Основні теоретичні відомості. Побудова обліку операційних витрат підприємства за економічними елементами (кошторис) регламентується чинним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку

Побудова обліку операційних витрат підприємства за економічними елементами (кошторис) регламентується чинним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку " Витрати". Згідно з цим Національним стандартом бухгалтерського обліку в Україні передбачене таке групування витрат на виробництво:

— матеріальні витрати;

— оплата праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

— інші операційні витрати.

Загальну суму витрат за економічними елементами (Сп) визначають за формулою:

(5.1)

де Вм — витрати на сировину і матеріали;

Взп — витрати на заробітну плату;

Всп — відрахування на соціальні потреби;

А — амортизація;

Він — інші операційні витрати.

Угруповання витрат за економічними елементами показує матеріальні та грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції й інші господарські потреби.

За економічними елементами не можна визначити собівартості одиниці продукції, тому поряд з угрупованням витрат за економічними елементами витрати на виробництво одиниці продукції плануються та враховуються за статтями витрат (статтями калькуляції).

Відповідно до Національного стандарту 3, перелік статей калькуляції такий:

— сировина і матеріали (не враховуючи зворотних відходів);

— паливо і енергія на технологічні цілі;

- заробітна плата виробничих робітників (основна, додаткова);

— відрахування на соціальні заходи виробничих робітників;

— загальновиробничі витрати;

— адміністративні витрати;

— підготовка та освоєння виробництва;

— інші виробничі витрати;

— витрати на збут.

Витрати на сировину й матеріали (Вм) розраховуються за формулою:

(5.2)

де Нв — норма витрати матеріалу на деталь;

Цм — ціна одиниці маси;

К m— коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати (2—10%);

Мпв — маса поворотних відходів;

Цпв — ціна поворотних відходів.

Витрати на куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби (Впк) розраховуються за формулою

(5.3)

де Qii — кількість покупних і-го виду;

Ці — ціна одиниці покупних і-го виду;

N — кількість видів покупних у даному виробі.

Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі (Ве) визначаються за формулою

(5.4)

де Нi — норма витрати i-го виду палива;

Цi — ціна одиниці i-го виду палива;

Кт — коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати по і/тому виду палива.

Витрати на паливо й енергію на технологічні цілі відносяться безпосередньо на собівартість окремих видів продукції на основі показань приладів або встановлених норм витрат на виробництво продукції. Якщо пряме віднесення ускладнене, то ці витрати включаються в собівартість пропорційно кошторисним ставкам.

Витрати на основну заробітну плату (Взо) знаходять за формулою

Взо = Зпр + Д, (5.5)

де Зп — пряма заробітна плата;

Д — доплата до прямої заробітної плати.

Додаткова заробітної плата відноситься на собівартість конкретних видів продукції пропорційно основній заробітній платі.

Відрахування на соціальні заходи розраховуються як сума, встановлених чинним законодавством ставок відповідних видів обов'язкових страхових зборів від розміру витрат на оплату праці основних виробничих робітників (у межах витрат за попередньою статтею), на який нараховуються страхові внески.

Відсоток відрахувань на соціальні заходи залежить від класу пофесійного ризику, встановленого законодавством для окремих виів діяльності.

Загальновиробничі витрати (Взв) найчастіше розраховують за формулою

, (5.6)

де Взв с — сумарні загальновиробничі витрати (за рік);

Зоі — основна заробітна плата на одиницю і-го виду виробу;

Зо с — сумарна основна заробітна плата.

Адміністративні витрати, витрати на збут найчастішерозподіляються пропорційно виробничій собівартості.

Виробнича собівартість визначається як сума вират на сировину і матеріали (не враховуючи зворотних відходів); паливо і енергію на технологічні цілі; заробітну плату виробничих робітників (основну, додаткову); відрахування на соціальні заходи виробничих робітників; загальновиробничі витрати.

Адміністративні витрати, витрати на збут найчастішерозподіляються пропорційно виробничій собівартості.

Повна собівартість продукції (послуги) розраховується як сума виробничої собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут

Для розрахунку ціни методом «собівартість плюс прибуток» необхідно встановити прибуток.

Прибуток на одиницю продукції (Под) розраховується за формулою:

П_од = (5.7)

де С_n - повна собівартість продукції, послуги, грн.;

R – рентабельність, %.

Ціна продукції без ПДВ (Цп) визначається за формулою:

(5.8)

де повна собівартість одиниці ппродукції;

П – прибуток на одиницю продукції.

Оптова ціна одиниці продукції (Цо) обчислюється за формулою:

Ц_о = Ц_n + П_дв (5.9)

де Ц₀ - оптова ціна одиниці продукції (послуги), грн.;

Ц_n - ціна одиниці продукції без урахування ПДВ, грн.;

П_дв - податок на додану вартість, розрахований за встановленою ставкою у відсотках від ціни послуги без ПДВ, грн.

Важливий узагальнюючий показник собівартості виготовленої продукції — витрати на гривню товарної продукції (В) розраховується за формулою

а) базовий рік

(5.10)

де Вб — витрати на 1 грн товарної продукції;

Сб — собівартість товарної продукції;

Об — обсяг товарної продукції.

б) плановий рік

(5.11)

де Впл — витрати на 1 грн товарної продукції;

Спл — собівартість товарної продукції;

Опл — обсяг товарної продукції.

Відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції (Пзн):

(5.12)

де Пзн — відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції.