І.1. Поняття про пізнавальні процеси в психології

Найважливішими пізнавальними процесами є увагу, пам'ять, мислення, уяву, сприйняття і мова. Вони тісно взаємопов'язані. Розглянемо особливості кожного з них [13].

Увага - це процес свідомого чи несвідомого (напівсвідомого) відбору однієї інформації, що надходить через органи почуттів, і ігнорування іншої. Увага людини має п'ятьма основними властивостями: стійкістю, зосередженістю, переключення, розподілом і обсягом. Стійкість уваги виявляється в здатності протягом тривалого часу зберігати стан уваги на якому-небудь об'єкті, предметі діяльності, не відволікаючись і не послаблюючи увагу. Зосередженість уваги проявляється у відмінностях, у ступені концентрованості уваги на одних об'єктах та її відволіканні на інших. Зосередженість уваги називають ще концентрацією, і ці поняття можна розглядати як синоніми. Переключення уваги розуміється як його переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Ця характеристика проявляється в швидкості, з якою він може перекладати свою увагу з одного об'єкта на інший, причому такий переклад може бути як мимовільним, так і довільним. У першому випадку переклад уваги йде на що-небудь таке, що випадково зацікавило індивіда, а в другому - свідомо, зусиллям волі змушує себе зосередитися на якому-небудь навіть малозначущому об'єкті. З переключення уваги пов'язані два різноспрямовані процеси: включення і відволікання уваги.

Розподіл уваги - це здатність розосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати декілька видів діяльності або здійснювати кілька різних дій. Людина здатна швидко переключатися з одного виду діяльності на інший, встигаючи повертатися до продовження перерваного до того, як настане забування. Об'єм уваги визначається кількістю інформації, одночасно здатної зберігатися у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини. Чисельна характеристика середнього обсягу уваги людини - 5-7 одиниць інформації. Вона зазвичай встановлюється за допомогою досвіду, в ході якого людині на дуже короткий час пред'являється велика кількість інформації. Те, що він за це час встигає помітити, характеризує обсяг його уваги [10].

Серед видів уваги виділяють наступні:

w Безпосереднє увагу не керується нічим, крім того об'єкта, на який воно спрямоване і який відповідає актуальним інтересам і потребам людини.

w Опосередковане увагу регулюється за допомогою спеціальних засобів, наприклад, жестів, слів, вказівних знаків, предметів.

w Мимовільне увагу пов'язано з участю волі, не вимагає зусиль для того, щоб утримувати і протягом певного часу зосереджувати на чомусь увагу.

w Довільна увага обов'язково включає вольову регуляцію. Вона пов'язана з боротьбою мотивів і конкуруючих один з одним інтересів, кожен з яких сам по собі здатний залучити й утримати увагу. Людина в цьому випадку здійснює свідомий вибір мети і зусиллям волі пригнічує один з інтересів, спрямовуючи свою увагу на задоволення іншого.

Наступним пізнавальним процесом є пам'ять.

Пам'ять - це здатність до отримання, зберігання і відтворення життєвого досвіду. Пам'ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування умінь і навичок.

У зв'язку з часом збереження матеріалу виділяють наступні види пам'яті:

Миттєва пам'ять пов'язана з утриманням точної та повної картини тільки що сприйнятого органами чуття. Її тривалість від 0, 1 до 0, 5 секунд. Це пам'ять - образ.

Короткочасна пам'ять - це спосіб зберігання інформації протягом короткого проміжку часу (близько 20 секунд). У короткочасної пам'яті зберігається не повний, а лише узагальнений образ сприйнятого. Короткочасна пам'ять пов'язана з актуальним свідомістю людини.

Оперативна пам'ять розрахована на зберігання інформації протягом певного, заздалегідь заданого терміну, в діапазоні від декількох секунд до декількох днів. Цей вид пам'яті займає проміжне положення між короткочасною і довготривалою пам'яттю.

Довготривала пам'ять - це пам'ять здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого терміну. Інформація, яка у сховища довгострокової пам'яті, може відтворюватися людиною скільки завгодно разів без втрати.

Генетична - це така пам'ять, у якій інформація зберігається в генотипі, передається і відтворюється в спадщину. Ця пам'ять єдина, на яку ми не можемо впливати через навчання і виховання [7].
За способом запам'ятовування пам'ять може бути:

· Зорова - пов'язана із збереженням і відтворенням зорових образів.

· Слухова - це гарне запам'ятовування і точне відтворення різних звуків.

· Рухова – це розуміння і збереження, а при необхідності і відтворення з достатньою точністю різноманітних складних рухів.

· Емоційна пам'ять - це пам'ять на переживання. Вона бере участь у роботі всіх видів пам'яті [17].

За характером участі волі в процесах запам'ятовування і відтворення матеріалу пам'ять ділять на мимовільну і довільну.

Мимовільне запам'ятовування відбувається автоматично і без особливих зусиль з боку людини, без постановки ним перед собою спеціальної завдання.

Довільна пам'ять вимагає постановки мнемічної задачі (на запам'ятовування, впізнавання, збереження і відтворення), а сам процес вимагає вольових зусиль [19].

Наступний пізнавальний процес - мислення.

Мислення - це складний психічний процес, який допомагає отримувати знання, недоступні органам почуттів, вирішувати завдання, використовувати різноманітні допоміжні прийоми і засоби в процесі пізнавальної діяльності, активно діяти в процесі отримання нових знань [1].

Виділяють такі види мислення:

Словесно-логічне - це таке мислення, в якому дії в основному внутрішні, здійснюються в мовної формі, а матеріальному для них виступають поняття. Процес оперування словами - поняттями підпорядковується певній логіці, яка стосується і уточнення понять, і міркувань, і висновків.

Образне - це мислення, в якому на перший план виступають дії з образами, а не з поняттями. Їхні дії, спрямовані на вирішення професійних завдань, будуть містити в собі і оперування поняттями, і практичні дії. Практичне мислення припускає переважання реальних, практичних дій з матеріальними предметами над діями з поняттями і образами.

З поняттям " мислення" тісно пов'язане поняття " інтелект". Інтелектуально розвиненою називають людину, яка однаково добре вміє вирішувати і розумові, і образні, і практичні завдання. Мислення бере активну участь в інших процесах: в сприйнятті, в розвитку уваги, в пам'яті, в уяві і в мові, особливо на вищих рівнях їх розвитку, що позначаються як " вищі практичні функції". Мислення безпосередньо пов'язано з мовою.

Мова - це сукупність умовних символів, за допомогою яких передаються поєднання звуків, що мають той же зміст і те ж значення, що і відповідна їм система письмових знаків. Головна функція мови полягає в тому, що вона є інструментом мислення [12].

Сприйняття - складна система процесів прийому і перетворення інформації, що забезпечує організму відображення об'єктивної реальності й орієнтування в навколишньому світі. Сприйняття разом з відчуттям виступає як відправний пункт процесу пізнання, доставляє йому вихідний чуттєвий матеріал.

Уява - Це особлива форма людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів і разом з тим займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю [5]. Уява є основою наочно-образного мислення, дозволяє людині орієнтуватися в ситуації та виконувати завдання без безпосереднього втручання практичних дій.

Всі перераховані характеристики психологічних процесів повинні представляти функціональне єдність, і їх поділ є суто експериментальним прийомом [25]. Повноцінний розвиток психічних процесів: уваги, пам'яті, мислення, уяви, сприйняття й мови багато в чому залежить від своєчасної діагностики рівня їх розвитку і на основі її розробки корекційних заходів.