Правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. 5 страница

Тема Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю (Лекція 5.Заняття 6, 7, 8)

1.Основні фонди підприємства

2. Напрямки поліпшення використання ОФ (самост.опрац.матер.)

3 Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю

4. Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності (самост.опрац.матер.)

1.Основні фонди підприємства

Основні фонди підприємств – це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Не є виробничими фондами засоби праці, не залученні в процес виробництва (не введені в дію підприємства, засоби праці у стадії монтажу, демонтоване обладнання). Основні фонди підприємства поділяються на виробничі (функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства) і невиробничі (фонди невиробничої сфери підриємства). В залежності від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на такі групи:

1) будівлі;

2) споруди;

3) передавальні пристрої;

4) машини і обладнання;

5) транспортні засоби;

6) інструмент;

7) виробничий інвентар;

8) господарський інвентар.

До груп 6-8 відносяться тільки ті основні фонди, які мають вартість за одиницю не меншу 100 одиниць національної валюти або термін служби не менший 1 року.

Виробнича структура основних фондів – це співвідношення різних груп основних фондів в їх загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає.

На виробничу структуру основних фондів впливають такі фактори:

1) виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

2) форми суспільної організації виробництва;

3) форми відтворення основних фондів;

4) технічний рівень виробництва;

5) рівень організації будівельних робіт;

6) розміщення підприємства.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів – це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості.

Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі.

Натуральні показники (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконалення складу основних фондів і т.д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Оцінку основних фондів здійснюють за:

- балансовою вартістю (початковою і відновною);

- балансовою вартістю з врахуванням зношення (залишковою вартістю).

Початкова балансова вартість основних фондів (В_п) показує їх вартість на момент встановлення і обчислюється:

(5.1)

де Ц – ціна обладнання, грн;

Т – транспортні витрати на його доставку, грн;

М – витрати на установку і монтаж обладнання, грн.

Початкова вартість основних фондів з врахуванням зношення (В¢ _п) обчислюється за формулою:

(5.2)

де t – кількість років експлуатації обладнання з моменту введення;

А – щорічна сума амортизаційних відрахувань, грн.

Відновна вартість основних фондів (В_в) – це вартість їх відтворення в сучасних умовах. Вона обчислюється за формулою:

(5.3)

де DПп – річний приріст продуктивності праці в країні, %.

Відновна вартість основних фондів з врахуванням зношення (В¢ _в) розраховується:

(5.4)

Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним.

Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих якостей.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношення основних фондів (К_{ф знош}), який можна обчислити:

(5.5)

де В _{кап рем} – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн;

А_сум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношення), грн.

Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за формулою:

(5.6)

де Т_ф, Т_н – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральне зношення являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношення першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).

Мірилом морального зношення 1-го роду є коефіцієнт морального зношення 1-го роду (К_{мор.знош.1}). Його можна обчислити:

(5.7)

Моральне зношення 2-го роду оцінити неможливо, тому що воно є різним для різних споживачів.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (Кзаг.знош) визначається:

(5.8)

Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовують показники:

1) коефіцієнт вибуття:

(5.9)

де S_л – вартість ліквідованих основних фондів за певний період (рік), грн;

S_n – вартість основних фондів на початок періоду, грн.

2) коефіцієнт оновлення:

(5.10)

де S_в – вартість введених основних фондів за певний період, грн;

S_к – вартість основних фондів на кінець періоду, грн.

Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації. Із амортизаційних сум, що включаються у склад витрат на виробництво продукції, формується амортизаційний фонд, який використовується для відтворення основних фондів,

Згідно Податкового Кодексу, прийнятого в 2011 році:

- амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в таблиці 3.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

- витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Норма амортизації (Н_а) для певної групи обладнання визначається із залежності:

(5.11)

де В_л – ліквідаційна вартість основних фондів певної групи, грн;

Т_сл – термін служби основних фондів, визначений технічною документацією, років.

Суми амортизації (А) визначаються як добуток балансової вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу (В_п) та встановленої для відповідної групи норм амортизації (Н_а):

(5.12)

З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів.

На заході використовуються два основних методи прискореної амортизації:

1) метод зменшуваного залишку.

2) метод суми чисел (кумулятивний метод).

Суть першого полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення, збільшується у 1, 5-2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від початкової вартості основних фондів, а від нсдоамортизованої їх частини.

