Тести до змістового модуля. «Спільна робота дошкільного закладу, школи, сім'ї з розвитку мовлення дітей»

«Спільна робота дошкільного закладу, школи, сім'ї з розвитку мовлення дітей»

1. Після п'яти—шести років у дітей у корі головного мозку утворюються умовно-реф­лекторні функції читання і письма, — вважав:

1) Ф.Сохін;

2) П.Гальперін;

3) М.Красногорський.

2. Найдавніший метод навчання грамоти:

1) складовий;

2) метод Жаксщ

3) буквоскладальний синтетичний;

4) звуковий аналітичний;

5) звуковий синтетичний.

3. Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти науково обґрунтовано:

1) Я.Коменським;

2) С.Русовою;

3) К.Ушинським;

4) В.Сухомлинським.

4. Свій метод К. Ушинський назвав:

1) звуковим синтетичним;

2) звуковим аналітичним;

3) «методом письмо-читання»;

4) «методом читання — письмо»;

5) звуковим аналітико-синтетичним.

5. Етапи навчання за Д.Ельконіним:

1) формування загальної орієнтації у фонемній системі рідної мови;

2) розвиток фонематичного слуху;

3) засвоєння системи голосних фонем і формування орієнтації на голосні при чи­танні;

4) засвоєння системи приголосних і формування основного механізму читання;

5) розвиток слухового та мовно-рухового аналізаторів.

6. До двох років дитина розрізняє всі звуки рідної мови. Це показали дослідження:

1) М.Швачкіна, О.Гвоздева;

2) Л.Журової, Ф.Сохіна;

3) А.Богуш, Н.Гавриш.

7. Звуковий аналіз означає:

1) визначення послідовності звуків у слові;

2) ознайомлення дітей зі словом;

3) усвідомлення розрізнювальної функції звуків;

4) ознайомлення зі складом;

5) встановлення якісних характеристик звуків.

8. Найлегшими для виділення є:

1) тверді-м'які;

2) сонорні, свистячі, шиплячі;

3) глухі-дзвінкі.

9. Основний прийом навчання звукового аналізу слів:

1) показ артикуляції;

2) інтонаційне виділення звуків;

3) сумісне і відображене мовлення.

10. Читання є складною:

1) аналітичною діяльністю;

2) синтетичною діяльністю;

3) аналітико-синтетичною діяльністю.

11. Синтетична діяльність полягає:

1) у складанні складів і слів з букв розрізної абетки, читання складів і слів, речень у книзі, таблицях, з дошки;

2) у виділенні речень зі зв'язного мовлення, поділу речення на слова, слів — на склади, виділення зі складу певного звука, позначення його буквою, ознайомлен­ня з великою та малою літерами.

12. Приголосний «й» —

1) завжди твердий звук;

2) завжди м'який звук;

3) не є звуком.

13. Приголосні м'які, якщо:

1) вони стоять у кінці слова;

2) після них ідуть я, ю, є, і, ь;

3) після них ідуть а, о, у, и, є.

14. «Ч, ш» — завжди:

1) м'які звуки;

2) тверді звуки.

15. Групи навичок письма:

1) технічні;

2) орфоепічні;

3) орфографічні;

4) графічні;

5) просторові.

16. Заняття з підготовки руки дитини до письма проводять:

1) у IIмолодшій групі;

2) у середній групі;

3) у старшій групі.

17. Основними видами планування роботи з розвитку мовлення є:

1) перспективний план;

2) план ігор-занять;

3) календарний план;

4) план-конспект заняття.

18. Вимоги до обліку роботи з розвитку мовлення:

1) конкретність;

2) емоційність;

3) оцінка досягнень дітей з розвитку мовлення;

4) різноманітність методів навчання;

5) систематичність;

6) завдання щодо подальшої роботи з дітьми.

19. Методичне керівництво роботою з розвитку мовлення в дошкільному закладі здійсню­ють:

1) завідувач дошкільного закладу;

2) вихователь;

3) старший педагог;

4) медичний працівник.

20. Форми методичного керівництва роботою з розвитку мовлення у дошкільному за­кладі:

1) заняття з різних розділів програми;

2) педагогічні ради;

3) мовленнєві заняття;

4) індивідуальні та групові консультації;

5) відвідування занять із наступним їх аналізом;

6) підвищення кваліфікації вихователів;

7) педагогічні читання;

8) вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду вихова­телів;

9) організація свят, розваг, літературних ранків для дітей різних вікових груп;

10) методичні об'єднання вихователів за віковими групами.

21. Контроль за роботою з розвитку мовлення і методичне керівництво в управліннях ос­віти здійснюють?

1) завідувач дошкільного закладу;

2) методист;

3) старший педагог;

4) інспектор.

22. Форми підвищення кваліфікації вихователів:

1) заняття з різних розділів програми;

2) місячні курси;

3) творчі групи;

4) клуби молодих вихователів;

5) батьківські лекторії;

6) семінари, конференції;

7) конкурси дидактичних посібників та ігор з розвитку мовлення.

23. Поняття «мовленнєва підготовка» використовується, за Л.Калмиковою, у таких значеннях:

1) оволодіння практичними мовленнєвими навичками;

2) загальномовленнєва підготовка (розвиток навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування);

3) оволодіння читанням та елементами письма;

4) спеціальна мовна (мовленнєва) підготовка (пропедевтика вивчення мови, поча­ткове усвідомлення її знакової системи, формування основи спеціальних умінь у галузі читання, письма, аналізу мовних явищ);

5) формування мовленнєвої компетенції.

24. Мовленнєва готовність дітей до школи включає компоненти:

1) рівень розвитку мовленнєвих навичок (достатній словник, правильна звукови-мова, граматична правильність мовлення, діалогічне й монологічне мовлення);

2) знання про навколишню дійсність;

3) розвиток зв'язного мовлення;

4) висока мовленнєва активність дітей;

5) якість мовленнєвих відповідей.

25. Перспективність:

1) обізнаність педагогів з програмами й методиками навчання й виховання дітей у дошкільному навчальному закладі, з їх результатами з метою врахування отрима­них знань у подальшій роботі початкової школи;

2) обізнаність педагогів дошкільної ланки освіти з програмами і технологіями на­вчання та виховання учнів початкової школи.