне поле особистості в народному вихованні.
8. Вплив етносередовища на виховання особистості.
9. Народні традиції та спілкування як засоби засвоєння культури етносу.
10. Сутність понять “народна педагогіка”, “етнопедагогіка”. Предмет і завдання етнопедагогіки.
11. Компоненти української народної педагогіки.
12. Народна педагогіка Київської Русі.
13. Народно-педагогічні ідеї Володимира Мономаха.
14. Особливості періоду поширення братських шкіл на території України щодо розвитку народної педагогіки.
15. Козацька педагогіка як складова частина української народної педагогіки.
16. Народно-педагогічні дослідження К.Д. Ушинського.
17. Особливості періоду дослідження народно-педагогічних надбань II пол. XVIIII поч. XX століття на основі робіт Григорія Сковороди, Олександра Духновича, Софії Русової.
18. Ідеї народної педагогіки в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського.
19. Сучасна українська національна система виховання (за “Концепцією виховання дітей та молоді в національній системі освіти”).
20. Народно-педагогічні дослідження радянських часів.
21. Розвиток етнопедагогіки у незалежній Українській державі.
22. Народна сутність поняття “виховання”, його мета та завдання.
23. Основні чинники народного виховання.
24. Принципи виховної системи української народної педагогіки.
25. Методи формування свідомості члена громади.
26. Методи формування позитивної поведінки члена громади.
27. Методи стимулювання позитивної поведінки члена громади.
28. Методи самовиховання в українській народній педагогіці.
29. Основні форми народного виховання дітей та молоді.
30. Шлюб як основа сім’ї. Уявлення українців про шлюб.
31. Виховне значення шлюбної обрядовості українського народу.
32. Українська родина як головний соціальний інститут виховання дітей.
33. Функції сім’ї.
34. Соціалізуюче значення родильної обрядовості.
35. Народний ідеал сім’ї.
36. Чоловік та жінка як творці сім’ї.
37. Батько, мати та старші члени родини як найперші вихователі дитини.
38. Аналіз основних положень сучасних публікацій у пресі з проблем втілення ідей народної педагогіки у практику родинного виховання.
39. Етапи соціалізації дитини в етносі.
40. Інститути соціалізації дитини в українському суспільстві.
41. Рідна мова у засвоєнні дитиною соціокультурного досвіду етноспільноти.
42. Вуличні клички і прізвиська, дитячі прозивалки, їх морально-етичні аспекти та вплив на соціалізацію дитини.
43. Роль громади у соціалізації дитини.
44. Народний гумор (небилиці, жартівливі пісеньки й віршики, гуморески, побрехеньки, оповідки) в засвоєнні дитиною правил громадського життя, етичних та моральних норм спільноти.
45. Соціально-педагогічний зміст категорії „синівський обов’язок”.
46. Духовно-моральне виховання в українській народній педагогіці.
47. Трудове виховання як основа народної педагогіки.
48. Шляхи та засоби розумового виховання.
49. Народна педагогіка про фізичне виховання та розвиток дитини.
50. Основні чинники естетичного виховання в народно-педагогічних уявленнях українців.
51. Поезія пестування та її педагогічне призначення.
52. Дражнилки та мирилки як форма самовираження та вияв дитячої реакції в момент суперечок. Педагогічне значення лічилок.
53. Роль скоромовок, прислів’їв та приказок у вихованні дітей.
54. Виховний зміст епічних жанрів фольклору (казок, легенд, переказів, оповідань).
55. Виховне значення ліричних, героїчних та жартівливих пісень українців.
56. Народний календар Полісся – складова етнокультури поліщуків (короткий аналіз).
57. Роль колядок, щедрівок, веснянок у прилученні молодого покоління до рідної культури.
58. Виховна спрямованість традицій народного календаря українців осінньої пори.
59. Педагогічні аспекти народного календаря зимової пори.
60. Виховне значення народних свят весняно-літнього періоду.
