Класифікація підприємницьких договорів

2) Договір про аукціонний продаж товарів є документальним оформленням угоди щодо прилюдного продажу виставленого на аукціон товару за найвищу ціну, оголошену покупцем.

3) Державний контракт є письмовим документом, що передбачає забезпечення потреб споживачів, які фінансуються за рахунок державного бюджету, і поповнення державного резерву відповідними видами продукції.

4) Лізингова угода – це договір між виробником і споживачем стосовно довгострокової основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів).

5) Договір поручительства – документально оформлена домовленість між поручителем, кредитором і боржником, згідно з якою у разі неплатоспроможності боржника поручитель зобов’язується протягом наперед обумовленого терміну з моменту настання строку платежу відшкодувати позичену боржником суму.

6) Ліцензійний договір укладається між власником конкретної інновації (ліцензіаром) та особою, яка бажає набути право на її використання (ліцензіатом) і передбачає надання виключної ліцензії на використання винаходів чи “ноу-хау” за певну винагороду у вигляді пашуального платежу або роялті.

7) Договір про спільну діяльність належить до документів господарського призначення, що передбачає започаткування спільної діяльності без створення юридичної особи (без заснування товариства). Основною його умовою є сплата учасниками (партнерами) майнових або грошових внесків, які в подальшому стають загальною пайовою власністю.

Структура договору. Будь-який договір складається з преамбули, основної і заключної частин. Преамбула має містити: чітку назву договору; місце і дату укладення договору; зазначення факту укладення договору згідно з умовами, викладеними в його тексті; юридичну назву сторін договору (партнерів).

Основна частина договору неодмінно охоплює специфічні (характерні для конкретної угоди) і загальні (стандартні) умови. До специфічних умов договору належать: 1) предмет договору й кількість товару; 2) якість товару; 3) ціна товару; знижки або націнки (якщо застосовуються); 4) умови поставки; 5) форма оплати; 6) термін поставки; 7) маркування, упаковка, тара; 8) порядок здавання-приймання товару; 9) відповідальність сторін; 10) додаткові умови. Загальні умови включаються до всіх договорів незалежно від їхньої специфіки, ними є арбітражні приписи і перелік форс-мажорних обставин, з настанням яких виконання договірних зобов’язань припиняється на час їхньої дії. Обов’язковими атрибутами заключної частини договору вважаються додатки (ескізи, зразки товару), юридичні адреси сторін (партнерів), підписи уповноважених сторонами (партнерами) осіб.

Партнерські зв’язки – це взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами. Найважливішими формами партнерських зв’язків є:

У сфері виробництва:

– Виробнича кооперація – здійснення замкнутого виробничого циклу готового до споживання продукту спільно всіма партнерами, при чому кожний з них виконує свою частку робіт у рамках єдиного (інтегрованого) виробничого процесу.

– Проектне фінансування – форма підприємницького співробітництва, за якої: а) один з партнерів зобов’язується фінансувати реалізацію підприємницького проекту іншого партнера; б) партнер-розробник пропонує іншому партнеру здійснювати практичну реалізацію проекту і зобов’язується фінансувати всі необхідні роботи. В обох випадках одержаний кредит має бути повернутий у товарній формі, тобто за рахунок виготовленої за бізнес-проектом продукції.

– Управління за контрактом – форма партнерських зв’язків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому “ноу-хау” управлінського характеру і забезпечення тим іншим інвестування процесу практичного його використання; за своєю сутністю її можна вважати експортом управлінських послуг.

– Підрядне виробництво характеризує форму юридично оформлених взаємин між підприємцями, відповідно до якої один з них здійснює цільове виробництво продукції на пряму вказівку іншого.

– Спільне підприємництво означає функціонування організаційного утворення (підприємства, іншого суб’єкта господарювання), статутний фонд якого формується за рахунок пайових внесків партнерів-засновників, котрі уособлюють різні форми власності, або один з них є іноземною фізичною чи юридичною особою.

У сфері товарообміну:

– Бартерні операції – форма реалізації укладеної угоди в натуральній формі згідно з попередньо узгодженою номенклатурою товарів, а також узгодженими строками взаємних поставок продукції. За ринкових умов господарювання надмірні обсяги бартеру не підтримуються і не заохочуються державою.

– Зустрічна поставка є різновидом бартеру, але передбачає дещо інші умови виконання. Партнери визначають, який товар має бути поставлений, а конкретний асортимент визначається згодом і оформляється у вигляді додатку до договору.

– Комерційна тріангуляція полягає в тому, що до бартерних операцій залучається третій партнер, якщо цього потребує пошук необхідного товару.

У сфері торгівлі:

– Звичайна угода – це універсальна угода про купівлю-продаж, при якій партнерські взаємини оформляються у вигляді договору поставки певного товару.

– Форвардна угода – це документально оформлені договірні взаємовідносинами, що потребують термінової практичної реалізації.

– Угода про передачу інформації у вигляді “ ноу-хау” реалізується обов’язково за певну матеріальну винагороду, умови і розміри якої визначаються цією угодою.

– Угода про встановлення прямих зв’язків – партнерські зв’язки суб’єктів господарювання, що базуються на співпраці в певній сфері діяльності.

– Угода про експорт товарів – це юридично оформлені договірні відносини на поставку конкурентоспроможної продукції споживачам в інших країнах.

– Угода про реекспорт товарів характеризує виробничо-економічні відносини, що передбачають купівлю тим чи тим партнером відповідних видів товарів за кордоном з метою їх наступного перепродажу партнерам з третьої країни.

– Угода про імпорт товарів — форма партнерських зв’язків для організації постачання потрібних товарів з іншої країни.

У сфері фінансових відносин:

– Факторинг відображає фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчастіше банками), які за певну винагороду беруть на себе організацію одержання дебіторської заборгованості суб’єктам господарювання з боку інших фірм, або купляють у них документи, що дають право вимагати в боржників уплати боргу.

– Комерційний трансферт застосовується в системі міжбанківських зв’язків і міждержавних відносин. Він означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначених розмірах за договірного ціною з наступним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку країни-продавця.

Отже, у ринковій системі господарювання партнерські зв’язки здійснюються за кількома основними напрямами (виробництво, товарообмін, торгівля, фінансові відносини). Тільки таке комплексне здійснення партнерських може забезпечити належний розвиток та ефективність підприємництва в Україні.