Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Суть і різновиди дисципліни






Дисципліна — це певний порядок поведінки людей відповідно до норм права і моралі, що склались у суспільстві чи організації, а поведінка — це сукупність дій та вчинків особистості, спосіб її життя. У поведінці проявля­ються особливості характеру, темперамент, потреби й уподобання.

Проблема дисципліни включає ряд як наукових, так і практичних про­блем. Комплексність проблем дисципліни передбачає необхідність залу­чення до її вивчення різних наук — права, економіки, соціології, менедж­менту, кібернетики, соціальної психології.

Найбільш точним може бути визначення російського вченого В.І.Шкатули: «Дисципліна — це суспільні відносини, які складаються з приводу дотримання соціаль­них і технічних норм, правил поведінки в сім'ї, організації, суспільстві, державі». В межах різних відносин основними властивостями дисципліни називають різні характеристики.

Дисципліна — це функція, елемент соціальної системи, засіб ефектив­ного досягнення політичних, соціологічних, технологічних цілей, фактор розвитку системи.

Всі визначення дисципліни, як правило, характеризують певну її сто­рону або певний її вид. Коли говорять про дисципліновану людину, то перш за все відзначають рівень виконання нею своїх обов'язків, тобто розгляда­ють виконавчу дисципліну. Всі катастрофи, що відбуваються, крім при­родних, виникли з вини людини, що порушила дисципліну.

Дисципліна — це рівень (високий, середній, недостатній) дотриман­ня норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є поря­док — сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від лю­дини.

В дисципліні виділяють дві сторони:

— об'єктивну — порядок, без якого не може існувати організація;

— суб'єктивну — виконання обов'язків, дотримання прав.

За способом підлеглості дисципліна класифікується на примусову і добровільну, за видами — економічну, політичну, фінансову, трудову і тех­нологічну.

Трудова дисципліна — форма суспільних зв'язків людей у процесі ви­конання трудових функцій, з обов'язковим підпорядкуванням учасників певному розпорядку. Дисципліна вводить особистість у певний стереотип поведінки, що прийнятий і підтримується даним колективом.

Трудова дисципліна зв'язана з виробничою, технічною і виконавчою. Отже, трудова дисципліна - це виконання кожним працівником своїх функцій і обов'язків, дотримання встановлених вимог, правил та відпові­дальність за їх виконання.

Дисципліна на підприємстві є показником рівня організації, управлі­ння й морального клімату. На підприємстві виділяють три види трудової дисципліни:

виконавчу — чітке виконання кожним працівником своїх обов'язків, без прояву ініціативи та активності;

активну — дотримання прав при виконанні обов'язків за принци­пом: дозволено все, що не заборонено законом. Тут працівнику надається можливість активно користуватись своїми правами;

самодисципліну — це виконання своїх обов'язків, можливість про­являти активність, реалізувати свої права на основі самоуправління.

Основним завданням управління є виховання не виконавчої і навіть не активної дисципліни, а самодисципліни. В кожній організації є мож­ливість без особливих матеріальних затрат підвищити дисципліну на всіх рівнях і демократичним, законним шляхом навести порядок у суспільстві в цілому. Цього можна досягнути за допомогою таких заходів:

— змінити погляд на поняття «дисципліна» і «порядок»;

— ефективно використовувати методи управління дисциплінарними відносинами;

— зробити законодавство доступним для всіх працівників;

— підвищити дієвість контролю за виконанням завдань, обов'язків всіма працівниками;

— змістити акцент з примусу на заохочення і переконання, зацікав­леність у результатах та мотивації праці;

—виховувати і розвивати самодисципліну як найвищу форму дисципліни;

— порушенням дисципліни вважати не тільки невиконання обов'язків, але й перевищення прав, що веде до порушення прав іншої людини.

Антиподом дисципліни є «хаос» як повна відсутність управління, зла­годи і порядку.

