Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Тема 4. Зміст, структура та принципи соціально-педагогічної діяльності
|
|
Сутність поняття «соціально-педагогічна робота» та «соціально-педагогічна діяльність». Структура соціально-педагогічної діяльності. Характеристика її суб’єктів та об’єктів. Поняття принципів соціально-педагогічної діяльності, їх класифікація. Соціально-політичні принципи. Характеристика групи психологічних принципів. Специфічні принципи соціально-педагогічної діяльності.
Соціальна робота - специфічний вид професійної діяльності з надання державної та недержавної допомоги людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя, надання індивідуальної допомоги людині, сім’ї або групі осіб.
Соціально-педагогічна діяльність - різновид професійної діяльності, спрямованої на надання допомоги дитині в процесі його соціалізації, засвоєння їм соціокультурного досвіду, на створення умов найбільшого сприяння та психологічного комфорту в соціумі для духовного роз витку людини або групи людей, гуманізації їх стосунків, надання людині психологічної, моральної, фізичної, медичної та інших видів допомоги з метою гармонізації її життя, на створення умов для її самореалізації в суспільстві.
Становлення, розвиток і реалізація духовності людини, гармонізація та демократизація взаємин особистості та суспільства становлять основну мету соціально-педагогічної діяльності.
Змістом соціальної роботи в Україні є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу народонаселення, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної підтримки незахи щеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров'я людей.
Основними функціями діяльності соціального педагога є: діагностично-прогностична, посередницька, корекційно-реабілітаційна, охоронно-захисна, упереджувально-профілактична, евристична.
Соціально-педагогічна діяльність здійснюється за наступними напрямами:
-профілактика відхилень у соціальному розвитку особистості від соціальних норм, девіантної і делінквентної поведінки;
-реабілітація дітей, в розвитку яких встановлені ті чи інші відхилення;
- ресоціалізація осіб, які втратили стабільні соціальні зв'язки і позитивні соціальні орієнтири;
- захист прав та інтересів дітей.
Ці напрями реалізуються у різних сферах діяльності й розкриваються у відповідних їй змісті та етапах.
До основних етапів соціально-педагогічної діяльності відносять наступні: діагностичний, соціально-педагогічного прогнозування, соціально-педагогічного моделювання, апробації технології та безпосередньої діяльності (процес реалізації обраної соціально-педагогічної технології), результативний (оцінка та аналіз отриманих результатів діяльності, визначення подальших перспектив).
Види соціально-педагогічної діяльності:
- з дітьми, які мають відхилення в розвитку;
- з дітьми, які мають педагогічні відхилення;
- з обдарованими дітьми;
- з дітьми, які мають відхилення в поведінці;
- соціально-педагогічна діяльність з дітьми, які мають девіантну поведінку;
- з дітьми, які залишилися без батьківського піклування.
Об’єкт і суб’єкт соціально-педагогічної діяльності є основними її структурними елементами.
Об’єкти соціально-педагогічної діяльності – окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку. Зважаючи на те, що кожна людина в певний період свого життя потребує більш повного задоволення своїх потреб та інтересів, стикається з окремими труднощами та проблемами можна говорити про те, що всі люди є потенційними об’єктами соціально-педагогічної діяльності.
Разом з поняттям «об’єкт» в теорії й практиці соціально-педагогічної діяльності вживається термін «клієнт». Це близькі, але не тотожні поняття. Клієнт – особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеціалістів і користується їх послугами. Таким чином можна розглядати об’єкти соціально-педагогічної діяльності і як потенційних клієнтів фахівців соціальної сфери.
Суб’єкт соціально-педагогічної діяльності - це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям дітей та молоді.
Недержавні організації (об'єднання громадян) - добровільні громадянські формування, утворені на основі єдності інтересів громадян з метою спільної реалізації прав і свобод.
Благодійний громадський фонд - різновид некомерційного фонду, метою якого є залучення різних матеріальних ресурсів, які не заборонені законом, для використання на вирішення окремих соціальних проблем.
Соціальний педагог - спеціаліст, який організовує соціально-педагогічну діяльність з дітьми, молоддю та дорослими в різних соціокультурних середовищах з метою створення для них сприятливих умов соціалізації.
Соціальний працівник - спеціаліст, що працює в державних органах соціального захисту та підтримки, діяльність якого спрямована на надання індивідуальної допомоги людині, сім'ї чи групі осіб, що знаходяться у важкій життєвій ситуації.
Волонтер - людина, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації.
Принципи соціально-педагогічної діяльності - основні вимоги до її змісту, організації та здійснення, що представляють собою певну систему.
Їх можна поділити на три групи: соціально-політичні (державний підхід до соціальних завдань, зв’язок змісту і форм соціальної роботи з конкретними умовами життєдіяльності особи, законність і справедливість соціальної роботи); організаційні (соціально-технологічна компетентність органів); психолого-педагогічні (комплексність, диференційований підхід, орієнтація на особисті потреби), специфічні. Провідними принципами соціально-педагогічної діяльності виступають гуманізм, демократизм, компетентність.
До специфічних відносять принцип незалежності, клієнтоцентризму, опори на потенційні можливості людини, толерантності, конфіденційності, максимізації.
|
|