Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Адсорбція.






    Вугілля (особливо деревне) має велику ад­сорбційну здатність.

    Адсорбцією називається властивість вугілля та інших твердих або рідких речовин утримувати на своїй поверхні пари, гази і розчинені речовини.

    Речовини, на поверхні яких відбувається адсорбція, нази­ваються адсорбентами. Речовини, що адсорбуються, назива­ють адсорбатами. Якщо, наприклад, розчин чорнила збовта­ти з дрібно розтертим вугіллям, а потім суміш профільтрувати, то у фільтраті буде безбарвна рідина — вода. У цьому ви­падку вся розчинена фарба адсорбується вугіллям. Вугілля — адсорбент, фарба — адсорбат.

    У техніці як адсорбенти застосовують алюмосилікати, син­тетичні смоли та інші речовини.

    Адсорбційна здатність вугілля зумовлюється його пору­ватістю. Чим більше пор, тим більша поверхня вугілля і тим більша адсорбційна здатність. Звичайно пори деревного вугілля частково заповнені різними речовинами, що знижує його адсорбційну здатність. Для підсилення адсорбції вугілля спеціально обробляють — нагрівають у струмені водяної пари, щоб звільнити його пори від забруднюючих речовин. Оброб­лене таким способом вугілля називають активним.

    Активне вугілля широко застосовується для очищення цук­рового сиропу від домішок, які надають йому жовтого кольо­ру, для очищення рослинних олій та жирів. У медицині таб­летки з активного вугілля (" карболен") використовують для видалення шкідливих речовин з організму. Активне вугілля за­стосовується у протигазах для поглинання отруйних речовин. Фільтруючий протигаз, створений М.Д. Зелінським, застосовувався у світову війну 1914-1918 рр., що дало змогу вряту­вати життя багатьом десяткам тисяч людей.

     

    1. Силіцій, його властивості, поширення в природі, застосування.

    Силіцій займає місце в IV підгрупі періодичної таблиці Д.І. Менделєєва безпосередньо перед Карбоном та є повним аналогом останнього. Подібно до Карбону,
    Силіцій може як віддавати, так і приєднувати електрони, але його здатність до приєднання електронів виражена де­кілька слабкіше, ніж у Карбону. Найбільш типові для Силіцію, ті сполуки, в яких він виявляє ступінь окиснення +4,

    Силіцій — другий після Оксигену елемент за пошире­ністю в земній корі – 25, 8% від маси земної кори. У вільно­му стані Силіцій у природі не зустрічається, однак більша частина земної кори складається із силікатних порід. Найбільш поширений кремнезем SіО2, ярій зустрічається, у вигляді піску та кварцу. Крім того, природний Силіцій зустрічається у вигляді силікатів — похідних кремнієвої кислоти:

    польовий шпат (альбіт) NaAlSi3O8;

    польовий шпат (ортоклаз) КА1Sі3О8;

    глина (каолін) А12О3 • 2SіO2 • 2Н2О;

    азбест 3МgO • 2SіО2 • 2Н2О;

    слюда КА13[Sі3О10] (ОН, F)2;

    тальк ЗМgО • 4SіО2 • Н2О;

    нефелін Меt(А1SіО4) (Меі —Na, К) та ін.

    Сліди силіцію знайдені в організмах рослин та тварин.

    Добування. У промисловості силіцій добувають відновленням дво­окису силіцію вугіллям в електричних печах:

    SіО2 + 2С = Sі + 2СО

    Здобутий таким чином силіцій завжди містить домішки. Більш чистий силіцій добувають відновленням двоокису силіцію алюмінієм або відновленням 4-хлористого силіцію SіСl4 цинком:

    3SiO2 + 4Al = 3Si + 2Al2O3

    SiCl4 + 2Zn = Si + ZnCl2

    Карбон, Алюміній та Цинк є відновниками, Силі­цій — окисником. В лабораторії як відновник використо­вують Магній.

     

    1. Хімічні властивості Карбону та Силіцію.

    Вуглець у вільному стані є типовим відновником. За нормальних умов вуглець хімічно інертний, але за високих температур дуже активний. Графіт більш здатний до реакцій, ніж інші модифікації.

    1. Вуглець та силіцій взаємодіють з киснем:

    2С + О2 → 2СО

    C + O2 → CO2

    Si + O2 → SiO2

    2. Карбон реагує з воднем:

    С + 2Н2 → СН4

    3. Карбон взаємодіє з вуглекислим газом:

    С + СО2 → 2СО – Q

    4. Реагує з водою:

    C + H2O → CO + H2

    5. Карбон реагує з концентрованими Н24 та НNО3:

    С + 2Н24(конц.) = СО2↑ + 2SО2↑ + 2Н2О

    С + 4НNO3(конц.) = СО2↑ + 4NO2↑ + 2Н2О

    6. Реагує з активними металами, утворюючи карбіди:

    Ca + 2C → CaC2

    7. Силіцій реагує з хлором:

    Si + 2Cl2 → SiCl4

    8. Силіцій взаємодіє з сіркою:

    Si + 2S → SiS2

    9. Силіцій реагує з лугами:

    Si + 2NaOH → Na2SiO3 + 2H2

     

    1. Фізичні властивості та методи одержання карбон оксидів та силіцій оксиду. Застосування.

    Оксид карбону (II) СО — чадний газ.

    Добування. В лабораторних умовах оксид карбону (II) добувають, додаючи потрохи мурашину кислоту до нагрітої сірчаної кислоти. Остання віднімає від мурашиної кислоти воду, виділяючи оксид карбону:

    HCOOH = СO + H2O

    У промисловості CO добувають, про­пускаючи кисень крізь розжарене вугілля. При цьому відбу­вається спочатку окиснення вугілля до оксиду карбону (IV), який, взаємодіючи з вугіллям, відновлюється до оксиду карбону (II).

    С + О2 = СО2

    СО2 + С = СО

    CO може утворюватися в печах при не­стачі повітря.

    Оксид карбону (IV) СО2 (вуглекислий газ) — за н.у. безбарвний газ із трохи кислуватим запахом та смаком, що застигає в білу снігоподібну масу при сильному охолодженні (сухий лід). Твердий СО2 має молекулярну кристалічну решітку. Не підтримує горіння та дихання (вміст СО2 у повітрі більше 10% призводить до смерті).

    Добування СО2. У природі СО2 утворюється при гнитті різних органічних речовин, а також при диханні тварин та рослин, Хімічні рівняння реакцій, що протікають, співпа­дають із рівняннями горіння. Наприклад, процес окиснення глюкози в організмі:

    С6Н12О6 + 6О2 = 6СО2 + 6Н2О

    В лабораторіях оксид карбону (IV) звичайно добувають, діючи на мармур СаСО3 соляною кислотою:

    СаСО3 + 2НС1 = СаС12 + Н2О + СО2

    У побуті СО2 виділяється при згорянні різних видів палива, наприклад вугілля в печах або при­родного газу в газових плитах.

    С + О2 = СО2

    СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О

    У промисловості велику кількість СО2 отримують як бічний продукт при випалюванні вапна:

    СаСО3 = СаО + СО2

    або при відновленні вугіллям металів із їх оксидів:

    2СuО + С = 2Сu + СO2

    2Fе2О3 + ЗС = 4Fе + 3СО2

    1. Хімічні властивості карбон оксидів та силіцій оксиду.





    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.