Дисциплінарні відносини — це вторинна форма трудових відносин. За змістом вони поділяються на чотири види: охоронні, заохочувальні, ви­ховні та організаційні.

Охоронні відносини виникають при наявності одного з двох юридичних факторів: невиконання обов'язків, перевищення права, що приносить шкоду іншій людині. Сторонами виступають адміністрація, громадські організації, які наділені владою, та працівники. Основою цих відносин виступає право і обов'язок застосовувати до порушників певну міру впливу.

Заохочувальні відносини грунтуються на застосуванні засобів мотива­ційного характеру.

Виховні відносини це права й обов'язки адміністрації виховувати пра­цівників на принципах переконань, підвищення рівня освіти, форму­вання особистості, її світогляду, удосконалення фізичного розвитку пра­цівника.

Організаційні відносини це відносини з питання зміцнення і підтримки бажаних дисциплінарних відносин за допомогою визначення прав, обо­в'язків і міри відповідальності працівників.

Об'єктом дисциплінарних відносин є поведінка людини, яка може бути:

-активною, коли працівник виконує свої обов'язки, використовує свої права і проявляє більшу активність, ніж це передбачено нормою, виходя­чи із принципу: дозволено все, що не заборонено;

- правомірною - виконання обов'язків, використання прав;

- нестандартною (відхилення або невиконання обов'язків, перевищен­ня прав іт.д.).

На основі вивчення поведінки людей можна розробляти заходи впливу на них на основі права та мотивації.

В кінці 90-х років експерти японської фірми " Ніккен Кейка" проаналізували роботу одного хіміко-фармацевтичного заводу в Україні і зробили висновок: наведення порядку на підприємстві, навіть при використанні наявного обладнання, дозволило б підвищити продуктивність праці на 25-30 %. Порівняння показників роботи українського підприємства з аналогічним в Японії показало, що випуск продукції в Японії в 2, 5 рази більший, а кількість працюючих у три рази менша.

Дисципліна - це виконання колективом, його членами прийнятих норм поведінки. Іноді це неписані моральні норми, притаманні тільки цьому колективу. Дисципліна праці є необхідною умовою спільної роботи. Будь-який виробничий процес вимагає дисципліни його учасників, підпорядкованості існуючому розпорядку і керівництву.

Дисципліна є об'єктивним, динамічним, історично зумовлений со­ціальним прогресом. На її зміст, форми та методи визначальний вплив справили форми власності, тип розвитку економіки.

Дисципліна праці як економічна категорія є системою суспільних відносин з приводу найбільш раціонального та якісного виконання трудо­вих функцій, закріплених правом та іншими соціальними нормами, які регламентують субординацію, характер зв'язків і взаємозв'язків людей у процесі кооперації праці з виробництва продукції, послуг і поза сферою її застосування. Оскільки дисципліна праці становить собою сукупність(систему) суспільних відносин людей у процесі кооперованої праці, її можна характеризувати як дисципліну трудових відносин.

Дисципліна праці містить технологічну, внутрішньо змінну, трудову та виробничу дисципліну, а також дисципліну поведінки поза сферою застосування праці (робочого місця), які характеризують різноаспектні сторони стосунків людей у ході виробничого процесу, тобто поєднання матеріальних і особистих факторі в виробництва.

В основу технологічної дисципліни покладений технологічний про­цес. Як складова виробничих сил людина в процесі праці взаємодіє із зна­ряддями та предметами праці, вступає у відповідні стосунки з природою. І щоб процес виробництва здійснювався в оптимальних умовах, працівник повинен керуватися відповідними соціальними нормами, набутими нау­ковими і технічними знаннями, передовим виробничим досвідом. У про­цесі трудової діяльності виникають певні зобов'язання щодо дотримання технології виробництва продукції певної якості. Зобов'язання містять функції безпосереднього виконання виробничого процесу, управління та регулювання його ходу, обслуговування, контролю за якістю виготовле­ного продукту (послуг). Будь-яке відхилення від прийнятої технології є порушенням технологічної дисципліни, наслідком чого може бути брак продукції (роботи). Об'єктами технологічних відносин виступають безпо­середні виконавці (персонал) на робочих місцях.