61. Народна дидактика як компонент народної педагогіки, її мета, завдання, зміст та значення.
62. Основний зміст принципів народної дидактики.
63. Народні знання та вміння, їх зміст та значення у розвитку особистості.
64. Методи, прийоми та форми навчання в народній дидактиці.
65. Народна дидактика про письменство, книгу, школу, вчителя.
66. Значення народної дидактики у відродженні національної системи освіти в Україні.
67. Виховний ідеал в уявленнях українців.
68. Виховний ідеал у педагогічних працях Григорія Ващенка.
69. Особливості ментальності українців та основні риси національного характеру.
70. Сучасний виховний ідеал (за “Концепцією виховання дітей та молоді в національній системі освіти”).
71. Гра як ефективний засіб народної педагогіки. Види ігор.
72. Етапи ігрової діяльності, структура ігор та їх функції.
73. Виховне значення та функції народної іграшки.
74. Загадки як специфічний жанр словесної творчості, спрямований на розумовий розвиток дитини.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ CТУДЕНТІВ З курсу ″ ЕТНОПЕДАГОГІКА″
| Рівень | Бали за 12-ти бальною системою | Бали за 100-бальною системою | Критерії оцінювання відповіді | |
| Теоретичні знання | Вміння | |||
| Початковий рівень знань ″ 2″ (рецептивно-продуктивний) | 0-25 балів без права перескладання (для екзаменів та заліків) | Студент за допомогою викладача розпізнає етнопедагогічні явища на побутовому рівні, розпізнає окремі символи, коди, однослівно відповідає на конкретні запитання „так” чи „ні”. | Студент намагається відповідати, однак потребує постійної консультації і контролю з боку викладача. З допомогою викладача намагається використати набуті знання для виконання найпростіших завдань. | |
| 26-49 балів | Студент з допомогою викладача однослівно відповідає на запитання, відтворює незначну частку питання в тому вигляді і в тій послідовності, у якій воно було розглянуте на лекції або консультації. | Студент вміє при постійному контролі і допомозі викладача виконати практичне завдання побутового рівня. | ||
| 50-60 балів | Студент з помилками характеризує окремі етнопедагогічні поняття та явища. Володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу. | Студент вміє при постійному контролі і допомозі викладача у тестових завданнях співвіднести категорії, явища та їх властивості. | ||
| Середній рівень знань ″ 3″ (репродуктивний) | 61-65 балів | Студент володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на продуктивному рівні: з допомогою викладача відтворює словами, близькими до тексту лекції, означення етнопедагогічних термінів, явищ, процесів; частково відтворює текст підручника; у процесі відповіді допускає окремі неточності навчальної інформації; ілюструє відповіді прикладами, що були наведені на консультації | Студент правильно обирає й використовує необхідні навчальні матеріали із літератури, яку запропонував викладач; за допомогою викладача вміє виконати практичне завдання, усно пояснити його. | |
| 66-70 балів | Студент з допомогою викладача дає правильне визначення окремих етнопедагогічних понять, явищ, закономірностей; словесно описує етнопедагогічні явища, процеси, вказує на деякі їх властивості; відтворює всю тему або її основну частину, ілюструючи відповідь власними прикладами. | Студент вміє правильно виконати завдання, оформлюючи його без висновків; за інструкцією і з допомогою викладача намагається пояснити деякі етнопедагогічні процеси з обґрунтуванням результату, у якому є помилки. | ||
| 71-74 балів | Студент з допомогою викладача свідомо відтворює тему лекції, ілюструючи її власними прикладами; розкриває суть етнопедагогічних понять, процесів, явищ, допускаючи у відповідях незначні неточності; намагається співвіднести етнопедагогічні явища з особливостями розвитку суспільства, науки, культури, їх характеристиками; намагається застосувати окремі прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок). | Студент вміє правильно підготувати практичне завдання, при потребі звертаючись за консультацією до викладача, робить правильні обґрунтовані висновки; з допомогою викладача може зробити частковий аналіз, порівняння, висновки щодо етнопедагогічних явищ; прийняти рішення щодо власних етнокультурних інтересів і обґрунтувати їх. | ||
