💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Класифікація витрат підприємства

Основні витрати – витрати які беруть безпосередню участь у виробництві продукції і становлять її речову основу. Без них ви­робництво певного виду продукції неможливе взагалі: сировина, кор­ми, насіння, комплектуючі вироби, пальне, заробітна плата тощо.

Накладні витрати – витрати, що пов’язані з організацією ви­робництва та управлінням підприємством взагалі. Сюди включають витрати: на оплату праці працівників апарату управління та спеціа­лістів; на службові відрядження та утримання легкового транспор­ту; конторські, друкарські, поштово-телеграфні й телефонні; амор­тизацію та витрати на утримання і ремонт будівель, споруд, інвен­тарю загальногосподарського призначення; на підготовку кадрів, охорону підприємства тощо.

Одноелементні (прості) – витрати які мають єдиний економіч­ний зміст і є первинними: сиро­вина і матеріали, заробітна плата тощо.

Комплексні – різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька еле­ментів вит­рат, їх називають ще непрямими: витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі та адміністративні витрати, втрати від браку тощо.

Прямі витрати – безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю.

Непрямі витрати – пов’язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо бути віднесені на той чи інший вид продукції: заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утримання й експлуатація основних фондів тощо.

Постійні витрати – загальна сума яких не залежить від кількості виготовле­ної продукції в певних межах. До таких витрат відносять: погодинну оплату праці робітників, відрахування на соціальні заходи від погодинної оплати праці робітників, амортизаційні відрахування, витрати на утримання будівель та споруд, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, податки, які включаються у собівартість продукції, страхові внески, плата за оренду земельних і майнових паїв тощо.

У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які не­істотно змінюються при зміні обсягу виробництва.

Змінні витрати – загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції: оплата праці, відрахування на соціальні заходи від оплати праці, насіння, корми, добрива, паливо тощо. Для визначення змінних витрат необхідно із суми виробничих витрат відняти постійні витрати. Змінні витрати поділяються на: пропорційні – змінюються прямо про­порційно до зміни обсягу виробництва: сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата; непропорційні – поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

Елементи витрат – це витрати однорідні за своїм економічним змістом.

Статті витрат показують на що були витрачені кошти. Це затрати, які відрізняються між собою функціональ­ною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення.

50. Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Вона включає собівартість, прибуток та податок на додану вартість.

Функції: 1) Обліково-аналітична функція є засобом обліку витрат і результатів господарювання та їх прогнозування. Вимірюють та обліковують обсяг валової і товарної продукції, суму матеріально-грошових витрат на виробництво продукції, дохід (виручку), прибуток тощо.

2)Розподільча функція – здійснюється перерозподіл частини ресурсів, до­ходів і фінансів у суспільстві.

3) Стимулююча функція сприяє раціональному використан­ню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту; виконує активний сти­муляційний вплив на підвищення якості про­дукції.

4) Регулювальна функція ціни полягає у вирівнюванні обсягів по­питу і пропозиції, чим збільшує або зменшує постачання товарів і послуг на ринок.

51. Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та пе­регля­ду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Оптові ціни – це ціни, за якими закупівельні підприємства, організації і фірми реалізують продукцію великими партіями підприємствам-замовникам, а також підприєм­ствам і організаціям, що здійснюють роздрібну торгівлю.

Гуртові (відпускні) ціни – це ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів.

Закупівельні ціни – це такі, за якими аграрні підприємства і населення продають свою продукцію для державних потреб з ме­тою подальшої переробки. Цю функцію можуть виконувати поста­чально-збутові, заготівельні організації, оптово-посередницькі фір­ми, підприємства оптової торгівлі та інші юридичні особи, в ста­туті яких передбачена ця діяльність.

Роздрібні ціни – це ціни, що самостійно визначаються торго­вельними підприємствами і за якими товари реалізуються в роз­дрібній торгівлі незалежно від того, кому продукція реалізується.

Ціни торгового ринку – це такі, які складаються в процесі реалізації продукції підприємствами всіх форм власності, в тому числі й населення. Їх рівень формується з врахуванням попиту і пропозиції та рівня цін у державній та кооперативній торговельній мережі.

Комісійні ціни – це такі, за якими підприємства споживчої кооперації приймають продукцію від аграр­них підприємств різних форм власності, в тому числі й населення. Їх розмір залежить від рівня цін на торговому ринку регіону з вра­хуванням рівня роздрібних цін.

Заставні ціни використовуються при закупівлі продукції або наданні кредиту аграрним підприємствам під заставу.

Кошторисні ціни – ціни та розцінки, які використовується для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.За ними аграрні підприємства проводять розрахунки з будівельними організаціями, приймають на баланс будівлі і споруди, розраховують розмір амортизації.

Ціни і тарифи на послуги, які встановлюються підприємства­ми вантажного та залізничного транспорту на перевезення ванта­жів, підприємствами побутового обслуговування, зв’язку, банками, юридичними і консультаційними конторами на різні виробничі і не­виробничі послуги, що надаються населенню.

Порівнянні або співставні ціни – це ціни, що використовуються для характеристики рівня динаміки виробництва валової продукції підприємства.

Світові ціни – це грошовий вираз міжнародної вартості това­рів, які реалізуються на світовому ринку. Для певних товарів вони можуть визначатися рівнем цін країн-експортерів, для інших – рів­нем цін бірж та аукціонів або провідних фірм світу.

Державні встановлюються на продукцію державних підприємств, на деякі ре­сурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динамі­ку цін, соціально значимі товари та послуги. Перелік зазначених ре­сурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Комунальні ціни встановлюються на продукцію та послуги, які виробляються комунальними підприємствами. Їх державне регу­лювання здійснюється в такий самий спосіб, що й державних цін.

Вільні або договірні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, пос­луг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни ви­значаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сто­рін з враху­ванням попиту і пропозицій на ринку товарів, робіт, послуг.

Контрактні ціни (зовнішньоторговельні) – застосовуються при здій­снен­ні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами. Такі ціни формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Ввізні ціни – встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підля­гають обкладенню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті.

Регульована ціна – це ціна, рівень якої регулюється державою. Під впливом Держави можуть формуватися ціни на основні продовольчі товари і сільськогосподарську сировину. При цьому можуть встановлюва­тися нижня і верхня межі ціни з врахуванням ринкової ситуації і гарантуванням допусти­мо­го рівня рентабельності підприємств.

Фіксована ціна встановлюється державними органами на обме­жене коло товарів.

Контрактні, які встановлюються за згодою сторін і зареєстро­вані в контракті. Можуть переглядатись лише у виняткових випад­ках.

Трансфертні ціни, які покладені в основу взаєморозрахунків при реалізації продукції між виробничими підрозділа­ми одного підприємства.

Біржові ціни – це ціни, які використовуються при реалізації продукції через біржі.