Тема 9. Характеристика соціального сирітства в Україні

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Поняття сирітства та соціального сирітства. Причини бездоглядності та безпритульності дітей в Україні. Характеристика неповнолітніх, що відносяться до " дітей вулиці". Соціально-педагогічна робота з соціальними сиротами.

Сирітство — це соціальне явище, поява якого обумовлена наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісно відсутніми.

Згідно з Конституцією України " утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається па державу" (стаття 52).

Сирота - дитина, що тимчасово чи постійно перебуває поза сімейним оточенням внаслідок втрати батьків, а також дитина, яка не може з певних причин чи з власних інтересів залишатися в сімейному оточенні і потребує захисту та допомоги з боку держави.

Соціальне сирітство - явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої дитини.

Соціальні сироти - це особлива група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин лишилися сиротами при живих батьках.

У пресі, періодичних виданнях, психолого-педагогічних роботах, результатах соціологічних досліджень для визначення цієї категорії дітей вживаються такі терміни, як: бездоглядні; бездомні; безпритульні; діти вулиці; діти, позбавлені батьківського піклування; соціальні сироти; неповнолітні групи ризику

Причини значного збільшення кількості цієї категорії дітей.

- погіршення матеріального становища значної частини населення України.

- економічна експлуатація дорослими дитячої праці (залучення до жебракування, крадіжок, махінацій тощо.

- послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей.

- загострення розбіжностей і конфліктів між батьками і дітьми.

- ослаблення роботи щодо організації дозвілля дітей за місцем їхнього проживання і навчання

- негативні тенденції у засобах масової інформації, пропаганда насилля і легкого життя.

Також причинами соціального сирітства в Україні є: низький матеріальний рівень життя багатьох сімей; безробіття обох чи одного з батьків; зайнятість батьків " човниковим бізнесом", що вимагає частої і довготривалої відсутності батьків; відсутність постійного житла (малозабезпечені сім'ї продають свої оселі, щоб забезпечити собі засоби існування, заздалегідь виписуючи дітей, залишаючи їх без даху над головою); асоціальний спосіб життя одного або обох батьків, як то різні види залежності (пияцтво, нарко- і токсикоманія), проституція, участь у протизаконній діяльності; примушення дітей до жебрацтва з боку дорослих членів родини; різноманітні форми насильства над дітьми в сім'ї та державних закладах опіки.

До " дітей вулиці " в Україні відносять такі групи неповнолітніх:

- безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця проживання у зв'язку з втратою батьків, асоціальними формами поведінки дорослих у сім’ї, та діти, яких вигнали з дому батьки;

- бездоглядні діти - діти, які мають певне місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці в результаті матеріальної неспроможності опікунів (родичів, бабусь, дідусів); психічних розладів батьків; байдужого ставлення останніх до виховання дітей;

- діти-втікачі із виховних установ - діти, що зазнали психологічного, фізичного та сексуального насильства в закладах інтернатного типу та притулках;

- діти-втікачі з зовні благополучних сімей - діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічними особливостями, відхиленнями у психічному та особистісному розвитку;

- діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці - діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу.

- більшість дітей вулиці – діти підліткового віку;

- більшість підлітків виховується у багатодітних сім'ях;

- надто часто діти вулиці проживають у нетипових для України сім'ях: без батьків або тільки без матері чи без батька;

- значна частина дітей вулиці має проблеми з батьками, найближчими родичами;

- значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до статусу «вуличної» має низьке матеріальне становище сім'ї;

- значна частина «дітей вулиці» заробляє гроші самостійно, причому досить часто «робота» дає гарні прибутки, але є асоціальною (крадіжки, жебракування, надання сексуальних послуг тощо);

- діти вулиці часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома;

- діти нерегулярно харчуються, часто голодують;

- діти вулиці вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, палять.

Основні психофізичні характеристики дітей, які формуються в умовах вулиці визначаються раннім залучення дитини до жорстких умов виживання. Більшість безпритульних дітей втратили сімейні зв'язки: були покинуті батьками або самі покинули сім'ю, котра не забезпечувала їх нормальними умовами життя. Всі наведені вище характеристики більшою мірою притаманні дітям, які остаточно мешкають на вулиці, хоча на початкових етапах «виходу з дому», вони мало відрізняються від середньостатистичної дитини.

Явище соціального сирітства спостерігається не лише в Україні. В різних формах воно існує в багатьох країнах світу. Як показує міжнародний досвід, його практично неможливо викорінити в силу багатьох об'єктивних та суб'єктивних причин. З метою локалізації явища соціального сирітства в Україні розвиваються інноваційні форми опіки, проводяться різні форми роботи з сім'єю, спрямовані на формування відповідального батьківства.