Аналіз підсумкового результату

Аналіз підсумкового результату передбачає проведення ряду ме­тодичних процедур. Мета аналізу - це розширити уявлення про еко­номічну значущість досліджуваної проблеми (вирішуваної задачі), можливих змінах економічних оцінок у майбутньому, впливі норма­тивно-довідкових параметрів на підсумковий результат. Як основні форми аналізу прийняті:

дослідження чинника;

порівняння з аналогами;

порівняльна оцінка чинників;

інтервальна оцінка;

динамічний аналіз;

структурний аналіз;

імовірнісна оцінка;

якісний аналіз;

оцінка ризику;

Дослідження чинника передбачає розгляд залежності підсумко­вої оцінки від одного з параметрів, що задаються. Як останні можуть бути одна зі статей витрат, питомі норми витрати ресурсів. Підсум­ковою оцінкою можна прийняти інтегральні витрати, отримуваний ефект, масштаб впровадження.

Представляється дослідження чинника в табличній і графічній фор­мах. При використанні двох чинників формують двохкоординатне поле.

Порівняння з аналогами організовується на основі банку зразків або інформації, що додатково привертається. Порівняння виконується по значеннях окремих параметрів. Кількість аналогів повинна бути не менше двох, і це повинні бути кращі вітчизняні або світові досягнення.

Наявність безлічі первинних чинників (параметрів) вимагає порі­вняння їх економічної значущості по впливу на підсумковий резуль­тат. Ця форма аналізу припускає завдання ряду первинних чинників і оцінки чутливості до них підсумкових показників.

Отримувана в результаті сукупність коефіцієнтів чутливості пока­зує, за якими показниками вплив відсутній, з яких потрібне додаткове дослідження, який є визначальний за впливом на підсумковий результат.

Інтервальна оцінка підсумкового результату може виконуватися за окремим первинним чинником або за сукупністю декількох одно­часно змінних чинників. Ця форма аналізу припускає моделювання наслідків при різних початкових даних або різних сценаріях умов.

Динамічний аналіз реалізується як сукупність послідовно даних варіантів з різними значеннями параметрів. Користувач задає табли­цю значень початкових параметрів по інтервалах часу, і результатом аналізу повинна бути послідовність значень підсумкового показника.

Структурний аналіз направлений на виділення частки окремих складових у підсумковому результаті. Основними формами є струк­тура елементів у поточних і одноразових витратах, внесок окремих етапів у кінцевий результат. Таке зіставлення дозволяє виділити еле­менти структури, які є специфічними для даного проекту.

Невизначеність значення окремих чинників веде до невизначе­ності підсумкової оцінки. Імовірнісну оцінку можна отримати на ос­нові математичного моделювання наслідків, розрахунку результату через імовірнісні характеристики, експертної оцінки.

Якісний аналіз заснований на завданні варіантів дослідження на рівні термінів " збільшиться істотно", " зменшиться" і т. п.

Подібний аналіз допустимий, якщо не вимагається особливої то­чності. Кожне наукове дослідження пов'язане з деяким ризиком до­сягнення планових результатів. Залежить це від безлічі суб'єктивних і об'єктивних чинників. До них відносяться:

ступінь новизни результату;

ступінь новизни сфери застосування результату;

ступінь новизни області дослідження;

ступінь упевненості в правильності оцінки;

ступінь дефіцитності необхідного матеріального забезпечення;

ступінь істотності необхідних змін при впровадженні результату;

ступінь зацікавленості споживачів результату. Склад цих чинників можна розширити залежно від типу наукової розробки й умов її реалізації.

Кількісна інтегральна оцінка риски визначається як середньо­зважене значення. При рівнозначності чинників інтегральна оцінка рівна середньозваженому значенню, при нерівнозначності потрібно визначати коефіцієнти значущості складових. Якщо позначити оцін­ки риски через г/їх значущість - а, то інтегральна оцінка дорівнює:

Найбільший ризик характерний для новітніх досліджень, напра­влених на принципові зміни. Одночасно ці роботи дають і найбіль­ший економічний ефект. Стимулювання науково-технічного прогре­су може здійснюватися тільки в умовах заохочення розробок із підвищеним ступенем риски. Здійснювати це можна шляхом дифе­ренціації прибутку розробника залежно від ступеня риски, досягши позитивного підсумку розробки.