Для визначення норми амортизації для будь-якого t - го року (H_аt) служби устаткування за цим методом можна скористатися формулою:

(5.13)

де Н_а._підв – підвищена норма амортизації, %;

t – рік служби устаткування, за який нараховується амортизація.

Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням в другій половині. Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:

1) Додаються числові значення років служби устаткування, наприклад, при шестирічному терміні служби 7+2+3+4+5+6=27

2) Утворюються дроби типу 1/21; 2/21...6/21; розміщуються у зворотньому порядку; 6/21; 5/21;... 1/21.

3) Обчислюються річні суми амортизації множенням дробів (пунк 2) на початкову вартість устаткування.

Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонти можна поділити на:

- поточний;

- капітальний;

- відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Має характер дрібних налагоджувальних робіт.

Капітальний ремонт породжується закономірним зношенням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.

Відновний ремонт – особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності.

Загальна вартість ремонтів (Врем) певного виду обладнання за рік обчислюється за формулою:

(5.14)

де Взам.елем – вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, грн/рік;

Взар.плат – витрати на заробітню плату при проведенні ремонтів, грн/рік;

(5.15)

де В_1.елем – вартість одного замінюваного елемента (середньозважена величина), грн;

К_рем – кількість ремонтів протягом року;

Y – коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.

(5.16)

де Ф'д – дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року при однозмінній роботі, год;

tнапр – час напрацювання на відмову (час від однієї відмови до наступної), год.

(5.17)

де І – середня частота відмов в рік.

(5.18)

де tрем- витрати часу на один ремонт, год;

Сгод.рем – середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн/год;

ПСЗ – процент відрахувань на соціальні заходи.

Підприємсво має право протягом звітного року віднести на витрати виробництва частину фактичних витрат на проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові.

До показників руху відносять:

1) коефіцієнт оновлення основних фондів:

(5.19)

де S_вв — вартість введених основних фондів, грн.;

S_к.р — вартість основних фондів на кінець року.

S_к.р = S_п.р + S_вв - S_вив (5.20)

2) коефіцієнт вибуття основних фондів

, грн. (5.21)

де S_вив — вартість виведених основних фондів, грн.;

S_п.р — вартість основних фондів на початок року.

3) коефіцієнт приросту основних фондів:

, (5.22)

де S_вв — вартість введених основних фондів, грн.;

S_вив — вартість виведених основних фондів, грн.;

S_к.р — вартість основних фондів на кінець року.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв):

(5.23)

де Q – обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн; Scep- середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Фм):

(5.24)

Фондоозброєність праці (Фо) обчислюється за формулою:

(5.25)

де Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Середньорічна вартість основних фондів (Seep) обчислюється за формулою:

(5.26)

де Sпоч – вартість основних фондів на початок року, грн;

Sвв – вартість введених протягом року основних фондів, грн;

Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

S_вив – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн;

Т_вив - кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Частковими показниками використання основних фондів є:

- коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст);

- коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт);

- коефіцієнт інтегрального використання основних фондів

- (К_інтегр);

- коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм).

К_екст по групі обладнання цеху визначають:

(5.27)

де Фд, Фн – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

(5.28)

де Фк – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні і святкові дні;

tзм – тривалість зміни, год;

Ззм – кількість змін роботи обладнання на добу.

Кекст на робочому місці обчислюється:

(5.29)

де m – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

tшm.i – норма часу на одну деталь і-го виду, н-год;

Ni – обсяг випуску деталей і-го виду, шт.

Kінт по групі обладнання обчислюється:

(5.30)

де t_факт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год;

t_норм – технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

Кінт на робочому місці визначають:

(5.31)

де tмаш.і - машинний час обробки одної деталі і-го виду, н-год;

(5.32)

Коефіцієнт змінності обчислюється:

(5.33)

де Взм – кількість відпрацьованих верстато-змін;

Вд – кількість відпрацьованих верстато-днів;

Фд – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год;

Фд1 - дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ МАТЕРІАЛУ

2. Напрямки поліпшення використання

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їхній навантаження.

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості що випускається продукції; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає, отже, технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, роки) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланки.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування;

2) поліпшення підходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й міжремонтний період;

3) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж не встановленого устаткування, а також введення в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажо-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на підприємствах. Це основа для вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу міжзмінних простоїв устаткування. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування. Творче і сумлінне відношення робітників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.