Как продвинуть сайт на первые места?

Вы создали или только планируете создать свой сайт, но не знаете, как продвигать? Продвижение сайта – это не просто процесс, а целый комплекс мероприятий, направленных на увеличение его посещаемости и повышение его позиций в поисковых системах.

Ускорение продвижения

Если вам трудно попасть на первые места в поиске самостоятельно, попробуйте технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Если ни один запрос у вас не продвинется в Топ10 за месяц, то в SeoHammer за бустер вернут деньги.

Начать продвижение сайта

Сервис онлайн-записи на собственном Telegram-боте

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое расписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
Для новых пользователей первый месяц бесплатно.

Чат-бот для мастеров и специалистов, который упрощает ведение записей:

— Сам записывает клиентов и напоминает им о визите;
— Персонализирует скидки, чаевые, кэшбэк и предоплаты;
— Увеличивает доходимость и помогает больше зарабатывать;

Начать пользоваться сервисом

Юрій Федькович

В умовах понімечення і румунізації українського народу Буко­вини Ю. Федькович багато зробив для народного виховання. Як людина з передовими демократичними поглядами, він від­стоює доступність освіти для народу. Справді народна школа стане могутнім знаряддям політичної боротьби за возз'єднан­ня всіх українських земель. Спираючись на народну педагогі­ку, Ю. Федькович розробляє сміливий план реорганізації того­часної школи Буковини на основі принципу народності. Він розгортає бурхливу діяльність над створенням шкільних під­ручників. 1866 року Ю.А. Федькович завершує знаменитий «Буквар» для селянських дітей. Це перший підручник на Бу­ковині, написаний живою народною мовою. У книзі подаються ілюстрації в дусі народної педагогіки. Зміст текстів «Буква­ря» близький і зрозумілий для селянських дітей. Даються роз­повіді про лани, волів, оранку, борону, плуг, ярмо, а також елемен­тарні знання про діяльність, яка чекає на дітей у майбутньому. Пишучи «Буквар», автор дотримується правила, підказаного на­родною мудрістю: «Не все одразу дається, а потроху та помалу, то буде користі чимало». Ю. Федькович з пошаною ставився до народних традицій, які були основою його педагогічної діяльно­сті. В оповіданнях для вправ у читанні письменник висвітлив у народному дусі чимало морально-етичних проблем. Він високо цінував народну мудрість щодо виховання поваги до старших, праці, гуманізму, послуху, правдивості, до простих людей. Він широко використовував у своєму букварі перлини народної му­дрості - приповідки: «Хто влітку в холодку, той взимку в голод-ку», «Не будь квапний, не будеш утратний», «Хто високо літає, завжди сідає», «Розумна жона, як міх пшона», «Добрі діти -вінець, лихі - кінець».

На перше місце Федькович-педагог висунув виховання пова­ги і любові до простого народу як носія моралі праці. У казках письменника завжди перемагають герої з народу. Вони розумні, кмітливі, подільчиві, людяні, безкорисливі. У виховній роботі Ю. Федькович удається іноді до аналогії з природою: «Працюй, Дмитрику, працюй, синку! Дивися, як німа животина, ота пчілка, працює. Так роби і ти». Високо цінує Федькович роль позитив­ного прикладу у вихованні. В кінці своїх оповідань, звертаючись

до дітей, він робить висновки, ставить запитання, зосереджуючи увагу на позитивному прикладі. Аналіз педагогічної спадщини Юрія Федьковича переконує, що традиції народної педагогіки є життєдайним джерелом його педагогічної творчості.

Софія Русова (Діндфорс)

Доля простелила С. Русовій довгу життєву дорогу, по якій вона пройшла і педагогом, і істориком, і письменницею, і громадсь­ким та політичним діячем. Своєрідним життєвим кредо С. Ру-сової була її глибока переконаність у тому, що національне ви­ховання забезпечує кожній нації широку демократизацію осві­ти. Підвалиною у розв'язанні С. Русовою всіх педагогічних про­блем була українська народна мудрість, українська етнопедаго-гіка. Українськими проблемами для неї були: рідна школа, яка відповідає духовному складу українського народу, створення укра­їнських дитячих закладів (дитсадків), національний характер як основа виховання, створення української навчальної літератури, формування національної духовності і самосвідомості підрос­таючого покоління.

С. Русова зазначала, що виховання буде дієвим, коли будува­тиметься на національному ґрунті (рідна мова, рідна пісня, релі­гійні обряди). Ще минулого століття С. Русова мала чітку кон­цепцію розвитку української національної школи, стверджуючи, що нація народжується біля дитячої колиски і що на рідному ґрунті здатна вирости національне свідома дитина. Говорячи про націоналізацію школи, Русова підкреслювала, що ми мало знаємо нашу Україну, що нам потрібна географічна свідомість; що ми мусимо свідомо носити ім'я українців і знати всі скарби україн­ської землі. Русова радила будувати нову школу з національ­ним духом, поєднану з рідним краєм, рідним людом.

С. Русова була твердо переконана, що відродження нації по­чинається з виховання дитини, у якому має враховуватися наці­ональний характер і задовольнятися українська душа. Для на­ціонального виховання необхідні наука дитинознавства, уміння навчати дитину, виховувати її як особистість, виховувати її ро­зум, тіло і душу, готувати в дорогу життя, показувати шлях до мудрості своєю мудрістю. А це можливо за умови, коли школа

для дитини буде «щедрою українською хатою, в якій говорять до дитини рідною мовою». Усе своє свідоме життя Русова поклала на вівтар українського національного відродження. У комплексі різноманітних педагогічних ідей С. Русової чітко звучить відлу­ння української народної педагогіки.

У численних творах представлена широка панорама її педа­гогічних думок:

• міцна та нація, яка краще за інші використовує націона­
льні скарби;

• рідна мова — могутній засіб розвитку дитини, джерело націо­
нального світобачення;

• відродження традицій як причетності до національних основ;

• гуманізація й індивідуалізація виховного процесу;

• виховання почуттів дитини:

• розвиток духовних сил і допитливості;

• у школі повинні панувати живий настрій, веселість, працьо­
витість, ласка, любов до дітей, розуміння їх душі, урахування
національних особливостей і психології українських дітей;

• оточенням дітей повинні бути добро і краса;

• головне у вихованні - вироблення характеру;

• висока моральна спрямованість навчання і життя;

• природа - джерело естетичних впливів;

• збагачення дитячої уяви, збудження бажання творити добро,
красу і правду;

• давати дитині можливість виявляти себе в різних обстави­
нах життя, підтримувати віру в себе;

• любити дитину і заслужити її любов;

• найкращим керманичем мусить бути рідна мати дитини -
природна вихователька;

• дошкільне виховання є міст, що перекидається між шко­
лою і родиною;

• розум дитини - багаття, до якого ми маємо лише підкладати
дрова, а горітиме воно вже своїм вогнем;

• у душі дитини заховано багато невимовленого змісту, який
шукає собі найкращого виразу.