Рівень технологічної дисципліни залежить від кваліфікації безпосе­редніх виконавців (працівників), керівників і фахівців, і визначати його доцільно через показник бракованої продукції (послуг) у відсотках до за­гального виробленого обсягу її за відповідний період:

Кm=100*(1-Аб/А),

де Кm рівень технологічної дисципліни (за день, тиждень, місяць та інший період по бригаді, цеху та ін.), %;

Аб обсяг бракованої продукції (робіт);

А загальний обсяг виробленої продукції (робіт).

Виробнича дисципліна характеризує стосунки виконавців виробниц­тва щодо дотримання правил техніки безпеки й охорони праці та керів­ників. Ця група суспільних відносин характеризується виконанням функцій бережливого ставлення до засобів і предметів праці, створення найсприятливіших умов праці на робочому місці, економією матеріаль­них, трудових та паливно-енергетичних ресурсів, дотриманням техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни й охорони праці.

До порушень такої дисципліни належать: порушення правил обслуго­вування машин і механізмів, що спричиняють аварії; перевитрати сиро­вини, матеріалів, порушення правил техніки безпеки, невиконання розпоряджень керівників тощо.

Суб'єктами таких стосунків є безпосередні виконавці, керівники і спеціалісти.

Доцільно також використовувати показники, що характеризують рівень виробничої дисципліни: кількість випадків порушень правил тех­ніки безпеки й охорони праці, відмов виконувати розпорядження керів­ників, коефіцієнти частоти і тяжкість виробничого травматизму, втрати робочого часу через вихід з ладу обладнання з вини виконавця тощо.

Внутрішньозмінна трудова дисципліна характеризує ставлення пер­соналу до зобов'язань щодо дотримання встановленого внутрішньо-змінного режиму праці та відпочинку на робочому місці: своєчасний прихід на роботу та вихід з неї, дотримання часу перерви (обідньої та внутрішньозмінної. В процесі трудової діяльності у працівника виникають зобов'я­зання щодо дотримання встановленого на виробництві розпорядку трудо­вого дня. Суб'єктами стосунків з внутрішньозмінної дисципліни виступа­ють безпосередні виконавці на робочих місцях. Рівень внутрішньозмінної трудової дисципліни доцільно визначати показником використання ро­бочого часу виконавця (колективу), забезпеченого оптимальними умова­ми для виробництва продукту (послуг). Це положення має важливе мето­дологічне й практичне значення: якщо працівники простоюють з вини ке­рівників виробництва, психологічно вони не налаштовані заощаджувати хвилини. Погана організація праці породжує безвідповідальність, що веде до порушення дисципліни.

Дисципліна поведінки поза сферою праці (робочого місця) характе­ризує ставлення до обов'язків щодо дотримання тижневого режиму праці й відпочинку, тобто дотримання графіка виходів на роботу. Невиконання цих зобов'язань, тобто прогули, поява на роботі у нетверезому стані, втра­ти робочого часу протягом дня у зв'язку із затриманням органами міліції за порушення громадського порядку перешкоджають нормальному функ­ціонуванню всієї системи взаємозв'язків окремих елементів виробничого процесу на підприємстві.

Рівень дисципліни поведінки доцільно визначати показником вико­ристання фонду робочого часу виконавця (колективу) за певний період (тиждень, декаду, місяць, квартал, рік).

Слід пам'ятати, що в процесі праці має місце планомірне, цілеспря­моване, організоване та усвідомлене сприйняття предметів, явищ. Таке сприйняття називається спостереженням і виступає як самостійна діяльність, яку потрібно враховувати при управлінні поведінкою людей.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.