| Достатній рівень знань ″ 4″ (конструктивно варіативний) | 75-80 балів | Студент без помилок відтворює зміст питання, наводячи власні приклади; правильно розкриває суть етнопедагогічних понять, явищ, закономірностей. | Студент спроможний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних (типових) ситуацій. Вміє самостійно розв’язувати типові педагогічні ситуації та задачі; якісно виконати типові завдання, здійснити аналіз, порівняння, зробити висновки, при потребі звертаючись до викладача за консультацією. | |
| 81-85 балів | Студент володіє навчальною інформацією, вміє зіставляти, узагальнювати та систематизувати інформацію під керівництвом викладача; аргументовано відповідає на поставлені запитання і намагається відстояти свою точку зору. | Студент уміє користуватися запропонованими алгоритмами під час підготовки до практичних занять, добирати необхідну додаткову інформацію для виконання типових завдань; аргументовано пояснювати деякі етнопедагогічні процеси та явища, що спостерігаються у певному етносередовищі, родині, особистому житті суб’єкта виховання. | ||
| 86-90 балів | Студент вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом навчального матеріалу, наводить аргументи на підтвердження своїх думок, використовуючи матеріали засобів масової інформації; може з допомогою викладача відповідати на питання, що потребують знання кількох тем. | Студент уміє самостійно розв’язувати типові педагогічні завдання, виправляти допущені помилки; використовуючи підказки викладача, може розв’язувати завдання, що потребують знання декількох тем; використовувати різні джерела інформації, користуватися спеціальною літературою; висвітлювати практичне значення етнопедагогічних знань для окремих суб’єктів. | ||
| Високий рівень знань «5» (творчий) | 91-93 балів | Студент вільно володіє темою, має ґрунтовні етнопедагогічні знання; вільно відповідає на запитання, що потребують знання кількох тем; оцінює окремі нові факти, явища, ідеї; судження його логічні й достатньо обґрунтовані; узагальнює і систематизує матеріал у межах навчальної теми; самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності. | Студент виявляє початкові творчі здібності: уміє працювати із спеціальною літературою (збірки фольклорних матеріалів, етнографічні та археологічні розвідки, наукові журнали тощо); знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх відповідно до цілей, які поставив викладач, свою відповідь ілюструє фактами із наукової літератури та прикладами з життя; проводить самоперевірку виконаної роботи; може пояснити виконання завдань підвищеного (комбінованого) рівня. | |
| 94-97 балів | Студент вільно висловлює власні думки і почуття, визначає програму особистої пізнавальної діяльності, самостійно оцінює різноманітні етнопедагогічні явища і процеси, виявляючи особисте ставлення до них; без допомоги викладача знаходить джерела інформації і використовує одержані відомості відповідно до мети та завдань власної пізнавальної діяльності. | Використовує набуті знання в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує особисту життєву позицію, узгоджуючи її із етнокультурними, загальнонаціональними та загальнолюдськими цінностями. | ||
| 98-100 балів | Студент виявляє особливі творчі здібності, безпомилково дає визначення базових категорій етнопедагогіки, глибоко розуміє етнопедагогічні процеси та явища; використовуючи вивчений матеріал, генерує нові ідеї, робить творчо обґрунтовані висновки; вміє аналізувати і систематизувати матеріали засобів масової інформації; визначає порядок особистої навчальної діяльності, самостійно оцінює її результати. Активно займається науково-дослідною роботою. | Студент самостійно розвиває власні обдаровання і нахили, вміє самостійно здобувати знання, сформулювати педагогічну проблему і визначити шляхи її розв’язання; вести дискусію з конкретного питання; знаходити шляхи вирішення педагогічних задач і ситуацій, користуючись відповідними документами (законами, постановами, указами тощо). |
|
|