Паливо та його види

Нафта, природний газ, кам'яне вугілля, а також багато сполук карбону відіграють важливу роль у сучасному житті як джерела добування енергії. При згорянні карбону і сполук, що містять карбон, виділяється теплота, яку використовують для виробничих процесів, опалення, готування їжі. Більша ж частина теплоти перетворюється в інші види енергії і витрачається на виконання механічної роботи.

До основних видів палива належать викопне вугілля, торф, дрова, нафта і природний газ.

Викопне вугілля використовують безпосередньо для спалювання і для переробки у цінніші види палива – кокс, рідке пальне, газоподібне паливо.

Викопне вугілля являє собою залишки стародавнього рослинного світу. Чим старіше вугілля, тим багатше воно на карбон. Розрізняють три головних види викопного вугілля.

Антрацит – найдавніше з викопного вугілля. Відзначається ве-ликою щільністю і блиском. Містить у середньому 95% карбону.

Кам'яне вугілля містить 75–90% карбону. З усіх видів викопного вугілля застосовується найбільше.

Буре вугілля містить 65—70% карбону. Має бурий колір. Наймо-лодше з усіх видів викопного вугілля; часто зберігає сліди структури дерева, з якого воно утворилося. Буре вугілля має велику гігроскопічність і високу зольність (від 7 до 38%), тому його використовують тільки як місцеве паливо і як сировину для хімічної переробки. Зокрема, за допомогою гідрогенізації добувають цінні види рідкого палива — бензин і гас.

Торф – продукт першої стадії утворення викопного вугілля. Він відкладається на дні боліт з відмерлих частин болотного моху. Вміст карбону в торфі становить 55–60%. Основний недолік торфу як палива – висока зольність. Його використовують як місцеве паливо.

При сухій перегонці торфу добувають деякі цінні хімічні продукти, а також торф'яний кокс, що містить дуже мало сульфуру; це дає змогу застосовувати торф'яний кокс для виплавляння високоякісного чавуну.

Дрова займають другорядне місце в загальному балансі палива. Застосування їх у промисловості весь час зменшується.

Нафту як паливо широко застосовують з кінця XIX ст., коли було винайдено двигун внутрішнього згоряння, що працює на продуктах

переробки нафти.

Однак нафта – не лише зручне і висококалорійне паливо, а й надзвичайно важливий вид сировини для виробництва найрізноманітніших хімічних продуктів (синтетичного спирту, миючих засобів, каучукоподібних матеріалів, розчинників тощо). Широко використовують як сировину для хімічної промисловості також попутні гази нафтовидобутку і гази нафтопереробки.[4]

Природний газ, що складається з метану та інших насичених вуглеводнів, – дуже дешеве і зручне паливо.

Природний газ – чудове паливо і є також надзвичайно цінною, економічно вигідною сировиною для промисловості органічного синтезу. На базі природного газу у нашій країні побудовано ряд нових хімічних заводів; на цей вид сировини переводять також діючі хімічні підприємства.

Однакові кількості палива при спалюванні дають різні кількості теплоти. Тому для оцінки якості палива визначають його теплотворну здатність, тобто кількість тепла, що виділяється при повному згорянні 1 кг палива.[12]

Табл 1.1. Приблизні значення теплотворної здатності (в кДж/кг) різних видів палива: